Рунтато засвічує вогник біля образу первородительки Мами Лель, і в цей час чути пісню (магнітофон). Або дехто з Присутніх співає.

Святая Великая Мати,

Улюблена Ненечко-Лель,

Ми просим Тебе завітати

До наших гостинних осель!

 

Ти нам подарила навіки

Святу материнську любов,

Поля благородні і ріки,

Добротну і вольную кров.

 

Ти образ дала нам і волю,

Навчила рушник вишивать,

І прясти, і шити обнову,

І рідних дітей доглядать.

 

Навчила Ти кашу варити,

В хатині тримать чистоту.

В Родині любов сотворити,

І Правду, і Волю святу.

 

Ми хочемо, Рідная, нині

Твій образ святий шанувать,

Щоб вічно в Дажбожій Святині

Світилась Твоя благодать!

4. Рунтато після закінчення пісні читає:

Освячення в ім'я Дажбожої святости,

в ім'я науки рідного Пророка є духов­ною дією Віри, Волі і Правди.

Є утверджен­ням життя вічного у вічності Єства Роду, Племени, Народу.

Є охороною дитини від темних сил ворожих.

І є шляхетним поєд­нанням дитини з рідною духовістю світлих Первородителів і достойних богатирів Даж­божої України-Руси.

Мати, осяюючи дитину свою у сяйві Жертовника Духа Предків Рідних,

складає обіт жити для дитини і дати їй після ті­лесного народження духовне народження.

 

Мага Віра пише:

Людина родиться два рази.

Перше народження — тілесне, а друге народження — духовне.

Духовне народжен­ня робить людину достойною, вільною, якщо вона виховується мудрістю рідного розуміння Бога, Волі, Правди і Віри.

Мати, осяюючи дитину свою у сяйві Жертовника Духа Предків Рідних,

складає обіт навчити дитину любити мову рідної матері, втілювати в життя Заповіді РУНВіри,

обряди РУНВіри — йти Шляхом Духовної Незалежности, і цією святою наукою мати охороняє дитину від нещастя бути рабом у стаді людей чужих законів життя, чужих понять моралі, віри й волі.

Освячення є святою таїною Дажбожої дії, яка духовною суттю єднає дитя з ма­мою, з родом, племенем, народом. Освячен­ня ознаменовує вільне розвивання і ошляхетнення п'ятьох чуттів (зір, слух, смак, нюх, дотик), щоб душа була багатою і щоб мислення було правильне.

Освячення вписує новонародженого в духовний світ Оріяни (Скитії-Руси-України) і єднає його з безсмер­тям Дажбожої волі.

5. Рунтато кланяється матері. Мати з дитям підходить до Жертовника Духа Предків Рідних. І, стоячи, підтримує дитя, яке поклала на підвищен­ня біля престолу Жертовника Духа Предків Рідних. (Коли освячується у шкільні роки, то дитина си­дить у кріслі біля престолу). Рунтато ложечкою бере з Чаші пару крапель води Дніпрової, і краплями торкається до уст дитини, і каже:

— Освячується.

6. Рунтато пучками торкається до водою зво­ложеної Землиці, що лежить у мілкій скриньці, і по­тім крихтами Землиці, що є на пучках, торкається до голих п'ят дитини, і каже:

— Освячується.

7. Рунтато торкається мініатюрним Трисуттям (тризубиком), що на ланцюжку, до Трисуття, що є на Жертовнику Духа Предків Рідних, і цілує мініатюрне Трисуття, і торкається ним до чола новонародже­ного (новонародженої), і каже:

— Освячується новонароджений (новонароджена),

і з волі родителів дається ім'я........ (сказати ім'я),

і приймається до великої Родини вірних Рідної Української Національної Віри.

З вірою в Дажбога,

Рости, виростай!

Підеш з хати

У світ невідомих доріг.

У Вірі твоїй святість:

Мати І Тато, і рідний Поріг.

Тут мати отримує від рунтата Трисуття (тризубик на ланцюжку), і кладе дитяті на шийку (на груди). І бере дитину, кланяється до Жертовника Духа Предків Рідних, і відходить. Стає біля святинноі мами і святинного тата, які стоять біля тата освяченої дитини.

9. Рунтато говорить:

Вірні РУНВіри, ми воістинно віримо — у варі — у воді святого Дніпра, у крих­тах Землі рідної втілені проміння сонця нашого, пахощі духм'яних степів наших і море злотом закосичених ланів наших, і весняні блискавиці і озон Неба рідного, і все, що творить вічний код — святу таїну тілесного і духовного «Я» Народу нашого. І цією святою таїною освячений (ім'я........) освячена (ім'я...), щоб мати щастя, волю і силу триматися Землиці рідної, і бути людиною здоровою, як життєтворча вода.

Мати передає дитину святинній мамі (кумі). Підходить до образу Прародительки — Матері Лель і запалює вогник, ознаменовуючи прихід нового сина (дочки) до світу Народу рідного. І стає мати біля куми, і бере дитину на руки.

10. Рунтато говорить:

Святинна мати і святинний тато (кума і кум), Ви є духовними родичами таїнами освячення благословенними. Кум і кума значить ті, що мають право при потребі виконати обов'язок рідного тата, рідної матері.

Ви, святинна мати, і ви, святинний тато, а освячена дитина є вашою святинною донькою (... святинним сином). Усюди і завжди дайте дитині відчути, що ви любите її. Дитина люблена краще росте і розви­вається.

Дорогі родичі (ім'я матері, ім'я тата сказати) Дажбог ощасливив Вас продовженням Роду Вашого, Ви дитя своє ощасливлюйте своєю любов'ю, вірністю Дажбогові, Мило­сердному і Всеправедному Господеві. Хай буде мир, хай буде щастя й світло у Вашій хаті, слава Дажбогові.

11. Рунтато, молитовно склавши долоні, кла­няється вірним РУНВіри. Кланяється Жертовникові Духа Предків Рідних і відходить: освячення здійснене.

12. Родичі запрошують приятелів і знайомих на Обід. За нашим стародавнім звичаєм святинна мати і святинний тато кладуть освячене дитя серед хати на кожух (чи килим). Присутні обдаровують його різними дарами (переважно грішми), щоб ви­ростав (ви­ростала), успішно, перемагаючи життєві клопоти.

ПРИМІТКА: Рунтато зобов'язаний два-три дні наперед ознайомити родителів з обрядом освячення їхньої дитини.

Рунтато (або вірний РУНВіри, що виконав обряд освячення дитини) має право отримати від родичів освяченої дитини дарунок. Коли має витрати, зроблені на оплату дороги, ці витрати йому покри­вають родичі. Тиждень після Освячення, рунтато вручає Свідоцтво Освячення.

 

ОБРЯД ВІНЧАННЯ

20 і 21 серпня 10.984 року Дажбожого у Свя­тині Матері України (Оріяна, Спрінґ Ґлен, Ню Йорк, Н.Й., Америка) рунтати і виконуючі обов'язки рунтата узаконили Обряд Вінчання на основі святого письма Мага Віра.

Священна Рада

Святиня Матері України, Оріяна, Ню Йорк, Н.Й., США

 

Рунтато (чи побратим, виконуючий обов'язки рунтата) зобов'язаний, готуючись здійснювати Обряд Вінчання, мати:

1. Цей Правильник Обряду Вінчання

2. Мага Віру

3. Жертовник

4. Фотознімки Святині Матері України

5. Чашу з водою з Дніпра

6. Скриньку з землею з поля Трипілля

7. Вазоночок, в якому 7 колосків.

8. Дві свічки і два підсвічники

9. Блакитний матеріал для накриття жертовного престолу (столика)

10. Блакитно-золотий прапор

11. Дві картки (в сонці зображення знамена Даж­божого)

12. Одяг рунтата

13. Свядана

14. Нагрудне (на ланцюжку) знамено Дажбоже

15. Треба все тут перечислене перед відходом з дому повторно перевірити, складаючи до валізки врочистого кольору.

16. На Жертовному Престолі, покритому блакитним полотном, мають бути: а) Жертовник, б) Мага Віра, в) Дві свічки з підсвічниками, які мають горіти, г) У вазоночку 7 колосків і пару квіток, ґ) Чаша з Дніпровою водою, д) Скринька з землею з поля Трипілля, е) Картка Святині Матері України.

 

ПОЯСНЕННЯ:

1. Коли вінчаються старші люди, то з ними треба у зріднити, які обрядні дії і слова потрібно обминути.

На третій день після Обряду Вінчання рунтато передає одруженим Свідоцтво про їхнє одруження.

Бажано, щоб одружені склали окремо два дари: один дар для Святині вірних РУНВіри, про що має бути повідомлено на священній годині. І другий дар для рунтата. І одружені повинні оплатити витрати на дорогу, зроблені рунтатом.

2. Коли наречена, або наречений не є ви-знавцем РУНВіри, то рунтато дає вінчання тільки тоді, коли невизнавець РУНВіри складе обіт, що в їхній родині буде пошанована РУНВіра, і в родині діти знатимуть українську мову, яка є мовою сповід­ників РУНВіри. Коли у молодої чи в молодого є хотіння, в ім'я духовної цілісности Родини, визнати РУНВіру, обіт визнання має прийняти рунтато.

Обряд ВІНЧАННЯ здійснюється у Храмі-Святині вірних РУНВіри. Або у світлиці хати, чи влітку або весною в саду чи в гаю біля дуба, бе­рези. У наших славних Предків (Трипільців) обряд Вінчання здійснювався на Площі. У Трипільців хати стояли колом, на Площі в центрі у збаночку горів вогонь (бездимний), ознаменовуючи родинне вогнище.

Навколо вогнища колом сиділи люди — члени Роду. З вогню не йшов дим, бо горів приготовлений для обряду чистий товщ. Біля вогнища сидів у білому одінні священнодієць з нареченим і нареченою. Біля них сиділи бояри і боярині (найближчі родичі, приятелі наречених).

Праву руку нареченого і ліву руку нареченої священнодієць з'єднував (зв'язував) рушничком, нижче ліктів. І казав «в'яза»: у Трипільців слово «в'яза» (і таке воно має значення й у «Ведах», в санскриті) значить «з'єднання». Кровно з'єднуються дві родини і їхні діти.

Молода звалася сар'я (сонячна), а молодий — сар (сонце, сонячний), звідси й походить слово «цар». Біля царя і царівни сиділи бояри і боярині, і тут поруч — діти з квітами і дві бабусі — радниці з мисею пшениці. Після обряду Вінчання присутні кидали навколо наречених зерно, кажучи: «Та щоб врожаїлося ваше життя, та щоб вам родилися діти». Детальніше про Трипільський обряд Вінчання пише Мага Віра.

ТАЇНА СВЯТОГО ВІНЧАННЯ

Рунтато (або особа, що здійснює обряд Він­чання) повинен декілька днів перед Вінчанням дати нареченим детальні пояснення про обряд Вінчання. Хтось з родини їхньої має приготувати світлого кольору продовгуватий килимок, що символізує Шлях у Майбутнє. На килимкові стоятимуть наре­чені у час Таїни Святого Вінчання.

У нареченої вінок і стрічки. У нареченого вінок з дубового листя. Молоду приводить до ки­лимка її тато, де вже стоїть її наречений. На ки­лимку стоять наречені, повернені обличчям до Жер­товника Духа Предків Рідних. Рунтато має біле вбрання, комір і широкі рукави якого мають вишивку, що ознаменовує найдавнішу нашу культу­ру (Мізинську). Має рунтато свядану, знамено Дажбоже на грудях (на ланцюжку).

1. Рунтато, молитовно склавши руки (долоня до долоні), кланяється Жертовникові Духа Предків Рідних. І так же кланяється усім присутнім, і гово­рить Молитву:

Дажбоже,

Ти Святий Дух Народу на­шого.

Ти Єдиний, наша Віра в Тебе єдина.

Ти Могутній, наша Віра в Тебе могутня.

Ти Безсмертний, наша Віра в Тебе безсмерт­на.

Дажбоже, істинний Господи наш,

Сила Твоя Милосердна і Свята, і хто Тобі по­клоняється, утверджує в собі дух святости, любови і милосердя.

 

Брати і Сестри, ми, вірні РУНВіри, сповідуючи науку рідного Пророка Лева Силенка, віримо —

Дажбог це Свідомість Світу.

З Свідомости Світу походить свідо­мість людини, збагачена любов'ю до Світу.

І людина несвідомо і свідомо поєднана зі Свідомістю Світу.

 

Дажбог — Світло. Ми у Світлі і Світло в нас. Немає Віри вищої за Світло.

Дажбог — Правда. Ми в Правді і Правда в нас. Немає Віри вищої за Правду.

Дажбог — Безсмертя. Ми в Безсмерті і Безсмертя в нас. Немає Віри вищої за Безсмертя.

Дажбог — Любов. Ми в Любові і Любов у нас. Немає Віри вищої за Любов.

Дажбог — рідний Бог наш. Ми в рідному Богові і рідний Бог у нас. Немає Віри вищої за рідного Бога.

 

Ми, Вірні РУНВіри, визнаємо істину, об'явлену у святому письмі Мага Віра,

що любов живе в правді. А правда живе у світлі.

Світло живе у волі, а воля живе в просторі.

Простір живе у вічності, а віч­ність не має ні початку, ні кінця.

У вічно­сті таїни Твої, Дажбоже наш Єдиносущий, Всеправедний і Милосердний.

 

Брати і Сестри, коли ми молимося Дажбогові —

це значить, що ми молимося за Духовну Незалежність нашу,

за Святиню Матері України.

Молимося за те, що Ти, Дажбоже, нам послав з любови до нас рід­ного Пророка,

щоб ми не були рабами Чужих духовних сил.

Щоб ми були ми — щоб ми мали рідне святе розуміння Бога,

рідний Шлях Життя, о,

Всеправедний Все­держителю, слава Тобі!

 

Брати і Сестри, сини і дочки Дажбожі,

у нас є РУНВіра,

а це значить — наше «Я», наша душа і наш розум, не підлеглі Чужій духовості —

силам Чужої віри, чужих ри­туалів, звичаїв, канонів, догм.

Чужа ду­ховність це прояви не нашої вдачі, не нашої душі, не наших Родоначальників.

Жити з вірою в Дажбога, зі святим письмом Мага Віра значить жити по-своєму,

жити за законами матері-природи,

тобто мати правильне життя.

Там, де світла Рідна Віра, де втілені в щодення Сім За­конів Правильного Життя,

є згода в родині, в народі, в державі.

Згода бо постає у душах згідливих.

 

О, яке це щастя велике мати Рідну Віру в Єдиносущого Вседержителя, і відчувати у РУНВірі волю свого Єства.

О, яке це щастя велике, маючи рідне святе письмо Мага Віра, славити рідних Первородителів — Маму Лель і Тата Оря.

І знати, що наше Єство є продовженням їхнього Єства,

що ми є образ їхнього образу, що ми є душа їхньої душі.

Вони — наше Минуле. Ми — їхнє Майбутнє.

 

РУНВіра, нами сповідувана, є Вірою радости, вірности Вітчизні, є Вірою любови.

РУНВіра — Віра благородна, висока, боже­ственна.

З благородної Віри постає шлях життя людей благородних.

Наш рідний Пророк каже, що кожна у Світі Віра, яка славить Бога і навчає людей любити людей, — правдива.

І тільки там є людяність, де є терпеливе ставлення Віри до Віри.

Чим більш Віра благородна, тим більш вона толерантна.

Чужа Віра,

на яку багато століть тому було нас навернено силою меча,

не відпові­дала характерові нашої волелюбної душі.

Чужа Віра учила нас покори, смиренності, відречення від життєвих радощів.

Учила нас бути послушними рабами, лякала нас пеклом і душу присипляла уявним раєм небесним.

Ставши сповідниками РУНВіри, ми знає­мо,

що там, де є неволя духовна чи тілесна,

пригноблене почуття гідности, пригнобле­не самовизначення.

І людина стає рабом Божим.

Ми, сповідники РУНВіри, не раби Божі,

ми вільні улюблені діти Божі.

Ми з Богом і Бог з нами так,

як мати з дітьми.

Слава Дажбогові, воістинно правдивому Господеві Богові нашому.