Тематика курсового проектування

 

Перед сільським господарством поставлено завдання значно підвищити обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на основі впровадження інтенсивних технологій і правильного підбору систем машин. Реалізація цих завдань великою мірою залежить від ефективності використання машин у сільському господарстві. Враховуючи вимоги кваліфікаційної характеристики інженера-механіка в галузі експлуатації МТП і РМ, рекомендується для курсових проектів така тематика:

1. Використання техніки при вирощуванні і збиранні (назва культури) з розробкою організації і технології (назва операції).

2. Використання техніки при вирощуванні (назва культури) з розробкою (удосконаленням) сільськогосподарської машини.

3. Обґрунтування структури та складу комплексу машин і плану його використання для вирощування (назва культури).

До названих тем можна рекомендувати зернові, технічні, кормові культури, бульбоплоди та баштанні культури, а саме: озима пшениця, озиме жито, озимий ячмінь, яра пшениця, ярий ячмінь, овес, гречка, кукурудза на зерно чи силос, горох, соя, просо, ячмінь, цукрові буряки, соняшник, ріпак, люцерна, конюшина, еспарцет, буркун, картопля, кавун, диня, гарбуз та інші, які культивуються в даній зоні. Назва операції може бути однією з таких, що входить в перелік по вирощуванню даної культури, а взагалі назви операції і агрегати, що їх виконують, приймаються, починаючи з підготовки ґрунту, посіву (посадки), догляду за посівами і до збирання сільськогосподарських культур.

 

Підбір матеріалів для курсового проекту

 

Після одержання теми курсового проекту студент повинен відразу ж розпочати збирати і вивчати вихідні матеріали та підбирати потрібну літературу.

Перш за все треба досконало вивчити особливості вирощування тієї культури, яка зазначена в завданні, досвід передових господарств, прогресивну технологію і організацію виробництва продукції цієї культури, ознайомитись з впровадженням інтенсивних сівозмін, а також вивчити існуючу організацію використання машин та техніко-економічні показники виробництва і використання МТП.

На зазначену в завданні сільськогосподарську культуру в господарстві (по місцю проживання) студент повинен переписати технологічну карту, або, користуючись типовими технологічними картами, досвідом передових господарств і наявним МТП, розробити самостійно.

Одним із шляхів отримання бібліографічної довідки є замовлення у спеціалізованій інформаційній установі (інформаційному підрозділі установи) або самостійний пошук. Треба зазначити, що, незважаючи на високу кваліфікацію працівників інформаційних служб, вони ніколи не доберуть літературу так, як потрібно студенту, хоч і збережуть йому багато цінного часу. Необхідно переглянути всі види джерел, зміст яких пов’язаний з темою курсового проекту. До них належать матеріали надруковані в різних вітчизняних і зарубіжних виданнях, збірниках наукових праць, недруковані документи (звіти про науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, матеріали зарубіжних фірм), офіційні матеріали, патенти та деклараційні патенти (реферативні журнали). Якщо такий перелік виявиться дуже великим, слід обмежити параметри бібліографічного пошуку: мова, країна, рік видання тощо. Починати пошук варто з нової літератури, а потім поступово “розмотувати клубочок”, користуючись посиланнями на інші джерела.

Вивчивши знайдене літературне джерело, відразу необхідно виконати його повний бібліографічний опис. Ніколи не варто покладатись на свою пам’ять, занотуйте необхідне на картках та зауваження до кожного джерела.

Вивчаючи літературні джерела, треба стежити за оформленням виписок, щоб надалі ними можна було б легко користуватися.

Різновидом інформаційного пошуку є патентний пошук, який здійснюють переважно у фондах патентної документації з метою встановлення рівня і тенденцій розвитку об’єктів техніки шляхом проведення порівняльного аналізу створюваного об’єкта з кращими вітчизняними і закордонними зразками, встановлення патентоспроможності технічних рішень і патентної чистоти нової продукції.

 

Захист курсового проекту

 

Курсовий проект виконується відповідно до методичних вказівок і захищається студентом на кафедрі перед комісією у складі 2-3 чоловік.

Захист полягає в короткій доповіді студента (до 10 хв) з теми проекту.

Матеріали курсового проекту можуть бути використані студентом у дипломному проекті.

Примітка: Розділи 1, 3, 4, 5 обов’язково виконують всі студенти, а розділ 2 виконують за завданням викладача або за замовленням студента.

Захист курсового проекту проводять у відповідності до положення про заліки та іспити у Вінницькому державному аграрному університеті [1].

 

 

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ

КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

 

Основні положення встановлюють форму, розміри, розміщення та порядок заповнення основних документів в курсових проектах повністю відповідають вимогам діючих стандартів до конструкторської документації.

Пояснювальну записку до курсового проекту оформляють відповідно до вимог міждержавного стандарту ГОСТ 2.105 – 95 [2].

Пояснювальна записка та графічна частина курсового проекту, як і будь-яка конструкторська документація, до якої можуть входити текстові, схемні, програмні та інші документи, оформляються на аркушах білого паперу [2].

Умовні позначення текстових і графічних документів курсового проекту представлена у додатку А.

 

Правила оформлення пояснювальної записки

 

Пояснювальна записка (ПЗ) – документ, який містить технічно та економічно обґрунтовані рішення, що пов’язані з виконанням курсового проекту. ПЗ виконується на аркушах формату А4, а необхідні схеми та рисунки виконуються на аркушах будь-яких форматів, встановлених ГОСТ 2.301.

ПЗ містить у собі ряд обов'язкових складових частин, перелік яких та вимоги до яких конкретизуються керівником. Основні розділи розрахунково-пояснювальної записки та її обсяг приведені в наступному розділі.

Обсяг ПЗ повинен складати 35-45 сторінок машинного тексту (за допомогою комп’ютерної техніки) на аркушах формату А4 через півтора інтервали з розрахунку 28-30 рядків на сторінці.

Загальні правила

 

Пояснювальна записка відноситься до текстових документів і містить текст, який подається технічною мовою, та графічну інформацію у вигляді ілюстрацій. Цифрову інформацію частіше представляють у вигляді таблиць.

Текст пояснювальної записки друкують через півтора інтервали (без виділення по тексту і підкреслення) одним з наведених способів:

– машинним - за допомогою комп’ютерної техніки (Times New Roman-№14) чорним кольором;

– машинописним - за ГОСТ 13.1.002 чітким шрифтом чорного кольору з висотою літер і цифр не менше 2,5 мм;

– рукописним – креслярським шрифтом за ГОСТ 2.304 з висотою літер і цифр не менше 2,5 мм. чорним чорнилом, пастою або тушшю.

Вписувати в текстові документи окремі слова, формули, умовні знаки, а також, виконувати ілюстрації дозволяється чорним чорнилом, пастою або тушшю.

Помилки, описки та графічні недоліки припускається виправляти підчисткою або замалюванням білою фарбою з написанням на тому ж місці виправленого тексту (зображення) чорним чорнилом, пастою чи тушшю.

Кожен аркуш пояснювальної записки повинен мати рамку робочого поля і основний напис. Текст розміщують таким чином, щоб відстань від рамки робочого поля до границь тексту становила: зліва і справа – не менше 3 мм; зверху і знизу – не менше 10 мм.

Текст записки поділяють на абзаци, кожний з яких включає самостійну думку. Абзацний інтервал повинен бути однаковим по всьому тексту записки і рівним: 1,5 см для машинного способу, п’яти знакам друкарської машини або 15...17 мм від лівого поля аркуша.

Скорочення слів - відповідно до чинних стандартів.

Назви розділів записують прописними (великими) літерами у вигляді заголовків. Заголовки повинні бути короткими і відповідати тематиці викладеного матеріалу. Перенесення слів у заголовках не допускаються. Крапку в кінці заголовків не ставлять. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, то тоді їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і попереднім або подальшим текстом повинна бути:

– при машинописному способі (друкарська машина) – 3, 4 інтервали;

– при машинному способі (комп’ютерна техніка) – 1 рядок;

– написанні від руки – 15 мм.

Відстань між заголовком розділу і підрозділу повинна бути:

– при машинописному способі – 2 інтервали;

– при машинному способі (комп’ютерна техніка) – в наступному рядку;

– написанні від руки – 8 мм.

Не дозволяється залишати заголовок без тексту на попередній сторінці.

 

Титульний аркуш

 

Титульний аркуш – є першою сторінкою пояснювальної записки і входить в загальну кількість аркушів, але нумерація на ньому не ставиться (ГОСТ 2.105 – 95). Заповнюють титульний аркуш відповідно до додатку Б.

 

Індивідуальне завдання

 

Індивідуальне завдання на курсовий проект видається на спеціальному двохсторонньому бланку керівником курсового проекту і розміщується за титульним аркушем (додаток В). Входить в загальну кількість аркушів, але на ньому нумерація сторінки не ставиться.

В завданні формулюють тему проекту, вказують вихідні дані до проекту, перелік питань, що належить розробити, перелік графічного матеріалу, який необхідно представити в результаті розробки.

До пояснювальної записки включається у вигляді окремого документа відомість курсового проекту (додаток Г).

Зміст

 

Зміст є першою сторінкою ПЗ, на якій виконують основний напис за формою 2 (40 х 185 мм) (додаток Д), на наступних аркушах - за формою 2а (15 х 185 мм) (додаток Е). Додатки можуть мати іншу форму.

Нумерацію на даній і наступних сторінках проставляють в основному написі. Нумерація сторінок повинна бути наскрізна.

Зміст складається з переліку розділів, підрозділів із зазначенням початкового номера сторінки.

До змісту включають всі заголовки (без змін!), які є в документі, і додатки.

Слово ”Зміст” записують в вигляді заголовка (симетрично до тексту) з прописної (великої) літери. Найменування, які входять в зміст, записують строчними літерами, починаючи з прописної.

 

Анотація

 

Анотацію наводять на двох мовах і розміщують після змісту з нової сторінки з абзаційного відступу з заголовком "Анотація". Дозволяється анотацію іноземною мовою розміщувати на цій же сторінці.

Анотація включає прізвище автора та ініціали, тему курсового проекту, короткий зміст та ключові слова.

Анотація має бутистислою, інформативною і містити відомості, які характеризують виконану роботу.

 

Вступ

 

Вступ пишуть з нової пронумерованої сторінки з заголовком "Вступ"забзаційного відступу. Текст вступу повинен бути коротким і висвітлювати питання актуальності, значення, сучасний рівень і призначення курсового проекту.

У вступі визначають мету та завдання проекту.

Основна частина

 

Основна частина проекту містить усі необхідні розробки та обґрунтування прийнятих рішень, які супроводжуються відповідними розрахунками (в тому числі з допомогою ЕОМ), ілюстраціями, посиланнями на літературні джерела, результатами власних експериментальних та теоретичних досліджень.

Структурними елементами основної частини є розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Допускається розміщувати текст між заголовками розділу і підрозділу, між заголовками підрозділу і пункту.

Кожен розділ рекомендується починати з нової сторінки.

Розділи нумерують порядковими номерами в межах всього документа (1, 2, і т.д.). Після номера крапку не ставлять, а пропускають один знак.

Підрозділи нумерують в межах кожного розділу, пункти в межах підрозділу і т.д. за формою (1.1, 1.2, 1.2.1, 1.2.2 і т.д.). Цифри, які вказують номер, не повинні виступати за абзац.

Посилання в тексті на розділи виконується за формою: "... наведено в розділі 3".

В тексті документа може наводитись перелік, який рекомендується нумерувати малими буквами українського алфавіту з дужкою або виділяти дефісом перед текстом. Для подальшої деталізації переліку використовують арабські цифри з дужкою.

Кожну частину переліку записують з абзацу, починаючи з малої букви і закінчуючи крапкою з комою, в кінці останньої ставлять крапку.

 

Правила написання тексту

 

При написанні тексту слід дотримуватися таких правил:

а) текст необхідно викладати в лаконічному технічному стилі;

б) умовні буквені позначення фізичних величин і умовні графічні позначення компонентів повинні відповідати встановленим в стандартах. Перед умовним позначенням фізичної величини повинно бути її пояснення, наприклад швидкість V, сила F;

в) числа з розмірністю слід записувати цифрами, а без розмірності - словами, наприклад відстань — 2 мм, відміряти три рази;

г) позначення одиниць слід писати в рядок з числовим значенням без перенесення в наступний рядок. Між останньою цифрою числа і позначенням одиниці слід робити пропуск, наприклад 100 Вт, 2 А;

д) якщо наводиться ряд числових значень однієї і тієї ж фізичної величини, то одиницю фізичної величини вказують тільки після останнього числового значення, наприклад 7,5; 1,75; 2 м;

е) позначення величин з граничними відхиленнями слід записувати так: 100 ± 5 мм; 25_-0,2;

ж) буквені позначення одиниць, які входять в добуток, розділяють крапкою на середній лінії (•); знак ділення замінюють косою рискою (/);

й) числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин та одиниць переліку потрібно писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичних величин і одиниць переліку від одного до дев’яти – словами;

к) одиниця фізичної величини одного і того ж параметра в межах одного документа повинна бути постійною. Якщо в тексті наводиться ряд числових значень, виражений в одній і тій же одиниці фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини вказується після останнього числового значення, наприклад 1,50; 1,75; 2,00 м;

л) якщо в тексті наводиться діапазон числових значень фізичної величини, виражений в одній і тій же одиниці фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини вказується після останнього числового значення;

м) скорочення слів в тексті не допускаються, крім загальноприйнятих в українській мові і установлених в стандарті ГОСТ 2.316 – 68, а також скорочень, які прийняті для надписів безпосередньо на виробі (наприклад на планки, таблички до елементів управління і т. ін.) їх виділяють шрифтом (без лапок), наприклад ВКЛ., ВИКЛ., або лапками – якщо надпис складається з цифр або знаків. Лапками також виділяють найменування команд, режимів, сигналів ("Сигнал + 27 включено ");

н) не дозволяється:

– використання професійних або місцевих слів і виразів (техніцизмів);

– після назви місяця писати слово "місяць"(не "в травні місяці,а "в травні" );

– використовувати вирази: "цього року", "минулого року",слід писати конкретну дату "в червні 2001 року";

– використовувати позначення одиниць фізичних величин без цифр, необхідно писати повністю: "кілька кілограмів" (за виключенням оформлення таблиць і формул);

– використовувати математичний знак мінус перед від'ємним значенням величин (потрібно писати слово ”мінус”), наприклад не "температура дорівнює – 5° С", а "температура дорівнює мінус 5 °С ");

– використовувати знак " Ø " для позначення діаметра (потрібно писати слово ”діаметр”). При вказуванні розміра або граничних відхилень діаметра на кресленнях, розміщених в тексті документа, перед розмірним числом пишеться знак " Ø ";

– використовувати математичні знаки без цифрових позначень, наприклад < (потрібно писати слово ”менше”), > (потрібно писати слово ”більше”), = (потрібно писати слово ”дорівнює”.), а також знаки: № (потрібно писати слово ”номер”), % (потрібно писати слово ”процент”);

– використовувати індекси стандартів, технічних умов та інших документів без реєстраційного номера.

 

Оформлення формул

 

Кожну формулу записують з нового рядка, симетрично до тексту.

Всі формули нумерують в межах розділу арабськими числами. Номер вказують в круглих дужках з правої сторони, в кінці рядка, на рівні закінчення формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Дозволяється виконувати нумерацію в межах всього документа.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять в формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути приведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу необхідно давати з нової стрічки в тій послідовності, в якій символи приведені в формулі. Перша стрічка пояснення повинна починатися зі слова “де” без двокрапки після нього.

Приклад – обсяг робіт , га, обчислюють за формулою:

, (1.1)

де F – площа вирощування сільськогосподарської культури, га;

k – коефіцієнт кратності виконання операцій.

Одиницю виміру, при необхідності заключають в квадратні дужки

[га]. (1.2)

Числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка не нумеруючи. Одиницю виміру заключають в круглі дужки. Наприклад:

(га).

Розмірність одного й того ж параметра в межах документа повинна бути однаковою.

Формули, що слідують одна за другою і не розділені текстом, розділяють комою.

Якщо формула велика, то її можна переносити в наступні рядки. Перенесення виконують тільки математичними знаками, повторюючи знак на початку наступного рядка. При цьому знак множення "•" замінюють знаком "х".^:

Формула є частиною речення, тому до неї застосовують такі ж правила граматики, як і до інших членів речення. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які слідують одна за другою і не розділені текстом, розділяють комою.

Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках за формою:

"... в формулі (2.2)"; "... в формулах (2.7,..., 2.10)".

 

1.1.10Оформлення ілюстрацій

Для пояснення викладеного тексту рекомендується його ілюструвати графіками, кресленнями, фрагментами схем та ін., які можна виконувати чорною пастою, тушшю або комп'ютерною графікою.

Розміщують ілюстрації в тексті або в додатках.

В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо на даній вона не вміщується.

На всі ілюстрації в тексті ПЗ мають бути посилання. Посилання виконують за формою: "..у відповідності з рисунком 1.1."або в дужках за текстом (рисунок 1.1), на частину ілюстрації: ".. у відповідності з рисунком 1.2, г"

Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок.

Всі ілюстрації в ПЗ називають рисунками і позначають під ілюстрацією симетрично до неї за такою формою:

"Рисунок 1.5 — Найменування рисунка". Крапку в кінці не ставлять, знак переносу не використовують. Якщо найменування рисунка довге, то його продовжують у наступному рядку, починаючи від найменування.

Нумерують ілюстрації в межах розділів, вказуючи номер розділу і порядковий номер ілюстрації в розділі розділяючи крапкою. Дозволяється нумерувати ілюстрації в межах всього документа.

Пояснюючі дані розміщують під ілюстрацією над її позначенням.

У випадку, коли ілюстрація складається з частин, їх позначають малими буквами українського алфавіту з дужкою - а), б),розміщуючи позначення під відповідною частиною ілюстрації. В такому випадку після найменування ілюстрації ставлять двокрапку і дають найменування кожної частини за формою:

а - найменування першої частини; б - найменування другої частиниабо за ходом найменування ілюстрації, беручи літери в дужки:

Рисунок 1.2 –Схема руху агрегату(а) і схема (б) поворотів

Якщо частини ілюстрації не вміщуються на одній сторінці, то їх переносять на наступні сторінки. В цьому випадку, під початком ілюстрації вказують повне її позначення, а під її продовженнями позначають "Рисунок 1.2 (продовження).Пояснюючі дані розміщують під кожною частиною ілюстрації.

Якщо в тексті є посилання на складові частини зображеного засобу, то на відповідній ілюстрації вказують їх порядкові номери в межах ілюстрації.

Якщо ілюстрація є фрагментом повної розробленої схеми, то для всіх компонентів вказують ті позиційні позначення, які вказані на схемі.

Якщо ілюстраціями є фотографії, то останні повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу і позначені як рисунки.

 

Оформлення таблиць

 

Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не уміщується, і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту, або з поворотом на кут 90° проти годинникової стрілки.

На всі таблиці мають бути посилання за формою: "наведено в таблиці 1.1; в таблицях 1.1 — 1.5 " або в дужках по тексту (таблиця 1.6).

Таблиці нумерують в межах розділів і позначають зліва над таблицею за формою: "Таблиця 4.2 – Найменування таблиці ". Крапку в кінці не ставлять. Якщо найменування таблиці довге, то продовжують у наступному рядку, починаючи від слова "Таблиця". Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в розділі, розділених крапкою. Дозволяється нумерувати таблиці в межах всього документа.

Найменування рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими літерами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять. Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми.

Таблиці з невеликою кількістю граф дозволяється ділити на частини і розміщувати одну частину поруч з другою на одній сторінці, при цьому повторяють головку таблиці у відповідності з рисунком 1.1. Рекомендується розділяти частини таблиці подвійною лінією або лінією товщиною 2S.

Дані, що наводяться в таблиці, можуть бути словесними і числовими.

Числа записують посередині графи так, щоб їх однакові розряди по всій графі були точно один під одним, за виключенням випадку, коли вказують інтервал.

 

Таблиця.......

Діаметр стержня кріпильної деталі, мм	Маса 1000 шт. стальних шайб, кг	Діаметр стержня кріпильної деталі, мм	Маса 1000 шт. стальних шайб, кг
1,1 1,2 1,4	0,045 0,043 0,111	2,0 2,5 3,0	0,192 0,350 0,553

 

Рисунок 1.1 – Приклад оформлення таблиці

 

Інтервал вказують від меншого числа до більшого з тире між ними:

12-35

122-450.

Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, з однаковою кількістю знаків після коми в одній графі. Розміри в дюймах можна записувати у вигляді: 1/2", 1/4", 1/8".

Ставити лапки замість цифр чи математичних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові чи інші дані в таблиці не наводяться, то ставиться прочерк.

Таблиця може бути великою як в горизонтальному, так і в вертикальному напрямках, або, іншими словами, може мати велику кількість граф чи рядків. В таких випадках таблицю розділяють на частини і переносять на інші сторінки або розміщують одну частину під іншою чи поряд.

У всіх випадках найменування (при його наявності) таблиці розміщують тільки над першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть "Продовження таблиці ___"(з вказівкою номера таблиці)без крапки в кінці.

Графу "№ п / п" в таблицю включати не допускається. Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли в тексті документа є посилання на них, при поділі таблиці на частини, а також при переносі частини таблиці на наступну сторінку.

При необхідності нумерації показників, параметрів чи інших даних порядкові номери необхідно вказувати в першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед їх найменуванням.

 

Висновки

 

Висновки оформлюють з заголовком "Висновки"з нової пронумерованої сторінки, починаючи з абзацу.

В тексті аналізуються основні підсумки роботи над проектом, дають оцінку одержаним результатам, визначають перспективи їх покращення. Вказують значення виконаної роботи для виробництва і перспективи реалізації проекту.