Внесення змін до тексту Конституції.

Суб’єкти ініціативи.

- за народною ініціативою, в кожній країні встановлюється необхідна кількість осіб;

- ініціатива виходить з законодавчого корпусу, суб’єктом є кваліфікована кількість парламентарів.

- Президентом, як главою виконавчої гілки влади.

Зміни до тексту конституції можуть вимагати обов’язково затвердження на референдумі. В окремих випадках з питання до внесення змін до конституції референдум може бути призначений за ініціативою відповідних суб’єктів. Особливість внесення змін до конституції федеративних держав полягає в необхідності в багатьох випадках затвердження відповідних змін суб’єктами федерації,

Відміна Конституції(Швейцарія)- рішення повинно бути прийнято на референдумі з необхідність забезпечити в державі захист від можливості авторитарних режимів коли це не передбачено.

«Правова охорона конституції в зарубіжних країнах»

В широкому розумінні правова охорона являє собою діяльність всіх органів державної влади, які спрямовані на забезпечення основ держави суспільного ладу передбаченого конституцією.

У вузькому розумінні це діяльність спеціально уповноважених оганів конституційного контролю.

Правову охорону здійснюють:

1) Президент як гарант конституції(основний закон ФРН і РФ);

2) Парламент здійснює правову охорону конституції самостійно, а також за допомогою спеціально створених парламентом органів.

Способи здійснення бувають:

· Правові(та охорона, яка існує в межах тих норм, які закріплені в конституції);

· Не правові(право на спір(супротив)).

При конституційному контролі акт виданий всупереч конституції скасовується уповноваженим органом,при конституційному нагляді-має право лише звернути увагу на невідповідність прийнятого акту нормам конституції, а в окремих випадках призупинити дію такого акту. При конституційному контролі правова охорона здійснюється вибірково, а при конституційному нагляді-має постійний характер.

Ознаки американської моделі конституційного контролю:

1. КК має абсолютний характер,що означає, що КК підлягає будь який закон чи інший НПА, який суперечить конституції;

2. Право здійснення КК належить всім судам(право на здійснення КК належить виключно вищим судовим інстанціям);

3. КК має інтендентний характер. КК здійснюється в зв’язку з розглядом конкретної справи, а право ініціативи здійснення такого КК наділяються виключно учасники судового процесу;

4. Казуальний характер;

5. Проблема «мертвого законодавства». В межах США будь який акт не визнається не чинним, він просто не застосовується але фактично зберігає свою чинність;

6. Суди не вправі скасовувати(визнавати не чинним)НПА. Наслідком прийняття судового рішення є не формальне скасування НПА, а його невиконання в майбутньому.

Європейська(континентальна) модель КК.

Головна відмінність полягає в тому, що такий контроль здійснюється н судами загальної юрисдикції, а спеціально створеними органами конституційного контролю.

1. КК повинен здійснюватись спеціально створеними органами і не може здійснюватися органом, який створює правові норми;

2. Такий орган повинен складатися з відомих фахівців в галузі права.

Одна відмінність австралійської від німецької полягає в тому, в першій участь у здійсненні КК приймають також і суди загальної юрисдикції,а в німецькій федеративний конституційний суд розглядає питання, перевіряє закони на предмет їх змістовної та формальної відповідності законам ФРН, вирішує спори між суб’єктами федерацій та загальними федеративними органами, здійснює тлумачення положень основного закону які стосуються повноважень вищих органів влади.

В Німеччині може бути абстрактний КК на запит федеративного уряду, земельного уряду або 1/3 Бундерстану з питань відповідності законів,земельного основного закону або про сумісність земельного права з загально федеративним. Конкретний КК здійснюється за запитом суду.

Французька модель КК.

1. КК у Франції здійснюється до набуття чинності відповідного НПА;

2. КК здійснюється 2 органами:

· Конституційною радою(розглядає питання відповідності законів конституції)

· Державною радою (розглядає питання відповідності актів органів виконавчої влади).

Обов’язковий КК здійснюється за органічними законами, регламентами парламентів і національних зборів. Факультативний-за звичайними законами.

Правом факультативного КК наділяється:

1. Президент;

2. Уряд;

3. Голова сенату;

4. Голова національних зборів;

5. 60 депутатів нижньої або верхньої палат.

Швейцарська модель КК.

Своєрідність в тому, що предметом КК не можуть бути союзні(загально федеративні) закони, а лише закони кантонів.

Для швейцарської моделі характерний інститут публічно-правового позову(країни Латинської Америки(процедура Ампара).

Ознаки:

1. Скарга на перевірку конституційності законів може бути подана будь-якою фізичною особою;

2. Аргумент скарги-порушення права, гарантується конституцією;

3. Мета скарги-звільнення особи від застосування до неї цього акту;

4. Перевірка конституційності НПА проводиться шляхом відкритого судового розгляду-сторонами виступають особа та орган державної влади, який видав відповідний НПА.

5. Принциповою ознакою процедури Ампари є те, що рішення, яке виноситься судом в межа процедури має виключно індивідуальний характер, а отже поширюється лише на суб’єктів відповідних правовідносин

 

 

«Конституційні засади правового становища особи»

1. Поняття та основні моделі конституційно правового станова особи в зарубіжних країнах.

В широкому розумінні конституційно-правовий статус особи-це юридичне становище особи визначене в конституції, та деталізовано в окремих законах.

В загальній теорії конституційного права виділяють 4 підходи(моделі) правового статусу особи:

1) Ліберальна(західна)- існують певні права людини і держава не бере участі в їх реалізації.

· Права людини

· Права громадянина

Ознаки:

1. Розрізняють права людини(належать кожному суб’єкту, як члену громадянського суспільства) і права громадянина(належать особі, як члену політичного суспільства). Різниця полягає в тому, що громадянину належать політичні права, всі інші права належать як людині так і громадянину. Відповідно до концепції основними правами вважаються природні права.

2. Права людини обмежуються у випадках:

· Якщо це шкодить навколишньому середовищу;

· Громадській безпеці тощо.

Але права людини обмежуються в тих випадках, якщо їх реалізація призводить до порушення прав третіх осіб. В межах концепції обов’язки особи або сформульовано обмежено або взагалі не згадуються.

2) Марксистко-ленінська(колективістська). Китай, Куба,В’єтнам.

Ознаки:

1. Основна увага приділена соціально-економічним правам;

2. На відмінно від ліберальної моделі в текстах конституції цієї моделі встановлена достатньо велика кількість обов’язків особи;

3. Обмеження прав особи визначено не правами оточуючих сторін,а

Показовим прикладом є конституція КНР,для якої характерні наступні ознаки:

Ø Першим правилом, яке передбачено в конституції КНР є право обирати і бути обраним, що не характерна для ліберальної моделі;

Ø Наявність особливих суб’єктивних прав – трудящі і особливість виду прав – права трудящих;

Ø Більша частина прав визнається лише за громадянами КНР;

Ø Права похідні від завдань та побудови соціалізму в КНР.

Конституція КНР не передбачає ряд прав-природних прав,право на життя, свободу думки та т.д.

Ø Наявність великого обсягу обов’язків.

3) Модель пов’язана з традиційним мусульманським правом.

Ознаки:

1. Людина не вільна розпоряджатись собою, все передбачене волею Аллаха;

2. Акцент в правовому становищі переноситься не на права особи, а обов’язком перед Аллахом;

3. Обов’язки здійснюються не стільки на правовій основі, скільки на релігійній.

4) Притаманна для країн

Ознаки:

1. Права особи визначаються від її приналежності до певної спільності;

2. Права людини реалізуються колективно і лише в колективі.

2.Структура КП статусу особи

Елементи:

v Принципи КП статусу особи

v Конституційні права і свободи

v Конституційні обоязки

v Гарантії конституційних прав і свобод

v Громадянство

Конституційно правове регулювання статусу особи в сучасних державах здійснюється за 3 принципами:

1. Принцип свободи

2. Принцип рівності(

3. Принцип взаємозв’язку прав та обов’язків особи.

Принцип рівності.

Даний принцип включає 4 принципи:

v Рівність перед законом

v Рівність перед судом

v Рівність прав і свобод людини

v Рівність конституційних обов’язків

В юридичній літературі виділяють 2 аспекти рівності:

1. Формальний

2. Фактичний

На рівні КП передбачається формальна рівність(рівноправ’я), що передбачає наявність рівних, стартових можливостей. Всі переваги які здобуває особа з часом є виключно результатом її розуму, вмінь, навичок, позитивних або негативних збігів обставин. Її складовою є заборона дискримінації, до недавнього часу дискримінація була передбачена в ПАР та в Зімбабве, де існував режим апартеїду.

На сьогоднішній день в більшості держав принцип формальної(юридичної) рівності безпосередньо передбачається в текстах конституцій.

Люстрація-це передбачена на конституційному рівні обмеження особи в здійсненні права на перебування на державній службі, яке існує внаслідок здійснення такою особою репресивних функцій за часів існування автолі тарних та тоталітарних режимів(обов’язково подивитися конституцію Італії).

Фактична рівність передбачає, що при врегулюванні правового статусу особи необхідно враховувати особливості цієї особи, які не уможливлюють наявність рівних стартових можливостей.

Фактична рівність забезпечується 2 правовими засобами

1. Диференціація правового регулювання. Означає здійснення державою правових засобів(при зняття правових норм, які передбачають врахування особливостей певною групою осіб).

2. Позитивна дискримінація. Передбачає надання певних переваг соціальній або етнічній групі внаслідок того, що в минулому відповідна соціальна група зазнавала утисків, що унеможливлює наявність рівних стартових можливостей. Для забезпечення рівних стартових можливостей відповідно соціальній або етнічній групі надаються державні гарантії та захист їхніх прав.

Принцип свободи.

Принцип свободи в ліберальній концепції обмежений з 3 підстав

1. Свобода однієї особи не повив призводити до порушення прав третіх осіб

2. Свобода обмежується категорією моралізму, дії які визнаються в суспільстві аморальними не можуть вчинятися в наслідок порушення моральних засад суспільства

3. Свобода це випадки юридичного патерналізму. На законодавчому рівні відбувається заборона певних дій, які держава заборонила внаслідок того, що здійснення відповідних дій шкодить самій особі.

Принцип свободи має 2 аспекти:

1. Позитивний(обумовлений тим, що для реалізації принципу свободи держава повинна вчинити певні активні дії)

2.. негативний(передбачає відсутність втручання за сторони третіх осіб).

Принцип взаємозв’язку прав та свобод людини.

В багатьох конституціях їх немає.

Способи закріплення прав, свобод та обов’язків. В КПЗК виділяють 2 аспекти:

1. Позитивний(передбачає наявність формулювань «особа має право»

2. Негативний(передбачає обмеження втручання в реалізацію конституційних прав зі сторони третіх осіб «забороняється обмеження».

Історично позитивний спосіб характерний для континентального права, а негативний для англо-американської правової системи. В сучасних умовах при закріплені в конституційних прав і свобод в конституціях європейських держав здійснюється поєднання позитивного і негативного способів.