Типи покрить доріжок та майданчиків

3.1 Покриття із бетонних плит. Бетонні плити виготовляють індустріальним способом у заводських умовах і тому вони є найбільш дешевим матеріалом для покрить доріжок і майданчиків. Плити виготовляють методами пресування, вібропресування, вібропрокату і вібрування. Можливе виготовлення плит і ручним способом у спеціальних формах-опалубках шляхом трамбування бетонної маси, однак це призводить до здорожчання на 60% вартості. Форма бетонних плиток і їх розміри можуть бути різноманітними. Плити виготовляють по формі квадратними, круглими, шестигранними, трапецієподібними, трикутними, неправильними багатокутними. Розміри плиток коливаються від 25х25 до 90х90 см і більше. Існують і наступні розміри плиток: 25х25, 37,5х37,5, 50х50, 37,5х25, 50х25, 50х37,5, 70х37,5, 75х50 і т.д. Товщина плит коливається від 4 до 6 см. Допускається виготовлення плиток 20х20 см при товщині 3,5 см. На сьогодні широкого розповсюдження отримали плитки-блоки із розмірами 20х10х10 см і ін. різноманітного кольору і відтінків, від червоного до рожевого, сірого, що досягається уведенням у бетон барвників або добавок у вигляді кольорових цементів або кольорового піску. Кольорові цементи отримують штучно, для цього у цементний порошок вводять барвники за встановленими нормами. Кольоровий пісок отримують шляхом подрібнення різноманітних порід граніту. Поверхня плитки може оброблюватися спеціальними устаткуваннями, за допомогою яких і наносять декоративний орнамент. Фактура плитки при цьому стає надзвичайно різноманітною. Ще більшим різноманіттям відрізняються плитки у яких в якості заповнювача використовують гальку та гравій різноманітних фракцій. Такі плитки виготовляють на заводах і широко використовують на СПО. При виготовленні плиток на вібропресувальних машинах, як правило, плитки не армують незалежно від їх розмірів. Міцність плитки досягається використанням марок цементу 300…600 кг\см² при ущільненні суміші вібропресом (або під вакуумом).

3.2 Покриття із монолітного бетону. Використовують такі покриття на СПО значно менше, ніж плиточні покриття. Криволінійні доріжки у садах і парках на невеликих ділянках вигідно виконувати із монолітного покриття наступного типу. Із бетону легко отримати криволінійні абриси доріжки, змінити її ширину, надати необхідної масштабності простору нанесення на поверхню рисунку, що імітує плитку необхідного розміру. Покриття із монолітного бетону використовують на невеликих ділянках, у малих садах, із криволінійними абрисами доріжок та майданчиків. Бетону можливо легко надати будь-яку форму, абриси, колір та фактуру. Завдяки цьому монолітний бетон знайшов широке використання у комбінованих покриттях доріжок і майданчиків. Дані типи покрить є зв’язуючими елементами між поверхнями із покриттями із інших матеріалів. Основним недоліком є великі затрати праці при виконанні робіт на місці будівництва, особливо при влаштуванні верхнього, декоративного шару і нарізці по поверхні рисунку у вигляді квадратів, шестигранників, кіл і інших фігур. Покриття із моноліту коли починають руйнуватися із важкістю ремонтуються, у той час як плиточні, штучні покриття легко можуть бути заміненими і відновленими. Монолітне бетонне покриття може влаштовуватися із заповнювачем із гальки та кольорового гравію, а також у вигляді світлих квадратів, розділених смугами сірого чи рожевого кольорів.

3.3 Покриття із природного каміння. Таке покриття вважається найбільш декоративним та привабливим типом покриття, особливо використовується у тих місцевостях де видобувається кам’яна порода. Покриття із каміння можуть бути різноманітними по фактурі поверхні, за рисунком, кольором, формою і виконуються у вигляді блоків-брусків, типу брущатки. Брущатку розкладають по підготовленій основі віялом, сіткою, вперев’язку. Форма каміння брущатки приближається до паралелепіпеда із зменшеною опорною площиною. Каміння спершу випилюють із скельних порід у вигляді блоків-плит, великих за розмірами, у поперечнику 40…80 см, із граніту, діабазу, базальту. Потім блоки-плити розпилюють на дрібні куски вільної конфігурації, розмірів із довжиною 15…30 см, шириною 12…15 см, заввишки 10…15 см. Кам’яні плити для мощення доріг та майданчиків можуть бути крупними за розмірами (15х20, 25х40 см і т.д.), мати різноманітне забарвлення і відтінки залежно від породи каміння. Тесані правильної форми плити із обробленого каміння, можуть бути різноманітними за величиною та формою. Верхні та бокові гарні плиток обробляють, поверхні роблять рівними, зручними для укладення і використання відвідувачами об’єкту. Нижні грані не обробляють, залишають нерівними. Використовують покриття із уламків гранітного каміння різноманітні за розмірами, формою та кольором (носять назву брекчія). Мощення із брекчії широко використовують на доріжках і майданчиках на окремих ділянках СПО,

3.4 Покриття із цегли. Одній із найстаріших типів покрить, використовують у багатьох країнах Європи, у якості замощення тротуарів, дворів, на невеликих ділянках індивідуальних садів, а також на ділянках у парках перед спорудами, МАФ, у розаріях і т.д. Цегляні покриття швидше зношуються ніж кам’яні та бетонні. Крім того, вони дорожчі у будівництві і потребують великих затрат праці. Покриття даного типу використовують із клінкерної цегли розміром 220х110х65 мм. Клінкерні доріжки укладають на піщану основу із кладкою цегли на ребро, поперечними рядами, у «ялинку» по діагоналі. Можливо досягти більшого різноманіття у рисунках кладки: сіткою, плетінкою, комбінованим способом. За допомогою цегли можливо виконати концентричні кола із змінними смугами рослинності. Цегла використовується у комбінованих покриттях разом із плитами, камінням і т.д.

3.5 Покриття із дерева. Цей тип покрить відрізняється недовговічністю у експлуатації і використовується обмежено. У якості матеріалів використовують дошки, дерев’яні, товсті блоки, бруски, торцьові шашки, кругляки із колод. На невеликих ділянках для відпочинку влаштовують дерев’яні настили із крупних дошок (завтовшки до 10 см) у формі квадрату.

3.6 Покриття із спецсумішей. Використовують такі покриття на доріжках і майданчиках різноманітних за призначенням. Для їх влаштування готують спеціальні суміші із різноманітних матеріалів. Використовують наступні сипучі матеріали: пісок, гравій, доменний шлак, цегляний, гранітний, вапняковий щебені дрібних фракцій. Можуть бути використані і вапно-пушонка, шлакова гар (фракцією до 6 мм). Найкращий результат при влаштуванні доріжок із сипучих матеріалів отримують за використання гранітних висівок (гранітної кришки). При створенні суміші із гранітною кришкою і рівномірному розподіленні та прикоткуванні поверхні отримуємо декоративне покриття. Суміші для покрить готують заздалегідь у спеціально відведених місцях за допомогою бетонозмішувачів та вручну.

У таблиці приведені приблизні складові спеціальних сумішей, які використовують при влаштуванні доріжок та майданчиків на СПО.

 

Складові матеріали	Співвідношення складових матеріалів у %, № суміші
Висівки цегляні			-
Висівки гранітні	-	-
Висівки доломітові	-		-
Пісок середньозернистий
Глина молота середня або суглинок

Досвід показує, що якщо в усі рекомендовані спеціальні суміші додавати 1 % піритових огарків від загального об’єму, то можна виключити появу і ріст трав’янистої рослинності, особливо на тих ділянках об’єкту, які мало використовуються.

При влаштуванні доріжок і стежок у лісопарках використовують покриття із суміші середньозернистого піску (до 50%), суглинку (15-20%), гравію гірського фракцією до 2 см (20%), із додаванням цементу (до 5 % від об’єму) або молотої глини (до 15 %). Піщано-гравійні суміші виготовлюють у природних кар’єрах. При цьому заздалегідь здійснюють аналіз гранулометричного складу суміші, яка повинна відповідати наступним співвідношенням:

- гравійні частинки, 5…20 мм – 50-70%;

- піщані частинки, фракцією 5…2 мм – 10-20%;

- глинисті частинки, до 1 мм – 20-40%.

 

Особливості будівництва і утримання доріжок та майданчиків

 

Технологія будівництва

При влаштуванні садово-паркових доріжок і майданчиків із різноманітними типами покрить необхідно дотримуватися загальних будівельних норм та правил.

Спершу вся дорожно-стежкова мережа із майданчиками виноситься в натуру відповідно до проекту та розбивочного креслення планування за загальноприйнятими прийомами із використанням геодезичних інструментів і приладів. Виносять траси основних доріг по їх вісям із прив’язкою до основних базисних ліній по розбивочному кресленню. Потім перевіряють повздовжні ухили відповідно до проекту вертикального планування, і закріпляють в натурі точки пересічення доріжок, поворотів і радіусів заокруглень, а також переломів рельєфу. В подальшому проводять комплекс земляних робіт по вирізці „корита” і планування полотна доріжки відповідно до потрібних ухилів.

Після підготовки дорожнього полотна і корита для майданчиків необхідно перевірити повздовжні ухили поверхні. Далі відбивають кордони споруд, розмічають їх в натурі кілками і натягнутим шпагатом.

Важливим моментом є створення поперечного профілю доріг, який для невеликих доріжок створюють вручну за допомогою спеціально вирізаного шаблону із товстої фанери із заданим профілем.

На великих дорогах і алеях профіль створюють за допомогою автогрейдера чи бульдозера із профільним ножем на відвалі. Поперечному двоскатному профілю конструкції надають відповідного ухилу. Наприклад, при ухилі поверхні 2%₀ підйом ґрунту на 1 м поверхні ділянки дороги складає 2 см.

Усі мікрорельєфні зміни на поверхні полотна вирівнюють, будівельне сміття вибирають або використовують при влаштуванні основи.

Поверхні полотна ущільнюється моторними катками із проходом від краю до середини 5-6 разів по одному сліду. Перед ущільненням полотно змочують водою із насиченням шару на 5-6 см. Грунтова поверхня полотна дороги або майданчику вважається готовою і добре вкатаною, якщо тонкі круглі предмети, наприклад цвяхи, витягуються із грунту без порушення його цілісності.

Після підготовки полотна доріг і майданчиків проводять роботи по влаштуванню основи і покриття.