Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Схема розподілу програмового матеріалу зі світової літератури першого етапу↑ Стр 1 из 5Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Продовження табл.
Продовження табл.
згідно з програмою і переставляти його не дозволялося. Не аналізувалися зв'язки з українською літературою, в учнів не було чіткого уявлення про світовий літературний процес і про кожну національну літературу як його складову. У 1979 р. співробітники Науково-дослідного інституту змісту і методів навчання АПН СРСР працювали над удосконаленням типових програм з літератури для восьмирічної та середньої школи. У проекті оновленого варіанта програми стосовно вивчення світової літератури не було жодних змін. Науковці С. Тураєв, А. Спектор, учителі Д. Золотинська, Л. Ка-мєнська, С. Попова, Д. Вагнер означили цю проблему, обговорюючи проект типової програми на сторінках журналу «Литература в школе». С. Тураєв, формулюючи головний недолік програми, зауважив: «Твори письменників Заходу, що представлені у програмі 8—10 класів, сприймаються і вчителями, і школярами як деякий доважок...» [2]. Цей недолік програми підкреслює і А. Спектор: «Наприкінці програмового розділу кожного класу подається рубрика: «Із зарубіжної літератури». Вважаю, що таке розміщення матеріалу не відповідає новим тенденціям у вивченні літературного процесу, порушує принцип історизму, руйнує логічну побудову програми, веде до непотрібних повторень, не формує цілісного та стрункого уявлення про розвиток літератури» [3]. Незважаючи на те, що в доопрацьованому після обговорення проекті зазначено: «Програма 8—10 класів передбачає вивчення деяких творів світової літератури (розміщення їх у програмі підпорядковане хронологічному та історико-літера-турному принципу; виняток було зроблено для В. Шекспіра і Й.-В. Гете, вивчення яких передбачено наприкінці 9 класу з огляду на вікові можливості учнів)» [4], у програмах, що вийшли 1980 р., теми зі світової літератури по кожному класу містилися у кінці без будь-яких пояснень і вказівок. Учителю дозволено творчо підходити до вивчення цих тем, вибору місця і часу. Така побудова програми спричинила труднощі в роботі, особливо молодих учителів. Вивчення зарубіжної літератури фактично випало із системи історико-літературного курсу старших класів. У 1980/81 н. р. з'явилися труднощі з вибором об'єкта для спостереження за традиційним вивченням окремих творів світової літератури. Ці теми або не розглядалися зовсім, або відчувалася неприхована штучність у їх вивченні. Під час анкетного опитування 812 учителів (з 850) відзначили труднощі у вивченні тем із зарубіжної літератури наприкінці навчального року. Після обговорення відділом методики літератури НДІ педагогіки УРСР результати дослідження було враховано під час складання програм на 1981 рік. Розподіл матеріалу із зарубіжної літератури у програмі підпорядковано хронологічному та історико-літературному принципу; виняток зроблено лише для творів В. Шекспіра та Й.-В. Ґете. Пояснювальна записка орієнтувала вчителів на вивчення зарубіжної класики у взаємозв'язку з творами російської та української літератур. Це підтвердило важливість нашого дослідження та необхідність його подальшої розробки. Усі наступні програми не містили суттєвих змін щодо вивчення світової літератури у школі. Варто відзначити плідну працю вчених-методистів В. Го-лубкова, М. Рибникової, М. Кудряшова, 3. Рез, О. Богданової, В. Маранцмана, М. Черкезової та інших, бо саме вони створювали програми, підручники та посібники з літератури. Не оминути увагою також діяльність науковців, які розробляли питання вивчення світової літератури в школі. Це, зокрема: — докторська дисертація К. Нартова «Взаимосвязь отечест — посібник Н. Муравйової «Зарубежная литература» (К., — посібник для вчителя Ф. Прокаєва, I. Долганова, В. Ку- — дослідження О. Чиркова «Изучение современной зару Аналіз підручників та навчально-методичних посібників підтверджує важливість розробки означеної проблеми. Так, книжка В. Голубкова «Методика преподавания литературы» стисло висвітлює суть проблеми. Підкреслюючи, що «питання вивчення зарубіжних письменників у старших класах — одне з найбільш суперечливих у нашій методиці», В. Голубков визначає мету й частково завдання, що стоять перед учителем, акцентуючи увагу на важливості та необхідності зіставлення російської і зарубіжної літератур у виявленні загальних закономірностей історико-літературного процесу. «Головна мета вчителя — ознайомити учнів з визначними зразками зарубіжної літератури (переважно західноєвропейської) та з основною лінією літературного розвитку. Учні порівнюють цей шлях розвитку зарубіжної літератури з відомими їм етапами історії російської літератури й роблять висновки про спільні закономірності історико-літературного процесу» [5]. Погоджуючись із цими думками, зазначимо, що розкрити способи роз- в'язання проблеми на двох сторінках підручника не видається можливим. Не вирішено цю проблему і в посібнику В. Нікольського «Методика преподавания литературы в средней школе». Автор лише торкається її, згадуючи про зміст і структуру шкільного курсу літератури в третьому розділі книжки. Так, визначаючи місце й час вивчення тем зі світової літератури у 8 класі, вчений пише: «Ці теми можуть бути пропоновані для вивчення і наприкінці навчального року, і у взаємозв'язку з уроками про Грибоедова, Пушкіна та Лєрмонтова» [6]. В інших важливих і цікавих розділах посібника «Принципы преподавания литературы в советской средней школе», «Методы и приёмы преподавания литературы в школе» В. Нікольський зовсім не зачіпає проблем викладання світової літератури. У параграфі «Пособия по литературе для школьников» не названо жодного посібника зі світової літератури. У навчальному посібнику для студентів ВНПЗ за редакцією 3. Рез ця важлива проблема взагалі не розглядається. Таким чином, студенти ВНПЗ, майбутні вчителі-словесники, не отримували зі своїх основних підручників та навчальних посібників необхідного для викладання світової літератури в школі методичного матеріалу. У 1953 р. «Учпедгиз» видав накладом сто тисяч посібник для середньої школи Н. Муравйової та С. Тураєва «Западноевропейская литература». Вибір письменників і творів, які розглядалися в посібнику, був обумовлений шкільною програмою. У вступі автори розкрили пізнавальне значення світової літератури, її роль у вихованні підростаючого покоління. Видавництво «Просвещение» 1970 р. випустило методичний посібник за редакцією М. Кудряшова «Преподавание литературы по новым программам». Завдання цієї книжки — розкрити науково-методичні принципи нових програм з літератури і обумовлену ними систему навчання. У 1973 р. у видавництві «Народная асвета» (Мінськ) вийшов навчальний посібник Т. Луценко «Зарубежная литература в школе». Автором було запропоновано дібраний відповідно до шкільної програми теоретичний матеріал для уроків світової літератури. У вступі подано деякі методичні поради вчителю. Вони мають теоретичний характер і в більшості випадків не спираються на досвід школи. Так, говорячи про необхідність і значення вивчення взаємовпливу літератур світу, автор не вдається до конкретних прикладів. Це, безперечно, знизило цінність роботи Т. Луценко, хоча загалом посібник допомагав учителям у підготовці уроків зі світової літератури. На часі була і книжка К. Нартова «Зарубежная литература в школе». Упорядковуючи посібник, автор використав загальноприйнятий поділ світової літератури на періоди за хронологією — від античності до літератури сьогодення. Кожний розділ посібника починається з характеристики доби, літературних напрямів і методів, подано цікавий матеріал для оглядових лекцій, але відсутні методичні поради, шкільний досвід, міжлітературні зв'язки. Пізніше у цьому ж видавництві вийшов посібник для вчителя авторів С. Тураєва і Д. Чавчанідзе «Изучение зарубежной литературы в школе». Це посібник для вчителів 8 — 10 класів. У ньому є методичні поради і конкретні приклади вивчення творів світової літератури відповідно до програми 1982 року. У 80-х роках XX ст. пожвавилася розробка цієї проблеми в Україні. У 1982 р. побачила світ книжка О. Чиркова «Изучение современной зарубежной литературы в 10 классе». Вона складалася з двох частин: теоретичного матеріалу й методичних рекомендацій щодо вивчення творчості зарубіжних письменників (Б. Брехта, Е. Хемінгуея, Ю. Фучика, А. Сент-Екзюпері, Анни Зегерс, П. Неруди, Ю. Тувіма, Д. Дімова). Посібник мав чимало позитивних відгуків студентів і вчителів, до окремих його розділів і сьогодні звертаються викладачі у своїй практичній діяльності. У 1983 р. з'явився посібник В. Пушкарської «Изучение классической зарубежной литературы в школе», де розглядалося вивчення творів Мольера, Дж. Байрона, В. Шекспіра, Й.-В. Гете, О. Бальзака у 8 —9 класах середньої школи. У книжці переважав теоретичний матеріал, а методичні викладки зводилися лише до формулювань тем уроків і 5 —6 запитань наприкінці теми. Низький рівень забезпеченості вчителя методичною літературою призводив до того, що більша частина проанкетованих учителів взагалі не зверталася до вивчення творів світової класики. Дослідження програм, підручників і посібників з методики літератури для студентів-філологів виявило незадовільний стан справ. Ці підручники й посібники або дуже стисло викладали проблему (В. Голубков, В. Нікольський), або зовсім її не висвітлювали (М. Кудряшов, 3. Рез). Наприклад, у підручнику В. Голубкова «Методика преподавания литературы» (1962 р., сьоме видання), який понад тридцять років був єдиним підручником для студентів ВНПЗ СРСР, проблему викладено на чотирьох сторінках (з 440 по 444). В. Голубков ставить запитання: «Як же будувати заняття із зарубіжної літе- ратури протягом кількох відведених на неї уроків?» — і дає тезову відповідь: — «...Передусім необхідно потурбуватися, щоб учні прочи — Якщо учні не прочитають художній текст, то «вчителю — Розглядаючи майстерність письменника, «треба пам'я Погоджуючись з усіма трьома тезами, зазначимо, що це лише слушні нотатки, але не методична система вивчення творів світової класики в контексті російської літератури. Відсутність методичної підготовки студентів ВНПЗ спричинила певні негативні явища у шкільній практиці вивчення творів світової літератури. По-перше, значна частина вчителів не вивчала творів зарубіжної літератури у взаємозв'язку з курсами російської та української літератур, тому вони сприймалися учнями як щось особливе, незалежне від літературного процесу. На це звернув увагу й С. Тураєв, який наголосив у методичному журналі «Литература в школе»: «Більшість лякає слово вплив. Російські письменники можуть впливати на інших, але Боже борони, щоб хтось із західних авторів впливав на російського. Але вплив одного великого поета на іншого великого поета акт творчий... Щоб думка про взаємовплив літератур не залишилася порожньою фразою, необхідно дати уявлення про творче, вибіркове, а не механічне сприйняття іноземного поета...» [8]. По-друге, більшість учителів не вивчали з учнями класичних творів світової літератури, запропонованих програмами, й учні не мали навіть уявлення про їхнє існування. 3.2. АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ Другий етап тривав з 1991 до 2004 р. і позначився неабиякою подією. У 1992/93 н. р. у школах України з українською мовою навчання введено курс «Світова література». Його супроводжував інструктивний лист Міністерства освіти з переліком запропонованих для вивчення творів світової літератури, а роком пізніше — орієнтовні тимчасові програми. Однак для вже існу- ючого шкільного курсу світової літератури не було визначено принципів підходу, методологічних, методичних та психо-лого-педагогічних основ. У професійному журналі «Відродження» розпочалася дискусія серед учених-теоретиків, уче-них-методистів та вчителів-практиків. Предмет дискусії становили: інформаційна перенасиченість, тенденційність та суб'єктивність у доборі матеріалу, його зрусифікованість. Як наслідок — ученими-теоретиками було визначено принципи структурування матеріалу: історико-літературний (Д. Наливайко); циклічний (Т. Денисова і Г. Сиваченко); естетичний (Д. Затонський); культурологічний (М. Борецький і Ю. Ще-пель). 1995 — 1998 рр. позначилися появою програм зі світової літератури. Першою з'явилася програма авторського колективу на чолі з К. Шаховою; того ж 1995 р. вийшла програма М. Борецького. У 1996 р. колектив авторів нової програми очолила І. Панченко, а в 1998 р. вийшла програма за редакцією Д. Наливайка. До 1998 р. програма К. Шахової була взята за основну для шкільної роботи, але проблеми вивчення шкільної дисципліни вона не вирішила. Програма вийшла за новою назвою шкільного курсу — «Зарубіжна література», незважаючи на те, що перші програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання, складені науковцями Київського національного університету імені Тараса Шевченка, називалися «Світова література», і це було логічно. Згадаємо, що вперше в літературу цей термін увів Й.-В. Ґете. У розмовах з Й.-П. Еккерманом він зазначав: «Національна література нині небагато коштує. Зараз ми вступаємо в добу світової літе-ратури (виділено мною. — Л. М.), і кожен має тепер сприяти тому, щоб пришвидшити появу цієї доби» [9]. Однак означення «зарубіжна» в назві шкільного курсу так і залишилося до сьогодні. Пояснювальна записка до програми дуже стисла — дві сторінки не дають змоги вмістити методичні поради вчителю, запропонувати їхні можливі варіанти. Отож з проблемами розподілу годин, добору творів для оглядового вивчення, текстуального опрацювання вивченого напам'ять, самостійного і позакласного читання вчитель так і залишився сам на сам. Починається пояснювальна записка з визначення головного завдання предмета — «залучити школярів до скарбниці світової культури, ознайомити їх з визначними зразками художньої літератури різних країн і народів, дати уявлення про світовий літературний процес, історію його розвитку від стародавніх часів до сьогодення, про національну своєрідність та загальнолюдську цінність включених до курсу літературних творів у зіставленні з рідною літературою» [10]. Звернімо увагу на три використаних у цьому формулюванні дієслова: «залучити», «ознайомити», «дати уявлення». Вони мають спрямувати дії вчителя на організацію навчального процесу, визначити методи та прийоми реалізації поставленої мети. 1. «...залучити школярів до скарбниці світової культури...» 2. «...ознайомити їх (учнів. — Л. М.) з визначними зраз 3. «...дати уявлення про світовий літературний процес...у Для цього потрібно наголосити на важливості співпраці двох учителів-словесників — світової та рідної літератури. Учитель світової літератури має розробити систему викладання предмета, тому необхідно: — разом з учителем української літератури вивчати вікові — знати програми, підручники й посібники з української — разом розробляти календарно-тематичні плани, погоджу — вивчаючи теоретико-літературні та історико-літературні — розкривати учням взаємовплив обох літератур, поняття — проводити об'єднані засідання методичних секцій. світової літератури, а саме: — визначити специфіку вивчення світової літератури; —здійснювати доцільний добір методів і прийомів вивчен —удосконалювати знання української мови, якою учні ви —ефективно реалізувати виховну мету: розвивати у під —створити систему вивчення світової літератури у вза —досліджувати вплив спільно розробленої системи на фор Така система викладання світової літератури у взаємозв'язку з рідною літературою сприятиме глибшому розумінню учнями світового літературного процесу, допомагатиме формуванню у старшокласників понять про літературні традиції, процес впливу та взаємовпливу літератур, вводитиме їх у лабораторію художнього перекладу, а також розширить можливості формування всебічно розвиненої особистості. Ця система спрямована на підвищення рівня успішності учнів не лише з рідної мови та літератури, а й з інших дисциплін — історії, географії, краєзнавства, народознавства. У 1996 р. Міністерство освіти України спільно з Академією педагогічних наук України та Інститутом змісту і методів навчання розпочали роботу над стандартами шкільних дисциплін. Державні стандарти загальноосвітньої школи — явище нове в системі освіти України, і це не могло не позначитися на їхній якості. Проект державного стандарту з предмета «Зарубіжна літе-ратура» розроблявся за дорученням Міністерства освіти (МО) колективом учених (В. Куземський, Н. Нагорна, Л. Мірошниченко, Н. Мірошникова) під керівництвом Б. Шалагінова. Цей проект одразу привернув увагу вчених-теоретиків та вчених-методистів, а також широкого кола вчителів-словесників. У дис- кусіях, що велися на сторінках фахових журналів, взяли участь науковці О. Савченко, Д. Наливайко, Г. Литвиненко, С. Гончаренко та багато вчителів-практиків України. Д. Наливайко підкреслив: «Нам не потрібні стандарти з історії літературного процесу, бо перед курсом зарубіжної літератури постають ширші завдання — залучити дітей та підлітків до духовної скарбниці людства, дати їм основи естетичного і морального виховання» [11]. Того ж року з'явився альтернативний проект творчої групи під керівництвом Ю. Ковбасенка. Сама його поява була позитивним явищем, він пожвавив дискусію і став своєрідним тлом, на якому яскраво виявилися риси нормативного документа, розробленого групою Б. Шалагінова. Допрацьовані після тривалої дискусії, з урахуванням усіх слушних пропозицій, стандарти творчої групи Б. Шалагінова були прийняті МО за основу. Зрозуміло, що робота стосовно методичного забезпечення освітнього стандарту зі шкільної дисципліни «Зарубіжна література» розгортається після його офіційного затвердження, але підготовку до неї було розпочато раніше. У 1998 р. вийшли нові програми «Зарубіжна література. Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання», створені колективом авторів (Ю. Ковба-сенко, К. Шахова, М. Борецький, Н. Нагорна, Л. Мірошниченко, Л. Ковбасенко, Л. Білань) за редакцією Д. Наливайка. Програми складалися на основі чинних стандартів МО України, а також з урахуванням недоліків, виявлених у попередніх програмах. Минув певний час після затвердження цих програм комісією МО України. Вони були впроваджені у шкільну практику. Однак у роботі вчителів з'явилися деякі труднощі, пов'язані з недосконалістю цього методичного документа. У теоретичній частині програми виникли питання щодо принципу її побудови. В середніх класах — це не жанровий, не тематичний і не хронологічний принцип. У «Пояснювальній записці» його визначено як методичний. Таке загальне визначення необхідно розтлумачити так само, як і довільний добір творів, і те, чому саме їм відведено те чи те місце в програмі. У цю ж частину програми необхідно ввести рубрики: «Критика», «Міжпредметні зв'язки», «Міжлітературні зв'язки», «Наочність і ТЗН», «Для позакласного читання», «Для самостійного читання», дібрати до кожної з них відповідні відомості та художні тексти. Це допоможе вчителю не лише в сенсі інформаційному, а й збереже його час за складання календарно-тематичного плану та плану-конспекту уроку. Автори цієї програми — науковці, методисти, вчителі. Безперечно, їхня робота потрібна вчителю будь-якої школи, і насамперед сільської, котрий не має можливості постійно користуватися міськими та столичними бібліотеками. Деякі рубрики були і в попередніх програмах з літератури, вони вважаються вже традиційними. Отже, складаючи нові програми, їх треба поліпшувати, а не погіршувати. Програма має слугувати не лише досвідченим учителям, а насамперед — учителям-початківцям. Враховуючи це, методичну частину програми необхідно вдосконалити, а саме: 1) дати розподіл годин по кожному класу за схемою: — всього на вивчення курсу; — текстуальне вивчення; — уроки повторення; — уроки розвитку мовлення; — уроки позакласного читання; — підсумкові контрольні роботи;
2) розробити норми оцінок письмових робіт; 3) вмістити додаток з методичними порадами й пояснен Наприклад, необхідно докладно розтлумачити специфіку уроків розвитку мовлення в курсі зарубіжної літератури або пояснити різницю між уроками позакласного читання та самостійним читанням. Рекомендовані для позакласного читання твори забезпечено навчальними годинами, тому ці твори мають бути відокремлені від творів для самостійного читання й сплановані за темами. Із розширенням інформаційного простору в країні значно зменшився потяг до книжки, зокрема у школярів. Якщо раніше наша держава перебувала серед країн світу, населення якої читало чи не найбільше, то сьогодні про це вже не йдеться. Однією з важливих суспільних проблем є проблема того, що читають наші діти і як читають, а також як пишуть, розмовляють, спілкуються. На кожному уроці літератури вчитель повинен працювати над розвитком усного і писемного мовлення дітей. Практика свідчить, що ті 4 —6 —8 годин, які відводить програма на рік для роботи над розвитком мовлення, частіше використовуються для контрольних робіт. А вже навчити підлітка монологічного викладу чи написання статті, оформляти повідомлення, доповідь, реферат та виголошувати їх — часу не залишається зовсім. Тому на уроках літератури майже не вчаться писати рецензію або відгук, брати інтерв'ю, вести репортаж, писати конспект або тези й опановувати багато інших конче необхідних для подальшого життя видів письмових та усних робіт. Наприклад, майже втрачено добру традицію письмових привітань, листування. Якби у програмах з дисципліни «Зарубіжна література» було заплановано уроки розвитку усного та писемного мовлення, це дало б можливість учителю на зразках світової класичної літератури вчити дітей листуватися. Можна було б провести окремі уроки, наприклад, з вивчення промови Дж. Байрона у палаті лордів та бесід Й.-В. Ґете з И.-П. Еккерманом, проаналізувати листи до друзів, дітей, дружин та ділове листування визначних письменників світу. Уроки позакласного читання мають свою специфіку, навчально-виховну мету, значення. Сьогодні, коли наші учні майже втратили чудову традицію читання в колі друзів, сім'ї, таким урокам важливо приділяти особливу увагу. У своїй Нобелівській лекції Й. Бродський зазначав: «Не може бути законів, що захищають нас самих від себе, жоден кримінальний кодекс не передбачає покарань за злочин проти літератури. І серед цих злочинів найтяжчим є не переслідування авторів, не цензурні обмеження і т. д., не спалювання книжок. Існує злочин більш тяжкий — зневага до книжок, нечитання їх. За злочин цей людина розплачується всім своїм життям; якщо ж злочин цей чинить нація — вона платить за це своєю історією...» [12]. У 2001 р. побачила світ програма «Зарубіжна література», яку створив колектив учених-методистів, літературознавців і вчителів під керівництвом Б. Шалагінова. Вона була позитивно прийнята вчительським загалом і переважна більшість педагогів України почала працювати за нею. Враховуючи попередній досвід складання програм, автори чітко визначили її концепцію, яка має п'ять компонентів — методологічний, виховний, дидактичний, методичний і науково-літературознавчий, а також мету, об'єкт, завдання, композицію та зміст. Але вже перший рік роботи за цією програмою засвідчив, що проблема програм зі шкільної дисципліни «Зарубіжна література» остаточно не вирішена. Актуальними залишаються питання методології та методики зазначеного курсу, теоретичних понять, доцільності запропонованих модерністських та постмодерніст-ських творів, які не пройшли експериментальної апробації. На пропозицію редакції журналу «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України» допомогти вчителю в методичному опануванні нової програми першими відгукнулись науковці-методисти Ж. Клименко, О. Ісаєва, О. Куце-вол, а також учителі-методисти Ю. Дишлюк, Н. Дорофєєва, А. Мельник, С. Рудаківська та ін. їхні матеріали під загальним заголовком «Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури за програмою 2001 р.» з'являлися в журналі протягом 2001-2002 рр. Із введенням шкільної дисципліни «Зарубіжна література» виникла проблема забезпечення відповідними підручниками, посібниками, дидактичним матеріалом, наочністю й ТЗН як учнів, так і вчителів та студентів. У середній школі ця проблема поступово вирішувалася. Перші підручники-хрестоматії для учнів середніх класів та підручники для учнів 9—11 класів було створено до програми за редакцією К. Шахової. Пізніше з'явилися підручники до програми за редакцією Д. Наливайка. Безперечно, вони стали важливими віхами у налагодженні вітчизняного галузевого видання підручників. Позитивним було те, що ці підручники та хрестоматії: — забезпечили художніми творами значну кількість учите — намітили методичні підходи до вивчення цих творів; — сприяли українізації викладання курсу; — забезпечили вчителя та учнів певним літературознав Колектив учених-методистів кафедри методики викладання світової літератури НПУ імені М. П. Драгоманова впродовж останнього десятиліття вивчав та узагальнював досвід створення шкільних підручників і хрестоматій. Результати вивчення шкільних підручників та анкетування вчителів виявили низку недоліків: 1. Вирішуючи проблему забезпечення учнів художніми 2. Статті, подані авторами перед художніми текстами, не Так, у підручнику «Зарубіжна література» для 7 — 8 класів подан
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 229; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.188.69.167 (0.013 с.) |