Читання складальних креслень

Прочитати складальне креслення – означає зрозуміти призначення, будову, принципи роботи зображеного виробу. При цьому з'ясовують взаємодію, способи з'єднання та форму кожної деталі [2 с. 240-241].

Послідовність читання складального креслення передбачає п'ять основних етапів:

1. Ознайомлення з виробом. За основним написом креслення з'ясовують назву виробу, масштаб зображення, за описом і технічними умовами – його призначення та принципову будову.

2. Читання зображень. Визначають, які є на кресленні вигляди, розрізи, перерізи та яке призначення кожного зображення.

3. Вивчення складових виробу. За специфікацією з'ясовують назви, а за кресленням – форму, взаємне розташування та призначення складових частин виробу. Зображення деталей спочатку знаходять на тому вигляді, на якому вказаний номер позиції, а потім на решті виглядів. Як відомо, з'ясуванню форми деталі сприяють однаковий нахил і густина штрихування в розрізах і перерізах однієї й тієї ж деталі.

4. Вивчення конструкції виробу. З'ясовують характер з'єднання деталей між собою. Якщо є рухомі з'єднання, то визначають, які деталі переміщуються та по яких поверхнях здійснюються спряження їх з іншими деталями. Для рознімних з'єднань знаходять усі кріпильні деталі.

5. Визначення послідовності складання та розбирання виробу – завершальний етап читання креслення.

Головне місце при читанні складального креслення належить вивченню форми кожної деталі як основного засобу з'ясування усіх інших питань, пов'язаних з читанням креслення.

Щоб уявити форму деталі, зображеної на складальному кресленні, треба визначити всі її вигляди, розрізи та перерізи на кресленні. При цьому обов'язково слід зіставити контури деталі на всіх її зображеннях. Цьому сприяє

проекційний зв'язок зображень.

Для аналізу креслення складальної одиниці треба вміти знаходити межі зображень деталей, визначати, якими поверхнями дотикаються деталі, як вони з'єднуються. Якщо є часткові зображення деталі, то слід уявити форму її частин, що закриті іншими деталями, і, виконуючи креслення, відновити відповідні лінії.

Креслення суміжних поверхонь деталей складальної одиниці можуть містити різну за повнотою інформацію. Залежно від цього можна відокремити три групи зображень.

Перша група. Зображення деталі містить достатньо відомостей, за якими можна зрозуміти форму деталі. Це, поперше, характер зображення контуру деталі, який дає змогу здогадатись про форму зовнішньої та внутрішньої поверхонь, вісь симетрії, однакове штрихування, різні умовності, спрощення, тобто ті, що зосереджені лише на одному зображенні деталі. Для нескладних деталей цих відомостей цілком досить.

Друга група. Зображення деталі не містить достатньої кількості відомостей для визначення форми деталі, тобто форма деталі не може бути однозначно визначена. У цьому випадку виникає потреба в додатковому джерелі інформації; це може бути або друге основне, або додаткове зображення цієї ж деталі. Потрібна інформація може бути й на суміжних зображеннях інших деталей.

Третя група. Зображення деталі на складальному кресленні містять усі відомості, які дають змогу зрозуміти її форму. Але існує надлишкова інформація про форму деталі, яка пов'язана з потребою пояснити форму якоїсь іншої деталі на складальному кресленні. Така особливість властива усім складальним кресленням.

Розглянемо характер контуру зображених деталей на прикладі зображень виробу (складальної одиниці) "Клапан максимального тиску" (рис. 3.1).

Складальна одиниця зображена за допомогою повного фронтального розрізу і двох виглядів. Вона містить сім деталей.

Деталь 1 – корпус має внутрішні порожнини. Внутрішні поверхні корпусу є охоплюючими щодо деталей 2, 3 і 6.

Деталь 3 – золотник. За формою деталь комбінована. Внутрішня поверхня охоплююча щодо деталей 4 і 5. Зовнішні поверхні охоплювані.

Деталь 6 – гайка має внутрішню порожнину. Внутрішня поверхня охоплююча щодо деталі 5. Частина її поверхні щодо деталі 7 суміжна.

Деталі 2 і 5 – пробка і гвинт регулювальний – монолітні деталі. Зовнішні поверхні охоплювані.

Розглянемо приклад читання складального креслення виробу "Клапан..." (рис. 3.1). За назвою (це видно з основного напису) та загальним уявленням про будову виробу можна з'ясувати, що клапан призначений для спускання з магістралі рідини чи газу, якщо тиск перевищує норму.

На складальному кресленні міститься три зображення: фронтальний розріз, вигляд зверху та вигляд зліва. Зі специфікації (рис. 3.2) бачимо, що виріб складається з шести оригінальних деталей та однієї стандартної гайки.

Корпус 1 показано на фронтальному розрізі, виглядах зліва та зверху. Отвори з різьбою у лівій та правій частині корпусу служать для приєднання до спускної магістралі. Різьба в отворах – трубна циліндрична розміром 1 дюйм (С1).

Форма пробки 2 показана на фронтальному розрізі та вигляді зверху, вона приєднується до корпусу 1 за допомогою метричної різби.

Форма золотника 3 повністю визначається його головним виглядом на кресленні.

Пружина 4 і гайка 6 показані на фронтальному розрізі.

Гайка 6 загвинчується у корпус 1 за допомогою різьби. Регулювання тиску, при якому має спрацьовувати клапан, здійснюється за допомогою деталі 5 – гвинт регульований, який загвинчується у гайку 6 за допомогою різьби. Під час загвинчування гвинта регульованого зусилля через пружину 4 передається на золотник 3, який притискається робочою конічною поверхнею до відповідної конічної поверхні на корпусі.

 

Рис.3.1. Складальне креслення виробу "Клапан максимального тиску"

Рис. 3.2. Специфікація до складального креслення виробу "Клапан..."