Зображення рознімних з’єднань

Болтове з’єднання

Для з’єднання деталей болтом у поєднуваних деталях свердлять наскрізні отвори, вісі яких при з’єднанні співпадають. Болтове з’єднання утворюється з’єднанням двох (чи кількох) деталей за допомогою болта, гайки і шайби (рис. 1.11). Болт вставляють в отвір з’єднувальних деталей із зазором. З’єднання здійснюється затягуванням гайки [2, c. 136-138, 6, c. 125-128].

Рис. 1.11. Зображення кріпильних виробів за емпіричними формулами

D = 2d D_ш = 2,2d а = (0,25…0,5d)

d₁ = d – 1,2P c = 0,15d R₂ =0,1d

H = 0,8d x = 0,25d h = 0,7d

R = 1,5d d₀ = 1,1d l₀ = 2d + 6

R₁ = d s = 0,15d

Р – крок різьби

l – визначається в залежності від товщини m, n поєднуваних деталей

r – визначається побудовою

Спрощене зображення болтового з’єднання має такі особливості:

1. фаски на кінці стрижня болта, фаски на гайці та головці болта і фаски на шайбі не показують;

2. різьбу умовно показують уздовж довжини стрижня болта;

3. суцільну тонку лінію, яка відповідає внутрішньому діаметру різьби, проводять на відстані не менше ніж 0,8 мм і не більше як крок різьби від суцільної товстої основної лінії;

4. різьбу стрижня болта на вигляді з торця не показують;

5. зазор між стрижнем болта і стінкою отвору з’єднуваної деталі не зображують.

Рис. 1.12. Спрощене зображення болтового з’єднання

 

Шпилькове з’єднання

Шпилькове з’єднання деталей утворюється за допомогою шпильки, посадочний кінець якої загвинчують у глухий отвір з різьбою однієї з деталей; на стяжний кінець шпильки одягають приєднувальну деталь, потім шайбу і нагвинчують гайку, яка й притискує деталі одну до одної (рис. 1.13) [2, c. 138-139, 6, c. 128-130].

Рис. 1.13. Зображення різьбових з’єднань виробів за емпіричними формулами

D = 2d D_ш = 2,2d а = (0,25…0,5d)

d₁ =0,85d c = 0,15d s = 0,15d

H = 0,8d R₁ = d l₀ = (1,5…2)d

R = 1,5d d₀ = 1,1d L = l₁ + 0,5d L₁ =l ₁+ 0,25d

l – визначається в залежності від товщини m приєднувальної деталі

r – визначається побудовою Р – крок різьби

Спрощене зображення шпилькового з’єднання має такі особливості:

1. фаски на кінці стрижня шпильки, фаски на гайці і фаски на шайбі не показують;

2. різьбу умовно показують уздовж довжини стрижня шпильки, межу різьби зображують лише на тому кінці шпильки, що загвинчується;

3. на вигляді з торця різьбу на шпильці не показують;

4. зазор між стрижнем шпильки і стінкою отвору з’єднуваної деталі не зображують;

5. межу різьби повного профілю в глухому отворі на розрізі не показують; різьбу умовно доводять до дна отвору, яке зображають плоским на рівні торця стрижня.

Рис. 1.14. Спрощене зображення шпилькового з’єднання

Побудова гайки

Гайка (рис. 1.15) – це деталь, зовнішня поверхня якої - шестигранна призма, внутрішня – поверхня обертання. Гайка має різьбовий отвір, отвір виходу спряженої деталі та проточку внутрішньої різьби. Зовнішня поверхня зроблена для роботи гайковим ключем, паз якого відповідає ГОСТ 6424-73. Розмір «під ключ» є технологічним і вказується на робочому кресленні. На зовнішній шестигранній призматичній поверхні гайки виконується конічна фаска з кутом 30º. Лінії перерізу фаски гранями призми – гіперболи, які на технічних кресленнях замінюються дугами кіл.

Рис. 1.15. Побудова гайки

Викреслювання починають з побудови гайки на вигляді ліворуч. Проводять коло (тонкою лінією) діаметром D і в нього вписують правильний шестикутник, відстань між двома протилежними гранями якого визначає розмір «під ключ» S. Потім проводять коло діаметром D₁ = (0,9 – 0,95)S. На головному вигляді виконують зображення гайки висотою Н. На торцевій поверхні відкладають діаметр D₁ і з крайніх точок А і В проводять лінії під кутом 30º від торця головки до перетину з ребрами в точках С і D. Пряма, що проходить через ці точки, перетинає на вигляді зверху ребра гайки в точках Е, Е’, E’’. На зображенні кожної грані через знайдені точки проводять дуги кіл, що замінюють проекції гіпербол, які утворюються при перетині конусної фаски з гранями гайки. Дуга середньої грані на головному вигляді, що проведена радіусом R = 3/4D через точки F і F’, перетне на своєму продовженні крайні ребра граней в точках M і N. Сполучаючи ці точки прямою лінією, визначають розташування центрів посередині крайніх граней гайки, з яких проводять дуги радіусом R₂. На вигляді зверху через точки E' E'' проводять дуги радіусом R₁ = 0,5D.

 

Питання та задачі для самоконтролю

1. Яким чином зображують різьбу на стрижні, в отворі, в різьбовому з’єднанні?

2. Як позначається різьба метрична, трубна, трапецеїдальна, упорна?

3. З яких деталей складається болтове з’єднання?

4. З яких деталей складається з’єднання шпилькою?

5. Записати позначення стандартного болта, шпильки.

6. Записати позначення гайки, шайби.

7. Які спрощення допускають при зображенні різьбових з’єднань?

8. Від чого залежить довжина посадочного нарізного кінця шпильки?

 

Завдання по темі 1 – "Різьбові з'єднання" – ГР1

Виконати розрахунок відносних розмірів кріпильних деталей (болт, шпилька, гайка, шайба); згідно отриманих розрахунків побудувати креслення; заповнити специфікацію.

Приклад виконання графічної роботи наведений на рис. 1.16, 1.17.

Завдання до виконання ГР наведено табл. 1.12.

 

Рис. 1.16. Різьбові з'єднання деталей: болтом, шпилькою.

Рис. 1.17. Специфікація до креслення "Різьбові з'єднання"

Таблиця 1.12

В А Р І А Н Т И

№	Шпилька	Болт
	d	Матеріал	d	n
1.	М18	Сталь	М16	20
2.	М18	Чавун	М16	15
3.	М14	Алюміній	М18	15
4.	М14	Бронза	М18	25
5.	М18	Текстоліт	М16	25
6.	М18	Латунь	М16	15
7.	М14	Сталь	М18	25
8.	М14	Чавун	М18	20
9.	М18	Алюміній	М16	10
10.	М18	Бронза	М16	20
11.	М14	Текстоліт	М18	20
12.	М14	Латунь	М18	15
13.	М20	Латунь	М16	25
14.	М20	Алюміній	М18	35
15.	М18	Текстоліт	М20	20
16.	М14	Латунь	М20	25
17.	М16	Чавун	М14	15
18.	М16	Алюміній	М14	15
19.	М20	Бронза	М16	20
20.	М20	Текстоліт	М16	15
21.	М18	Алюміній	М20	30
22.	М18	Бронза	М20	35
23.	М20	Бронза	М18	30
24.	М20	Текстоліт	М18	25
25.	М20	Латунь	М18	20
26.	М16	Сталь	М14	20
27.	М16	Чавун	М14	25
28.	М14	Сталь	М20	20
29.	М14	Чавун	М20	15
30.	М16	Бронза	М14	20