Назвіть рівні соціологічної науки.

Назвіть рівні соціологічної науки.

Загальний, або найвищий, рівень соціологічного знання представлений загально-соціологічними теоріями: відбувається розмежування предметних галузей соціології з іншими суспільними науками; розробляються загально-соціологічні теорії, необхідні для вивчення і осмислення соціальних явищ; визначаються напрямки наукового пошуку; виробляються загальні підходи для інтерпретації емпіричних фактів. Загальна соціологічна теорія дає уявлення про суспільство як систему соціальних механізмів, формулює основні методологічні підходи до соціологічного аналізу, а саме: вимоги системного аналізу, стратифікаційно-класового підходу, генетичного аналізу, комплексного, конкретно-історичного підходу, принципу зв’язку і взаємообумовленості явищ і т.п. Загальна соціологічна теорія відображує визначальні тенденції становлення і функціонування соціальних спільнот, роль і місце в цих процесах людини як істоти соціальної.

• Середній рівень соціологічних знань є своєрідним ланцюгом між теоретичною соціологією і конкретно-соціологічними дослідженнями. Він застосовується для дослідження того чи іншого соціального інституту, соціального явища, сфер життєдіяльності людей, тобто там, де емпіричні дослідження вимагають теоретичного обґрунтування і відповідного аналізу. Спеціальні соціологічні теорії досліджують розвиток і відтворювання людиною окремих соціальних спільнот, уточнюють положення загальної соціологічної теорії відносно окремих видів, механізмів соціальної взаємодії.

Галузеві соціології виникають на перетині різних наукових дисциплін; це: соціологія політики, економічна соціологія, соціологія культури, сім’ї, освіти тощо.

Розрізняють три види спеціальних соціологічних теорій:

· теорії, які вивчають закони розвитку і відтворювання соціальних спільнот (соціологія міста, села, етносоціологія тощо);

· галузеві соціологічні теорії, які вивчають закономірності і механізми життєдіяльності спільнот в окремих сферах (економічна соціологія, соціологія праці і управління, соціологія політики і т.п.);

· теорії, які аналізують окремі елементи соціального механізму (теорія соціального контролю, соціальної активності, соціологія організації, теорія комунікацій і т.п.).

Саме спеціальні соціологічні теорії здійснюють перехід від загальних концептуальних понять до операціоналізації, завдяки чому можна «вимірювати процеси». Наприклад, щоб досліджувати ефективність телебачення, треба перейти від загальних понять суспільної свідомості, «духовного життя» до понять спеціальних соціологічних теорій: «телевізійна аудиторія», «зацікавленість», «задоволеність», а потім розробити систему показників, індикаторів.

Виникнувши як наука, що досліджує, перш за все, соціальну сферу суспільства, соціологія в процесі розвитку розширює рамки свого наукового пошуку. На перетині різних наукових дисциплін виникають такі структурні елементи соціології, як галузеві соціології: соціологія політики, економічна соціологія, соціологія культури, сім'ї, освіти тощо. В кожному об'єкті (політиці, економіці та ін.) соціологія знаходить свій «соціологічний» предмет. Це, перш за все, людські потреби, інтереси, цінності, мотиви поведінки, соціальна структура і соціальні відносини.

• Емпіричний або прикладний рівень соціологічних знань застосовується там, де емпіричні дослідження не вимагають всебічного теоретичного обґрунтування і аналізу, наприклад, у вивченні мотивів поведінки в малих групах, визначенні рівня соціальної напруженості в трудовому колективі, виявленні думки людей з тієї чи іншої проблеми тощо. Конкретно-соціологічний аналіз — це емпіричні соціологічні дослідження і узагальнення соціальних фактів, це теорія, методика і техніка конкретно-соціологічних досліджень. Конкретно-соціологічний аналіз являє собою вимірювання конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, понять, які дають загальна соціологічна і спеціальні соціологічні теорії.

Зрозуміло, що всі ці компоненти наукового знання пов'язані між собою: не можна узагальнити в струнку систему всю різноманітність соціальних процесів без науково обґрунтованої теорії, яка, у свою чергу, повинна підживлюватися первинною соціологічною інформацією про зміни і нові тенденції в розвитку сучасного суспільства.

 

Визначте логіку соціологічного дослідження процесу масової комунікації.

Спрямовуючий вплив вихідних теоретичних положень у соціологічному дослідженні проявляється у постановці цілей і завдань дослідження, а також у виборі методів і процедур по збиранню та обробці інформації. Логіку підготовки і проведення соціологічного дослідження можна зобразити таким чином.

Мета дослідження — пізнання соціологом властивостей, зв'язків і відношень обраного об'єкта; соціолог при цьому має деяку інформацію про сутність даного об'єкта. До складу цієї інформації входять, по-перше, ті чи інші уявлення про зовнішні ознаки соціального об'єкта, по-друге, теоретичні знання, поняття, моделі, що стосуються цього об'єкта. Побудовані на них результати теоретичного аналізу проблеми у "чистому вигляді" дозволяють висунути ті чи інші гіпотези і на їх підставі визначити процедури і методи дослідження, виділити його предмет. Інформація про обраний об'єкт, яку отримали в результаті спостереження і експерименту, являє собою наступну, більш високу ступінь проникнення в його сутність, подальшу конкретизацію знань про цей об'єкт. На грунті цих знань здійснюється розробка практичних рекомендацій, які спрямовані на удосконалення системи управління соціальним об'єктом, з'являються нові поняття та теорії.

Мета соціологічного дослідження визначає його орієнтацію — теоретичну чи прикладну, від якої залежить уся логіка його проведення. Програма дослідження повинна чітко відповідати на питання: розв'язанням якої проблеми і на отримання якого результату орієнтується дане дослідження.

Логіка соціологічного дослідження обумовлена змістом проблеми, яка задається центральним питанням. У теоретично зорієнтованому дослідженні перш за все вирішуються теоретичні (основні), а потім практичні (неосновні) завдання. У прикладному дослідженні практичні завдання є основними, а теоретичні — неосновними.

 

Назвіть особливості досліджень Йєльської школи.

Сторонники этого направления, обобщая 25-летнюю работу в шести "Йельского исследованиях", первыми заговорили про опосредованность влияния коммуникации на человека многими условиями. Основным недостатком этой школы сам Ховлэнда позже признал экспериментальный, лабораторный характер исследований. Дальнейшее развитие социально-психологическое направление получил в теориях когнитивного диссонанса Л.Фестингера и теории соответствия Ч.Осгуда и др., По которым человек, делая выбор в массиве информации, предпочитает сообщениям, которые не идут вразрез с ее видением мира, избегает противоречий, которые могут нарушить равновесие в его сознании.

Які характерні умови проведення контент-аналізу? У чому його переваги та недоліки?

Недостатки контент-анализа

 

• Может потребовать очень много времени на проведение замера
• Потенциально опасный для допущения ошибки, в особенности если используется корреляционный анализ, ориентированный на идентификацию глубинных данных
• Часто не имеет теоретической базы в рамках различных методик проведения, либо, ради достижения важных для исследования результатов, может игнорировать теоретические научные ориентиры
• По своей природе – редуктивен, то есть ориентирован на игнорирование слабо проявленной информации, в особенности, если производится анализ сложных по содержанию текстов
• Часто ориентирован на упрощение результатов, так как опирается на простой подсчёт слов
• Нередко игнорируется контекст содержания единиц счёта (слов), либо нивелируется значимость последующих слов
• Может быть непрост для применения компьютерных технологий и автоматизации исследования

 

Які є типи питань?

ПРОСТЫЕ ВОПРОСЫ — это вопросы, отвечая на которые нужно получить какие-то конкретные сведения, вспомнить и воспроизвести некую информацию. Например, если вы почувствовали, что для решения проблемы вам не хватает данных, вы можете задать эти вопросы окружающим или самому себе.

УТОЧНЯЮЩИЕ ВОПРОСЫ обычно начинаются со слов: «То есть ты говоришь, что...?», «Если я правильно понял, то...?», «Я могу ошибаться, но, по-моему, вы сказали о...?». Цель этих вопросов — уточнить информацию, которую вы только что получили от собеседника. Иногда их задают для получения информации, отсутствующей, но подразумевающейся в сообщении.

ИНТЕРПРЕТАЦИОННЫЕ, или объясняющие, вопросы начинаются, как правило, со слова «почему». При решении проблем они могут вдохновить вас на свежие идеи, позволят получить развернутую информацию об интересующем вас объекте и выяснить непонятные вам причины действий и поступков людей.

ТВОРЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ — это вопросы, в формулировке которых присутствуют элементы условности, предположения, прогноза. При решении проблемы вы можете задать их себе, когда вам требуются новые идеи, необходим творческий допинг.

ОЦЕНОЧНЫЕ ВОПРОСЫ помогут вам дать предельно точную оценку связанным с вашей проблемой предметам, событиям, фактам. Эти вопросы являются лучшим инструментом выбора наиболее выигрышных из имеющихся у вас идей и вариантов решения проблемы.

ПРАКТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ устанавливают взаимосвязь между теорией и практикой. Они позволяют трезво оценить ситуацию и степень реальности ваших планов, увидеть проблему со стороны: «А что бы ты предпринял на моем месте?».

1. Открытые: "Ваш возраст?"

2. Закрытые: "Ваш пол?"

3. Полузакрытые: "Ваша профессия?"

4. Прямые: "Нравится ли Вам работа?"

5. Косвенные: "Нравится ли работа Вашим коллегам?"

6. Прожективные: "Если бы Вы уехали в командировку за рубеж на 2-3 года, по возвращении вернулись бы на нынешнюю Вашу работу?"

7. Личные: "Вы удовлетворены оплатой труда?"

8. Безличные: "Ваши коллеги удовлетворены оплатой труда?"

9. Вопросы-диалоги: "В газетах пишут, что темпы инфляции снижаются. Вы согласны с этим высказыванием?

Назвіть рівні соціологічної науки.

Загальний, або найвищий, рівень соціологічного знання представлений загально-соціологічними теоріями: відбувається розмежування предметних галузей соціології з іншими суспільними науками; розробляються загально-соціологічні теорії, необхідні для вивчення і осмислення соціальних явищ; визначаються напрямки наукового пошуку; виробляються загальні підходи для інтерпретації емпіричних фактів. Загальна соціологічна теорія дає уявлення про суспільство як систему соціальних механізмів, формулює основні методологічні підходи до соціологічного аналізу, а саме: вимоги системного аналізу, стратифікаційно-класового підходу, генетичного аналізу, комплексного, конкретно-історичного підходу, принципу зв’язку і взаємообумовленості явищ і т.п. Загальна соціологічна теорія відображує визначальні тенденції становлення і функціонування соціальних спільнот, роль і місце в цих процесах людини як істоти соціальної.

• Середній рівень соціологічних знань є своєрідним ланцюгом між теоретичною соціологією і конкретно-соціологічними дослідженнями. Він застосовується для дослідження того чи іншого соціального інституту, соціального явища, сфер життєдіяльності людей, тобто там, де емпіричні дослідження вимагають теоретичного обґрунтування і відповідного аналізу. Спеціальні соціологічні теорії досліджують розвиток і відтворювання людиною окремих соціальних спільнот, уточнюють положення загальної соціологічної теорії відносно окремих видів, механізмів соціальної взаємодії.

Галузеві соціології виникають на перетині різних наукових дисциплін; це: соціологія політики, економічна соціологія, соціологія культури, сім’ї, освіти тощо.

Розрізняють три види спеціальних соціологічних теорій:

· теорії, які вивчають закони розвитку і відтворювання соціальних спільнот (соціологія міста, села, етносоціологія тощо);

· галузеві соціологічні теорії, які вивчають закономірності і механізми життєдіяльності спільнот в окремих сферах (економічна соціологія, соціологія праці і управління, соціологія політики і т.п.);

· теорії, які аналізують окремі елементи соціального механізму (теорія соціального контролю, соціальної активності, соціологія організації, теорія комунікацій і т.п.).

Саме спеціальні соціологічні теорії здійснюють перехід від загальних концептуальних понять до операціоналізації, завдяки чому можна «вимірювати процеси». Наприклад, щоб досліджувати ефективність телебачення, треба перейти від загальних понять суспільної свідомості, «духовного життя» до понять спеціальних соціологічних теорій: «телевізійна аудиторія», «зацікавленість», «задоволеність», а потім розробити систему показників, індикаторів.

Виникнувши як наука, що досліджує, перш за все, соціальну сферу суспільства, соціологія в процесі розвитку розширює рамки свого наукового пошуку. На перетині різних наукових дисциплін виникають такі структурні елементи соціології, як галузеві соціології: соціологія політики, економічна соціологія, соціологія культури, сім'ї, освіти тощо. В кожному об'єкті (політиці, економіці та ін.) соціологія знаходить свій «соціологічний» предмет. Це, перш за все, людські потреби, інтереси, цінності, мотиви поведінки, соціальна структура і соціальні відносини.

• Емпіричний або прикладний рівень соціологічних знань застосовується там, де емпіричні дослідження не вимагають всебічного теоретичного обґрунтування і аналізу, наприклад, у вивченні мотивів поведінки в малих групах, визначенні рівня соціальної напруженості в трудовому колективі, виявленні думки людей з тієї чи іншої проблеми тощо. Конкретно-соціологічний аналіз — це емпіричні соціологічні дослідження і узагальнення соціальних фактів, це теорія, методика і техніка конкретно-соціологічних досліджень. Конкретно-соціологічний аналіз являє собою вимірювання конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, понять, які дають загальна соціологічна і спеціальні соціологічні теорії.

Зрозуміло, що всі ці компоненти наукового знання пов'язані між собою: не можна узагальнити в струнку систему всю різноманітність соціальних процесів без науково обґрунтованої теорії, яка, у свою чергу, повинна підживлюватися первинною соціологічною інформацією про зміни і нові тенденції в розвитку сучасного суспільства.