Лекція 3. Види музичної діяльностї молодших школярів та методика їх організації

План

1. Види музичної діяльностї молодших школярів

2. Методи музичного виховання молодших школярів

1. Виды деятельности младших школьников в процессе музыкального воспитания

Музыкальное воспитание направлено на творческое самовыражение детей посредством музыкального искусства через следующие виды музыкальной деятельности:

а) хоровое пение, имеющее ряд очевидных преимуществ (общедоступность, песенное начало российской музыкальной культуры, адекватность пения психолого-возрастным особенностям младших школьников, их стремлению к активным формам освоения искусства);

б) музыкально-ритмические движения, тесно связанные с моторной, мышечной реактивности ребенка;

в) игра на музыкальных инструментах детского оркестра, развивающая творческие способности учащегося посредством музицирования в оркестре;

г) восприятие музыки, имеющее в музыкальной педагогике два значения (естественное условие различных видов музыкальной деятельности детей и знакомство с музыкальными произведениями различных стилей и жанров).

2.Методы музыкального воспитания младших школьников

Под методами музыкального воспитания «понимаются определенные действия педагогов и учащихся, направленные на достижение цели музыкального воспитания младших школьников». В музыкальном воспитании младших школьников используются как общепедагогические методы (по источнику знаний: практический, наглядный, словесный, видеометод; по назначению: приобретение знаний, формирование умений и навыков, применение знаний, творческой деятельности; по характеру познавательной деятельности: объяснительно-иллюстративный, репродуктивный, исследовательский, игровой и др.), так и методы, определяемые спецификой музыкального искусства:

- метод наблюдения за музыкой (Б.В. Асафьев);

- метод сопереживания (Н.А. Ветлугина);

- метод музыкального обобщения, забегания вперед и возвращения к пройденному, размышления о музыке (Д.Б. Кабалевский, Э.Б. Абдулин);

- метод моделирования художественно-творческого процесса (Л.В. Школяр);

- метод интонационно-стилевого постижения музыки (Е.Д. Критская) и др.

Кроме того, думается, целесообразно использование в практической деятельности педагога метода моделирования эмоций, разработанного музыкальным психологом В.И. Петрушиным. В своих работах он экспериментальным путем доказал, что произведения, выражающие одно и то же настроение, имеют сходные средства музыкальной выразительности (лад, темп). Автор впервые выявил способ отражения эмоций в музыке, то есть принцип перевода житейских эмоций в эстетические отмечая при этом, что целостная музыкальная эмоция синтезируется из отдельных семантических значений и может быть представлена в виде различных формул. В.И. Петрушин определил закономерности кодирования эмоций в музыке, усвоение которых позволяет в наибольшей степени понять и познать сущность музыкального искусства. Исходя из этого, исследователь предложил таблицу обобщенных характеристик музыкальных произведений, выражающих сходное эмоциональное состояние:

- медленный темп + минорный лад моделируют эмоцию печали, грусти, уныния;

- медленный темп + мажорный лад создают состояние покоя, расслабленности;

- быстрый темп + минорный лад моделируют эмоции гнева;

- быстрый темп + мажорный лад моделируют эмоцию радости, оптимизма.

Таким образом, метод моделирования эмоций можно использовать в практической работе с младшими школьниками с целью постепенного перевода их эмоционального состояния в противоположное.

 

Література

1. Ветлугіна Н. Музичний розвиток дитини. –К.: Музична Україна, 1978. – 254 с.

2. Дуброва В. П., Милашевич Е. П. Организация методической работы в дошкольном учреждении. –М.: Новая школа, 1995. – 124 с.

3. Из истории музыкального воспитания: Хрестоматия / Сост. О. А. Апраксина. –М.: Просвещение, 1990. – 207 с.

 

Лекція 4. Методичні системи організації музичної діяльності молодших школярів

Методика організації розучування та виконання пісень молодшими школярами

План лекції

1. Виховне значення співів.

2. Вікові характеристики голосу і слуху.

3. Види слуху (за класифікацією Б. Теплова) – самостійна робота №3.

4. Співочі уміння.

5. Програма виховання з репертуару “Співи”. (завдання, репертуар).

6. Етапи роботи над піснею.

7. Пісенна творчість. Робота з нечисто співаючими дітьми (самостійна робота №4)

8. Методика навчання співам:

а) молодших дошкільників;

б) старших дошкільників.

Зміст лекції

Спів – це виконання мелодії голосом.

Чернишевський приділяв велику увагу співу. Він казав: “Пение является естественной потребностью человека и необходимо для выражения его чувств”.

А Василь Сухомлинський стверджував, що “… песня открывает человеку глаза на красоту родной земли, и эта красота становится еще роднее, еще дороже”.

Співи виражають людські почуття, хвилювання, в цьому їх головне значення.

В процесі співі розвиваються:

1. музичний слух, пам’ять, почуття ритму, ансамблю;

2. вдосконалюється мова дітей, виправляються дефекти вимовляння;

3. співи сприяють зміцненню і розвитку легенів голосового апарату, поглибленню дихання.

За думкою лікарів співи є кращою формою гімнастики дихання.

4. Співи сприяють зміцненню організації; об’єднанню дитячого колективу.

Дмитро Кабалевський відзначав, що кожний учасник хору, навіть малюк, досвіді хорового співу переконується, що його власна помилка, неуважність ставить під загрозу успіх всього колективу.

Завдання навчання дітей співам.

1. Формувати співочі навички, уміння чисто та виразно виконувати пісні.

2. Вчити співати на заняттях та поза них, з допомогою вихователя та самостійно, під супровід інструмента та без нього.

3. Розвивати музичний слух, привчати розрізняти правильний і неправильний спів.

4. Розвивати дитячий голос, поширюючи діапазон.

5. Сприяти появі творчих здібностей, самостійному використанню знайомих пісень, хороводах.

ІІ. Голос – це коливання голосових зв'язок гортані.

Чим характеризується голос людини?

Голос має:

1. певний діапазон (відстань від самого низького до самого високого звуку.

Вікові характеристики голосу дітей дошкільного віку.

Діапазон у дітей молодшої групи: ре¹ – ля¹

середньої групи: ре¹ – сі¹

старшої групи: ре¹ – до²

підготовчої групи: до¹– до²(ре²)

2. висоту, яка залежить від частоти коливання голосових зв'язок в секунду.(голос буває високий, середній, низький). Чим коротші зв’язки, тим звук вище. З тих причин, що у дітей зв’язки в 4 рази коротші, ніж у дорослих, голос – високий.

3. тембр – окрас, тобто призвуки основного тону (чи обертони, які надають красу голосу. Звук гортані майже не має окрасу, окрас йому надають резонатори:

верхній – головний (рот, глотка, ніс, лоб);

 

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ПІСНЕЮ.

 

1. Ознайомлення з піснею

Мета: викликати зацікавленість до пісні.

Методичні прийоми: виразне виконання, бесіда, використання ілюстрації. (1-2 заняття)

 

2. Розучування пісні

Мета: формування вокально – хорових навичок.

Методичні прийоми: повторення “важких” місць, співи на слоги, виконання слів пошепки, показ співочих прийомів, пояснення, вказівки, питання. (з 3-5 заняття)

3. Закріплення та перевірка засвоєння пісні.

Мета: з’ясувати, як діти засвоїли пісню, чи сподобалась вона їм.

Методичні прийоми: впізнавання пісні по мелодії, по вступу, по ритмічному малюнку, по загадці;

спів пісні: груповий, сольний, по рядах, з солістами, а capella.

ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ. РОБОТА З НЕЧИСТО СПІВАЮЧИМИ ДІТЬМИ.

ПЛАН.

І. Пісенна творчість:

1.визначення поняття “творчість”;

2. послідовність творчих завдань на розвиток пісенної творчості;

3. обсяг вмінь дітей на кінець року.

Для здійснення повноцінного музично - естетичного виховання до­шкільників необхідно розвивати їх творчі здібності, активне ставлення до музики. Творчі здібності - це пери за все прояв ініціативи, винахідливості, вигадки.

Методика педагогічної роботи по розвитку.дитячої музичної твор­чості в процесі навчання співів у дошкільних закладах вперте розробле­на

Н. А. Ветлугіною.

Послідовність творчих завдань:

1. Спочатку вихователь проспівує ім’я дитини в кількох варіантах з різних звуків, на різних інтервалах, у різних напрямках. Дитина від­повідав: “Я тут”. Кожен дошкільник уважно вслухається в звучання імені.

Потім дитина співає своє ім’я, а всі діти хором повторюють його.

Можна запропонувати їй підібрати ім’я на металофоні.

2. Після цього дошкільників учать імпровізувати звуконаслідування (“Ky –Ky”, “няв“, “a-y”). Наприклад, вихователь виконує пісню "Дуда­рик" А.Філіпенка на слова В.Чарної і дає дітям завдання: самостійно придумати мелодію та проспівати на цю мелодію звуконаслідування “Ой, ду – ду”.

3. Наступний етап - складання музичної відповіді. Вихователь співав тільки запитання /наприклад 1 фразу пісні "Весня­ний грім" музика Т.Шутенко, слова В.Болдирєвої /, ”Хто гуркоче угорі?”, і дитина повинна проспівати відповідь /”То гремит весенний гром”/ на власну мелодію.

Дошкільникам пояснюють, що можна запитувати і відповідати сло­вами можна й піснею - от і виходить “музична розмова”. Увагу дітей звертають на те, що мелодія часто змінюється, бо в пісні можна запиту­вати і відповідати

по-різному. /Вихователь проспівує декілька варіан­тів./ Дітям дуже подобається така форма роботи, і вони з радістю ім­провізують.

Текст, на який дошкільники складають свої мелодії, поступово ускладнюється, відповідно змінюється і завдання. Тепер діти повинні не тільки самостійно придумувати відповіді, але й міняти характер інтонації - співати то сумно, то радісно і т.д. Наприклад, відповідь”3айчик ніжку поламав” треба проспівати з сумною інтонацією.

Наприкінці дітям пропонують створити контрастні мелодії на зада­ний текст. Спочатку вихователь співав спокійну мелодію "Колискової" М.Сільванського на слова Л. Реви, а потім веселу – “Танцювальної” /автори музики і слів ті самі/, далі пропонує дітям скласти до цих тек­стів свою мелодію.

Перед тим, як проспівати контрастні мелодії, вихователь пояснює дітям, що музика може бути веселою і сумною. Щоб вони краще це зро­зуміли, грає на фортепіано музичні уривки протилежного характеру.

В кінці року, перевіряючи рівень розвитку голосу та слуху кож­ної дитини, педагог пропонує:

- заспівати декілька знайомих пісень /2-3/ в супроводі інст­румента. При цьому відмічається якість співу, характер звучання, чистота вокальної інтонації;

- заспівати нескладну пісно без супроводу, щоб вияснити, чи вміє дитина правильно співати без підтримки дорослого;

- заспівати поспівку в двох різних тональностях прослідкувати, чи вміє дитина “настроювалися”;

- скласти музичну “відповідь” /педагог співає: “Як тебе звати?”
Дитина відповідає: “Світ-ла-на"/;

- визначити напрямок руху мелодії на прикладі пісні;
- визначити. виконання по черзі високі та низькі звуки / в ме­жах квінти /;

- відповісти, хто співав вірно;

- з’ясувати, які пісні з пройденого репертуару дитина пам’ятає і може

заспівати з супроводом та без супроводу інструмента;

- співати звуконаслідування /співав маленька та велика зозуля, нявкає кошеня та кішка/;

- співати свої імена на 2-3 звуках, передаючи різноманітні інтонації;

- імпровізувати мотив з 2-3 звуків на склади “ля – ля”, кожна
дитина вигадує свій мотив. Діти змагаються, хто більше вигадає пос­півок;

- грати на металофоні вигадані сполучення інтонацій та ритмів та спробують втілити їх в спів;

- складати мелодії, передаючи характер в відповідності до змісту.

2. Робота з нечисто співаючими дітьми:

Частіше дитячому голосу притаманне високе звучання.

Але є діти які співають на 1-2-х низьких звуках в межах першої і малої октави. Їх голос звучить невиразно і нагадує далеке гудіння. Їх спів походить на ритмізовану декламацію майже без музичної інтонації.

Потрібна велика, справжня робота, в результаті чого, можна досягти результатів. Для цього необхідно поширювати діапазон.