Правопис імен, прізвищ та імен по батькові в українській мові

1. Вживати форму кличного відмінка тільки у звертанні до осіб: колего, професоре, Ігоре, Ольго, Бондаре, Шевченку.

2. Незмінними в українській мові є прізвища:

а) жіночі прізвища українського походження на о та приголосний: Кухаренко, Перетятько, Марчук, Коваль. Рак.

б) Прізвища іншомовного походження, що закінчуються на голосний: Даду, Дефо, Руссо. Барі;

в) Жіночі та чоловічі прізвища на – их, -ово Коменських, Бєлих, Черних, Дурново.

Чоловічі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів - ович

(-йович):

Василь – Васильович, Петро – Петрович, Олег – Олегович, Андрій – Андрійович, Валерій – Валерійович.

Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів -івн (а)

(-ївн(а)):

Іван – Іванівна, Ігор – Ігорівна, Юрій – Юріївна, Корній – Корніївна.

Правопис часток не і ні з різними частинами мови.

Написання заперечної частки не

Разом

Окремо

1. З усіма словами, що без не не вживаються: немовля, невід, ненавидіти, неволити, де не — частина кореня. 2. З іменниками, прикметниками, прислівниками тоді, коли утворюється нове слово, яке можна замінити синонімом без не: недовір’я — підозрілість, недобре — погано. 3. З іменниками, прикметниками, дієприкметниками, прислівниками, дієсловами, що мають префікс недо- (позначає неповну ознаку або дію в неповній мірі): недоконаний, недобачати, недосяжний. 4. З дієприкметником без залежних від нього слів: Бурею вривалися у незруйновані чисті міста (О. Гончар). 5. З дієприкметниками і прикметниками, якщо при них є слова дуже, вельми, надзвичайно, що збільшують ступінь якості: Надзвичайно негарний випадок

1. З числівниками, займенниками, займенниковими прислівниками, службовими словами: не три, не такий, не під (деревом), не який-небудь (але неабиякий). 2. З дієсловами, дієслівними формами та деякими прислівниками: не хотів, не виконано, не розуміючи, не гаразд, не видно, не треба. 3. З іменниками, прикметниками, прислівниками, дієприкметниками при протиставленні: Вона мені не ворог, а подруга. Він рухався не швидко, а повільно. 4. З дієсловами з префіксом до (закінчення дії або додатковий процес): Не досолить — не доїсть. 5. З іменниками, прикметниками, дієприкметниками, прислівниками, якщо в реченні є заперечення: Чи не близько він підійшов? 6. З прислівниками: не до лиця, не до ладу, не до смаку, не до пуття

Разом	Окремо
1. У заперечних займенниках, якщо після ні немає прийменника: ніхто, ніщо, нічий, ніякий. 2. У заперечних прислівниках: ніде, нізвідки, ніскільки, нітрохи. 3. У словах, які без ні не вживаються: нівечити, нікчемний	1. Якщо ні заперечує наявніть дії, ознаки предмета: ні місто, ні село; ні великий, ні малий. 2. У займенникових сполученнях, якщо після ні є займенники з прийменником: ні на чому, ні до кого, ні з ким

Написання заперечень часток ні

Правопис прийменників

Правопис прийменників

Похідні прийменники пишуться разом, окремо й через дефіс.

Разом пишуться:

а) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, щодо;

б) складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.

Через дефіс пишуться складні прийменники

з початковими з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж.

Окремо пишуться прийменникові сполуки: у (в) разі, під кінець, під час, що ж до.

 51 Правопис сполучників

Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: абощо, тощо.

Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не піддаються. Пор.: Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.

Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.: Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, коли б я не приїхав?

Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із частками би та займенника щ о за допомогою контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос.

Пор.: Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання! Якщо хочеш, допоможу тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.

Окремо пишуться:

а) сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би;

б) складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що й под.

Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.

 52 Прийменник по у діловому мовленні

Через посередництво російської мови великої сили набули конструкції з прийменником по. Серед них можна виділити такі, що виражають порівняно нові відношення: виступ по центральному телебаченню, проректор з навчальної роботи та ін. Однак велику групу становлять конструкції, у яких прийменник по замінили інші українські прийменники (а часто необхідно вживати взагалі безприйменникові вислови). Нижче наводимо фрази, що ілюструють найтиповіші відхилення у вживанні прийменника по:

неправильно	правильно
План по заготівлі	План заготівлі
По технічним причинам	Через технічні причини
Заходи по забезпеченню	Заходи щодо (для) забезпечення
Змагання по стрільбі	Змагання зі стрільби
Досвід по роботі з батьками	Досвід роботи з батьками
Працюють по багато років	Працюють багато років
По заявках	Відповідно до заявок
По виготовленню	Для виготовлення
По праці й честь	За працю й шана

Прийменник по функціонує в українській та російській мовах, однак у російській мові це один з найуніверсальніших прийменників і конструкції з ним виражають велику кількість найрізноманітніших відношень.

В українській мові прийменник по вживають з іменниками, займенниками, числівниками; конструкції з ним виражають такі відношення:

а) часові: по обіді, маю відпустку по 15 березня, приїду по святах (іноді можна замінити іменником у родовому відмінку з прийменником після – після свят);

б) об’єктні: погладив по голівці, по коліна у воді;

в) мети: пішов по воду, пішла по гриби (і за грибами), поїхав по рибу;

г) кількісні відношення: по 25 осіб у групі; працює по 10 годин на добу;

д) найчастіше вживаємо цей прийменник на позначення просторових відношень: по садочку ходжу, по діброві вітер віє.

Синтаксичні особливості професійних текстів

Ділові папери мають специфічний синтаксис, найчастіше — прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Наприклад: Завод "Арсенал" пропонує організацію виробництва у три зміни. Синтаксис ділової документації визначається ще й вживанням інфінітивних конструкцій. Наприклад: створити комісію з національних питань; відкликати працівників сільського господарства. Важливою ознакою ділових паперів є часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості. Крім того, у діловому листуванні переважає непряма мова, а пряма вживається лише тоді, коли необхідно дослівно передати зміст окремих законодавчих актів. Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису.Найчастіше перевагу надають простим реченням. Якщо ж використовують складні речення, то невеликі за кількістю слів: одне-два підрядних чи дієприкметниковий або дієприслівниковий звороти.

Складні випадки керування.

Керування - один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого

В українській мові розрізняють такі види керування:
1. Дієслівне - коли дієслово вимагає від іменника певного відмінка: вжити (чого) заходів, запобігати (чому) аваріям, заперечувати (що) факти, повідомляти (чим) телефоном, ігнорувати (що) пропозицію, зазнати (чого) поразки, наголошувати (на чому) на головному, заслуговувати (на що) на увагу, досягти (чого) згоди.
2. Іменне - іменники, утворені від дієслів вимагають певних відмінків: попередження (чого) незаконних дій, завідувач (чого) відділу, завідуючий (чим) відділом, забезпечення (чим) літературою, опанування (чого) курсу, оволодіння (чим) мовою, освоєння (чого) комп'ютера, запобігання (чому) злочинним заходам. Існують інші види іменного керування: пам 'ятник (кому) Шевченкові, магазин Михайла Вороніна.
3. Прикметникове - коли прикметники керують формою іншого слова: характерний (для кого, чого) для директора, притаманний (кому, чому) директору, властивий (кому) менеджеру, хворий (на що) на грип, багатий (на що) на ідеї. Конкретної форми слова вимагають також прийменники прислівникового походження. Так, слова всупереч і завдяки вимагають давального відмінка: всупереч умовам, домовленості, вимогам; завдяки клопотанню, узгодженості, послугам.

Складні випадки керування у ділових паперах Керування /рос. управление/ - один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова. Наприклад, поширена в транспортному сервісі фраза "Оплачуйте за проїзд• не правильна тому, що дієслово оплачувати вимагає після себе знахідного відмінка без прийменника /оплатити, оплачувати проїзд, послуги, рахунок/.

Однокореневе дієслово платити вимагає після себе знахідного відмінка з прийменником за /платити за проїзд, за проживання/. Очевидно, у наведеному прикладі змішані два синонімічних словосполучення: 1) платити за що, 2) оплачувати що. Отже, труднощі /складні випадки/ у правильному виборі відмінка виникають тоді, коли: а) слова-синоні керують різними відмінками: повідомити + дав. відм. /директору/; інформувати + род. відм. /директора/; б) змішують форми українського