Призначення, зміст і порядок проведення сезонного технічного обслуговування.

Підготовка машини до експлуатації в літніх умовах

При підготовці машини до літньої експлуатації провести чергове технічне обслуговування №1 або №2 і додатково:

- злити низькозамерзаючу охолоджуючу рідину із системи охолодження і промити систему. Для промивки заповнити систему охолодження водою з трьохкомпонентною присадкою, пустити і прогріти двигуни до температури води 80°С. відкрити між блочні крани і через 3-5 хв. Роботи на мінімальних обертах зупинити двигуни. Через дві години після зупинки двигунів злити промивочну рідину і залити свіжу воду з трьохкомпонентною присадкою. Пам’ятати, що якість води, яка застосовується для охолодження двигунів, має не менше значення для довговічності і надійності їх роботи, ніж якість палива і змащувальних матеріалів. Застосування «м’якої» води являється одним із основних умов правильної експлуатації двигунів, яка запобігає утворення накипу і корозії водяної сорочки. Категорично заборонено застосовувати для охолодження двигунів воду з високою жорсткістю: артезіанську, джерельну і тим більш морську. Прісну річну і озерну воду для зниження жорсткості рекомендується кип’ятити і потім фільтрувати через 5-6 шарів марлі. Воду після зливу із системи охолодження зібрати і використовувати знову, пам’ятаючи, що часта заміна води підсилює корозію і утворення накипу;

- ретельно перевірити стан радіаторів системи охолодження, трубопроводів і їх з’єднань; радіатори продути зовні стислим повітрям, дюритові з’єднання, які мають здуття, тріщини і т.д., замінити;

- перевірити справність і роботу пароповітряних клапанів пробок заливних горловин системи охолодження;

- в агрегатах і вузлах машини замінити зимові сорти масел маслом МТ-16п (в районах, де під час зимової експлуатації використовувались зимові сорти масел). При заміні масла ТСп-10 маслом МТ-16п промити агрегати. При цьому повністю злити із агрегатів масло ТСп-10, попередньо розігрівши його до позитивної температури пробігом машини, залити в агрегати попередньо розігріте масло МТ-16п, негайно провести пробіг машини на 15-20 км, зразу ж після пробігу злити масло і знову заправити агрегати свіжим маслом МТ-16п до норми. Масло ТСз-9ГИП заміняти маслом МТ-16п звичайним порядком (без промивки агрегатів);

- провести підзаряд або контрольно-тренувальний цикл акумуляторній батареї;

- перевірити стан вологопоглинача (силікагелю) в патроні осушки прицілу; якщо вологопоглинач має розовий колір, то замінити його;

- перевірити справність системи ППО і зарядженість балонів (контрольним зважуванням);

- провести контрольне зважування вогнегасника ОУ-2 і, при необхідності, підзарядити його.

 

Підготовка машини до зимової експлуатації

При підготовці машини до зимової експлуатації провести чергове технічне обслуговування №1 або №2 і додатково:

- якщо під час літньої експлуатації система охолодження по якимось причинам заправлялась водою без трьохкомпонентної присадки, то промити систему охолодження трьохкомпонентною присадкою з метою видалення накипу і осаду, після чого заправити систему охолодження низькозамерзаючою рідиною;

- злити відстій із обох бензинових баків і промити бензиновий фільтр-відстійник і фільтри тонкої очистки;

- промити водою відсіки для бензинових баків;

- виконати роботи по обслуговуванню пускового підігрівача;

- промити бензином паливний бачок пускового підігрівача і фільтр-відстійник;

- очистити від бруду і змазати відпрацьованим маслом для двигунів буксирний трос;

- зняти тяги ручного управління дросельними і повітряними заслінками, промити їх в гасі, змазати змазкою ЦИАТИМ-201 і встановити на місце;

- виконати роботи по догляду за карбюраторами;

- перевірити справність жалюзі і їх приводу;

- відключити масляні радіатори;

- перевірити справність і роботу опалювачів;

- провести черговий підзаряд або контрольно-тренувальний цикл акумуляторній батареї;

- в агрегатах трансмісії і редукторах приводів вентиляторів замінити масло МТ-16п зимовими сортами масел (маслом ТСз-9гип – в холодній кліматичній зоні і маслом ТСп-10 – в помірній);

- перевірити стан вологопоглинача (силікагелю) в патроні осушки прицілу; якщо вологопоглинач має розовий колір, то замінити його;

- перевірити справність системи ППО і зарядженість балонів (контрольним зважуванням);

- включити на 15-20 хв. Електродвигуни опалювачів, обдува, вентилятора пускового підігрівача і на 5-7 хв. – електродвигуни склоочисника, нагнітача і водовідкачувального електронасосу. Провести 5-6 циклів повного відкривання і закривання жалюзі;

- змазати штоки кінцевих вимикачів приводу жалюзі, бокових люків десанту і сигналізації заслінки водомету, після чого перемістити штоки до упору 5-6 раз.

Вимоги до технічного стану БТР-70 для руху на плаву.

До подолання водних перешкод допускаються технічно справні бойові машини, які пройшли в повному обсязі чергове обслуговування і перевірку якості герметизації, а також мають запас ходу до чергового ремонту не менше 1000 км. Особовий склад повинен відпрацьовувати всі вправи КВБМ-94р., КЛВП-84р, вміти готовити машину до подолання водних перешкод, вміти плавати і мати практику водіння не менше 70 км.

На БТР-80 водні перешкоди долаються при зачинених пробках на днищі машини і люках, з піднятим хвилевідбивним щитком і встановленими повітрозабірними трубами. Тиск в шинах машини повинен становити до 50 КПа – 0, 5 кг/см², зачинений клапан відсосу пилу з повітрянного фільтру, включені передні мости і понижуюча передача, відчинена заслінка водометного рушія, зачинені кришки повітропритоку і повітровідтоку.

Для машин категорично забороняється при рухові на плаву відкривати люки механіка-водія і десанту, крім аварійних випадків, двері і люки амбразур в усіх випадках.

Перед подоланням водних перешкод екіпаж і десант повинні бути одягненні у рятівні жилети.

Підготовка машини до руху на плаву

Підготовка машин до подолання водної перешкоди здійснюється в два етапи:

 

попередній –в очікуваному районі чи на зупинках на марші;

кінцевий - біля водної перешкоди.

 

Керування машиною на плаву

Бронетранспортер є плаваючою машиною, здатною за допомогою водомета з ходу долати водні перешкоди. При виході з ладу приводу до заслінки водомета або самого водомета можна продовжувати рух на воді за допомогою коліс машини включивши третю передачу в коробках передач, передні мости й понижувальну передачу в роздавальних коробках. Швидкість руху при цьому буде близько 3 км/год.

Успішне подолання водної перешкоди в значній мірі залежить від місця входу й виходу машини з води. Для спуска у воду вибирати по можливості пологий берег із твердим ґрунтом, без мулу, водоростей і великих виступаючих перешкод – пеньків, каменів, валунів і інших перешкод.

Перед входом машини у воду необхідно:

а) перевірити при працюючому двигуні включення й роботу
водомета;

б) перевірити наявність і надійність затягування пробок отворів у днищі машини, закриття зливального клапану й клапанів водовідливної системи;

в) перевірити закриття бічних люків;

г) надягти рятувальні жилети;

д) встановити тиск повітря в шинах 0,7—1,0 кгс/см²;

е) закрити жалюзі повітропритоків і повітровідводів;

ж) підняти хвилевідбивач;
і) відкрити заслінку водомета;

к) включити передні мости й понижувальну передачу в роздавальних коробках.

При необхідності подолання водної перешкоди з ходу роботи з пп. а, б, в, г виконувати не біля водної перешкоди, а заздалегідь, у передбаченні плаву (при контрольному огляді на малих привалах і т.п.), однак перед входом у воду у водія повинна бути повна впевненість у їхньому виконанні.

Роботи з пп. д, е, ж, і виконувати безпосередньо перед входом у воду.

У випадку подолання невеликих і дрібних водних перешкод роботи з пп. г, е, ж робити необов'язково.

Знижувати тиск повітря в шинах рекомендується, як правило, заздалегідь, щоб машина підійшла до водної перешкоди з тиском у шинах 0,7—1,0 кгс/см² і без зупинки з ходу могла успішно форсувати перешкоду. З огляду на, що на зниження тиску повітря в шинах від 2,8 кгс/см² до 0,7 кгс/см² потрібно 5— 6 хв. часу, вентиль повітряного редуктора встановлювати на тиск 0,7 кгс/см² приблизно за 1000—1500 м до водної перешкоди, а при користуванні краном екстреного випуску повітря — за 500—700 м до водної перешкоди.

Спуск на воду робити з урахуванням стану берега і його ґрунтів, наявності мілини біля берега й крутості спуску на першій або другій передачі в коробках передач із включеною понижувальною передачею в роздавальних коробках зі швидкістю 5-10 км/год. і бажано перпендикулярно краю води.

Не зупиняти машину при вході у воду, поки вона не спливе, а при виході з води - поки вона не виявиться на твердому ґрунті.

Як тільки машина виявиться на плаву: відпустити педаль акселератора, вижати педаль зчеплень, включити водомет, поставити важіль коробок передач у нейтральне положення (важелі включення передніх мостів і понижувальної передачі в роздавальних коробках залишаються при цьому у включеному положенні) і нажати на педаль акселератора.

Виключати передачу в коробках передач не треба в тому випадку, якщо глибина водойми мала й машина торкається дна колісьми. При достатній глибині водної перешкоди рух повинен здійснюватися тільки водометним рушієм.

На неспокійній воді по можливості направляти машину поперек хвилі. При зустрічі з великою хвилею знизити швидкість для зм'якшення удару.

При плаванні водій і десант машини повинні стежити за своєчасним видаленням забортної води з корпусу, користуючись водовідливною системою. Після закінчення відкачки води з корпусу машини негайно закрити клапани водовідливної системи, тому що засмоктуване повітря різко погіршує роботу водомета, а при непрацюючому водометі й засміченні зворотного клапана через відкриті клапани корпус машини буде швидко заповнюватися водою.

При виявленні значної течі, коли продуктивність водовідкачувальних засобів менше інтенсивності заповнення корпусу машини водою (бойові ушкодження корпусу і т.д.), негайно вийти на сушу.

При значній швидкості течії води в водній перешкоді водомет включати безпосередньо перед спуском машини на воду.

Повороти машини робити за допомогою рульового колеса так само, як на суші, враховуючи при цьому особливості повороту машини на воді, тобто запізнювання початку повороту.

Задній хід машини здійснювати в такий спосіб:

- відпустити педаль акселератора й вижати педаль зчеплень;

- перемкнути важіль керування водометом у положення заднього ходу;

- відпустити педаль зчеплення й нажати на педаль акселератора.
При необхідності швидкої зупинки машини на плаву користуватися режимом заднього ходу.

Пам'ятати, що на задньому ходу рулі повороту на воді не працюють, а поворот тільки за рахунок керованих коліс машини малоефективний.

При русі по зарослих водоймах вибирати ділянки з вільною водою, а водомет включати тільки після того, як машина виявиться на плаву.

При русі машини по водоймах, покритим водоростями й багнюкою, решітка прийомного патрубка водометного рушія на днищі корпуса може засмітитися, що приведе до втрати швидкості руху й навіть зупинки машини. У цьому випадку для промивання решітки включити задній хід водомета й попрацювати 1-2 хв. на середніх обертах двигунів.

Щоб уникнути засмічення водомета й намотування водоростей на гребні гвинти, у деяких випадках краще рухатися по зарослих водних перешкодах без включення водомета, тільки за рахунок сухопутного рушія (коліс), уважно стежачи при цьому за температурним режимом роботи двигунів, маючи на увазі, що ефективність роботи теплообмінників при непрацюючому водометі значно зменшується.

Під час руху по воді можливі випадки, коли машина з ходу наскочить на мілину й вивіситься на днищі або стане на колеса так, що водометний рушій буде не в змозі зрушити машину з мілини.

У цьому випадку включити першу або другу передачу в коробках передач і за допомогою коліс спробувати перебороти перешкоду. Якщо й це не допоможе, то включити задній хід водомета і спробувати розгойдати машину, включаючи поперемінно передній і задній хід у коробках передач, поки машина не сповзе з мілини. Потім включити передній хід водомета й продовжувати рух за допомогою водомета й коліс доти, поки машина впевнено вийде на глибоку воду.

При подоланні мілководної перешкоди із сильною течією уникати руху біля великих валунів, тому що машина сильно зноситься течією і різкий бічний удар об підводну перешкоду в сполученні із сильною течією може нахилити машину й привести до аварії.

При виборі місця для виходу з води керуватися тими ж міркуваннями, що й при вході у воду, з тією лише різницею, що крутість берега буде утрудняти вихід машини. Тому заздалегідь приглянути на березі дерева, пеньки й ін. для зачеплення троса лебідки у випадку застрягання машини.

При виборі місця виходу з води переважніше крутий берег із твердим ґрунтом, а не пологий з топким або мулистим ґрунтом.

Перед виходом на берег опустити хвилевідбивний щиток, включити першу або другу передачу в коробках передач залежно від крутості берега (передні мости й понижувальна передача в роздавальних коробках при цьому повинні перебувати обов'язково у включеному положенні) і максимально розігнати машину на плаву.

Машину направляти перпендикулярно лінії берега - це зменшує ймовірність несподіваних перекосів і пробуксовки. У жодному разі не зупиняти машину до виходу всіх коліс на твердий ґрунт.

У випадку якщо при виході на крутий берег колеса забуксують, негайно, не даючи їм загрузнути в ґрунті, включити задній хід і по своїй колії зійти в глибоку воду й вибрати нове місце виходу на сушу.

При невдалій спробі виходу на берег з великою крутістю відводити машину заднім ходом з невеликою швидкістю, щоб при її скочуванні у воду кормою назад (особливо при великій глибині) уникнути попадання великих мас води на корму.

При неможливості виходу на берег своїм ходом спробувати використати лебідку. У цьому випадку бажано по напрямку виходу вибрати дерево або інший предмет і за нього закріпити трос лебідки із блоком.

Після виходу на сушу виключити водомет, закрити заслінку водомета, відкрити жалюзі повітропритоків і повітровідводів. Машину, якщо є можливість, зупинити на горизонтальній ділянці й злити воду, що проникнула в корпус, через зливальний клапані отвір 13 (мал. 9) у днищі корпусу. Оглянути зовні корпус, днище, колеса, рульове управління, підвіску.

При неможливості зупинити машину відразу після виходу на сушу воду з корпуса зливати в русі через зливальний клапан, огляд же робити на першій зупинці.

Після перебування в воді (незалежно від пройденого кілометражу) при першій можливості змазати всі зовнішні точки змазки і впевнитись в відсутності води в картерах колісних редукторів і в гальмівних барабанах. Якщо в агрегатах буде виявлена вода, замінити масло, усунувши причину попадання води в агрегати.

Буксирування машини на воді

Буксирування однотипної машини на воді за допомогою штатних засобів допускаються у водоймах глибиною до 3 м. У водоймах глибиною понад 3 м буксирування машини допускається тільки з дозволу командира підрозділу. Довжина застосовуваного при цьому буксирного троса повинна забезпечувати незатоплюваність машини-тягача у випадку затоплення несправної машини, яка буксирується.

Для буксирування машини на воді однотипною машиною використається один із двох буксирних гаків, наявних у носовій частині корпусу (вони ж використаються й при буксируванні машини на суші), і одна скоба, приварена в центрі кормової частини корпуса.

Буксирування здійснюється двома буксирними тросами 1 (мал. 273) машин, з'єднаних між собою буксирною зчіпкою 2, наявної в комплекті приладдя кожної машини.

Для буксирування машини на воді необхідно:

- на буксируємій машині звільнити коуш буксирного троса з боку кормової частини й вийняти трос із дужок. Другий коуш буксирного троса залишається закріпленим за передній буксирний гак;

- на машині-тягачі звільнити обидва коуша буксирного троса, зняти трос і зачепити одним коушем за скобу, приварену в кормовій частині;

- з'єднати вільні коуши з обох буксирних тросів буксирною зчіпкою.

При буксируванні дотримувати наступних правил:

- забороняється кому-небудь стояти на даху машини;

- водій машини-тягача повинен по можливості уважно спостерігати за буксируємою машиною. Між водіями машин повинні бути встановлені прості й добре зрозумілі на відстані зорові або інші сигнали;

- слабину буксирних тросів вибирати на малому ходу до їхнього натягу, підтримувати оберти двигунів з таким розрахунком, щоб струмінь води водомета не заливав носову частину буксируємої машини;

- щоб уникнути великого крену й заливання машин під час маневрування (поворотів) при буксируванні обмежувати оберти двигуна, маючи на увазі, що підвищення обертів двигунів від середніх до максимальних дає лише незначне збільшення швидкості буксирування, але різко підвищує витрату пального;

- машина-тягач повинна рухатися по можливості рівнніше, без різких змін прийнятого напрямку, особливо при проходженні перекатів і русі вниз за течією, тому що це може привести до ударів буксируємої машини об місцеві предмети або берег, а також до посадки на мілину;

- не змінювати різко швидкість машини-тягача, зупиняти її плавно щоб уникнути зіткнення;

- знижувати до мінімуму швидкість руху при підведенні буксируємої машини до берега;

- для витягування буксируємої машини на берег після того, як її колеса торкнуться ґрунту, перечепити буксирний трос у положення буксирування на суші, інакше можуть відбутися поломки пристосування для буксирування машини на воді.

При виході на берег буксирний трос укласти в дужки й закріпити затискачі.

 

/Б Т Р – 80/

- перевірити наявність і щільність затяжки пробок отворів і болтів кріплення лючків у днищі машини;

- перевірити зачинення зливного клапану, розташованого перед сидінням командира, для чого повернути маховичок клапану по часовій стрільці до зупинки;

- перевірити закріплення перепускного клапану, розташованого на днищі корпусу у заднього торця правого багатомісного сидіння, для чого повернути маховичок клапану по ходу годинникової стрілки до кінця;

- перевірити на нерухомій машині, включення і роботу водометного рушія;

- перевірити при працюючому двигуні роботу хвилевідбивного щитка;

- перевірити при працюючому двигуні роботу заслінки водометного рушія;

- перевірити при працюючому двигуні відчинення та зачинення переднього та заднього клапанів відкачки водовідливної системи. Після перевірки обидва клапани відкачки обов’язково залишити в зачиненому положенні;

- при висоті хвилі водяної перешкоди більш 0,5 м встановити повітрозабірну трубу;

- надіти рятувальні жилети.

При наближені до водяної перешкоди:

- встановити тиск повітря в шинах 0,5 кг/см² при цьому знижати тиск повітря рекомендується заздалегідь;

- перевірити зачинення бокових люків.

Безпосередньо перед входом в воду:

- зачинити клапан відсосу пилу з повітряного фільтру;

- включити передні мости і понижуючу передачу в роздатковій коробці;

- відкрити заслінку водометного рушія;

- закріпити кришку повітропритоку і повітровідтоку;

- підняти хвилевідбивний щиток.

Після виходу на берег відпустити хвилевідбивний щиток, виключити водометний рушій, зачинити заслінку, відкрити кришку повітропритоку і повітровідтоку, відкрити клапан відсосу пилу з повітроочисника. Перераховану роботу можна проводити, не зупиняючи машини.

При зупинці машини, встановити її на горизонтальній ділянці і злити з корпусу рідну через зливні і перепускні клапани і оглянути зовні корпус, днище, колеса, рульове управління, підвіску.

При неможливості зупинки машини зразу після виходу на сушу, злив рідини з корпусу провести під час руху машини, огляд провести на першій зупинці.

Якщо були встановлені повітрозабірні труби, то після виходу на берег при першій можливості зняти їх і положити в транспортне положення.