Загальна характеристика музичного мистецтва. Групи музичних інструментів.

Му́зика (від грец. μουσική — мистецтво муз)— мистецтво організації музичних звуків, передовсім у часовій (ритм), звуковисотній і тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним при виконанні музики. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо.

Матеріальне втілення змісту музики, способом його існування є музична форма. Дослідники вважають музичну форму складною ієрархічною структурою, в якій можна виділити такі рівні як звуковий (фонічний), інтонаційно-мовний, фактурний та композиційний. Зміст і форма виступають як ідеальна та матеріальна сторона музичного твору.

Музичні інструменти можна розділити на кілька груп залежно від їхньої конструкції й способу витягу звуку. До основних групам інструментів ставляться ударні, мідні духові, дерев'яні духові, струнні й клавішні. Видавані ними звуки - це коливання, що передаються по повітрю й сприймані органами слуху. Кожний музичний інструмент робить звукові коливання по-різному. Наприклад, барабан і трикутник видають звук від удару, який змушує їх вібрувати. У духових інструментах звук робить коливання струменя повітря. У струнних інструментах звук породжує вібрація струн, які можна пощипувати, ударяти або водити по них смичком.

Ударні інструменти

Сучасні литаври, схожі на величезний казан, колись дійсно були не більш ніж самим звичайним казаном для готування їжі, на який натягнули шкіру свійської тварини. Зараз це інструмент, здатний видавати широкий діапазон звуків. За допомогою спеціальної педалі ударник регулює натяг шкіри й у такий спосіб міняє висоту звуку

Дзвона роблять із твердих металів з високою питомою вагою, які досить довго вібрують від удару. Використовувати більші дзвони в оркестрі не дуже зручно, тому їх заміняють металевими трубами й пластинами. Тарілки відливають із міді, а потім ретельно формуют, щоб добитися потрібної якості й довжини звуку. Ударні інструменти роблять такі різні звуки, що не мають певної висоти.

Мідні духові

По суті, кожний мідний духовий інструмент являє собою металеву трубку з воронкоподібним розтрубом на одному кінці й мундштуком на іншому. Музикант обхоплює мундштук губами й вдмухує в трубку повітря, виявившись усередині трубки, повітря утворює повітряний стовп і починає вібрувати

Найпростіші мідні інструменти беруть лише кілька нот. На такому інструменті, як горн, приміром, можна зіграти всього сімовісім нот. Інші мідні більш досконалі й ширше по своєму діапазону: у ході багатовікової історії їх конструкція й дизайн неодноразово поліпшувалися. Так, трубу у свій час постачили вентилями, що суттєво розширили можливості гри на ній

Дерев'яні духові

Дерев'яні духові інструменти можна розділити на дві групи - флейти і язичкові. Музикант, що відіграє на сучасній оркестровій флейті, вдмухує струмінь повітря в дульце, губами надаючи повітряному потоку правильний напрямок. Якщо музикант дме сильніше, частота звукових коливань зростає. На флейті є шість, іноді сім отворів, і закриваючи їх пальцями, можна витягати різні ноти. Якщо такий отвір відкрити, довжина повітряного стовпа зменшується, а висота звуку зростає

Струнні інструменти

Коливання струни створює звукову хвилю, а висота нот залежить від довжини струни і її натягу. Музикант притискає струни до грифа, укорочуючи звучну частину струни й підвищуючи, таким чином звук, що витягає. Якщо він перерве звучання струни на середині її довжини, висота звуку, що витягає, зросте вдвічі - іншими словами, нота буде на октаву вище основний

Ладові струнні

До ладових струнних ставляться гітара, банджо, мандоліна, лютня, балалайка й інші схожі на них інструменти. Їхні грифи постачені спеціальними металевими смужками - ладами; притискаючи струни на ладах, музиканти регулюють їхню довжину й беруть потрібні ноти

Клавішні інструменти

З погляду конструкції, клавішні інструменти складніше будь-яких інших. Попередником фортепіано був клавесин: при натисканні його клавіш струни защипувалися спеціальним плектром. На відміну від фортепіано, гучність звучання клавесина завжди однакова

При натисканні клавіш фортепіано оббиті повстю молоточки б'ють по натягнутих на дерев'яну або чавунну раму струнам, а швидкість удару регулюється силою впливу на клавіші. Отже, інструмент звучить то голосніше, то тихіше, тому й одержав свою назву ("форту" по-італійському означає "голосно", а "піано" - "тихо").