При оформленні курсової роботи слід дотримуватися наступних вимог.

Титульний аркуш оформляється відповідно до зразка (див. Додаток Б). Робота має бути зброшурована.

Аналітичні таблиці, формули, розрахунки, графіки, схеми, програми та алгоритми з використанням ЕОМ подаються в текстовій частині.

Курсова робота вико­нується на папері формату А4 (297x210) за формами 5 та 5а (ГОСТ 2.106-68). Ці форми передбачають рамку на відстані 5 мм від краю аркуша зверху, знизу і справа і на відстані 20 мм на підшивку — зліва. У нижній частині форма має основ­ний напис за ГОСТ 2.104-68 розмі­рами 185x40 для першого аркуша та 185x15 — для наступних аркушів (Див. додаток С).

Відстань від рамки до межі тек­сту зліва — не менше 5 мм, справа — не менше 3 мм, зверху і знизу — не менше 10 мм. Текст виконують машинописним способом або руко­писним — з висотою літер і цифр не менше 2,5 мм за ГОСТ 2.304-81 чорною тушшю.

У тексті курсової роботи виділяються заголовкирозділів та окремих параграфів; розділи мають порядкову нумерацію за роботою, параграфи — за розділами. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Відстань між заголовком та текстом при виконанні документа машинописним способом повинна дорівнювати двом інтервалам, при виконанні рукописним способом — 15 мм. Відстань між заголовками розділу та підрозділу повинна бути: при виконанні машинописним способом — один інтервал, при виконанні рукописним способом — 8 мм.

При виконанні курсової роботи за допомогою ЕОМ, основний текст друкується чотирнадцятим розміром шрифту з полуторним інтервалом; назви розділів друкуються вісімнадцятим розміром шрифту, а назви підрозділів — шістнадцятим.

Написання кожного наступного розділу слід розпочинати з нової сторінки.

Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів варто записувати з абзацного відступу, починаючи з прописної букви, без крапки наприкінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів та підпунктів роботи варто починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами, крім першої прописної, без крапки наприкінці не підкреслюючи.

Заголовки повинні чітко та лаконічно відображати зміст розділів та підрозділів.

Абзацний відступ повинен бути однаковим по всьому тексту курсової роботи і рівним п’яти знакам (15-17 мм).

Якщо заголовок складається з двох (або більше) речень, їх розділяють крапкою. Переноси слів у заголовках розділів не допускаються.

Не допускається розміщувати найменування розділу, підрозділу, а також пункту чи підпункту в нижній частині сторінки, якщо після нього розташовано один рядок тексту.

Сторінки курсової роботи варто нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації по всьому тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому нижньому кутку сторінки без крапки наприкінці.

Титульний аркуш включають у загальну нумерацію сторінок курсової роботи. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Ілюстрації і таблиці, розташовані на окремих сторінках, включають у загальну нумерацію сторінок роботи.

Розділи, підрозділи, пункти і підпункти роботи варто нумерувати арабськими цифрами.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усієї роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1.1.3, 1.2.1 і т.д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою. Після номеру підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 або 1.1.1, 1.1.2 і т.д. Якщо текст підрозділяють тільки на пункти, їх варто нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами. Номер пункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, розділених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2 і т.д. Якщо розділ, не маючи підрозділів, ділиться на пункти і далі — на підпункти, номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, розділених крапкою, наприклад, 1.1.3, 1.2.1 і т.д. Після номера підпункту крапку не ставлять. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.

Ілюстрації (креслення, малюнки, графіки, діаграми, фотознімки) варто розташовувати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути дані посилання в тексті роботи.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно подавати їх, дотримуючись вимог чинного законодавства про авторські права.

Креслення, малюнки, графіки, діаграми, схеми, розміщені у роботі, повинні відповідати вимогам стандартів «Єдиної системи конструкторської документації» і «Єдиної системи програмної документації».

Фотознімки розміром менше формату А4 повинні бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації можуть мати назви. При необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані.

Ілюстрації позначаються словом «Малюнок», що разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Малюнок 3.1 «Емблема Сумського обласного центру соціальних служб для молоді».

Ілюстрації варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад, малюнок 3.2 — другий малюнок третього розділу.

Якщо в роботі лише одна ілюстрація, її нумерують відповідно до вимог, наведених вище.

Ілюстрації, при необхідності, можуть бути перелічені в змісті з вказівкою їх номерів, назв та номерів сторінок, на яких вони розташовані.

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Горизонтальні та вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, а також лінії, що обмежують таблицю зліва, справа і знизу, можна не проводити, якщо їхня відсутність не ускладнює користування таблицею.

Таблицю варто розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона використовується вперше, або на наступній сторінці.

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті роботи. При посиланні слід писати слово «таблиця» із вказівкою її номеру.

 

Приклад:

Таблиця 3.1 Порівняльні характеристики ЕОМ

Верхня частина		ЕОМ	Пам’ять	Дискові накопичувачі	Заголовки колонок
	оперативна	віртуальна	жорсткий	гнучкий
							Рядки
		Бокова частина	Колонки

 

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої прописної) і розміщують над таблицею. Назва повинна бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Якщо рядок або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину над іншою або поруч чи переносячи частину таблиці на другу сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її верхню та бокову частини.

При розподілі таблиці на частини дозволяється її верхню та бокову частини заміняти відповідно номерами колонок або рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами колонки або рядки першої частини таблиці.

Слово «Таблиця __» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці ___» із вказівкою номера таблиці.

Таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Дозволяється нумерувати таблиці в межах розділу. У цьому випадку номер таблиці складається з номеру розділу та порядкового номеру таблиці, розділених крапкою.

Заголовки колонок та рядків таблиці слід писати з прописної букви, а підзаголовки рядків — з рядкової, якщо вони складають одне речення з заголовком, або з прописної букви, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків та підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки та підзаголовки колонок вказують в однині.

Заголовки колонок як правило записують паралельно рядкам таблиці. при необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків колонок.

Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

В межах пунктів або підпунктів можуть бути наведені переліки.

Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або малу літеру українського алфавіту з дужкою (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

 

Приклад:

 

а)____________________

б)____________________

1)______________

2)______________

в)____________________

 

Перелік першого рівня деталізації пишуть малими буквами з абзацного відступу, другого рівня — із відступом щодо місця розташування переліку першого рівня.

Формули і рівняння в курсовій роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатку) варто нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, розділених крапкою, наприклад, формула (1.3) — третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння вказують на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу або рівняння, варто наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони дані у формулі або рівнянні.

Пояснення значення кожного символу і числового коефіцієнта варто давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

 

Приклад:

Відомо, що

F=m· а (3.1)

де F — сила, m — маса, а — прискорення.

 

Переносити формули або рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули або рівняння та знаку операції множення застосовують знак “х”.

Якщо в курсовій роботі тільки одна формула або рівняння, їх нумерують відповідно до вимог, наведених вище.

Формули, які йдуть одна за одною, і не розділені текстом, відокремлюють комою.

 

Приклад:

 

f1(х, у) =S1 і S1 S1 max, (І.І)

f2(х, у) = S2 і S2 S2 max (І.2)

 

Посилання в тексті на порядкові номера формул діють в дужках, наприклад: «..... в формулі (1).....».

При посиланні в тексті роботи на джерела варто вказувати порядковий номер джерела у списку літератури, виділяючи його двома квадратними дужками (див. приклад а). Якщо цитується конкретний уривок з тексту, то вказується також сторінка (сторінки), на якій розміщений процитований уривок (див. приклад б).

При посиланні одночасно на декілька джерел, їх номери в списку літератури вказують в квадратних дужках через кому (див. приклад в).

 

Приклади:

 

а) Головним у розвитку єдиної дитини є те, що вона тривалий час близько спілкується лише з дорослими, які намагаються задовольнити найменші її потреби [5].

 

б) Термін «герменевтика» грецького походження, він має три основних значення: просто висловлювати щось, говорити, промовляти; пояснювати, викладати, інтерпретувати сказане; тлумачити сказане іншою мовою, перекладати [9; 20-21].

 

в) Процес навчання у вузі пов’язаний з переходом від шкільної до вузівської системи освіти і супроводжується різкою зміною «соціальної ситуації» розвитку особистості, при цьому і процеси психофізіологічного дозрівання колишнього школяра ще далеко не закінчені [2,6,10].

 

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, додатки вказують їх номер. При посиланнях варто писати: «...у розділі 4...», «... дивися 2.1...», «...відповідно до 2.3.4.1...», «...на мал. 1.3...», «...у додатку В...»...

Додатки варто оформляти як продовження курсової роботи на наступних сторінках або у вигляді окремої частини, розташовуючи додатки в порядку що відповідає порядку посилань на них у тексті.

Якщо додатки оформляють на наступних сторінках роботи, кожен такий додаток повинен починатися з нової сторінки.

Додатки повинні мати заголовки, які записуються симетрично відносно тексту з прописної букви, окремим рядком.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої прописної повинно бути надруковане слово «Додаток» і прописна буква, що означає номер додатку.

Якщо додаток (додатки) оформляють окремою частиною роботи, то він повинен мати титульний аркуш, на якому наводять усі дані курсової роботи.

Додатки варто позначати прописними буквами українського алфавіту, за винятком Г, Є, З, І, Ї, Й, П, Р, О, Ч, наприклад, додаток А, додаток В і т.д.

Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати однакову з іншими частинами роботи наскрізну нумерацію сторінок.

При необхідності текст додатка може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти і підпункти. При цьому перед кожним номером проставляють позначення додатка (букву) і крапку, наприклад, А.3.1 — підрозділ додатка А.

Наявні в тексті додатка ілюстрації, таблиці, формули і рівняння варто нумерувати в межах кожного додатка, наприклад малюнок А.1, таблиця Б.2., формула (А1) і т.д.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, малюнок А.1, таблиця Б.З, формула А2.

При посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «...у розділі А.4...», «...на малюнку А.3...» і т.д.

Якщо в роботі в якості додатка використовується документ, що має самостійне значення і оформляється відповідно до вимог документа даного типу, його копію розміщують у роботі без змін в оригіналі, перед копією документа розміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «Додаток__» і його найменування (при наявності), у правому верхньому кутку аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи (не торкаючись власної нумерації сторінок документу).

Всі додатки повинні бути перелічені у змісті роботи із вказівкою їх номерів та заголовків.