Правосуб’єктність юридичних осіб.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Правосуб’єктність юридичних осіб.



Юридична особа – організація, яка володіє відокремленим майном, характеризується організаційною єдністю, несе самостійну майнову відповідальність і виступає в цивільному обігу від свого імені. Статусом юр. особи наділяються не всі колективні структури громадян, а лишень ті, які задіяні в товарно-грошових відносинах і відповідають ознакам юридичної особи згідно закону.

Правосуб’єктність юридичних осіб охоплює лишень два елементи:

а) правоздатність; б) дієздатність.

Правоздатність і дієздатність юр. особи не завжди співпадають: дієздатність може обмежуватися (наприклад, арешту на банківський рахунок податковою ліцензією припиняє операції по вкладу, окрім його поповнення). Дієздатність юр. особи може бути частково припинена до юридич. вирішення справи (про банкрутство, наприклад), а господарсько-розпорядчу діяльність здійснює третя особа передбачена законом.

На відміну від громадян, у яких спочатку (в момент народження) виникає правоздатність, а дієздатність у повному обсязі виникає з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку, у юридичних осіб цивільні праводієздатність виникають водночас, тому в законі йдеться лише про цивільну правоздатність юридичної особи, якій за змістом тотожна цивільна дієздатність.

Правоздатність юр. особи виникає з моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами — з моменту реєстрації статуту. В цей самий момент виникає й цивільна дієздатність юр. особи, тобто здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки.

Правоздатність юр. особи є спеціальною: вона має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності.

 

 

№48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.

Дефектна правосвідомость є антиподом високої пра­вової культури. Деформація правосвідомості проявляється у ви­кривленні уявлень про цінність права. Традиційно її зводять до правового нігілізму. Іншими проявами дефектної правосвідомості є: пра­вовий інфантилізм, правовий ідеалізм, правовий дилетантизм та «переродження» правосвідомості. Спільним для всіх видів де­формації є правова неосвіченість, низький рівень правосвідо­мості і політико-правової культури суб'єктів права.

Правовий ідеалізм (романтизм) характеризується таким ста­ном правосвідомості громадян, зокрема посадових осіб держав­ного апарату, при якому відбувається переоцінка реальних мож­ливостей форм права впливати на суспільні відносини і процеси. Очікування від права результатів, які воно об'єктивно не здатне забезпечити, закономірно призводить з ча­сом до розчарування в ньому і далі до нігілістичних поглядів і оцінок права. Правовий догматизам – некритичне сприйняття правових реалій, що веде до консерватизму. Був характерний для радянських часів.

Особливо небезпечною формою викривлення правової свідомості є правовий нігілізм, який має широкий діапазон проявів: від скептичного ставлення до права, негативного ставлення до правових форм організації суспільних відносин, через заперечення соціальної цінності права і до свідо­мого ігнорування вимог закону. Правовий нігілізм слід відрізняти від конструктивної критики чинної системи права, юридичної практики, діяльності правоохоронних органів, яка сприяє вияв­ленню існуючих недоліків і спрямована на удосконалення право­вої системи держави.

До основних рис сучасного правового нігілізму належать: гор­довито-зневажливе, поблажливо-скептичне сприйняття права; ма­сове поширення як серед населення в цілому, так і серед представ­ників державної влади; сполучення правового нігілізму з політичним та етичним нігілізмом, що створює деструк­тивну ситуацію в суспільстві і державі.

Проявів правового нігілізму багато:

· «війна законів», тобто видання суперечливих або таких, що виключають дію один одного, нормативно-правових актів, невід­повідності законів конституції, а підзаконних нормативних актів законам;

· неузгодженість дій окремих гілок влади у проведенні право­вої політики;

· порушення прав і свобод людини і громадянина;

· неповага до правоохоронних органів, протидія їх законним вимогам тощо.

Правовий нігілізм може існувати як на рівні ідеології, так і на рівні практики. В першому випадку йдеться про розробку таких те­орій, концепцій, в яких на теоретичному рівні обґрунтовуються думки про те, що право не має самостійної соціальної цінності, а має цінність лише інструментальну, внаслідок чого розглядається як щось друго­рядне, як похідне від держави явище. Правовий нігілізм на практич­ному рівні втілюється в протиправну поведінку (діяльність) лю­дей та їх організацій або, як найбільш негативний прояв, в протиправну політику державної влади, яка втілюється в масовому порушенні прав і свобод громадян або навіть терорі стосовно окре­мих осіб, етнічних, релігійних, соціальних груп, політичних сил.

Розвитку нігілістичних поглядів та установок, особливо серед молоді, на сьогодні суттєво сприяє романтизація злочинного світу в кінематографі, в художній літературі та інших сферах мистець­кої діяльності. В Україні, яка стала на шлях просування до демократичної, правової державності, де діють принципи верховенства права і правового закону, боротьба з деформацією правової свідомості повинна розглядатися як пріоритетний напрямок діяльності ком­петентних державних органів і суспільства в цілому.

№ 50.Систематизація законодавства. Облік НПА. Правовий тезарус

Систематизація норма­тивно-правових актів - діяльність щодо впорядкування і удосконалення нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо злагоджену систему. Існує два різновиди систематизації законодавства: інкор­порація і кодифікація.

Інкорпорація норм.-правових актів - спосіб си­стематизації, за яким закони повністю або частково об'єд­нуються в різного роду збірки чи зібрання у хронологічно­му, алфавітному, предметному, системно-предметному або будь-якому іншому порядку. Нормативний зміст законо­давчих актів не змінюється, вони підлягають зовнішній об­робці. Буває:

• офіційна, що здійснюється суб'єктами, які ухвалили акт, чи спеціально на те уповноваженими (наприклад, пуб­лікація законів у «Відомостях Верховної Ради України»), та

• неофіційна, що здійснюється іншими суб'єктами (ви­давництвами, навчальними закладами, громадянами).

Кодифікація - це спосіб систематизації, за яким здій­снюється така обробка норм.-правових актів, що певною мірою змінює їхню структуру (погоджує, усуває протиріччя, об'єднує тощо). Результатом кодифікації є но­вий нормативно-правовий акт (кодекс, інструкція, положен­ня тощо).

При кодифікації не обмежуються приведенням в порядок тексту чинних актів, а, виходячи із загальних принципів да­ної правової системи, враховуючи предмет і метод правово­го регулювання, не просто об'єднують і систематизують на­явні правові акти, а переробляють їхній зміст, в одному зведеному акті струнко й внутрішньо узгоджено викладають правові настанови, які максимально повно регулюють певну галузь суспільних відносин. Результатом кодифікації є новий зведений за­конодавчий акт, що замінює нормативні акти, які діяли ра­ніше.

Кодифікація має тільки офіційний характер і поділяєть­ся на:

а) загальну, в результаті чого утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);

б) галузеву, що охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);

в) міжгалузеву та підгалузеву (інституційну), що відпо­відно поширюється на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів.

Інкорпорація являє собою таку обробку за­конодавства, яка не вносить у неї ніяких нових начал. Це зовнішня систематична обробка діючих законів.

При наявності суттєвих відмінностей між інкорпорацією та кодифікацією вони як форми упорядкування і удоскона­лення законодавства не протиставляються у практичній діяльності, а взаємодіють одне з одним.

Специфічне місце серед актів систематизації посідає звід законів, ідея якого поступово витісняє ідею систематичного зібрання законодавства і розглядається тепер як вища форма систематизації законодавства даної держави.

Облік нормативних актів збір держ. органами, держ. і недержавними п-вами, фірмами й іншими установами й організаціями діючих норм. актів, їхня обробка і розташування за певною с-мою, збереження, а також видача довідок для зацікавлених органів, установ, окремих осіб на їхні запити. Види обліку з-вства: фіксація реквізитів норм. актів у спец. журналах (журнальний облік); картотечний облік; ведення контрольних текстів діючих норм. актів. Нині усе активніше використовується автоматизований облік з-ва на базі застосування сучасної комп'ютерної техніки.

Тезаурус - сукупність понять з певної галузі науки, нагромаджених людиною чи колективом. У вузькому розумінні - словник для пошуку слів за їхнім змістом.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 190; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.227.97.219 (0.012 с.)