Рефлексія як психологічний феномен

Питанням розуміння рефлексії цікавились філософи і психологи протягом всього історичного розвитку цих наук. Зокрема це питання вивчали і досліджували вітчизняні психологи, такі як: Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв, І.М. Семенов,С.Ю.Степанов, А.В.Карпов, Ж.Пиаже. В ході своїх досліджень, вони дійшли висновку, що процес рефлексії є важливим аспектом розвитку і становлення особистості.

Пеньковська Н.М. досліджувала психологічні умови розвитку рефлексії у молодшому шкільному віці. На основі виявлених відмінностей у проявах здатності до рефлексії у дітей різних вікових груп автор встановила, що розвиток рефлексії у молодшому шкільному віці детермінується індивідуально-особистісними, а не віковими особливостями. Окрім того дослідження показало, що розвиток рефлексії у молодшому шкільному віці – це важливий чинник особистісного становлення дитини. Дослідник експериментально довела, що особистісно орієнтований підхід у вихованні є продуктивною психологічною основою оволодіння молодшими школярами здатністю до рефлексії як потенційної здібності [33].

Взагалі, рефлексія – це форма теоретичної діяльності людини, направлена на осмислення своїх власних дій і їх законів; діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини [38].

Л.С. Виготський підкреслював значення рефлективності як конструюючої характеристики свідомості, вказуючи, що свідомість виникає лише з появою самосвідомості і вищих вольових регулюючих механізмів [9].

Проблема рефлексії вивчалася в двох аспектах: онтологічному і гносеологічному. Нині в зарубіжній і вітчизняній психології, береться за основу гносеологічний аспект розуміння рефлексії, однак отнологічний аспект дає можливість зрозуміти її генезис [44].

В зарубіжній психології здебільшого вивчається рефлексія саме в гносеологічному аспекті в рамках когнітивно-поведінкового напрямку досліджень [45].

В вітчизняній психології розуміння рефлексії є більш багатозначним. Аналізуючи проблему вивчення рефлексії традиційно виділяються наступні аспекти її вивчення. Перший аспект розглядає рефлексію у зв’язку з вивченням теоретичного і творчого мислення. Другий аспект – соціально-психологічний, пов’язаний з вивченням рефлексії у спільній діяльності людей. Третій аспект – має на меті виділення особистісного аспекта, вивчення рефлексії у зв’язку з дослідженням самопізнання, саморегуляції самосвідомості і умов її формування. Кожний з напрямків має свою специфіку і є важливим внеском в розвиток питання рефлексії [45].

Вітчизняна психологія виділяє наступні підходи в вивченні розуміння рефлексії: комунікативний, кооперативний, інтелектуальний, особистісний. Розглянемо перераховані підходи детальніше:

- Комунікативний – це складова розвинутого спілкування, міжособистісного сприймання, як специфічної якості пізнання індивіда індивідом. Комунікативний аспект рефлексії має наступні функції: пізнавальну, регулятивну і функцію розвитку.

- Кооперативний – це проектування колективної діяльності, спрямованих на координацію професійних позицій, а також групових ролей суб’єктів або кооперацій спільних дій.

- Інтелектуальний – це здатність суб’єкта аналізувати, співвідносити власні дії з ситуацією, а також розглядати її в залежності від вивчення механізмів мислення.

- Особистісний – це побудова нового образу свого «я», в процесі спілкування з іншими індивідами, а також активна діяльність і формування нових знань про навколишній світ [45].

Розглядаючи роль і місце рефлексії в мисленні, можна відмітити, що:

· рефлексія є проявом проявом високо рівня розвитку мислитель них процесів;

· рефлексія дозволяє людині свідомо регулювати та контролювати своє мислення;

· рефлексія є фактором продуктивності мислительної діяльності;

· рефлексія допомагає вирішити задачі іншої людини,осмислити їх, внести необхідні корективи та стимулювати на нові шляхи їх вирішення.

В особистісній сфері людини рефлексія охоплює як комунікативні процеси, так і процеси самоосмислення, самопізнання:

· рефлексія є гарантом позитивних міжособистісних стосунків і визначає такі партнерські особистісні якості як чуйність, терпимість, проникливість,безумовне прийняття та розуміння інших людей;

· рефлексіє забезпечує взаєморозуміння і погодженість дій в умовах спільної діяльності;

· рефлексія як здібність людини до самоаналізу, самоосмислення і переосмислення стимулює процеси самосвідомості, збагачує

«Я-Концепцію» людини, є важливим фактором особистісного самовдосконалення;

· рефлексія забезпечує цілісність внутрішнього життя людини, допомагає стабілізувати і гармонізувати емоціональний світ, мобілізувати вольовий потенціал, гнучко керувати ним.

Рефлексія виконує певні функції, наявність яких забезпечує:

· свідоме регулювання, контролювання і планування людиною свого мислення;

· оцінювання не лише істинності думок, але і їх логічність;

· можливість віднайти відповіді на завдання, які без її присутності рішенню не підлягають.

Спираючись на роботи І.М. Семенова і С.Ю. Степанова можна виділити три форми рефлексії, які відрізняються за об’єктом роботи:

· рефлексія образу дій;

· рефлексія самосвідомості;

· рефлексія професійної діяльності;

Перші дві форми є основою для формування третьої.

Рефлексія образу дій – це аналіз дій, які застосовує особистість для досягнення тих чи інших цілей. Рефлексія образу дій відповідальна за правильне використання тих принципів дій, з якими людина вже була раніше знайома. Тобто цей аналіз, являє собою рефлексію,коли після якого-небудь вчинку, рефлексуючий аналізує схему дій, власні відчуття, результати і робить висновки щодо недоліків і переваг.

Рефлексія самосвідомості – це форма рефлексії, яка безпосередньо позначається на сформованості сенситивної здатності людини. Вона має три рівні:

- Перший рівень пов’язаний з відображенням і подальшим самостійним конструюванням особистісних смислів.

- Другий рівень пов’язаний з усвідомленням себе як самостійної особистості, такої, що відрізняється від інших.

- Третій рівень передбачає усвідомлення себе як суб’єкта комунікативного зв’язку, аналізуються можливості і результати власного впливу на оточуючих.

Рефлексія професійної діяльності – це співвіднесення себе, можливостей свого «Я» з тим, чого вимагає обрана (або та, що обирається) професія; в тому числі - з існуючими про неї уявленнями. Вона допомагає людині сформулювати одержувані результати, визначити цілі подальшої роботи, скоригувати свій професійний шлях [45].

В своїх напрацюваннях О.В.Карпов виділив і охарактеризував 4 рівні рефлексії:

- Перший рівень включає рефлективну оцінку особистістю актуальної ситуації, а також оцінку поведінки в ситуації іншої людини;

- Другий рівень передбачає побудову суб’єктом суджень, щодо того, що відчувала людина в тій самій ситуації, що вона думала стосовно ситуації, і стосовно самого суб’єкта;

- Третій рівень передбачає уявлення думок іншої людини про те, я вона сприймається суб’єктом, а також уявлення про те, як інша людина сприймає думку суб’єкта про самого себе;

- Четвертий рівень передбачає уявлення про сприйняття іншою людиною думок суб’єкта, з приводу думки іншого про поведінку суб’єкта в тій чи іншій ситуації [18].

Метою рефлексії є згадати, виявити і усвідомити основні компоненти діяльності: її типи, способи, проблеми, шляхи вирішення тощо. Рефлексія – джерело внутрішнього досвіду, способів самопізнання і необхідний інструмент мислення [18].

На основі аналізу літератури, можна стверджувати, що виникнення у людини здатності до рефлексії свідчить про високий рівень її самосвідомості. Як властивість індивіда, рефлективність є здатністю відображати не лише свій образ «Я», але й усвідомлювати сутність своєї взаємодії з іншими людьми.

Тож, рефлексія – це свідомий процес осмислення і переосмислення суб’єктом сутнісних власних ознак, досягнень і можливостей, відносин із соціальним світом, що виявляється в ході спілкування з іншими людьми та активного засвоєння ним норм і засобів різних діяльностей.