Екологічні вимоги та агротехніка вирощування

ЦИБУЛИННІ

Цибуля (Allium L.)

Родина Цибулеві (Alliaceae), рід – цибуля, часник (Allium L.). Рослини розповсюджені в Північній напівкулі, від зони т ундри до тропіків. Для них характерний специфічний запах у цибулини, які можуть бути поодинокими, опогеними численними дітками або сидіти на коротких кореневищах.

Існує дві версії походження назви роду. Одні дослідники вважають, що рід зобов’язаний своєю назвою часнику. У стародавньому Римі часник називали Allium. Інші пов’язують походження своєї родини назви з кельтським словом all – пекучий.

Рослини цього роду мають специфічний і пекучий смак, обумовлений наявністю летких ефірних олій.

Рід включає близько 600 видів. Багато з них ефектно цвітуть. Квіти можуть бути самих різних забарвлень.

Біологічна характеристика

Суцвіття – зонтики, кульоподібні, напівкульоподібні або стиснуті в вузький зонтик-пучок. Вони завжди знаходяться на кінцях стебел і до розпускання прикриті 1 – 2 плівчастими покривами. Квітки з 6 листочками оцвітини, зірчасті, чашеподібні або вузькі – двійчасті.

Найдекоративніші такі види:

Цибуля афлатунська, або анзур (Allium afeatunese B.Fedtsch). Батьківщина – Середня Азія, має назву по Афлагунському перевалу Чаткальского хребта Киргизстану. Могутня рослина до 170 см заввишки. Листки сизі, ременеподібні до 10 см завширшки. Цибулина яйцеподібна, діаметром до 8 см, вкрита білою плівчастою оболонкою. Суцвіття кулеподібне до 15 см діаметром, складається із зірчастих фіолетових квіток. Цвіте на початку червня. 1

Надземна частина відмирає в липні. Цибулина їстівна, з них отримують клей.

Сорти: Мазе оф Перл (Mother of Peare) – має світло-фіолетові квітки, Пурпл Сенсейшн (Purple sensation) – червоно-фіолетові квітки.

Цибуля гігантська (Allium gigantean Regel). Походить із Середньої Азії. Схожий на ц. афлатунську, але відрізняється більш великими і пухкими суцвіттями. Стебло 20– 50 см. Квітки зірчасті, білі, 0,4 – 0,5 см у діаметрі. Листки циліндричні, порожні.

Цибуля блакитна (Allium cerulem Pall). Батьківщина – степи і напівпустелі, до 2 см у діаметрі. Висота стебла до 1 м. В нижній його частині розташовані тригранні листки, які до часу цвітіння засихають. Суцвіття до 4 см у діаметрі, кулеподібне, густе. Може містити дрібні цибулинки. Квітки колокольчасті, блакитні, їх довжина до 0,5 см. Цвіте у липні.

Цибуля запашна, або гілляста (Allium odorum, A.ramosum). Батьківщина – степи Сибіру. Цибулини циліндричні, скупчені на короткому кореневищі, вдягнені у сітчасту коричневу оболонку. Листки дудчасті, сплющені. Квітки білі, зірчасті, розпускаються в липні. Квітки в цього виду дуже запашні. Кожна цибулина утворює від двох до чотирьох суцвіть у рік.

Цибуля Молі, або золотиста. Природно зростає у тінистих лісах, вологих місцях і вапняках від рівнин до середньо гірського поясу середземноморської області Європи. Стебло 15 – 35 см заввишки. Квітки зірчасті, жовті, 1 см у діаметрі, у напівкулястому або плоскому зонтику. Листки ланцетні, сизі, відігнуті, завширшки до 3 см. Цвіте у червні.

Цибуля картавська

Цибуля картавська (Allium karatavinse Regel). Природно зростає на вапняках і осипах Алтаю і Західного Тянь-Шаню. Назва походить від гір Каратау. Стебло 10 – 30 см заввишки. Листки (звичайно 1 – 2) сизі, плоскі, овально видовжені до 15 см завширшки. Щільне, кулеподібне суцвіття майже лежить на листках, його діаметр до 10 см. Квітки зірчасті, бузкові. Цвіте у липні. Дуже ефектна рослина. Нижня частина відмирає до серпня.

Цибуля Кристофа (Allium cristophii Trautt V.) Зустрічається у степах, у пустелях Центральної Азії. Цибулина округла, діаметром 3 см. Стебло 15 – 60 см завширшки. Квітки майже зірчасті, пурпурно- або рожево-фіолетові, діаметром до 2 см, у пухкому, пучково-кулястому суцвітті діаметром до 20 см. Після відцвітання стають дуже жорстким і довго зберігаються. Листки ременоподібні, сизуваті, стирчать.

Цибуля найвища (Allium altissimum Regel). Природно зростає в міжгір’ях і схилах гір запада Середньої Азії. Стебло 80-170 см заввишки. Листки зелені або сизуваті, лінійно ланцетні. Квітки зірчасті, бузкові або фіолетові 0,6-0,8 см у діаметрі у щільному кулястому суцвітті (20-30 см у діаметрі). Цвіте у травні – червні.

Цибуля неаполітанська (Аllium neapolitanum Cyr.). Батьківщина – Середземномор’є. Стебло 25 – 35 см заввишки. Листки ременеподібно-лінійні, або лінійно-ланцетні зібрані при основі стебла 10 – 20 см завдовжки. Квітки широкодзвінчасті, білосніжні, 1-1,4 см довжини, у плоскому або слабко опуклому зонтику, 5-6 см у діаметрі. Цвіте у травні. Утворює насіння. Гарний для вигонки.

Грандифлорум (Grandiflorum) - квітки особливо великі.

Цибуля переможна, черемша (Allium victorialis L.). Батьківщина – гори і ліси Євразії. Стебло 30 – 70 см заввишки, майже до половини вдягнений піхвами, часто фіолетовими. Цибулини циліндричні, вдягнені у коричневу сітчасту оболонку, зібрані на короткому кореневищі. Листки в основному прикореневі, еліптичні 10 см завширшки, звужені до основи у вузький черешок. Суцвіття кулясте, щільне. Квітки зірчасті, блідо-зелені з тичинками, що стирчать. Цвіте влітку 30 діб. Стебла і черешки їстівні.

Цибуля рязанець, або Скорода (Allium Schoenoprasum L.) Розповсюджений у північній напівкулі. Стебло заввишки 40 – 60 см, дудчасте. Дуже вузькі дрібні цибулини у сіруватій оболонці зібрані у кореневище. Листки тонкі, дудчасті, сизі. Зонтик стиснутий і щільний із рожевих або фіолетових блискучих дзвінчастих квіток. Цвіте у червні 30 днів. Листки їстівні.

Цибуля поникла, або Слизун (Allium nutans L.) Батьківщина – степи Сибіру і Казахстану. Стебло 20 – 60 см заввишки, зверху ребристе. Вузькі конічні цибулини зібрані на короткому кореневищі. Листки яскраво-зелені, скупчені на короткому кореневищі. Листки яскраво-зелені, ременеподібні, серповидно-зігнуті, скупчені при основі стебла, плоскі, товстоваті, завширшки до 1,5 см. Суцвіття сферичне, діаметром до 6 см. Квітки зірчасті рожеві або рожево-фіолетові, 0,4 – 0,6 см у діаметрі. Цвіте у липні-серпні до 20 днів.

Цибуля рожева (Allium roseum L.). Батьківщина – Південна Європа і Північна Африка. Стебло заввишки до 40 см. Цибулина овальна, діаметром до 1,5 см, вкрита жорсткою і шершавою оболонкою. Створює численний розплід. Листки плоскі, лінійні, скупчені біля основи. Зонтик рідкий, плоский, до 1 см у діаметрі. Квітки рожеві або палеві, 0,9-1,3 см довжини. Зустрічаються форми з цибулинами у суцвітті.

Грандифлорум (Grandiflorum) – має особливо великі і яскраво-рожеві квітки.

Цибуля синьо-блакитна (Allium caesium Schrenk). Батьківщина – Західний Сибір, Середня Азія, Північно-західний Китай. Стебло 15 – 80 см заввишки. Цибулини яйцеподібні, діаметром до 2 см. Листки напівциліндричні, порожнині, з желобком зверху, 20 – 25 см завдовжки. Квітки дзвінчаті синьо-блакитні, рідше білі 0,4 – 0,6 см довжини, у щільному напівкулястому або кулястому зонтику до 5 см у діаметрі. Цвіте на початку літа 30 діб. Часто квітки заміщують дрібні цибулинки, інколи навіть повністю.

Біологія тюльпанів

Рід Tulipa L. належить до родини лілейних (Liliaceae Juss).

Трав’яні багаторічники, цибулинні, ефемероїди, ростуть і розвиваються протягом короткого весняного періоду і вступають у стадію спокою в умовах посушливого літа. Рід включає більше 150 видів.

Природні форми тюльпанів зустрічаються переважно в посушливих жарких країнах – у степах, пустелях і напівпустелях.

Коренева система складається з придаткових коренів, які щорічно відмирають. Вони відростають з підковоподібної нижньої частини денця. Мичкувата коренева система розташовується у грунті пучком, досягає глибини 25 – 30 см.

Листки широкоовальні або видовжено-ланцетні, чергові, від яскраво-зелених до сизих, голі або опушені, з восковим нальотом, ростуть від основи надземної частини до середини стебла (2 – 4 шт). У деяких дикорослих видів та їх садових форм на верхньому боці листків є фіолетово-бурі плями.

Квітконіжка циліндрична, пряма, заввишки від 5 – 10 см до 70 – 80 см. Квітки поодинокі або по 2 – 3 шт., різної форми: бокало-, чашоподібні, махрові, зірчасті, лілієцвіті, овальні, папужні, різноманітного забарвлення, інколи пахучі, прості або махрові (рис.1). Оцвітина складається з шести опадаючих пелюсток. Тичинок шість, вони можуть мати різне забарвлення. Приймочка сидяча, трилопатева, соковита, різного забарвлення. Плід – тригранна коробочка. Насіння коричневе, трикутної форми, плескате.

Залежно від виду і сорту цибулини різних розмірів, складаються з 2-6 м’ясистих лусок і криючої плівчастої луски. По краях денца цибулини можна бачити невелике потовщення – кореневий валик.

На рис.1 відображена будова цибулини тюльпана.

Центральна брунька, що розташовується у основи квіткового пагона, називається замінна цибулина. Вона закладається влітку пізніше догірних периферійних бруньок, але у подальшому році. В ній швидше, ніж у інших, закладаються листки і квіткова брунька. З однієї материнської цибулини до кінця вегетації утворюється гніздо із різних за розміром і якістю дочірніх цибулин. Материнська цибулина, що відцвіла, гине, замість неї розвивається замінна велика цибулина (одна, у деяких сортів дві), яка буде цвісти у наступному році, а більш дрібні потребують дорощування. Завдяки щорічному відновленню цибулин сорти тюльпанів майже не вирощуються.

Розмножуються тюльпани цибулинами, цибулинками, а в селекційній роботі також насінням.

В природі зустрічається 150 видів цих багаторічних цибулинних рослин, що розповсюджені від Сереземномор’я до Далекого Сходу, в Японії, від Швеції до Північної Африки, але головним чином в Середній Азії, Казахстані, на Кавказі, в Криму, в Передній Азії.

Центр видового різноманіття роду – Середня Азія, звідки тюльпани розповсюдилися на територію Південної Європи, Середземноморського узбережжя Африки, Близького Сходу і Західного Сибіру.

Найбільш відомі з них, що зіграли важливу роль в одержанні нових культурних сортів – тюльпан Альберта, тюльпан Грейга, тюльпан Кауфмана, тюльпан неперевершений, тюльпан Фостера, тюльпан Ейхлера.

Тюльпан Альберта ( Tulipa аlbertii Rgl). Батьківщина – Прибалхаш’я, Тянь-Шань. Уведений в культуру російським вченим Е. Регелем у 1877 році. Висота рослин 12 – 20 см. Цибулина до 3 см в діаметрі. Складається з 2 – 5 конічних замкнених м’ясистих живлючих лусок і шкірястої чорно-бурої луски, з внутрішнього боку густоволосистої. Стебло товсте, сизоопушене, у верхній частині темнозабарвлене. Листків 2 – 4. Вони короткі, широкі, курчаві, світліше, ніж у інших видів. Нижній листок ширший за інші, відходить від стебла на рівні землі. Квітка одна. Найчастіше – оранжево-червона з чорною основою. Кожен листочок оцвітини має широке жовте облямування. Колір оцвітини варіює від жовтого до темно-червоного з фіолетово-червоною спинкою. Листочки оцвітини в числі 6, вільні, 4 – 6 см завдовжки, зовнішні – широкі, сильно відігнуті назовні, а внутрішні – увігнуті, потовщені у основи. Тичинок 6, тичинкові нитки і пиляки жовті. Плід – коробочка. Цвіте в середині або кінці квітня.

Тюльпан Грейга ( Tulipa greii Rgl) Батьківщина - передгір’я і гори сходу Середньої Азії. Уведений в культуру у 1872 році. Один із найцінніших видів для селекції. Рослини 10 – 50 см заввишки. Цибулина 2 – 4 см у діаметрі. Луски цибулин подовжені, шкірясті, з внутрішнього боку густоопушені, на кінцях інколи стають папероподібними. Стебла з шовковистим опушенням. Має 3 – 5 листків. Листки сизі, матові з коричнево-фіолетовими крапинками і смугами на верхньому боці (видова ознака), курчаві. Квітка поодинока, до 7,5 см висотою. Забарвлення оцвітини варіює від лососево- рожевої до темно червоної, інколи двокольорові – червоне або рожеве з жовтими краями, рідко біле. Дно чорне або темно-фіолетове. Листочки оцвітини широкі, тупі з широкою основою та помітним вигибом посередині, який відгинає їх назовні. Зовнішні листочки майже завжди коротші і ширші за внутрішні. Тичиночні нитки і пиляки жовті, темно-фіолетові, чорні. Вид мінливий. Цвіте в квітні-травні.

Тюльпан Кауфмана (Tulipa Kaufmanniana Rgl.). Батьківщина – північні схили гір і відрогів Західного Тянь-Шаняю. Уведений у культуру у 1874 році Петербурзьким ботанічним садом. Висота рослин 15 – 20 см. Цибулини діаметром до 3 см, с паперовоподібними, рідко опушеними всередині накривними лусками. Стебло сизо-зелене, опушене. Листки (3 – 5 штук) сизувато-зелені, некурчаві. Квітка одна, чашоподібна інколи бокалоподібна. Оцвітина жовта або біла, інколи червона. Є форми з блідо-жовтим, блідо-рожевим кольором. Тичинкові нитки жовті до верхівки звужені, пиляки к кінцю цвітіння сильно спірально закручені. Цвіте в березні-квітні. Цінний для селекції.

Тюльпан неперевершений (Tulipa praestans Hoog). Батьківщина – південно-східна частина Паміро-Алтаю. Введений в культуру Петербурзьким ботанічним садом в 1884 році. Один з популярних у культурі видів. Висота рослин 15 – 30 см. Цибулини 2 – 3 см у діаметрі з дуже товстими шкірястими лусками, з внутрішнього боку майже голі, блискучі або злегка волосисті. Стебло сильно опушене у верхній частині, часто темнозабарвлене. Листків від 3 до 6 штук. Вони направлені догори, сильно опушені,сизуваті, прямі. Квіток 1 – 3 (інколи до 5), висотою 4 – 6 см, з відтопиреними тупими листочками оцвітини, однорідним цегляно-червоним забарвленням, є форми з забарвленням квітки від оранжевого до темно-малинового, інколи зустрічаються форми з жовтими квітками. Тичинкові нитки і пиляки червоні. Цвіте в квітні-травні.

У Голландії за участю цього виду отримано декілька сортів, призначених для оформлення альпінаріїв.

Тюльпан Фостера (Tulipa fosteriana srving). Батьківщина – південно-західна частина Заравшанського хребта, ендемік. Введений в культуру у Голландії в 1905 році. Висота рослин досягає 50 см. Цибулина 2 – 4 см у діаметрі з шовковисто опушеними з внутрішнього боку лусками. Стебло потужне, опушене, у верхній частині темнозабарвлене. Листки великі, широкі. Нижній листок 20 – 25 см завдовжки і 8 – 10 см завширшки. Листки з верхнього боку опушені. Бутон сильно подовжений. Оцвітина подовжена, дзвінчаста, при розпусканні повністю розкривається, вогненно-червона з чорно-фіолетовим або жовтим дном. Листочки оцвітини тупі з короткими пухнастими кінчиками. Тичинкові нитки і пиляки чорні, інколи жовті. Цвіте в кінці квітня – середині травня.

Широко відомий в культурі в Європі. Використовується для гібридизації. За участю тюльпана Фостера в 60-х роках ХХ сторіччя було одержано більш за 160 сортів садових тюльпанів, що об’єднані в класи Дарвінові гібридні тюльпани і тюльпан Фостера і його гібриди.

Тюльпан Ейхлера ( Tulipa eichleri Rgl.). Батьківщина – схили гір Східного Закавказ’я і Ірану. В культурі відомі з 1872 року. Висота рослин до 20 см. Цибулини діаметром 2 – 3 см. Стебло зелене, опушене. Листки (3 – 4 шт.) вузькі, сизі, гладкі, опушені, відігнуті. Нижній листок по краю хвилястий з червоним облямуванням. Квітка одна, дзвінчаста, крупна (4 – 6 см) висотою з широкою основою і неглибоким перехватом посередині, червона з темним дном і жовтим облямуванням зверху. Листочки оцвітини загнуті назовні. Зовнішні листочки оцвітини по спинці зовсім світлі, з краю червоні з чорно-фіолетовою жовто-облямованою основою. Внутрішні листочки назовні інтенсивно червоні, більш темні лише по середній жилці, з зеленувато-жовтим п’ятном при основі. Тичинкові нитки і пиляки темно-фіолетові. Цвіте у травні.

Класифікація тюльпанів

На нараді Всесвітнього комітету з реєстрації сортів і підкомітету з тюльпанів, що відбулася в 1981 році в Голландії, прийнята нова класифікація, яка включає 15 класів, поділених на чотири групи і враховує всі відомі на той час сорти. Форми квітки за класами представлені на рис. 3.

Група І. Ранньоквітучі.

Клас 1. Прості ранні тюльпани (Single Early Tulips). Відомі сорти з кінця XVII ст. Це невисокі (30 – 40 см) рослини, з квітками різних кольорів, але переважають жовті і червоні тони. Форма оцвітини чашоподібна, бокалоподібна. Відрізняються ранніми строками цвітіння. Цей клас включає сорти колишнього класу Дюк ван Толь і ранні Менделєві тюльпани. Відомо більше 100 сортів. Наприклад, Беллона – квітка чисто-золотисто-жовта, використовують для вигонки; Брілліант стар – блискуче яскраво-червоний з чорною основою, дуже ранній; Ван дер Неер – прозоро-темнофіолетовий, квітка велика, прекрасний ранній сорт, кассіні – коричнево-червоний з густими червоними штрихами; Кристмарвел – темно-рожевий; Кулер кардинал – темно червоний. Цінні сорти цього класу Принс оф Аустріа, Флайер, Діана тощо.

Клас 2. Махрові ранні тюльпани (Double Early Tulips). Похідні від сортів класу Дюк ван Толь і сортів класу немахрові ранні тюльпани. Налічує біля 124 сортів. Квітки махрові, теплих тонів, цвітуть дещо пізніше простих ранніх. Рослини низькорослі (20 – 25 см). Квітки дуже ефектні на клумбах і бордюрах. Використовують також для вигонки у горщиках на початку – в середині лютого. Коефіцієнт розмноження низький. Деякі сорти: Карлтон – яскраво-червоні, Бонанза – кармінові з жовтим облямуванням (вигоночні), Тріумфатор – темно-рожеві, Шооноорд – білосніжні, Електра – вишнево-червоні тощо.

Група ІІ. Середньо квітучі.

Клас 3. Тріумф (Triumph Tulips). Одержані шляхом схрещування простих ранніх з Дарвіновими тюльпанами. Рослини середньо- та високорослі (до 70 см). Квітки крупні, бокалоподібні, на міцних квітконіжках. Забарвлення оцвітини дуже різноманітне червоне, рожеве, жовте або двоколірне. Це – найчисленніший клас тюльпанів, налічує 520 сортів. Коефіцієнт розмноження високий. До цього класу відносяться сорти: Альберто – квітка вишнево-червона з жовтим облямуванням, Блиццард – світло кремова, крупна, Канзас – білосніжна з лимонно жовтим центром, Рийнланд – жовта і червона, Кратер – густо-червона з сизим нальотом (для вигонки, квіткового оформлення, зрізки), Ред Джайент – яскраво-червона з ясно-червоним відтінком.

Клас 4. Дарвінові гібридні тюльпани (Darwin Hybrid Tulips)/ Клас налічує біля 100 сортів. Одержані шляхом схрещування Дарвінових тюльпанів з клоном тюльпана Фостера – Мадам Лефебер. Вони характеризуються яскравими кольорами, крупними розмірами квіток і рослин, ранніми строками цвітіння. Пелюстки і квітконіжки міцні, цибулини великі. Широко відомі сорти: Бьюті оф Апельдоорн – квітки золотисто- жовті всередині, з темно карміновими плямами назовні і золотисто жовтими краями, основа чорна, Дипломат – квітки яскраво-червоні, дуже великих розмірів, Голландс Глорі – яскраво-червоні, зовнішня частина долей оцвітини має темно-малиновий відтінок і яскраво-червону облямівку, Лондон – дуже яскравого, кривово-червоного забарвлення тощо.

Група ІІІ. Пізньоквітучі.

Клас 5. Прості пізні (Single Late Tulips). Налічує біля 453 сортів. В цей клас об’єднані всі сорти, які не входять в інші класи (за попередніми класифікаціями і складали окремі класи). Сюди відносяться:

а) Дарвінові тюльпани, які відрізняються високим ростом (60 – 70 см), міцним квітконосом, бокалоподібною квіткою з квадратною основою і товстими тупими листочками оцвітини. Квітки червоні, рожеві, блідо-лилові, жовті, білі, пурпурні, чорні. Цвітуть у травні. Розповсюджені сорти: Аристократ – ніжно-лилове забарвлення, Бартигон – яскраво-малиново-червоний, один з найкращих сортів для пізньої вигонки, Принцеса Елізабет – блискучий біло-рожевий, основа біла, облямівка синя, Уайт Джайент – чисто-білі, крупні квітки.

Дарвінові тюльпани є родоначальниками сортів класів Тріумф, Дарвінових гібридів, Рембрандт, лілієцвітих, попужних.

б) Бридерові тюльпани – високі рослини з квіткою яйцеподібної форми і невизначеного кольору з металевим відтінком: Бакхус – темно-лилово-блакитний; Шербур – кольори старого золота і світлий багряно-коричневий; Президент Гувер – блискучий, оранжево-червоний. Найбільш відомий сорт Дилленбург – квітка оранжево-теракотова з малиновим відтінком, переливається.

в) Багатоквіткові тюльпани включають сорти з декількома квітками на одному квітконосі: Жоржета, Оранж Букет.

Зеленоквіткові тюльпани і котедж з зеленуватим забарвленням квітки, які раніше входили в цей клас за класифікацією 1981 року виділені в окремі класи.

Клас 6. Лілієцвіті (Lilly-flowered Tulips). Відомо більше 70 сортів. Рослини середньо і високорослі. Квітка витончено-видовжена, яскравого кольору з гострими, вузькими, відігнутими назовні листочками оцвітини, міцним високим квітконосом. Розмножується добре. Кращі сорти: Кептейн Фрєйєтт – квітки темно-рубіново-червоні з фіолетово-блакитною основою, дуже гострими листками; Лайлек Тайм – інтенсивно-фіолетово-пурпурні з білою основою; Аладін – яскраво-червоно-оранжеві з вузькою облямівкою по краю оцвітини.

Клас 7. Бахромчасті (Fringen Tulips). Клас налічує більше 50 сортів. Об’єднує сорти, листочки оцвітини яких по краю мають бахрому. З них найбільш розповсюджені: Алеппо – назовні блакитнувато-сірий, всередині

яскраво-жовтий; Белфауєр – яскраво-рожевий, всередині вишнево-червоний; Канова – фіолетовий з жовтувато-білим денцем.

Клас 8. Зеленоквіткові тюльпани (Wiriddifolia Tulips). Налічує 33 сорти. Рослини середньо або низькорослі. Квітки переважно яйцеподібної форми, з зеленою основою і зеленими смужками по спинці пелюсток або зовсім зеленого кольору з сизим, бурим чи антоціановим відтінком, кінчики пелюсток загострені. Використовують для відкритого грунту. Деякі сорти: Артист – жовтувато-зелено-фіолетовий; Долорес – блідо-жовтий з малиновим і вузьким розмивом мохово-зеленого кольору, основа жовта, в середині з зеленим відтінком; Шампань – назовні червоний з зеленою тушовкою по центральній жильці, всередині лилово-червоний з зеленим, тичинки зелено-жовті; Енериел – білий з зеленим.

Клас 9. Рембрандт (Rembrandt Tulips). До цього класу відносять пістряво кольорові сорти, у яких на червоному, білому і жовтому фоні смужки або плями різних кольорів – коричневого, бронзового, чорного, червоного, рожевого або пурпурного. Рослини середьнорослі. Використовуються у відкритому грунті. Деякі сорти: Блек Бой – чорний з червоно-коричневими смужками; Монтгомері – білий з густими рожево-червоними штрихами по краях, синє-фіолетова основа; Емерікен Флег – біла квітка з червоними полосками і плямами, пиляки темно-фіолетові.

Клас 10. Папужні тюльпани (Parrot Tulips). Клас налічує біля 80 сортів. Сорти цієї групи характеризуються крупними, широко розкритими квітками. Краї пелюсток зазубрені. Розмножуються добре. Більшість сучасних сортів є спортами (почковими мутаціями) сортів із інших класів, частіше всього Дарвінових тюльпанів. Забарвлення різноманітне – від чисто-білого до чорно-пурпурного, іноді дво- або триколірні. На листочках оцвітини у багатьох сортів видовжені зелені плями. Деякі сорти: Блек Перет – чорно-пурпурний; Діскавері – бузково-рожевий, сріблясто-білий по краях; Техас Гольд – жовтий; Карел Дорман – вишнево-червоний.

Клас 11. Махрові пізні (півонієподібні) – (Double Late Tulips). Клас включає більше 70 сортів. Сорти характеризуються густо махровою півонієподібною квіткою. Забарвлення квіток біле, жовте, червоне, фіолетове. Квітконіжки міцні. Середньо і високорослі. Розмножуються задовільно. Використовуються для зрізки, оформлення і деякі сорти – для вигонки. Cорти: Маунт Текома – білий з ніжно рожевим відтінком; Кокса – кармінно-червоний; Анкл Том – темно-вишневий, середина квітки кремова та ін.

 

 

Група ІV. Види тюльпанів та їх гібриди.

Клас 12. Тюльпан Кауфмана (різновидності і гібриди) (Tulipa Kaufmanniana, varieties and hybrids). Налічує більше 60 сортів. Рослини карликові, низько- і середньрослі, дуже раннього строку цвітіння. Квітки зірчасті, чашо- або яйцеподібної форми, крупні. Пелюстки відстовбурчені, з вузькою основою. Колір квіток різноманітний, переважно двокольорові. Характеризуються стійкістю проти вірусу строкатості. Розмножуються погано. Використовують для альпінаріїв і ландшафтного оформлення. Цвітуть першими серед всіх видів і сортів тюльпанів. Найбільш відомі сорти: Анцилла – бузково-рожевий зі штрихами; Вівальді – світло-жовтий з червоною основою в коричневих плямах; Оранж Вой – квітка зірчаста, блискуче-оранжева, назовні карміново-червона, дно і пиляки жовті; Франк – темно-жовтий, назовні блискучій червоний з жовтим краєм; Еліот – білий, назовні червоний та ін.

Клас 13. Тюльпан Фостера, його різновидності і гібриди (Tulipa Fosterian, varieties and hybrids). Включає сорти-клони і гібриди тюльпану Фостера з іншими видами і сортами. Висота рослини сильно варіює від 20 см до 50 – 60 см. Цвітуть рано. Квітки з вузькою основою та довгими, або не загостреними на кінцях, відстовбурченими пелюстками. Гібриди тюльпана Фостера мають яскраве і тепле забарвлення квітки, переважно червоні, рожеві, з відтінками оранжевого або абрикосового тонів, рідко жовті. Листки широкі, зелені або сизі, частіше з коричневими смугами та крапчастістю. Розмножуються задовільно. За декоративними якостями – один із самих цікавих класів. Використовують в альпінаріях, оформленні, зрізці. Найбіль відомі сорти: Кантата – квітка блискуча, яскраво-червона, крупна; Мадам Лефебер – вогненно-червона, основа темно-фіолетова, облямування дна біло-жовте; Жуан – яскраво-оранжева з червоним нальотом назовні, жовта у основи; Пурисима – чисто біла, основа яскраво-жовта та ін.

Клас 14. Тюльпан Грейга, його різновидності і гібриди (Tulipa Greigii, varieties and hybrids). Налічує до 200 сортів ранніх строків цвітіння. Являють собою природні і штучні гібриди між тюльпаном Грейга, тюльпаном Фостера і тюльпаном Кауфмана. Рослини карликові, середньо- і високорослі. Листки з коричнево-фіолетовими смугами, штрихами і крапчатістю. Квітки яскраві з широкою основою і невеликим вигином посередині, відігнутими назовні широкими тупими листочками оцвітини. Забарвлення квіток оранжево-, вогненно- або карміново-червоне, абрикосово-рожеве, інколи пістряве. Цвітуть одночасно з тюльпаном Грейга. Використовують для альпінаріїв, ландшафтного оформлення, найновітні сорти придатні до вигонки. Найбільш розповсюджені сорти: Бенто – квітка зеленувато-жовта, основа коричнева; Пандур – двоколірна світло-жовта, карміново-червона; Плезір – блискуча червона, основа чорна з жовтим; Танго – оранжево-червоний, основа чорна з жовтими плямами.

Клас 15. Об’єднує види, різновидності, сорти з біологічними особливостями диких видів, будь-коли інтродукованих. Клас налічує біля 200 видів, форм і сортів. Використовуються в основному для альпінаріїв, селекції.

Агротехніка вирощування

Екологічні вимоги. Підготовка грунту. Вирощувати тюльпани необхідно на відкритій добре освітленій ділянці, захищеній від вітрів. Більш пізні сорти переносять більш легке затінення. Найкращі для тюльпанів місця з невеликим (3 – 4 см) схилом на південь або південний захід.

Ділянка повинна бути добре спланована, без улоговин, в яких застоюється вода, не засмічена багаторічними травами, що призводить до вимокання і вимерзання цибулин, в таких місцях рослин частіше хворіють і вироджуються.

Слід мати на увазі, що якщо корені тюльпанів протягом 1 тижня при температурі 10 – 15ºС знаходяться у воді, то вони відмирають. Тому грунти повинні бути водопроникними, а в місцях з надлишковим зволоженням тюльпани слід культивувати на піднятих грядках, краще на ділянках з невеликим схилом для стоку зайвої води.

Кращі грунти для вирощування цибулин з комерційною метою – легкі супіщані, а на піщаних, що погано затримують воду і елементи мінерального живлення, необхідні часте підживлення і полив (на відміну від супіщаних і глинистих). Збільшити вологоємність і поглинальну здатність піщаних грунтів допомагає торф.

Важкі грунти (глинисті і суглинисті), що утримують значно більше вологи, ніж піщані і супіщані, все ж малопридатні для вирощування цибулин в промислових масштабах, перш за все через труднощі, які виникають при механізованому збиранні.

На важких грунтах при ручному збиранні необхідно набагато більше фізичних зусиль, особливо якщо були висаджені дрібні цибулини. Так, у сортів з найбільш популярної групи Дарвінові гібриди найбільш великі цибулини формуються на кінчиках столонів, що глибоко проникають у грунт і опиняються буквально запечатаними у викопуємих глибах. Для покращення фізичних властивостей грунту слід додавати торф.

Тюльпани вирощують при значеннях рН в діапазоні 6,0-7,5, але при культивуванні на легких грунтах цей показник повинен бути вищим за 7,0. Голландські квітникарі вважають, що наявність у легких грунтах біля 1% вапна дозволяє запобігти надлишкового підкислення при внесенні фізіологічно кислих добрив (амонійні, калійні).

Кращі попередники для тюльпанів – багаторічні трави, бобові і пропашні культури. Не можна висаджувати тюльпани після цибулинних: нарцисів, лілій, гіацинтів, рябчиків, а також після поматів і айстр, що мають з тюльпанами спільні хвороби і шкідників, які накопичуються у грунті і багатократно збільшують вірогідність зараження.

Грунт перекопують на глибину не менше 30 см. Якщо мінеральне добриво вносять тільки під час передпосівної обробки грунту, то воно повинно бути повним і доза внесення не більше 100г/м².

Рекомендується на 1 м²: перегній або компост – 2 відра, деревну золу – 200г, подвійний суперфосфат – 50, калієву селітру, або сульфат калію – 30г, азотні добрива вносять під час садіння (25 г/м²).

Для запобігання сильного виснаження грунту, розповсюдження хвороб і шкідників, забур’янення необхідна періодична зміна культур. Повертати тюльпани на старе місце можна через 3–4 роки.

Внесення свіжого гною у грунт при садінні цибулин навіть у невеликих кількостях призводить до гниття кореневої системи і розмноження мікроорганізмів, що викликають захворювання тюльпанів. Внесення гною у великих дозах (10–20 кг на 1м²) і кісткового або фосфоритного борошна (6–8 кг на 1м²) можливе за три роки садіння тюльпанів.

Посадка. Висаджують тюльпани восени, коли температура грунту на глибині садіння не перевищує 10ºС. Коренева система при вищий температурі не розвивається. На півдні подібні умови створюються у другій половині жовтня. Раннє садіння може призвести у випадку затяжної осені до проростання цибулин. Разом з тим до настання холодів вони повинні добре вкорінитися, а для цього необхідно 30 – 45 днів.

Перед садінням цибулини ретельно оглядають, відбраковують екземпляри з ознаками захворювання і протравлюють в 0,4 – 0,6%-вому розчині ТМТД, або 0,2%-вому розчині бенлата, або 0,5%-вому розчині KMnO₄ протягом 30 хвилин. На окультурених грунтах глибина садіння повинна бути до 10 см від основи донця, на легких піщаних і супіщаних її збільшують на 3 – 4 см, а на важких суглинках зменшують на таку ж величину. Для зручності садіння на задану глибину прокопують борозенки, по дну яких розкладають цибулини. Крупні – через 15 – 20 см, середні – 10 см, дітки через 3 – 6 см. Засипають грунтом з сусідньої борозни.

Тюльпани добре зимують без додаткового укриття. Але мульчування перегноєм, торфокомпостом (10 см) після промерзання грунту сприяє кращій зимівлі.

Рано навесні, коли температура поверхневого стану грунту досягне +4–5ºС, тюльпани дружно торгаються у ріст. У процесі росту видаляють усі хворі і екземпляри з аномальним розвитком.

Догляд за рослинами. Щоб рослини раціонально використовували ґрунтову вологу і елементи мінерального живлення, а також для запобігання перезволоження у період сильних опадів, необхідне глибоке рихлення.

Поливають тюльпани у період бутонізації та цвітіння. Регулярність поливу залежить від погоди і вологості грунту. Їх треба розрахувати так, щоб вологість була постійно помірною – без пересихання грунту і без перезволоження. Полив припиняють через три тижні після цвітіння.

Тюльпани – культура, що швидко росте і потребує легкорозчинних добрив. Оптимальним можна вважати трьохразове підживлення, якщо рослини вирощують на зріз і двократну – за підрощування дрібних цибулин і діток, що мають більш короткий строк вегетації. Перше підживлення доцільно провести сухим добривом за появи ростків, другу (у період обрізання) і третю (у період цвітіння або одразу ж після зацвітання) – у вигляді розчинів (табл..1)

 

Таблиця 1. Дози добрив і строки їх внесення для тюльпанів, вирощуємих на грунтах різного механічного складу за доброї забезпеченості рослин вологою.

 

Строки внесення добрив	Механічний склад
Середньо і важко суглинисті	Легко суглинисті і супіщані	Піщані
Під основну заправку	N30 P120K120	N30 P120K60	N30 P60K60
При підживленні:	N60 K60	N60 K60	N60 P60K60
	N60	N60 K60	N60 K60
	N30	N30 K45	N30 K45

 

Зрізають квітки рано вранці або ввечері в стадії забарвленого бутона. Для нормального визрівання цибулини слід залишити на стеблі не менше двох листів.

Викопка і зберігання цибулин. Після пожовтіння листків (червень) тюльпани викопують, просушують. Покривна луска заміщуючої цибулини у цей період світло-коричнева. Викопка на більш ранній стадії негативно впливає на коефіцієнт розмноження і декоративні якості рослин у наступному році. Для просушування викопані цибулини за сортами насипають двома-трьома шарами в ящики з сітчастим дном. Відбраковують цибулини з осередками ураження, рвані, неправильної форми, напівгнилі краї накривної луски, більш темного забарвлення, зі зморшкуватими і гофрованими лусками. Після зберігання під навісом протягом 1 – 2 діб цибулини очищують від коренів, грунту, старих лусок і протравлюють у 0,5%-му розчині перманганату калію протягом 30 хвилин. Ящики і приміщення, де просушували цибулини, дезінфікують.

Цибулини сортують за разборами (табл.__). Використовують шаблони прямокутної або овальної форми (рис.__). Разбор визначають за меншим діаметром, що заважає пласким цибулинам попадати у великі разбори.

Таблиця Поділ цибулин тюльпанів за разборами.

Разбор	Діаметр цибулини
Дарвінові гібриди	Інші класи
Екстра	Більше 40	Більше 35
І	35-40	30-35
ІІ	30-25	25-30
ІІІ	25-30	20-25
Дєтка І категорії (рахують)	15-25	15-20
Дєтка ІІ категорії (вагова)	Менше 15	Менше 15

 

Після сортування цибулини зберігають при температурі 23-25ºС за доброї вентиляції і вологості повітря 70 – 80% протягом 3 – 4 тижнів (липень). В серпні температуру знижують до 20ºС, у серпні – до 15 – 18ºС, поступово знижують до 12 – 13ºС і зберігають до садіння при відносній вологості 60 – 70%.

Цибулини І разбору і екстра використовують для вигонки взимку і садіння у грунт на цвітіння, ІІ разбору – тільки на цвітіння, ІІІ-го – дорощують протягом року, дєтку І і ІІ категорії – 2 – 3 роки.

Нарцисс (Narcissus L.)

Нарцис належить до родини Амарилісові- Amaryllidaceae Jaum. Рід нараховує 60 видів, що зростають в країнах Середземномор’я. З них 4 – в Закарпатті, Закавказзі, на півдні України. В культурі садові гібриди нарцису – N.x hybridus hort., виведені шляхом міжсортової і міжвидової гібридизації. Нарцис отримав свою назву від слова «наркао» - «одурманювати», що ймовірно, пов’язано не тільки з ароматом його квіток. У цибулинах нарцису міститься отруйний алкалоїд.