Принципи національного(народного) суверенітету

Принцип правової держави

1) Для правової держави характерні:

2) Людина може робити все що не заборонено законом і така поведінка буде правомірною;

3) Права людини повинні зобов’язувати державу так само як і норми діючого права;

4) Держава може втручатися тоді, коли людина порушує вимоги права;

5) Людина ніколи не повинна розглядатися як засіб;

6) Держава є об’єднанням людей підпорядковані праву.

Існує 2 концепції правової держави:

· Формально правова держава(всі повинні дотримуватися закону,навіть якщо він неправильний)

· Матеріально правова держава(закон може не виконуватися за умови, якщо її виконання приведе до порушення прав людини(США). В цих державах використовується термін верховенства права.

Верховенство права за концепцією Вендайса включає 3 елементи:

1) Неможливості свавільного втручання держави в життя суспільства;

2) Рівність всіх суб’єктів правовідносин;

3) Права особи повинні мати механізм їх захисту і реалізації.

Верховенство права має 2 аспекти:

1) Формальний включає такі елементи:

· Повинна існувати система правових норм;

· Правові норми не повинні бути суперечними;

· Правові норми повинні бути доступними;

· Вимога послідовності, зміни норм права.

2) Матеріальний включає такі елементи:

· Право повинно відповідати міжнародним стандартам прав людини;

· Право повинно відповідати загальновизнаним принципам права(демократизму, гуманізму).

Принцип розподілу влади

Принцип розподілу влади може розглядатися як розподіл влади між гілками влади з однієї сторони, а з іншої сторони як розподіл влади між органами публічної влади та ОМС.

Традиційно принцип розподілу влади включає поділ на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади; влада здійснюється окремими органами; всі влади є рівнозначними. Розподіл влади є не метою,а засобом для досягнення свободи особи. В сучасних умовах принцип розподілу влади тлумачиться з урахуванням:

· Крім вказаних вище влад досить часто виділяють конституційно-наглядову владу. В конституціях Латиноамериканських держав, як окремий вид розглядається виборча влада;

· Розподіл влади здійснюється в сучасних умовах не лише між гілками влади а й в середині кожної з гілок;

· Влада поділяється не лише за функціональною спрямованістю але й вертикальною.

За формою закріплення принципу розподілу влади може бути здійснена або безпосередньо з тексту конституції або внаслідок застосування системного способу тлумачення конституції.

Відповідно до концепції «системи стримувань та противаг» законодавча та виконавча влада перебуває в конкуренції між собою. Вона забезпечує можливість обмеження влади однією з гілок влади іншою.

До елементів механізму «системи стримувань та противаг» та конституції США відносяться:

1) Право президента застосовувати вето до прийнятих законів;

2) Призначення на вищі посади в органах виконавчої влади та суддів здійснює президент;

3) Можливість використання процедури імпічменту(сенату відносно президента);

4) Забезпечення різним строком повноважень вищих органів держави(президент-4 роки, конгримент-2 роки, сенатори-6 років) а також різний порядок формування.

Принципи національного(народного) суверенітету

Даний принцип означає, що єдиним джерелом влади є народ і ніхто не має права позбавляти народ цієї влади. В межах конституції зарубіжних країн даний принцип втілюється в 2 формулах:

· В конституції безпосередньо закріплюється принцип національного суверенітету;

· Право народу на повстання.

Крім загальних принципів виділяють також спеціальні принципи які притаманні для конституцій окремих держав(принцип демократичного централізму,принцип який передбачає закріплення провідної роллі партії у суспільному житті). Дані принципи притаманні для країн соціального табору.

Судові прецеденти

Наявність даного джерела права є характерною для країн загального права, особливо помітну роль судові прецеденти як джерело права відіграє в конституційному праві Великобританії. Всі судові прецеденти в КП ВБ умовно можна поділити на 2 групи:

1) Судові прецеденти, які стосуються питання конституційно-правового статусу особи;

2) Які стосуються організації діяльності органів державної влади.

 

Приклад:

В 1610р. король видав наказ, який передбачав заборону здійснювати будівництво в Лондоні, суд розглядаючи дану справу прийшов до висновку

- він не вправі здійснювати шляхом прийняття парламентського закону;

- прерогатива монарха є не більшою ніж це дозволено правом держави;

- монарх не може своїм рішенням визначати, які дії є злочинними.

На сьогодні судовий прецедент все частіше розглядається і як джерело права в межах романо-германської системи права, показовою в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини відповідно до законодавства європейських держав, а також Конвенції про права людини дані рішення розглядаються як джерело права. Всі рішення Європейського суду з прав людини можна поділити на імперативні та індикативні.

Імперативні рішення – є обов’язковими для сторін відповідної судової справи.

Значно складніше визначити правову природу індикативних рішень суду з прав людини, оскільки ці рішення формально не є обов’язковими, однак фактично дані рішення враховуються при прийнятті правозастосовних актів, а отже як наслідок вони також повинні розглядатися як джерело права.

Неформалізовані джерела:

- правові звичаї

- конституційно-правові угоди

1) Правові звичаї є насамперед характерними для країн загального права, в тім на сьогодні звичаї як джерело КП використовуються і в країнах континентального права. Так наприклад в Німеччині існує правило, що зміни до регламенту палат парламенту здійснюється шляхом досягнення консенсусу парламентської більшості і парламентської меншості, незважаючи на те, що для внесення відповідних змін формально достатньо голосів парламентської більшості.

Інший приклад звичаїв: в Росії поступово виникають звичаї, які передбачають, що спікером державної думи стає особа, яка є членом політичної партії, що набрала найбільшу кількість голосів на виборах.

Співвідношення КП норм і звичаїв існує декілька точок зору:

- дані явища розглядаються як синонімічні;

- звичай забезпечуються можливістю судового захисту, а КП угоди – ні;

- КП угоди врегульовують відносини між органами державної влади, а звичаї – в межах діяльності одного органу, тобто фактично КП звичаї не потребують консенсусу.

Умови звичаю:

- повинен існувати з незапам’ятних часів з 1189р.;

- розумність звичаю, якщо звичай виник в результаті свавільного рішення чи випадкових обставин(дарунок монарха) то такий звичай не може розглядатись як джерело права;

- визначеність звичаю;

- безперервність звичаю.

На сьогодні у ВБ при допомозі КП угод врегульовується наступний спектр питань:

- питань взаємодій монарха з парламентом і урядом.

Так у ВБ прем’єр-міністром призначається монархом особа яка є лідером партії, що перемогла на виборах;

2) саме цій особі монарх доручає сформувати персональний склад уряду;

3) уряд діє до тих пір доки користується підтримкою парламенту. У випадку втрати підтримки уряд добровільно йде у відставку або монарх призначає дострокові вибори. Монарх зобов’язаний підписати закон прийнятий парламентом. Крім того у відносинах ВБ з домініонами існують наступні КП угоди:

- на посаду генерал-губернатора призначається особа британською короною а не урядом за порадою прем’єр-міністра;

- звичаї врегульовують питання складу комітетів. Існує правило, що представництво в комітетах має бути пропорційним представництву політичним партіям.

 

 

Сутність конституції

Виділяють наступні теорії конституції:

- теорія суспільного договору, вона є похідною від теорії суспільного договору, яка вивчається в межах навчальної дисципліни теорії держави і права і передбачає наступне:конституція розглядається як угода всіх учасників суспільства, щодо прав і свобод людини, а також питань пов’язаних з організацією державної влади. Відповідно до суспільного договору згода надається шляхом затвердження тексту конституціями всіма членами суспільства.

- теологічна теорія – в цьому контексті конституція розглядається як явище, що походить від Бога;

- звичаєва – конституція відображає певні історичні традиції організації державної влади;

- юридична теорія конституції – передбачає, що конституція є основним законом держави і суспільства, а отже всі інші джерела права повинні відповідати їй і не суперечити, в межах цієї теорії конституція розглядається як акт який прийнятий установчою владою. В межах соціологічної школи права конституція розглядається як акт соціального компромісу.

- політична теорія конституції – передбачає, що конституція покликана встановити правила гри в сфері політики.

Всі розглянуті теорії передбачають таку принципову ознаку як те, що конституція обмежує публічну владу.

- марксистська теорія – конституція є надбудовою над базисом(виробничими відносинами), в межах цієї теорії акцентується увага на тому, що конституція є продуктом класової боротьби.

Властивості конституції:

- Вища юридична сила всі інші акти повинні розглядати конституцію як акт першої дії);

- Конституція має особливий порядок прийняття.

ü Установчими зборами.

ü Прийняття конституції шляхом референдуму(сам текст розглядається в парламенті;в межах парламенту не розглядається).

ü Прийняття парламентом(в такому випадку парламент розглядається не як

ü орган законодавчої влади, а як орган установчої влади. Саме таким чином була прийнята конституція Австрії та Японії).

Особливість внесення змін до тексту конституції:

Жорсткі (передбачають що остаточне рішення щодо внесення змін до тексту конституції приймається парламентом);

Особливо жорсткі(зміни потребують участі інших органів державної влади).

Конституція приймається при:

1. Створенні нової держави:

- утворення держави у процесі деколонізації;

- в процесі об єднання держави;

- в процесі розпаду держави.

2. У випадку різких соціально-економічних змін (революції)

3. Коли фактичні суспільні відносини зазнали принципових змін внаслідок чого, вникає об’єктивна необхідність прийняти нову конституцію для того щоб фактично закріпити відповідні зміни.

Розробка Конституції:

При розробці Конституції в більшості випадків парламент не відіграє провідної ролі, а функції розроблення Конституції покладаються на спеціально створені конституційні комісії, винятком у цьому відношенні може бути конституція Італії 1947р., яка безпосередньо розпрацьовувалась парламентом.

Конституційні комісії як органи які покликані розробляти текст конституції.

Можуть утворюватись 2 способами:

1) Утворюються представницькими органами (Росія);

2) утворюється або урядом або новою державою(Франція)

При розроблені конституції в авторитарних чи тоталітарних державах безпосередньо текст конституції створюється політичною партією, яка є головною і єдиною в межах відповідної держави.

Варіанти прийняття:

1. Прийняття представницькими органами:

- Установчі збори

- Парламент.

Установчі збори поділяються за способом формування:

- ті які обираються безпосередньо населенням;

- ті, які частково обираються населенням, а частково призначаються або главою держави або урядом.

За своєю компетенцією на:

- Суверенні – остаточне рішення щодо прийняття Конституції належить Установчим зборам;

- Не суверенні – які приймають конституцію однак текст конституції потребує затвердження іншими органами або референдумом.

- З обмеженою компетенцією – прийняття конституції і саме цією функцією їх компетенція обмежується;

- З не обмеженою компетенцією – Установчі збори, які мають право, крім прийняття конституції вирішувати також і інші питання.

Прийняття конституції парламентом. У цьому випадку він може формально наділятись повноваженнями установчої влади, в окремих випадках парламент формально не наділяється установчою владою, приймаючи конституцію в межах здійснення своїх повноважень.

2.Прийняття Конституції референдумом.

У випадку затвердження конституції шляхом референдуму, розроблення конституції здійснюється або парламентом (Установчими зборами) або спеціально створеним органом, який формує виконавча влада.

Французька модель КК.

1. КК у Франції здійснюється до набуття чинності відповідного НПА;

2. КК здійснюється 2 органами:

· Конституційною радою(розглядає питання відповідності законів конституції)

· Державною радою (розглядає питання відповідності актів органів виконавчої влади).

Обов’язковий КК здійснюється за органічними законами, регламентами парламентів і національних зборів. Факультативний-за звичайними законами.

Правом факультативного КК наділяється:

1. Президент;

2. Уряд;

3. Голова сенату;

4. Голова національних зборів;

5. 60 депутатів нижньої або верхньої палат.

Швейцарська модель КК.

Своєрідність в тому, що предметом КК не можуть бути союзні(загально федеративні) закони, а лише закони кантонів.

Для швейцарської моделі характерний інститут публічно-правового позову(країни Латинської Америки(процедура Ампара).

Ознаки:

1. Скарга на перевірку конституційності законів може бути подана будь-якою фізичною особою;

2. Аргумент скарги-порушення права, гарантується конституцією;

3. Мета скарги-звільнення особи від застосування до неї цього акту;

4. Перевірка конституційності НПА проводиться шляхом відкритого судового розгляду-сторонами виступають особа та орган державної влади, який видав відповідний НПА.

5. Принциповою ознакою процедури Ампари є те, що рішення, яке виноситься судом в межа процедури має виключно індивідуальний характер, а отже поширюється лише на суб’єктів відповідних правовідносин

 

 

«Конституційні засади правового становища особи»

1. Поняття та основні моделі конституційно правового станова особи в зарубіжних країнах.

В широкому розумінні конституційно-правовий статус особи-це юридичне становище особи визначене в конституції, та деталізовано в окремих законах.

В загальній теорії конституційного права виділяють 4 підходи(моделі) правового статусу особи:

1) Ліберальна(західна)- існують певні права людини і держава не бере участі в їх реалізації.

· Права людини

· Права громадянина

Ознаки:

1. Розрізняють права людини(належать кожному суб’єкту, як члену громадянського суспільства) і права громадянина(належать особі, як члену політичного суспільства). Різниця полягає в тому, що громадянину належать політичні права, всі інші права належать як людині так і громадянину. Відповідно до концепції основними правами вважаються природні права.

2. Права людини обмежуються у випадках:

· Якщо це шкодить навколишньому середовищу;

· Громадській безпеці тощо.

Але права людини обмежуються в тих випадках, якщо їх реалізація призводить до порушення прав третіх осіб. В межах концепції обов’язки особи або сформульовано обмежено або взагалі не згадуються.

2) Марксистко-ленінська(колективістська). Китай, Куба,В’єтнам.

Ознаки:

1. Основна увага приділена соціально-економічним правам;

2. На відмінно від ліберальної моделі в текстах конституції цієї моделі встановлена достатньо велика кількість обов’язків особи;

3. Обмеження прав особи визначено не правами оточуючих сторін,а

Показовим прикладом є конституція КНР,для якої характерні наступні ознаки:

Ø Першим правилом, яке передбачено в конституції КНР є право обирати і бути обраним, що не характерна для ліберальної моделі;

Ø Наявність особливих суб’єктивних прав – трудящі і особливість виду прав – права трудящих;

Ø Більша частина прав визнається лише за громадянами КНР;

Ø Права похідні від завдань та побудови соціалізму в КНР.

Конституція КНР не передбачає ряд прав-природних прав,право на життя, свободу думки та т.д.

Ø Наявність великого обсягу обов’язків.

3) Модель пов’язана з традиційним мусульманським правом.

Ознаки:

1. Людина не вільна розпоряджатись собою, все передбачене волею Аллаха;

2. Акцент в правовому становищі переноситься не на права особи, а обов’язком перед Аллахом;

3. Обов’язки здійснюються не стільки на правовій основі, скільки на релігійній.

4) Притаманна для країн

Ознаки:

1. Права особи визначаються від її приналежності до певної спільності;

2. Права людини реалізуються колективно і лише в колективі.

2.Структура КП статусу особи

Елементи:

v Принципи КП статусу особи

v Конституційні права і свободи

v Конституційні обоязки

v Гарантії конституційних прав і свобод

v Громадянство

Конституційно правове регулювання статусу особи в сучасних державах здійснюється за 3 принципами:

1. Принцип свободи

2. Принцип рівності(

3. Принцип взаємозв’язку прав та обов’язків особи.

Принцип рівності.

Даний принцип включає 4 принципи:

v Рівність перед законом

v Рівність перед судом

v Рівність прав і свобод людини

v Рівність конституційних обов’язків

В юридичній літературі виділяють 2 аспекти рівності:

1. Формальний

2. Фактичний

На рівні КП передбачається формальна рівність(рівноправ’я), що передбачає наявність рівних, стартових можливостей. Всі переваги які здобуває особа з часом є виключно результатом її розуму, вмінь, навичок, позитивних або негативних збігів обставин. Її складовою є заборона дискримінації, до недавнього часу дискримінація була передбачена в ПАР та в Зімбабве, де існував режим апартеїду.

На сьогоднішній день в більшості держав принцип формальної(юридичної) рівності безпосередньо передбачається в текстах конституцій.

Люстрація-це передбачена на конституційному рівні обмеження особи в здійсненні права на перебування на державній службі, яке існує внаслідок здійснення такою особою репресивних функцій за часів існування автолі тарних та тоталітарних режимів(обов’язково подивитися конституцію Італії).

Фактична рівність передбачає, що при врегулюванні правового статусу особи необхідно враховувати особливості цієї особи, які не уможливлюють наявність рівних стартових можливостей.

Фактична рівність забезпечується 2 правовими засобами

1. Диференціація правового регулювання. Означає здійснення державою правових засобів(при зняття правових норм, які передбачають врахування особливостей певною групою осіб).

2. Позитивна дискримінація. Передбачає надання певних переваг соціальній або етнічній групі внаслідок того, що в минулому відповідна соціальна група зазнавала утисків, що унеможливлює наявність рівних стартових можливостей. Для забезпечення рівних стартових можливостей відповідно соціальній або етнічній групі надаються державні гарантії та захист їхніх прав.

Принцип свободи.

Принцип свободи в ліберальній концепції обмежений з 3 підстав

1. Свобода однієї особи не повив призводити до порушення прав третіх осіб

2. Свобода обмежується категорією моралізму, дії які визнаються в суспільстві аморальними не можуть вчинятися в наслідок порушення моральних засад суспільства

3. Свобода це випадки юридичного патерналізму. На законодавчому рівні відбувається заборона певних дій, які держава заборонила внаслідок того, що здійснення відповідних дій шкодить самій особі.

Принцип свободи має 2 аспекти:

1. Позитивний(обумовлений тим, що для реалізації принципу свободи держава повинна вчинити певні активні дії)

2.. негативний(передбачає відсутність втручання за сторони третіх осіб).

Принцип взаємозв’язку прав та свобод людини.

В багатьох конституціях їх немає.

Способи закріплення прав, свобод та обов’язків. В КПЗК виділяють 2 аспекти:

1. Позитивний(передбачає наявність формулювань «особа має право»

2. Негативний(передбачає обмеження втручання в реалізацію конституційних прав зі сторони третіх осіб «забороняється обмеження».

Історично позитивний спосіб характерний для континентального права, а негативний для англо-американської правової системи. В сучасних умовах при закріплені в конституційних прав і свобод в конституціях європейських держав здійснюється поєднання позитивного і негативного способів.

Переваги виборів

В процесі виборів право на прийняття рішень делегується певним особам, які представляють ту чи іншу політичну силу. В більшості випадків такі особи володіють кваліфікованими знаннями, що призводить до фахової оцінки того чи іншого питання, і як наслідок приймається кваліфіковане професійне рішення. З іншої сторони, особи яким делегується відповідне право, можуть спотворювати свою початкову позицію з якою вони отримували перемогу на виборах в наслідок чого, прийняття кінцевого рішення з того чи іншого питання, суперечитиме волі виборців які голосували за відповідних осіб чи політичну силу.

Форми та різновиди референдумів:

1) Обов’язкові конституційні референдуми. використовуються в Австралії, Данії, Ірландії, Швейцарії. Означає що голосування з приводу внесення змін до конституції є обов’язковим. Правило та процедури проведення визначаються у конституції або законом. В окремих випадках може прийматися спец закон яким визначається проведення такого референдуму.

2) Скасувальний референдум. Референдум відхилення. Народне вето. Австрія Данія Австралія Швеція. Це процедура коли народне голосування справляє тиск на закон прийнятий законодавчим органом результат є обов’язковим.

У Швейцарії може ініціюватися подання громадян у Швеції та Австрії призначається меншістю членів парламенту в Італії процедура ініціюється законодавцем громадянами або регіонали органами влади в Італії процедура може використовуватися на скасування будь якого існуючого закону в інших випадках ця процедура застосовується до новоприйнятих законів

3) Референдум ініційований громадянами. Це референдум будь якого питання що провадиться за поданням громадян. Використовується уу Швейцарії, НЗ,США. Результат обов’язків але інколи переглядаються радами або законодавчими органами. Передбачається конституцією або спеціальним законом.

4) Дорадчий референдум. Використовується конститутивний, плебісцит. Це голосування з будь якого питання яке ініціюється урядом або парламентом результат не є обов’язковим. Використовується у Франції, ВБ, Канаді,Фінляндії. Правила та процедури такого референдуму можеть бути виписані у конституції(ФР) визначенні законом(Канада) або встановлюватися спеціальним законом щодо проведення конкретного референдуму.

Політичні функції референдуму:

· Що проводиться на запит правителя(глави держави). Імплементуються президентом, главою уряду або керівною особою для одержання громадського схвалення;

· Референдум на запит громадян, ініціюється громадянами чи групами громадян або проти правлячих авторитетів або без їхньої згоди(швейцарські ініціативи, італійські скасування референдумів, американські балотувальні пропозиції)

· Референдум що проводиться на запит пол. Партії голосування організоване ПП як частина її політ програми або для розв’язання внутрішніх політичних конфліктів(референдуми по членству ВБ у ЄС, референдум в Іспанії з приводу членства Іспаніїї в НАТО, референдуми в Австралії щодо внесення змін до конституції Австралії.

· За сферами:

Ø референдуми з приводу внесення змін до конституції;

Ø референдуми щодо конституційних питань;

Ø пов’язані з інтеграційними процесами.

Ø Референдум пов'язаний з правом нації на самовизначення(в Канаді двічі проводився референдум);

Ø Інші питання пов’язані з розвитком держави та основами суспільного ладу;

Мінуси і плюси референдуму це мінуси та плюси демократіїї.

 

Форма державного правління

Форма держави залежить від наступних чинників:

1. Історичні традиція(наявність монархії);

2. Особливості становлення національної держави;

3. Особливості етнічного складу населення тієї чи іншої держави;

4. Країни, утворені на теренах колишніх колоній при виборі форми державного правління або формі територіального устрою часто використовують модель яка існує колишніх метрополіях.

- Монархія. Ознаки:

· главою держави є монарх який не несе юридичної відповідальності за своєю діяльність(не підзвітний),

· титул (посада)глави держави має спадковий характер.

Абсолютна монархія(Саудівська Аравія)

· Вся влада належить монарху;

· Відсутня конституція;

· В тому разі якщо текст К наявний в К таких держав не встановлюється жодних обмежень щодо здійснення монархом своєї влади;

· Монарх очолює уряд;

· Може існувати дорадчий орган, який здійснює законопроектну діяльність.

Дуалістична монархія

· Виконавча влада належить монарху, законодавча парламенту;

Парламент обмежується наступними чинниками:

1) Монарх має право абсолютного вето:

2) Монарх має право розпуску парламенту;

3) Уряд не несе відповідальності перед парламентом;

4) Як правило, парламент складається з 2х палат:нижня палата обирається, а верхня призначається монархом. Верхня палата має право блокувати нижню.

Парламентарна(обмежена) монархія.

На сьогоднішній день країни Бенілюксу, Іспанія, Швеція, Норвегія, Люксембург, Лінгтенштейн, Данія, Андора.

· Влада належить парламенту;

· Обмежується інститутом контрасигнування, таким чином набуває чинності з моменту коли це рішення скріплюється підписом прем’єр міністра або відповідального за виконання цього рішення міністром;

· В контексті парламентарної монархії слід звернути увагу на «сплячі повноваження монарха», це ті повноваження якими юридично монарх наділений але фактично ними не користується.

Виборна монархія(Малайзія,ОАЕ) – самостійно!!!!!

- Республіка(США). Ознаки

Система стримувань і противаг(5 елементів);

· Відсутність відповідальності уряду перед парламентом;

· Відсутність права президента здійснювати розпуск парламенту;

· Позапарламентський спосіб формування інституту президента;

· Главою виконавчої влади є президент

Суперпрезидентські республіки(країни Латинської Америки, деякі країни СРСР)

· Наявність у президента права розпуску парламенту

· Президент може застосовувати або абсолютне вето(вето, яке неможливо подолати) або вибіркове вето.

Парламентарна республіка = парламентарній монархії.

· Як правило ПР президент обирається в стінах парламенту;

· Формально саме президент формує уряд, але фактично прем’єр міністр і уряд формується парламентською більшість;

· Будь яке рішення президента потребує скріплення підпису прем’єр міністра;

· Уряд діє до тих пір поки користується підтримкою парламенту.

Напівпрезидентська республіка(Італія, ФРН)

Виникла ц Франції, передбачена К 5 республіки, поєднує елементи як парламентарної так і президентської республіки, а саме:

· Президент обирається безпосередньо населенням;

· Президент має право розпуску парламенту що є не характерним для президентської республіки;

· Уряд несе відповідальність перед парламентом, що не характерно для президентської і властиво для парламентської.

- існує дуалізм між П і П-М.

 

Принцип правової держави

1) Для правової держави характерні:

2) Людина може робити все що не заборонено законом і така поведінка буде правомірною;

3) Права людини повинні зобов’язувати державу так само як і норми діючого права;

4) Держава може втручатися тоді, коли людина порушує вимоги права;

5) Людина ніколи не повинна розглядатися як засіб;

6) Держава є об’єднанням людей підпорядковані праву.

Існує 2 концепції правової держави:

· Формально правова держава(всі повинні дотримуватися закону,навіть якщо він неправильний)

· Матеріально правова держава(закон може не виконуватися за умови, якщо її виконання приведе до порушення прав людини(США). В цих державах використовується термін верховенства права.

Верховенство права за концепцією Вендайса включає 3 елементи:

1) Неможливості свавільного втручання держави в життя суспільства;

2) Рівність всіх суб’єктів правовідносин;

3) Права особи повинні мати механізм їх захисту і реалізації.

Верховенство права має 2 аспекти:

1) Формальний включає такі елементи:

· Повинна існувати система правових норм;

· Правові норми не повинні бути суперечними;

· Правові норми повинні бути доступними;

· Вимога послідовності, зміни норм права.

2) Матеріальний включає такі елементи:

· Право повинно відповідати міжнародним стандартам прав людини;

· Право повинно відповідати загальновизнаним принципам права(демократизму, гуманізму).

Принцип розподілу влади

Принцип розподілу влади може розглядатися як розподіл влади між гілками влади з однієї сторони, а з іншої сторони як розподіл влади між органами публічної влади та ОМС.

Традиційно принцип розподілу влади включає поділ на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади; влада здійснюється окремими органами; всі влади є рівнозначними. Розподіл влади є не метою,а засобом для досягнення свободи особи. В сучасних умовах принцип розподілу влади тлумачиться з урахуванням:

· Крім вказаних вище влад досить часто виділяють конституційно-наглядову владу. В конституціях Латиноамериканських держав, як окремий вид розглядається виборча влада;

· Розподіл влади здійснюється в сучасних умовах не лише між гілками влади а й в середині кожної з гілок;

· Влада поділяється не лише за функціональною спрямованістю але й вертикальною.

За формою закріплення принципу розподілу влади може бути здійснена або безпосередньо з тексту конституції або внаслідок застосування системного способу тлумачення конституції.

Відповідно до концепції «системи стримувань та противаг» законодавча та виконавча влада перебуває в конкуренції між собою. Вона забезпечує можливість обмеження влади однією з гілок влади іншою.

До елементів механізму «системи стримувань та противаг» та конституції США відносяться:

1) Право президента застосовувати вето до прийнятих законів;

2) Призначення на вищі посади в органах виконавчої влади та суддів здійснює президент;

3) Можливість використання процедури імпічменту(сенату відносно президента);

4) Забезпечення різним строком повноважень вищих органів держави(президент-4 роки, конгримент-2 роки, сенатори-6 років) а також різний порядок формування.

Принципи національного(народного) суверенітету

Даний принцип означає, що єдиним джерелом влади є народ і ніхто не має права позбавляти народ цієї влади. В межах конституції зарубіжних країн даний принцип втілюється в 2 формулах:

· В конституції безпосередньо закріплюється принцип національного суверенітету;

· Право народу на повстання.

Крім загальних принципів виділяють також спеціальні принципи які притаманні для конституцій окремих держав(принцип демократичного централізму,принцип який передбачає закріплення провідної роллі партії у суспільному житті). Дані принципи притаманні для країн соціального табору.