Морфологічні і біологічні особливості хлібів першої і другої груп

Синтезуючи знання, одержані під час виконання попередніх завдань та користуючись посібником, записати відмінні ознаки хлібів І і ІІ груп за пунктами, наведеними в табл. 2.

Таблиця 2

Відмітні ознаки хлібів першої і другої груп [3, с. 6]

Ознака	Перша (справжні)	Друга (просовидні)
1. Наявність борозенки на зернівці
2. Кількість зародкових корінців при проростанні
3. Стебло
4. Які квітки в колоску відносно краще розвинуті (нижні або верхні)?
Продовження табл. 2
5. Вимогливість до тепла
6. Вимогливість до вологи
7. Відношення до довжини дня
8. Наявність озимих і ярих форм
9. Швидкість росту у початкові фази

 

 

фази росту і розвитку хлібів

Ріст рослин – це збільшення їхньої маси, а розвиток – якісні зміни, які відбуваються у процесі життя рослин від проростання до утворення насіння.

Протягом вегетації зернові культури проходять такі фенологічні фази росту: проростання, сходи, кущіння, вихід у трубку, колосіння або викидання волоті, цвітіння, формування і достигання зерна. Початком фази вважають день, коли вона настає у 10% рослин. Час повної фази фіксують тоді, коли вона проявляється у 75-80% рослин.

Проростання насіння. Висіяне у грунт насіння при достатньому забезпеченні водою, теплом та повітрям проростає. Для проростання воно поглинає з ґрунту таку кількість води (процент від повітряно-сухої маси насіння): пшениці – 47–48, жита – 58–65, ячменю – 48–57, вівса – 60–76. З появою на поверхні грунту першого справжнього листка починається фаза сходів.

Сходи. Дружність проростання і поява сходів рослин залежать від температури ґрунту. Мінімальна температура сходів хлібів першої групи – 2–5˚С, а другої 10–12°С, оптимальна – відповідно 20–25 і 25–30˚С.При оптимальній температурі і вологості ґрунту сходи з'являються на 6–8-й день після сівби.

Сходи рослин хлібних злаків бувають опушеними і голими, тобто їхні листки можуть бути більш-менш густо покриті волосками або зовсім без них.

Достатньо надійними відмінними ознаками хлібів першої групи є повертання листків в різні сторони. У ячменю і пшениці листки повертаються за ходом годинникової стрілки, а у вівса – проти ходу.

Кущіння. починається після утворення на рослині 3–4 листків. Дружне кущіння злакових рослин спостерігається при температурі 10–15˚С за умови достатнього зволоження і забезпечення поживними речовинами та площею живлення. За сприятливих умов на кожній рослині утворюється кілька пагонів (до 5–10 і більше). На частині з них безпосередньо формується врожай (утворюється суцвіття з виповненим зерном). Ці пагони називаються продуктивними. Пагони, на яких недорозвинені або не утворюються суцвіття, тобто на них не формується врожай зерна, називаються підгоном. При надмірному і недостатньому кущінні врожайність зерна зменшується у першому випадку внаслідок можливого вилягання рослин, у другому через незначну кількість продуктивних пагонів. При вирощуванні зернових культур першої групи максимальна урожайність зерна спостерігається при густоті продуктивних пагонів – 500–700 шт./м².

Вихід у трубку. Початком фази трубкування вважається період, коли стебловий вузол першого міжвузля підіймається на висоту 2–3 см від поверхні грунту. У цій фазі інтенсивно ростуть вегетативна маса, репродуктивні органи, формуються суцвіття. Рослини в цей час дуже вимогливі до поживних речовин і вологи.

Колосіння та викидання волоті – це період, коли в результаті інтенсивного росту стебла, особливо його верхнього міжвузля, з листкової трубки назовні з'являється колос (пшениця, жито, ячмінь, трітікале) або волоть (овес, просо, сорго, рис, чоловіче суцвіття кукурудзи).

Цвітіння. Після колосіння і викидання волотей у більшості зернових культур настає фаза цвітіння. Лише у жита вона починається через 8-10 днів після колосіння, а в ячменю закінчується до колосіння. У цій фазі припиняється ріст вегетативної маси, відбувається запилення квіток. Залежно від особливостей запилення розрізняють зернові культури самозапильні (пшениця, овес, ячмінь, просо, рис) та перехреснозапильні (жито, кукурудза, сорго), у яких пилок переноситься на приймочки маточок вітром.

Формування і достигання зерна. Після запліднення починається формування зерна. Маса 1000 зерен у цей період становить 8-12 г. Після формування настає наливання зерна і його молочна стиглість. Вміст води у цій фазі досягає 50% і більше. У восковій стиглості зерно за консистенцією нагадує віск, стає типовим за кольором, вологість його зменшується до 30-32%.

Крім вищезазначених фаз, у хлібних злаків часто відмічають появу третього листка та нижнього стеблового вузла над поверхнею грунту, а в озимих культур – відновлення вегетації навесні, ознакою якої є поява свіжих зелених листочків.

Ознайомитися з основними фазами росту, етапами органогенезу та елементами продуктивності рослин та користуючись практикумом заповнити таблицю 3

Таблиця 3

Етапи органогенезу, фенологічні фази та елементи продуктивності колосових злакових культур [2, с. 115–116; 3, с. 27–28]

Етапи органогенезу	Суть процесу	Фенологічні фази	Елементи продуктивності
І
ІІ

Продовження табл. 3

ІІІ
ІV
V
VІ
VІІ
VІІІ
ІX
X
XІ
XІІ

Вивчити ознаки сходів зернових злаків першої і другої групи, заповнити таблицю 4

Таблиця 4

Ознаки сходів хлібів першої і другої груп [3, с. 21]

Культура	Форма листка	Наявність опушення	Забарвлення листка
Пшениця
Жито
Тритикале
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Просо
Сорго
Рис

 

Ознайомитись з особливостями кущення, стеблування, колосіння, цвітіння хлібних злаків, заповнити таблицю 5

Таблиця 5

Характеристика фаз вегетації [2, с. 110-112]

Фаза	Ознаки фази
Кущіння
Вихід в трубку
Колосіння
Цвітіння

Описати основні ознаки фаз достигання хлібних злаків, заповнити таблицю 6

Таблиця 6

Ознаки фаз достигання [2, с. 113–114]

Ознаки	Фаза достигання
молочна	воскова	повна
Стебел
Нижніх листків
Верхніх листків
Листкових вузлів
Забарвлення зернівки
Вміст зернівки
Вміст води у зернівці (початок − кінець фази), %
Нагромадження запасних поживних речовин у зернівці
Зародок
Схожість
Збереження схожості
Скловидність і борошнистість зерна
Обсипання зерна з колосків

ЗМ 2

Пшениця ОЗИМА

Мета: Відмітити морфологічні, біологічні, екологічні і господарські особливості, вивчити ознаки видів і різновидностей пшениці, практично розпізнавати види пшениці та різновидності м’якої і твердої пшениці. Навчитися складати технологічні схеми вирощування пшениці озимої.

ЗАВДАННЯ: 1. Зробити опис ботанічної характеристики.

2. Ознайомитися з визначенням видів пшениці.

3. Описати і вивчити відмітні ознаки м’якої і твердої пшениць.

4. Зробити опис районованих сортів.

5. Розрахувати норму висіву згідно індивідуального завдання

6. Скласти технологічну схему вирощування пшениці озимої за індивідуальним завданням

МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ: натуральні або гербарні зразки рослин, заготовлених в основних фазах росту; насіння в коробочках, сходи в ростильні; розбірні дошки, пінцети, лупи; довідники, практикум, плакати, таблиці.

ЛІТЕРАТУРА: 3, с. 32-38

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Користуючись посібником і набутими знаннями з попередньої теми стисло, описати ботанічну характеристику пшениці.

ВИЗНАЧЕННЯ ВИДІВ ПШЕНИЦІ

Користуючись посібником, зерновими і сноповими зразками розглянути види пшениці, за основними ознаками дати їх коротку характеристику і напрямок використання, зазначити рис. 1. [8, с. 37].

А Б В Г Д

Е Є Ж З Й К Л М Н

Рис. 7. Види пшениці:

А. – Б. – В. –

Г. – Д. – Е. –

Є. – Ж. – З. –

І. – Й. – К. –

Л. – М. – Н. –