Розділ 8 (7). Система забезпечення запасними частинами

Розділ 8 (7). Система забезпечення запасними частинами

Класифікація запасних частин

Ні один виробник автомобілів не забезпечує своє виробництво авто компонентами - комплектуючими, складовими та запасними частинами самостійно, кожен з них має велику кількість постачальників. Наприклад автомобільний завод ВАЗ має декілька тисяч постачальників. Фірма Bosch є постачальником на конвеєрну зборку багатьох відомих виробників автомобілів. Запасні частини, які виробляються виробником автомобілів та їх постачальниками мають назву оригінальні ЗЧ. Заводи виробники автомобілів патентують деякі запасні частини за для монопольного володіння ринком та високими цінами. Це так звана група «запасних частин, які видно», (visible parts) тобто, крила, двері, капоти, криши, фари, стекла. Вони носять назву «зв’язані запасні частини», (captive parts), тобто, патентовані. [7.1]. Це незначна частина оригінальних запасних частин. До оригінальних також відносяться ЗЧ, які виробляються безпосередньо виробником запасних частин по документації продуцента чи затверджених ним. Ці запасні частини встановлюються на автомобілі при збиранні їх на конвеєрі продуцента, а також вони використовуються в якості запасних частин для дилерів та незалежного автосервісу. Вони повність відповідають тим, які поставляються на конвеєр. Оригінальні запасні частини реалізуються через торгівельну мережу виробника автомобілів, через торгівельну мережу виробника ЗЧ, а через нього – через торгівельну мережу глобальних операторів ринку (тобто, гуртових продавців ЗЧ). Оригінальні ЗЧ реалізуються не тільки офіційним дилерам, а й незалежним продавцям. Існує три категорії оригінальних запасних частин (таблиця 7.1) [7.1], які:

1. чи виробляються продуцентом, тобто виробником автомобілів,

2. чи випускаються виробником запасних частин. Перші дві категорії запасних

частин розробляються виробником автомобілів чи по його технічним умовам

виробником запасних частин, поставляються на конвеєр для складання

автомобілів, а також у якості запасних частин для авторизованих дилерів. Нема

обмежень по продажу оригінальних запасних частин незалежним

підприємствами автосервісу.

3. не поставляться продуценту на конвеєр, виробляються відповідно до

технічних умов виробника незалежними виробниками запасних частин.

Поставляються у дилерську мережу та не обмежується їх продаж дилерами

незалежному автосервісу.

Оригінальні запасні частини виготовляються на поточні та зняті з виробництва моделі.

Неоригінальні запасні частинирівноцінної якості виробляються незалежними виробниками не по документах продуцента, але мають документальне підтвердження якості. Документи, які підтверджують якість, свідчать, що ці запасні частини відповідають якості тих запасних частин, які використовуються при виготовленні автомобіля на конвеєрі.

Неоригінальні запасні частининерівноцінної якості не мають документального підтвердження якості. Це вузька номенклатура запасних частин інтенсивного використання для поточних моделей (фільтри, колодки, амортизатори, ремені тощо). В цілому неоригінальні запасні частини випускаються тільки для поточних моделей, а оригінальні – і для поточних і для знятих з виробництва [7.1]. Запасні частини, які не мають документального підтвердження якості – це не сертифіковані запасні частини, які виробляють малі підприємства, та присутність яких на ринку не додає репутації продавцю. Між тим у нас вони користуються попитом і продаються невеликих магазинах чи на базарі.

Класифікація запасних частин

Таблиця 7.1

Категорія ЗЧ	Виробник	Ідентифікація	Продаж та використання
	Оригінальні запасні частини
VM	Продуцент автомобілів за своїми технічними умовами та стандартами Поставляються на конвеєр та в дилерську мережу. ЗЧ на поточні та зняті з виробництва моделі	Торгівельна марка чи логотип продуцента	Поставляються на конвеєр та дилерам для гарантійного ремонту та при відкликання автомобілів; дилери продають незалежним автосервісам
OES	Виробник запасних частин. Поставляються на конвеєр, продуцент поставляє в дилерську мережу, дилери продають незалежним автосервісам. ЗЧ на поточні та зняті з виробництва моделі	Розміщення торгівельної марки чи логотипа виробника ЗЧ на деталі, упаковці, супровідних документах. Можливе розміщення торгівельної марки чи логотипа продуцента на деталях, упаковці та супровідних документах	Поставляються на конвеєр, дилерам та незалежним автосервісам, Використовуються для гарантійного ремонту та при відклику автомобілів. Необмежений продаж дилерами незалежним автосервісам
OES	Не поставляться продуценту на конвеєр, Виробляються відповідно до технічних умов виробника. Поставляються у дилерську мережу. ЗЧ на поточні та зняті з виробництва моделі	Розміщення торгівельної марки чи логотипа виробника ЗЧ на деталі, упаковці, супровідних документах.	Продаються ЗЧ уповноваженому та незалежному дилеру з продажу запасних частин, чи незалежним підприємствам автосервісу
	Неоригінальні запасні частини
Рівноцінної якості OES IES	Незалежний виробник ЗЧ не по документах продуцента, але з підтвердженою якістю. Виготовляються тільки на поточні моделі	Має бути підтвердження відповідності якості ЗЧ тим, які використовуються при складанні автомобілів на конвеєрі	Поставляються незалежним дистриб’юторам запасних частин
Нерівноцінної якості (parts of different quality)	Незалежний виробник ЗЧ не по документах продуцента, якість яких документально не підтверджена. Виготовляються тільки на поточні моделі		Вузька номенклатура часто використовуваних ЗЧ (фільтри, колодки, шланги, амортизатори, дроти високої напруги, приводні ремені)

 

 

VM –Vehicle Manufacturer – виробник транспортних засобів,

OES –Original Equipment Supplier – постачальник оригінального обладнання

IES – Independent Equipment Supplier – незалежний постачальник обладнання.

З метою розширення номенклатури запасних частин та залучення клієнтів, оптовик може ставити свою торгівельну марку на деталях різних виробників. Це стосується і оригінальних і неоригінальних запасних частин.

 

Система постачання запасних частин

В системі постачання задіяні виробники та продавці запасних частин.

Виробники запасних частин

В основі світова системи постачання запасних частин знаходяться їх виробники, які самостійно чи через суміжні партнерські структури організують торгівельну мережу, поставляють та продають запасні частини. Можна виділити наступні групи виробників оригінальних та неоригінальних запасних:

До першої групивиробників оригінальних запасних частин відносяться продуценти автомобілів (VM). Вони виробляють авто компоненти для конвеєра та постачають їх у дилерську мережу. Через дилерську мережу ці запасні частини продаються незалежним авто ремонтникам, тобто охоплюють весь automotive aftermarket.

До другої групивиробників оригінальних запасних частин відносяться виробники запасних частин (OES), які постачають запасні частини на конвеєр, у дилерську мережу продуцента та в свою незалежну торгівельну мережу, звідки вони попадають до незалежних дистриб’юторів запасних частин, далі до незалежних станцій технічного обслуговування тобто також охоплюють весь automotive aftermarket.

До третьої групи відносяться виробники оригінальних запасних частин (OES), які поставляють свої запасні частини незалежним дистриб’юторам запасних частин і також через торгівельні канали охоплюють весь після продажний ринок (automotive aftermarket)

До четвертої групи виробників неоригінальних запасних частин відносяться виробники оригінальних (OES) чи неоригінальних (ІES) запасних части, яківиробляють свої запасні частини не по документам продуцента, але мають документальне підтвердження якості. Ці запасні частини також охоплюють весь ринок.

До п’ятої групи виробників неоригінальних запасних частин відносяться виробники, запасні частини яких не мають документального підтвердження якості. До цих груп виробників відносяться невеликі підприємства, контроль за яким може здійснюватися лише через торгівельну систему [7.1]. Продають ці запасні частини продавці, для яких репутація не є фактором успіху (на базарі невеличкого міста привабливими є дешеві запасні частини).

До шостої групи можна віднести дрібні фірми, що займаються розбиранням автомобілів, проданих у брухт, і продажем придатних для подальшого використання деталей і вузлів. Ціни на такі старі запасні частини коливаються в межах 25-50% цін на відповідні нові деталі. Існують "кладовища автомобілів", набуті такими фірмами у власність, та за допомогою влади встановлені правила, за якими стало неможливо залишати старе авто будь-де. Власник або страхова компанія зобов'язані здати його фірмі, що володіє обгородженим "кладовищем автомобілів", сплативши утилізацію. Ці фірми стали спеціалізуватися на певних моделях машин. Наприклад, у маленькій Данії таких фірм більше двадцяти [7.3].

Виробники запасних частин

В основі світова системи постачання запасних частин знаходяться їх виробники, які самостійно чи через суміжні партнерські структури організують торгівельну мережу, поставляють та продають запасні частини. Можна виділити наступні групи виробників оригінальних та неоригінальних запасних:

Автосервіс авторизований OES (ООО, ЧП)

Контрабанда (ЧП, ФЛ)

Официальный дистрибутор зззза(ООО)

Дилер / Оптовик (ООО, ЧП, ФЛ)

Авторинок (ЧП)

Автомагазин (ООО, ЧП)

Інтернет-магазин (ЧП)

Автосервіс (ООО, ЧП, ФЛ)

Продавці запасних частин

Можна виділити дві характерні схеми постачання запасних частин:

1. постачання в дилерській мережі офіційним дилерам, (мал.7.2),

2. постачання всім іншим споживачам запасних частин вторинного (після продажного) ринку (automotive aftermarket) (мал.7.3)

Виробники автомобілів мають розгалужену логістичну систему з центральним складом, зональними складами дистриб’юторів та місцевими складами дилерів. Виробники автомобілів не виробляють всі без винятку запасні частини, їх поставляють в систему дилерської мережі виробники оригінальних запасних частин, які постачають їх виробнику автомобілів чи через свою мережу дистриб’юторам по угоді з виробником автомобілів.

Що стосується неоригінальних запасних частин, то вони продаються глобальними постачальниками, тобто дистриб’юторами виробників запасних частин як оригінальних, так і не оригінальних. Торгівельна мережа виробника запасних частин включає в себе незалежних дистриб’юторів запасних частин та їх дилерів – продавців запасних частин. І дистриб’ютори і дилери – це гуртові продавці, які продають свої запасні частини посередникам чи кінцевим споживачам. Кінцеві споживачі купують запасні частини у дилерів, в автомагазинах, в Інтернет магазинах, на авторинку,

 

 

Рис.7.2. Схема можливих маршрутів руху ЗЧ від виробника до споживача.

 

контрабандні товари (в даному випадку – це товари, які поставлені обхідним шляхом і не відповідають вимогам законодавства з точки зору підтвердження їх якості, уплати податків, шляхів просування товару від постачальника до споживача, можливості юридичного захисту у випадку рекламацій тощо), у фірм, які оновлюють старі деталі, у фірм, які продають старі деталі з розібраних автомобілів.

Та логістична система, яка є необхідною складовою дилерської мережі виробника іноземних автомобілів не має своїх аналогів в Україні. Наприклад, Авто ЗАЗ ДЄУ має систему постачання запасних частин від заводу виробника, але не має можливості забезпечити необхідну номенклатуру і тому вимушений користуватися послугами посередників чи дистриб’юторів запасних частин. Торгівельний дім ТОВ «УкрАвто ВАЗ» має систему постачання безпосередньо з заводу ВАЗ, але ця система не в повній мірі забезпечує потреби парку автомобілів навіть на гарантійному терміні експлуатації. Проблема запасних частин у офіційних дилерів вітчизняних виробників залишається невирішеною.

Мова про постачання запасних частин буде зрозумілою на фоні системи автосервісу, якій в теперішній час є основним споживачем запасних частин. Якщо 95% станцій технічного обслуговування – це незалежний автосервіс, а 70% території України не має авто сервісних підприємств, то яким чином має працювати продавець запасних частин за для збільшення товарообігу та отримання прибутку. Очевидно, що в умовах все більш зростаючої конкуренції, в його інтересах залучити будь яку станцію до співпраці в якості постійного клієнта. Основою для такої співпраці є входження станції в авторизовану продавцем запасних частин авто сервісну мережу. Така схема роботи – мережений автосервіс - широко розповсюджена в розвинутих країнах, та ще не набула певного розвитку на нашому ринку. По друге, продавець запасних частин на території, де немає сервісу, та де автомобілі обслуговують самі власники, має продавати запасні частини через магазини чи Інтернет магазини безпосередньо власникам автомобілів. В цьому випадку його задача полягає у розвитку роздрібної торгівлі, створення мережі автомагазинів, авто ринків та сітьового маркетингу. І якщо ми спостерігаємо практичну відсутність авто магазинів з продажу запасних частин у великих містах де запасні частини продаються в основному через автосервіс, то у районних містах та селах ще сьогодні роздрібні магазини необхідні.

Запасні частини фірми постачають не лише для легкових автомобілів, але й для іншої техніки – вантажних та спеціальних автомобілів, порожньо - будівельної техніки, сільськогосподарських машин, будівельної техніки та обладнання, яке оснащене автомобільними двигунами та агрегатами. Відносно цієї техніки спостерігається зовсім інша картина - відсутності дилерських мереж для перерахованої техніки. Як правило цю техніку в Україні обслуговують самі користувачі, тому що вона стара і багато марочна, та не в кожному разі навіть існує виробник цієї техніки, наприклад, воронежські чи ковровські екскаватори, білоруські трактори, старі КамАЗи, КрАЗи, перед якими ніхто не має ніяких зобов’язань. Ця техніка працює багато років та замінюється на нову. Нові вантажні автомобілі іноземного виробництва мають свою систему забезпечення запасними частинами через імпортерів та дилерів. Через імпортерів та дилерів розвивається також система забезпечення запасними частинами сільськогосподарської техніки, яка розповсюджується на нашому ринку (щорічний приріст становить 5 – 10 тис одиниць).

В цілому можна констатувати недосконалість системи постачання запасних частин та недосконалість законодавчої бази її регулювання. В основі організації цієї системи спостерігається домінуючий вплив бізнес інтересів комерційних структур. Потребує вирішення проблема створення системи виробник – споживач, в якій виробник має зобов’язання забезпечити техніку запасними частинами на весь період її використання. Відсутність внутрішніх виробників техніки та бізнес інтереси операторів ринку повернули ситуацію в напрямки прибутків без урахування та захисту інтересів споживачів. Ця ситуація має своє відображення в деформації ринку в бік обмеженої номенклатури, яка користується активним попитом (20 - 30%) та відсутністю запасних частин, які потрібні, але не приносять прибутків. Бізнес інтереси привели до продажу зібраних агрегатів і відсутності у продажу елементарної деталі, яка насправді потрібна для ремонту цих агрегатів. Ця тенденція веде до значного скорочення номенклатури запасних частин у прейскурантах та прайсах постачальників. За двадцять років роботи на ринку наші гуртові продавці запасних частин добре засвоїли правило Порето (20/80), та добре знають, що лише 20% номенклатури запасних частин дають 80% прибутку. З іншого боку конкуренція в рамках обмеженої номенклатури може привести до її розширення за для приваблення клієнтів. Цього вимагає і «Закон про захист прав споживачів». В цьому Законі передбачено норма, відповідно до якої виробник автомобілів повинен забезпечити продані автомобілі запасними частинами та автосервісом. Але у нас немає тих виробників автомобілів, які би продавали їх у достатній мірі, та немає системи забезпечення цими виробниками автомобілів запасними частинами та сервісом. Переважна більшість продавців автомобілів мають таку систему автосервісу, яка не задовольняє вимог споживачів. Крім того, виробники не зацікавлені у розвитку системи автосервісу та продажу запасних частин тому, що переважна більшість власників автомобілів не мають досвіду експлуатації автомобілів та роботи з сервісом. Автомобілі продаються без урахування розвитку автосервісу та продажу запасних частин, а проблеми, які виникають в процесі експлуатації автомобілів не лежать в площині інтересів їх виробників.

«Перешкодою до сучасної організації мереж постачання запасних частин – пише відомий фахівець у галузі запасних частин В.В. Волгін - є перевага при постачанні запасних частин приватних інтересів, а не інтересів споживача та виробника; ці зв’язки зникнуть не скоро; низька кваліфікація персоналу заводських служб запасних частин, майже нульова комп’ютерна грамотність і комп’ютерна база заводських служб запасних частин»[7.3]

 

Продаж запасних частин

В продажу запасних частин задіяні дистриб’ютори, дилери, центральні, зональні, дилерські склади, магазини, Інтернет магазини, посередники, контрабандні постачальники, торгівельні агенти та партнери, ринки, авто сервісні підприємства. Вони продають запасні частини посередникам чи кінцевим споживачам. Розрізняють гуртовий та роздрібний продаж запасних частин.

 

Роздрібна торгівля - вид торгівельної діяльності що пов’язаній з придбанням та продажем товарів для використання в особистих, сімейних, домашніх та інших цілях не пов’язаних з здійснення комерційної діяльності.

 

В умова України важливою функцією на етапі становлення ринку запасних частин є розвиток дилерської мережі та максимального охоплення ринку. Дистриб’ютори та вся дилерська мережа виробника та постачальника запасних частин виконує функції гуртової торгівлі за для просування запасних частин до кінцевого споживача, (на відстань витягнутої руки). Кінцеві підприємства торгівельної мережі – дилери, авто магазини, Інтернет магазини, торгівельні агенти виконують функцію роздрібної торгівлі, тобто продають запасні частини кінцевому споживачеві – станціям технічного обслуговування та власникам автомобілів.

Дистриб’ютори, як безпосередні представники виробника на території ринкової відповідальності та дилери, як безпосередні представники дистриб’ютора на своїй території ринкової відповідальності виконують функції: планування, організації, координації, обліку, контролю та аналізу діяльності всієї дилерської мережа, самого дистриб’ютора та його дилерів і всіх інших підприємств по всім функціям управління та виробничої діяльності дилерської мережі. Для цього дистриб’ютори та дилери виконують такі задачі [7.3]:

1. вивчають ринок, його структуру та ємність, конкуренцію та перспективи розвитку,

розробляють ринкову та цінову політику. Вони мають маркетингову службу та ведуть маркетингові дослідження, а також учбові центри та ведуть підготовку та перепідготовку персоналу;

2. організують роботу регіонального та здійснюють контроль за роботою дилерських складів, магазинів та торгівельних агентів;

3. здійснюють постачання запасних частин від зовнішніх постачальників - виробників чи

інших гуртових продавців запасних частин;

4. виконують розмитнення та сертифікацію запасних частин;

5. виконують складську обробку запасних частин – розвантажування, прийом, складування за адресною системою, облік, комплектацію та видачу замовникам;

6. забезпечують задоволення замовлень на 95% (склади офіційних дилерів автовиробників) термінові замовлення протягом доби за межами області та протягом пів доби у межах області та нетермінові замовлення протягом 3-х днів. Забезпечують запасними частинами роздрібні магазини, крупних споживачів та будь які інші підприємства;

7. створюють та ведуть інформаційні бази по каталогам та прейскурантам постачальників та замовників та прейскурантам роздрібних цін.

8. ведуть продаж запасних частин дилерам станціям та магазинам;

9. ведуть продаж запасних частин власникам автомобілів;

10. аналізують роботу дилерів, субдилерів та магазинів; аналізують потреби споживачів з метою підвищення рівня їх задоволення.

Виробник запасних частин організує роботу дистриб’ютора та його дилерської мережі у відповідності з дилерськими стандартами. До них відносяться обов’язкові чи рекомендовані вимоги. Наприклад [7.3] (Мерседес –Бенц, в Росії):

- розмір складу не менше 100 м²,

- вартість запасних частин на складі не менше 100 тис. Є,

- приміщення забезпечують зручну видачу запасних частин у ремонтну зону та для зовнішніх споживачів, адресна система зберігання,

- є верстаки для комплектації замовлень,

- є проміжний склад для резерву,

- є дільниця для зберігання оновлених агрегатів та несправних для відвантаження для оновлення,

- є дільниця для зберігання запасних частин знятих по гарантії,

- є вантажні засоби для внутрішнього переміщення вантажів,

- є обладнання складу для зберігання всієї номенклатури запасних частин,

- є достатньо місця та меблів для роботи з документами, підбору та комплектації запасних частин,

- є зона видачі запасних частин в сервісний цех, яка має ворота чи двері через які може проїхати вантажний засіб,

- є зона роздрібної торгівлі в якій працюють менеджери, кількість яких відповідає вимогам споживачів, є вітрини для демонстрації аксесуарів, є зона для клієнтів, є зручно розташована каса,

- незадоволеній попит реєструється та аналізується,

- зона приймання і відвантаження дозволяє в’їзд, виїзд, завантаження та розвантаження автомобіля. Такі вимоги в подробицях характеризуються для кожного з напрямків, які забезпечують роботу складу: видача запасних частин в ремонтний цех, роздрібна торгівля, поповнення запасів, асортимент, персонал, менеджмент тощо.

 

Поповнення запасів:

- замовлення, які формуються через комп’ютер відправляються через день чи два,

- замовлення які формуються вручну висилаються через певний інтервал часу, наприклад 14 днів, терміни і форми термінових замовлень встановлюються регіональним дистриб’ютором,

 

Асортимент:

- нова позиція включається в постійний асортимент, якщо вона продавалась двічі за 6 місяців,

- для нових моделей автомобілів асортимент визначається дистриб’ютором,

Персонал:

- кількість відповідає потенціалу фірми,

- обов’язково проходить періодичне навчання у регіонального дистриб’ютора.

 

ABC-аналіз

Сутність аналізу АВС полягає в тому, що вся номенклатура запасних частин розділяється на групи по обсягу продажу за період в вартості. Зазвичай виділяють три ступені ранжирування номенклатурних позицій: на класи A, B і C. Сутність цього аналізу полягає в тому, що виробляється класифікація всіх номенклатурних позицій, дані про запаси яких підтримуються за ознакою відносної важливості цих позицій, і для кожної виділеної категорії формуються свої методики управління запасами. Можна сказати також, що для різних категорій номенклатурних позицій встановлюються різні рівні контролю за їх запасами. [7/7/]

 

ABC-аналіз базується на принципі Парето (Вільфредо Парето, XIX століття), який сформулював правило, суть якого зводиться до наступного: контроль щодо невеликої кількості елементів дозволяє контролювати ситуацію в цілому. Часто ще сформульоване Парето правило іменують правилом 80/20, що можна тлумачити так: надійний контроль 20% номенклатурних позицій дозволяє на 80% контролювати систему (тобто запаси в нашому випадку).

Виділяють наступні фактори, які можуть впливати на присвоєння запасам номенклатурної позиції тієї чи іншої категорії контролю:

1. Обсяг споживання номенклатурних позицій у вартісному вираженні.

2. Ціна одиниці номенклатурної позиції.

3. Дефіцитність номенклатурної позиції.

4. Доступність номенклатурної позиції.

5. Тривалість циклу для номенклатурної позиції.

6. Вимоги до зберігання номенклатурної позиції (спеціальні вимоги до температурного режиму, вологості і т. п.).

7. Ризик крадіжки.

8. Термін зберігання.

9. Втрати у виробника послуг внаслідок відсутності номенклатурної позиції на складі в необхідний момент часу.

10. Ступінь стабільності конструкцій виробів, в яких застосовується номенклатурна позиція.

11. Інше.

Після присвоєння кожної номенклатурної позиції певного класу до кожного з класів застосовуються свої правила контролю запасів. Для номенклатурних позицій класу A рекомендуються такі правила.

1. Часта оцінка прогнозу і методу прогнозування. Будь який прогноз несе деяку помилку. Чим дорожче і дефіцитні номенклатурна позиція, тим дорожче обходяться ці помилки. Як наслідок, дане правило означає уважне ставлення до методів побудови прогнозів потреби в номенклатурних позиціях, моніторинг точності реалізації вже побудованих прогнозів.

2. Частий, наприклад щомісячний, циклічний підрахунок запасів з жорсткими допусками. Неприпустимо будь яке істотне відхилення даних про запаси, зафіксованих в інформаційній системі, від даних відповідно до проведеного підрахунку (який можна назвати ще поточною інвентаризацією). Кожне відхилення, що перевищує встановлений жорсткий допуск, має розслідуватися на предмет з'ясування його причин. При цьому необхідно відзначити, що має сенс проводити і традиційну повну інвентаризацію раз на рік або раз на півроку.

3. Щоденне оновлення даних в базі даних. Тобто для таких номенклатурних позицій необхідне використання системи з безперервним оновленням даних про запаси.

4. Часте врахування вимог попиту, розмірів партій, страхового запасу, зазвичай є потрібним у випадку відносно невеликі розміри замовлень (партій). Необхідно ретельне відстеження всіх параметрів планування, виявлення реальних потреб в номенклатурних позиціях. Прагнення до невеликих розмірах партій може бути продиктовано можливістю зниження як прямих, так і прихованих витрат, пов'язаних із зберіганням виробів в запасах.

5. Ретельне відстеження і скорочення тривалості циклу. Чим коротше тривалість циклу, тим нижче потреба в оборотних коштах. І так як основну частку потреби формують запаси номенклатурних позицій класу A (принаймні в частині оборотних коштів у запасах незавершеного виробництва і готової продукції), то управління тривалістю циклу для них окупається сторицею.

Для номенклатурних позицій класу B застосовуються ті ж заходи, що і для номенклатурних позицій класу A, але рідше і з більшими, але прийнятними допусками.

Для номенклатурних позицій класу C сформульовані такі правила.

1. Основне правило: вироби повинні бути в наявності. Буде прикро отримати зрив виконання плану збуту або, що ще не приємніше, виробничого плану (бо дефіцит позицій класу C може зірвати плани збуту і по позиціях класу A, в які ці вироби класу С входять як компонент) через брак дешевих номенклатурних позицій, зберігання запасів яких, нехай навіть перевищують об'єм звичайних потреб підприємства, не тягне за собою скільки-небудь істотного зростання витрат зберігання і потреби в оборотних коштах. Можна ще висловитися так: запасів виробів класу C може бути більше, ніж потрібно, але не повинно бути менше, ніж необхідно.

2. Проста фіксація даних або взагалі відсутність фіксації даних в базі даних; можливе використання для контролю обсягу запасів процедури періодичного огляду

3. Великі розміри партій (замовлень) і великий страховий запас. Великі партії не тягнуть за собою істотних витрат, пов'язаних із зберіганням запасів номенклатурних позицій класу C, тому має сенс економити переважно на підготовчих витратах, замовляючи багато.

4. Зберігання на територіях, оперативно доступних для персоналу, що використовує ці номенклатурні позиції у виробничому процесі. Це спрощує процедуру відпуску запасів у виробництво і усуває зайву бюрократичну паперову роботу, також тягне за собою певні витрати.

5. Нечастий (рідкісний) підрахунок запасів (раз на рік або на півроку) з великими прийнятними допусками (аж до, наприклад, зважування замість підрахунку).

Розглянемо простий приклад проведення ABC-класифікації номенклатурних позицій за критерієм обсягу споживання у вартісному вираженні. [7/7/]
Нехай є десять номенклатурних позицій, відомий обсяг їх споживання в натуральному та вартісному вираженні за певний плановий період (скажімо, рік). Дані про ці номенклатурні позиції наведені в таблиці 7.1.

Таблиця 7.2. ABC-класифікація номенклатурних позицій

Номенклатурная позиция	Объем продажуза рік в вартості	Процент від ітогу	Процент накопичувальним ітогом	Класификація
		46,7%	46,7%	A
		34,3%	81,0%	A
		6,2%	87,2%	B
		4,6%	91,8%	B
		3,0%	94,8%	B
		2,7%	97,5%	B
	3 64	0,9%	98,4%	C
		0,8%	99,2%	C
		0,7%	99,8%	C
		0,2%	100%	C
Итого		100,%

 

Класифі кація	Номенклатурна позиция	Процент від номенклатури	Процент від продажу в вартості
A	7,1	20%	81,0%
B	9,5,2,6	40%	17,5%
C	3,4,10,8	40%	2,5%

База даних про запаси

Для планування виробництва і закупівель та для управління запасами критично важливо володіти повною і достовірною базою даних про запаси. Розглянемо основні дані про запаси, які необхідні.

Під запасами будемо розуміти запаси всіх номенклатурних позицій: матеріалів, напівфабрикатів, деталей, готової продукції, і т. д.

Є два види даних про запаси:

1. Нормативно-довідкові дані, які встановлюють загальні правила маніпулювання запасами тієї чи іншої номенклатурної позиції.

Рис. 7.3. Графік наростання сукупної частості номенклатурних позицій

Розділ 8 (7). Система забезпечення запасними частинами