Злиття та поглинання в глобальному бізнес - середовищі

 

Процеси злиття та поглинання є одним із ефективних методів підвищення міжнародної конкурентоспроможності бізнесу, розширення компанією своєї діяльності та сфер впливу на галузевому ринку. Угоди консолідації стосовно придбання одних компаній іншими у різні періоди та в різних країнах привертали до себе увагу, що в свою чергу викликало тривалі дискусії, обговорення та прогнози у фінансових колах.

Як було зазначено вище, перші хвилі угод про злиття компаній мали місце ще у ХІХ ст. і зумовили процеси горизонтальної інтеграції компаній-учасників та виникнення потужних монополій в індустріальній економіці. Характерною особливістю моделей процесу злиття та поглинання у цей період велика кількість укладених між компаніями угод. Так, з 75% загальної кількості укладених угод учасниками в середньому були п’ять компаній, а в решті – більше десяти компаній.

Введення обмежень на певний час зменшило кількість укладених угод і подальше створення альянсів між компаніями-конкурентами. Однак з часом, а саме у 1930 р., бізнес пристосувався до нових умов, і процеси злиття та поглинання компаній перейшли на інший етап свого розвитку – створення олігополістичних альянсів шляхом диверсифікації та вертикального злиття. Якісно новим етапом розвитку процесу злиття чи поглинання стали 70-ті роки ХХ ст., коли почали створюватися альянси конгломератного типу між компаніями різних галузей економіки.

Зауважимо, що практично всі укладені угоди про злиття компаній характеризувались взаємною зацікавленістю учасників на добровільних засадах. Починаючи з 80-90-х років характер угод про злиття та поглинання змінився: виникає тенденція ворожих поглинань та укладення угод із чітким стратегічним розрахунком здобути синергічний ефект від нового бізнес-альянсу.

Процес злиття та поглинання на межі ХХ – початку ХХІ ст. перейшов до нового етапу розвитку, характерними ознаками якого є злиття транснаціональних корпорацій, їх галузева консолідація у високотехнологічній сфері.

У 2000-2001 рр. сталося певне спадання даних процесів у сфері консолідації, однак за останні роки помітно зросла активність процесів злиття і поглинання. Так, у 2004 р. глобальні злиття і поглинання у вартісному виразі становили 1,8 трлн дол. порівнянно з 1,4 трлн дол. у 2003 р., суттєво нижчим проти 3,5 трлн дол. у 2000 р. Кількість операцій злиття і поглинання скоротилась у 2001-2002 рр., але значно збільшилась у 2003 р. (рис. 2.3) (Додатки А–В).

Рис. 2.3. Кількість операцій по злиттях і поглинаннях

у 2000-2004 роках [9].

 

У 2004 р. зареєстровано 9000 операцій злиття і поглинання, в яких компанії ЄС виступали як цільові компанії (зростання на 0,1% з 2003 р.), тоді як кількість відповідних операцій, в яких американські компанії виконували функції цільових, збільшилась з 8100 у 2003 р. до 9100 у 2004 р. (12,5% зростання). За кількістю поглинаючих компаній у 2000-2003 рр. США поступилися ЄС. Втім уже 2004 р. США лідирують з кількістю 9600 відповідних компаній (14,5% зростання порівняно з 2003 р.). За вказаний період кількість відповідних європейських компаній збільшилася лише на 0,1% до 8500 [9].

Після спаду 2000-2001 рр. загальна вартість світових процесів злиття в ЄС та США залишалась відносно стабільною. Впродовж 2003 р. кількість таких процесів зросла та досягнула свого піку в І кварталі 2004 р. Протягом 6 місяців 2004-го р. вартість поступово циклічно зменшувалась і до кінця 2004 р. знову зафіксовано її підвищення. Так, загальна вартість міжнародних процесів злиття становила за цей період 1 900 млрд євро, що відповідає зростанню на 32% порівняно з 2003 р. (рис. 2.4) [11].

Рис. 2.4. Світові угоди злиття та поглинання, 1997-2004 рр.

 

Незважаючи на стриманість виконавчих директорів компаній стосовно процесів злиття і поглинання, сьогодні в ЄС постала нагальна потреба в кооперації між компаніями цих країн. Така кооперація є важливою складовою підвищення міжнародної конкурентоспроможності у розширеному ЄС. Хоча поглибленню процесу кооперації перешкоджають багато проблем на різних рівнях. Це і національні законодавчі бар’єри, які перешкоджають процесу транскордонного злиття у ЄС. Наприклад, транскордонне злиття заборонено в Нідерландах, Швеції, Ірландії, Греції, Німеччині, Фінляндії, Данії і Австрії.

Крім того, частка процесів злиття і поглинання в межах однієї країни порівняно з транскордонними була завжди високою в ЄС-25. Дані за 2004 р. свідчать про збільшення частки процесів злиття і поглинання у світі з 21% у 2003 р. до 24% у 2004 р. (табл. 2.3)

 

Таблиця 2.3

Частка злиттів і поглинань (ЄС-25) за географічним поділом, %

Рік	В межах однієї країни	В межах ЄС	В межах глобального ринку	Поглинаюча компанія невідома	Всього

Джерело: [17, с.6]

 

Як випливає з огляду ділової активності в країнах ЄС, американські інвестори виявляють дедалі більший інтерес до Східної Європи з метою дальшого розміщення виробництва за рахунок відповідного скорочення інвестування у високорозвинуті країни ЄС (наприклад, в Німеччину), які при цьому зберігають власні позиції щодо залучення інвестицій у такі сегменти, як маркетинг та НДДКР. Для 26 % американських фірм Східна Європа стала основним інвестиційним пріоритетом.

Незначне зростання активності процесів злиття і поглинання з боку компаній США до нових країн-членів ЄС спостерігається впродовж останніх чотирьох років. Частка цільових компаній у нових країнах-членах порівняно з загальною кількістю цільових компаній в ЄС є незначною (табл.2.4).

Таблиця 2.4