Жанрова парадигма (особливості певного жанру в контексті жанрової парадигми романтизму).

Ліричний вірш. Саме в епоху романтизму відбувся розквіт та збагачення лірики. У другій половині 17 століття німецький романтизм охоплював всі літератури Європи. У цьому позначався вплив Гете, Шиллера, Уланда, Тіка та Бюргера. Шиллер, Бюргер, Соуті, Вордсворт, Кольрідж писали романтичні балади більш романтичного змісту. Гельдерлін зробив свій внесок у німецьку лірику: грецькі розміри вірша. Найчастіше лірики звертались до природи, що поставала живою у віршах, її зв'язок з людиною відбувається через персоніфікацію, цікаві метафори. Метафори напрямлені на передачу наочного. Пристрасть до природи породжує тему мандрівки, змін. Різновидом ліричного вірша з сумним настроєм є елегія. Вона виникла ще в античній поезії. Елегією спочатку називали плач над померлим. Елегія може бути скорботним, жалібним віршем про нерозділене кохання, про скороминущість життя, роздуми про смерть, також можуть бути спогади про минуле. Елегія найчастіше пишеться від першої особи.

4. Поетикальні особливості (оповідь, час, простір, метафорика, інтертекстуальність і т.п.). Оспівування коханої.

Звернення до античності: Діотіма – персонаж «Пира» Платона. Гельдерлін же переніс ім’я на матір одного зі своїх вихованців. В той же час Діотіма є «ознакою» інтертекстуальності. Сократівське кохання до Діотіми.

Звернення до природи - Еллада.

Зазвичай, синтезував природу, античність та Діотіму. Про діотіму поет говорить мовою природи.

Предмети поезії: рідний ландшафт, гори, струмки, горизонти.

Активне використання метафорики (у зображеннях Діотіми)

Називає кохану музою, Богинею, Прекрасною, дотик її порівнює з диханням зефіра, чуттєво описує свої почуття до Діотми. Звеличує та оспівує її, те, як вона зійшла до нього.

Готорн Н. Девід Суон (Фантазія)

Ключові слова для впізнавання: судьба, проезжая дорога, ручей, сон, экипаж,пожилая чета, девушка, разбойники, отдых, всесильное провидение

Філософсько-естетичний, світоглядний контекст літератури першої половини ХІХ ст. Американський романтизм

2 періоди: ранній романтизм(Ірвінг, Купер – 20-30 рр) та пізній (Натаніель Готорн, Герман Мелвіл,Уолт Уітмен – 40-60рр).

Американський романтизм розвився як раз в період становлення США. Молода країна тільки почала усвідомлювати власну самобутність, і романтизм з його установкою на національне обличчя сприяв утвердженню американської культури як оригінальної.

Оптимізм, віра в “американську мрію”, віра в можливості амер. демократії

Теза Америка-країна майбутнього, де все можливо; категорія «self-made man»

Історико-культурна ситуація/художнє явище (особливості літературного процесу періоду, що вивчається).

Видатні історичні події: формування Сполучених Штатів внаслідок буржуазної революцї 18ст, війна Америки за незалежність, рух за відміну рабства(аболіціонізм), війна між Північчю та Півднем(1861-1865).

Амер. романтизм став першою реакцією «на французьку революцію і пов'язане з нею Просвітництво» (Карл Маркс). Але оскільки в Америці буржуазна революція відбулася раніше, ніж у Франції, американський романтизм виникає на грунті розчарування в результатах американської революції 1775-1783 рр.

Специфічне осмислення жанрів, запозичених в Європі(в осн. В Англії): дуже швидкий темп амер. життя – нема часу на читання довгих історій, романів – виникнення жанру “Short story” (короткого оповідання) у різних проявах - фантастичному, детективному, філософському, алегоричному, психологічному. Найкращі – Готорн і По. Поступово цей жанр став національним американським жанром.

Синтез європейської традиційності і американської самобутності (англ спадок+тяга американців до незалежності).

Протиріччя між мрією і дійсністю, схильність до ігнорування матеріального світу, прагнення протиставити реальній дійсності абстрактний ідеал(в області мрії, вони не можуть втілити його в образах, узятих з реальної дійсності). Відкидаючи непривабливий буржуазний світ, романтики схильні протиставити йому свій вигаданий світ, свою мрію.

Події і сцени в творах романтиків підносяться над дріб'язковою повсякденністю. Прозаїчним, буржуа, які загрузли в матеріальних розрахунках, вони протиставляють піднесені романтичні натури, повсякденним практичним інтересам - боротьбу могутніх пристрастей (нетипові характери в нетипових обставинах)

Пильна увага до внутрішнього світу людини, її духовного життя. Просвітницькому культу розуму романтики протиставили культ почуття та емоцій

Індивідуалістичний ідеал людської поведінки

Жанрова парадигма (особливості певного жанру в контексті жанрової парадигми романтизму)

“Short story” (коротке оповідання) – дуже популярний жанр. Це поняття з'являється як позначення літературного жанру тільки в 80-і рр. XIX в. у зв'язку з розквітом новелістики в американській літературі другої половини XIX ст. У 1884 р. Б. Метьюс виступив на сторінках літературної газети «London Saturday Review» зі статтею «Філософія розповіді» («The Philosophy of the short story»). Визначаючи розповідь як особливий літературний жанр, вчений висунув сім основних ознак, що відрізняють його від інших жанрів: 1) оригінальність сюжету; 2) розповідь повинна виробляти єдине враження, і тому в ньому може бути зображено тільки один характер, одна подія, одне почуття або ряд почуттів, викликаних однією подією; 3) для розповіді характерна стислість не тільки у викладі подій, але і в самому авторському стилі; 4) жвавість викладу; 5) розповідь повинна оповідати про яскравому і цікавому подію, що знайшла своє вираження в дії; 6) сюжет розповіді повинен розгортатися в строгій логічній послідовності; 7) переважніше всього розповідь з фантастичним сюжетом

Едгар По визначав коротке оповідання як розповідь з менш вираженою дією, в якому акцент робиться на створення певної атмосфери

Поетикальні особливості (оповідь, час, простір, метафорика, інтертекстуальність)

Оповідь: про юнака клерка, який одного разу приліг подрімати біля фонтану. За той час, що він спав, відбулися події, які назавжди залишилися йому невідомими. Багатий купець і його дружина (бездітні) проходячи повз нього, хотіли усиновити його, але потім пішли. Молода дівчина закохалася, але не зважилася розбудити його. Бандити хотіли вбити й пограбувати його, але злякалися собаки і втекли. Девід так цього і не дізнався. Стиль написання легкий, мова проста, оповідь від 3 особи, в кінці виводиться філософська мораль

Час: жаркий полудень; все відбувається протягом однієї години, коли герой спав. Показується короткий, ізольований проміжок часу – все інше, що передувало цьому, автор сам називає неважливим і несуттєвим.

Простір: затишна долина на шляху до Бостона, під кленами, біля маленького струмка. Сам простір обмежений, але не відрізаний – саму долину прекрасно видно з проїжджої дороги і всі, хто хоче, має можливість увійти в нього, що і спричинює розвиток сюжету.

Метафорика: Девід Суон – людина загалом, подружня пара – багатство, красива дівчина – кохання, розбійники – смерть, сон – життя

Інтертекстуальність: архетип чарівного сну (та ж казка про Сплячу Красуню)

 

Гофман. Золоте горнятко

Ключові слова для впізнавання: студент Ансельм, старуха, ведьма, сирень, змейка Серпентина, архивариус Линдсгорст, Вероника, надворный советник, сумасшедший, чудеса, принц Фосфор, огненная лилия, Саламандр, Атлантида

Філософсько-естетичний, світоглядний контекст літератури першої половини ХІХ ст. Німецький романтизм

Розвиток німецької літератури XIX в. проходить у відповідності з закономірностями європейського літературного процесу.

2 періоди: Ранній (йенська школа) (Шлегелі, Фіхте, Новаліс, Шеллінг)

Пізній (Гейдельберзький університет) (брати Грім, Клеменс Брентано, Гауф, Эрнст Теодор Амадей Гофман). Філософія Фіхте(суб’єкивний ідеалізм), Гегель (абсолютний дух, що створює неуникне майбутнє), Гердер (народний дух), Шеллінг (натурфілософія), Шеллінги (теоретики Романтизму).