Політика радянізації нових областей СРСР

Політика радянізації нових областей СРСР

- Формуються радянські органи влади.

- Забороняються всі партії і громадські організації, крім комуністичної партії. Здійснюється націоналізація промисловості і прискорена індустріалізація. Здійснюється колективізація сільського господарства.

- Починаються репресії: арешти, заслання, розстріли, депортації (примусове виселення з рід­них осель у віддалені регіони СРСР).

- Вводяться безкоштовні медична допомога, освіта, соціальне забезпечення; вживаються заходи зліквідації неписьменності.

*Назва Червона Армія існувала до 1946 р., потім було офіційно введено назву Радянська Армія.

22 червня 1941 р. без оголошення війни Німеччина вчинила напад на СРСР, Почалася війна, що увійшла в історію як Велика Вітчизняна. В перші дні Великої Вітчизняної війни на територію України увірвалося угруповання армій «Південь» — війська німців та їх союзників.

Бойові дії на території України з червня 1941 р. по червень 1942 р.

В перші дні війни розгорнулися запеклі танкові бої в районі Луцьк-Броди-Рівне-Дубно.

На початку липня війська Червоної Армії зазнали серйозних втрат як особового складу (солдат, офіцерів), так і техніки (майже всіх танків, літаків). Розпочався неорганізований відступ; німці та їх союзники просунулись вглиб радянської території на 300-600 км. Частину України було захоплено.

липні 1941 р. вирішальні бої точилися на Житомирському, Київському, Уманському і Одесь­кому напрямках.

серпень 1941 р. Незважаючи на мужність і героїзм, радянські війська, що зазнавали важких втрат, залишили Умань, підірвали греблю Дніпрогесу, відійшли на лівий берег Дніпра, незабаром залишили Дні­пропетровськ.

вересень 1941 р., після 72-денної оборони було здано Київ, в жовтні — Одесу, яка оборонялася 73 дні. Стримати наступ німецько-фашистських військ не вдалося,

25 жовтня гітлерівці захопили Харків, в листопаді — Крим.

До літа 1942 р. Червонійт армії вдалося протриматися в 50 км від Ростова-на-Дону

До червня 1942 р. продовжу­валась оборона Севастополя.

В січні 1942 р. Спроба радянських військ визволити Крим скінчи­лася поразкою.

В травні 1942 р. Не вдалося визволити Харків.

22 липня 1942 р. радянські війська залишили м. Свердловськ (Ворошиловоградська, а нині Луганська область). Всю територію України було окуповано.

На окупованій території України було встановлено нацистський «новий порядок».

Окупаційний режим («новий порядок») в Україні

Україна як держава переставала існувати.

Територію України було поділено.

1. Частину української землі було включено до рейхскомісаріату «Україна».

2. Львівську, Дрогобицьку, Станіславську і Тернопільську області під назвою «Дистрикт Галичина» окупанти приєднали до генерал-губернаторства, утвореного на тери­торії Польщі.

3. До складу Румунії увійшли Чернівецька, Ізмаїльська, Одеська області, низка районів Вінниччини, Миколаївщини, Херсонщини під назвою «Трансністрія».

4. Чернігівська, Сумська, Харківська, Ворошиловоградська області набули назву «прифронтової зони», яка знаходилась під владою військового командування.

5. Закарпаття Гітлер подарував союзницькій Словатчині.

Окупаційна влада використовувала каральні органи: гестапо (поліція), СС (збройні загони), СД (служба безпеки).

Крім окупаційної адміністрації, були створені допоміжні адміністрації з колабориціоністів (бургомістри в містах, голови — в районах, старо­сти — в селищах, допоміжна поліція).

Широко застосовувалися репресії проти мирного населення, захоплення та масові страти заручників.

Було створено 150 концентраційних таборів, де загинуло 1,9 млн. військовополонених.

Українську націю оголосили неповноцінною, тобто такою, що підлягала витісненню за межі України, частково — фізичному знищенню, перетворенню на рабів.

Було введено 12-14-годинний робочий день в промисловості.

Найсуворіше контролювалася робота колгоспів (колгоспи не було скасовано фашистами).

В Німеччину з України вивозились люди як робоча сила, сировина, матеріальні цінності, ви­твори мистецтва тощо.

Під час німецької окупації в Україні було вбито і закатовано 3,9 млн. мирних жителів; на примусові роботи у Німеччину було вивезено 2 млн. чоловік. Повністю спалено більше тисячі сіл, близько 50 з усіма мешканцями.

Рух антифашистського Опору в Україні (1941-1942 рр.)

 

Діяльність

Течія

 

 

Прорадянська

• Створення підпільних організацій.

• Створення партизанських загонів.

• Нанесення шкоди окупантам шляхом саботажу.

• Ведення бойових дій.

Націоналістична

· ЗО червня 1941 р. у Львові проголошення відновлання української держа­ви.

· Формування уряду під проводом Я. Стецька — одного з провідних діячів ОУН.

· Намагання співпрацювати з Німеччиною заради перемоги над більшови­змом (цю позицію поділяла частина ОУН під проводом А. Мельника).

· Організація підпілля і партизанських загонів, що боролися як з окупан­тами, так і з Червоною Армією (в цій боротьбі бере участь частина ОУН під проводом С. Бандери).

· Агітаційна робота серед населення.

· Створення в жовтні 1942 р. Української повстанської армії (УПА) під про­водом ОУН-Бандери.

Надавати Україні незалежність Німеччина не бажала. Уряд Я. Стецька 9 липня було розігнано окупантами. Проти ОУН гітлерівці в 1941-1942 рр. проводять масові репресії: арешти і розстріли. У ве­ресні 1941 р. було заарештовано С. Бандеру, Я. Стецька. Потім було розгромлено значну частину оунівських організацій; тисячі активних членів ОУН загинули, серед них були не тільки прибічники Бандери, але й мельниківці.

В січні-липні 1944 р. з ініціативи ОУН формується Українська головна визвольна рада (УГВР), яка мала очолити боротьбу за незалежність України.

У відповідь на це окупаційна влада заарештовує А. Мельника, С. Бандеру, Я. Отецька та інших керівників ОУН.

У вересні 1944 р. керівників ОУН було звільнено, гітлерівське командування пропонує дивізії січових стрільців (СС) «Галичина», сформованій в 1943 р., вести бойові дії проти Радянської армії (РА) разом. ОУН- мельниківці погоджуються.

З 1943 р. ОУН-УПА веде Систематичні бойові дії проти фашистів, в результаті чого була визволена значна частина Волині і Галичини. Окупаційне командування звинуватило ОУН-УПА в зв'язках з Москвою. Наспра­вді ОУН-УПА залишалась в ізоляції. Радянські партизани відмовились від співпраці з УПА. А поль­ські партизани прагнули відновити Польщу в довоєнних кордонах і перетворилися на ворогів УПА.

В червні 1944 р. дивізія СС «Галичина» бере участь в боях під Бродами і зазнає нищівної поразки від РА.

На ліквідацію ОУН-УПА в 1944 р. було кинуто дивізії НКВС і прикордонні війська у всіх райо­нах дислокації УПА. Родини вояків ОУН-УПА зазнають репресій; їх висилають у північні і східні райони СРСР.

З лютого 1944 р. до липня 1945 р. в боях загинуло 92,8 тис. бійців УПА, тобто переважна більшість.

Радянський рух Опору до 1942 р. зміцнився. В Україні нараховувались сотні партизанських загонів, багато з них об'єднувались в справжні боєздатні армії, наприклад, партизанські загони С. Ковпака, С. Руднєва, О. Сабурова, О. Федорова. В травні 1942 р. з метою координації дій партизанських за­гонів було створено Центральний штаб партизанського руху при Ставці. З жовтня 1942 р. партизан­ські загони беруть участь в бойових діях Червоної Армії. Значної шкоди фашистам завдавали і під­пільні організації, діяльність яких охоплювала всю територію України. В партизанському русі брали участь 300 тис. чоловік, в діяльності підпільних організацій — 100 тис. чоловік. На завершальному етапі війни посилилась боротьба в тилу німецьких військ: зросла кількість підпі­льних організацій, партизанських загонів. Підпілля, партизанські загони, що підтримували радянську владу, брали участь у всіх битвах цього періоду війни, здійснювали диверсії, рейди по території України.

 

 

Втрати України в роки Другої світової війни

• Загинула п'ята частина населення: біля 3 млн. людей на фронтах і 5,5 млн. в зоні окупації.

• Промисловість, сільське господарство, транспорт було повністю зруйновано.

• Зруйновано 714 міст і селищ. 10 млн. людей залишилися без житла.

Література

• Понад 300 членів Спілки письменників України вступили до лав Червоної Армії, багато з них загинуло на фронтах.

• Письменники і поети боролись з окупантами у партизанських загонах, підпіллі.

• В тилу працювали: М.Бажан, П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра та інші.

• Агітаційна група українських письменників (О.Головко, М.Стельмах, Л.Дмитерко,

С.Скляренко, Б.Сосюра та ін.) неодноразово виїжджала на фронт, своїми виступами зміцню­вала бойовий дух радянських воїнів.

Театр, кіно

- Театри і кіностудії були евакуйовані, але в евакуації продовжували працювати.

- Колективи театрів часто виїжджали на фронт з концертами, виступали у шпиталях перед по­раненими червоноармійцями.

- Київська і Одеська кіностудії створили фільми: «Олександр Пархоменко», «Як загартовувалась сталь», «Партизани у степах України», було організовано їх показ у кінотеатрах країни і на фронті.

В культурі воєнних років відбивалася політика двох попередніх десятиріч, яка нівечила її вказівками, контролем, проробками, ідеологічними догмами. Але культуру народу знищити неможливо. Через найтемніші періоди історії вона все одно пробивається новими, живими паростками. Жива душа української культури надихала народ на воєнні і трудові подвиги, наповнювала його оптимістичною вірою в майбуття.

Грошова реформа 1947 р.

• Гроші, накопичені населенням в ощадкасах в розмірах до 3 тис. карбованців, обмінювалися в пропорції 1:1.

• Суми заощаджень, що перевищували 3 тис. карбованців, обмінювались так: від 3 до 10 тис. карбо­ванців зі скороченням заощаджень на 1/3; від 10 тис. карбованців і вище—зі скороченням на 2/3.

Обмін грошей, що зберігалися у населення вдома, здійснювався з розрахунку 1:10.

В селах відділень Ощадбанку не було, тому гроші у селян обмінювали з розрахунку 1:10. Грошова реформа фактично призвела до вилучення грошей у значної частини населення.

До 1947 р. діяла карткова системана продукти харчування; після її скасування ціни зросли майже в три рази.

Тяжкими були і умови праці. Як і раніше, численні види продукції випускались під відкритим небом, значна частина устаткування знаходилась в аварійному стані, цехи і установи не опалювались.

В містах невід'ємною рисою побуту повоєнного часу були «комуналки», бараки, напівпідвали. Такими, якщо коротко казати, були умови, в яких проходила відбудова поруйнованої війною країни.

В 1945-1947 рр. внаслідок підписання договорів з Польщею, Чехословаччиною, Румунією було за­вершено об'єднання всіх українських земель.

Радикальні реформи

Утворення в економіці різних форм власності (державної, приватної, кооперативної, акціо­нерної тощо) і умов для розгортання підприємницької діяльності.

Розвиток ринкових відносин, які б будувались на чесній конкуренції виробників товарів. Демократизація політичної системи, методів керівництва, всього суспільства.

Перерозподіл частини функцій центральної влади на користь республіканської, обласної, міської ланок.

Зміна позиції КПРС у суспільстві, ліквідація контролю КПРС над органами влади і управлін­ня, створення багатопартійної політичної системи.

Криза в економіці

Кризові явища

Основні заходи керівництва країни

 

Зниження приросту промислового вироб­ництва

Неефективне використання виробничих фондів*.

Значна собівартість** товарів, погіршення якості продукції.

Технічне відставання від розвинутих країн, низька продуктивність праці***.

Падіння виробництва в сільському госпо­дарстві, масовий від'їзд сільського насе­лення в міста, що загострило дефіцит ро­бочої сили в сільському господарстві.

Відсталі агротехнічні методи ведення сіль­ського господарства; прогресуюче вироб­лення земель.

Гострий дефіцит якісних товарів народного споживання, продовольства та послуг.

Безгосподарність, розбазарювання, роз­крадання матеріальних цінностей і грошо­вих коштів.

Поява і розростання тіньової економіки****.

Недбале ставлення до праці, державної власності, пияцтво на виробництві, масо­вий випуск бракованої продукції.

Ліквідовано раднаргоспи, підприємства підпорядковано союзним і союзно-республіканським міністерствам.

Підвищено науковий рівень планування, розширено сферу госпрозрахункових***** відносин.

Створено спеціальні фонди для матері­ального заохочення робітників і службо­вців. Введено гарантовану заробітну платню колгоспникам.

Підвищуються закупівельні ціни на сіль­ськогосподарську продукцію. Держава визначає тверді плани закупівель на кілька років.

Передбачалось зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів.

Прийнято Продовольчу програму (1982-1990 рр.). її виконання повинно було за­безпечити продовольством країну у пов­ному обсязі.

Проголошується боротьба з тіньовою економікою і розкраданням матеріальних коштів за допомогою правоохоронних ор­ганів і громадськості.

Посилюється виховна робота в трудових колективах. Впроваджується матеріаль­не і моральне заохочення сумлінної праці, покарання поганої праці. Поліпшуєть­ся контроль за якістю продукції.

 

* Виробничі фонди — знаряддя і предмети праці, будівлі, споруди, необхідні для функціонування матеріаль­ного виробництва.

** Собівартість (продукції, товарів) — грошові, ресурсні витрати на виробництво і реалізацію продукції, що ви­значають її вартість.

*** Продуктивність праці — плідність виробничої діяльності людей, що вимірюється кількістю продукції, виро­бленою за певну одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік), або кількістю часу, який було витрачено на вироб­ництво одиниці продукції.

**** Тіньова економіка — кримінальна економіка, грошовий обіг у якій відбувається за межами державної фі­нансової системи.

***** Госпрозрахунок — система економічних відносин, при яких підприємства отримують певну самостійність, відшкодовують витрати на виробництво продукції своїми коштами, розпоряджаються прибутками, стимулюють матеріально якісну і сумлінну працю трудівників.

Як видно з наведеної вище таблиці, керівництво країни намагалося здолати кризу в економіці. Але очікуваних наслідків вжиті заходи не дали. Більш того, незабаром відбулось повернення до адмініс­тративних заходів. Численні керівники різних рівней вперто не бажали відмовлятися від існуючого стану речей, демонстрували консерватизм і не бачили нових явищ в технології, науці, світовому до­свіді. Не вдалося приборкати тіньову економіку, побороти безгосподарність. Не виконувалась Про­довольча програма. Технічно відсталою, енерговитратною, неконкурентоспроможною лишалася промисловість, низькими — дисципліна і якість праці.

Кризовим був стан і в інших сферах життя.

Форми діяльності дисидентів

* Розповсюдження книг, статей, брошур (їх нази­вали самвидавом).

* Мирні демонстрації, мітинги (на честь Т. Шев­ченка, на захист національних прав і культури; на підтримку прав кримських татар, проти вве­дення радянських військ у Чехословаччину, про­ти арештів дисидентів)

* Листи-протести на адресу влади (колек­тивні і індивідуальні)

Релігійне дисидентство

• Вимоги відновити діяльність забороненої греко-католицької церкви; організація підпільної роботи цієї церкви і Комітету захисту української греко-католицької церкви.

• Вимога відновити діяльність української автокефальної православної церкви.

• Діяльність протестантських церков і угруповань: євангельських християн-баптистів («ініціа-тивників»), ієговістів і т. ін.

Напрямки діяльності

* Сприяли ознайомленню українського загалу з Деклара­цією прав людини.

* Добивалися акредитації з Україні представників закор­донної преси.

* Розповсюджували інформацію про незаконні арешти, становище політв'язнів у в'язницях, таборах, засланні.

* Домагалися, аби на міжнародних нарадах обговорюва­лися питання щодо порушень прав людини, а Україна була представлена на них окремою делегацією.

* Створили в 1990 р. Українську республіканську партію.

Лідери УГС

М. Руденко, О. Тихий, М. Маринович, М. Матусевич, Л. Лук'яненко, О. Шевченко, В. Чорновіл, В. Стус, С. Хмара, В. Марченко, Ю. Литвин та ін.

Незважаючи на цілком законний характер діяльності УГС, через 3 місяці після її створення керівни­ків Спілки — М. Руденка і О. Тихого — було заарештовано. До 1980 р. 3/4 групи було засуджено на строк від 10 до 15 років.

Репресії проти дисидентів

Гласність і лібералізація.

Повернення із забуття історичних фактів, які свідомо приховувались (про масові репресії, керманичів революції, страту царської родини, зовнішню політику СРСР в різні періоди тощо).

Оприлюднення фактів і подій щодо сучасності, які раніше теж приховувались (про економічне ста­новище капіталістичних країн; про Чорнобильську катастрофу, інші екологічні проблеми; про реаль­ний стан в економіці країни; про реформи і характер привілеїв партгоспномєнкпатури тощо). Публікація літературних творів письменників радянської доби, зарубіжних письменників, розповсю­дження яких раніше каралося і не припускалося (О. Солженіцина, В. Гросмана, В. Войновича, Є. Замятіна, Дж. Оруела та ін.). Публікація творів філософів, соціологів, економістів, психологів тощо, які раніше вважалися антимар-ксистськими і на цій підставі не розповсюджувались. Більш широке знайомство радянського загалу з масовою культурою Заходу. Послаблення цензури (а потім її скасування), свобода слова (але дещо обмежена). Припинення глушіння передач закордонних радіостанцій («Свободи», «Голосу Америки», «Бі-бі-сі» та ін.); скасування перешкод для приймання телевізійних передач з-за кордону тощо. Відмова в засобах масової інформації від класових і партійних оцінок суспільних явищ на користь за­гальнолюдських.

В 1989-1990 рр. створюються десятки нових громадських об'єднань, як в СРСР в цілому, так і в со­юзних республіках.

Права

Соціал-націоналістична партія Украї­ни

(СНПУ)

Створена в 1993 р.

Права

*Кількість політичних партій в Україні стрімко зросла і навесні 2000 р. досягла 97.

Важливим напрямком процесу становлення будь-якої незалежної держави є створення власної кон­курентоспроможної, здатної забезпечити потреби країни і гідний рівень життя громадян економіки.

Зміни в системі освіти

Політика радянізації нових областей СРСР

- Формуються радянські органи влади.

- Забороняються всі партії і громадські організації, крім комуністичної партії. Здійснюється націоналізація промисловості і прискорена індустріалізація. Здійснюється колективізація сільського господарства.

- Починаються репресії: арешти, заслання, розстріли, депортації (примусове виселення з рід­них осель у віддалені регіони СРСР).

- Вводяться безкоштовні медична допомога, освіта, соціальне забезпечення; вживаються заходи зліквідації неписьменності.

*Назва Червона Армія існувала до 1946 р., потім було офіційно введено назву Радянська Армія.

22 червня 1941 р. без оголошення війни Німеччина вчинила напад на СРСР, Почалася війна, що увійшла в історію як Велика Вітчизняна. В перші дні Великої Вітчизняної війни на територію України увірвалося угруповання армій «Південь» — війська німців та їх союзників.