Вступ. Визначення мети та завдань краєзнавчої практики

Мукачево 2016

ЗМІСТ

1.ВСТУП. ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ КРАЄЗНАВЧОЇ ПРАКТИКИ……………………………………………………………………

1.1 Обґрунтування та значення туристиних походів і подорожей з краєзнавчою метою…………………………………………………………….……………...

1.2 Об’єкт і предмет туристичного краєзнавства……………………………………………………………………

2.ФУНКЦІЇ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО КРАЄЗНАВСТВА…………………………………………………………….

2.1 Стан краєзнавчої вивченості замків і фортець………………………………………………………………………..

2.2 Класифікація туристичних маршрутів…………………………. ………

3. ДАТА ……………………………………………………………..

3.1 Замок «Паланок»…………………………………………………………..

3.2 Замок Вілла Шенборна……………………………………………………………………....

3.3 Чинадієвський замок………………………………………………………

4.ДАТА ………………………………………………………………...

4.1 Ужгородський замок…………………………………………………………………………….

4.2 Історичний центр Ужгорода – площа Корятовича……………………………………………………………………...

4.3 Ужгородський ботанічний сад……………………………………………………………………………….

4.4 Зоологічний музей………………………………………………………….

4.5 Закарпатський музей архітектури та побуту…………………………………………………………………………..

4.6 Водоспад Шипіт………………………………………………………………………

4.7 Синевирське озеро………………………………………………………………………..

4.8 Музей лісу і сплаву………………………………………………………………………

4.9 Ужанський національний природний парк………………………………………………………………………...

4.10 Невицький замок………………………………………………….…

5. ВИСНОВКИ………………………………………………………...….

6. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………....

7. ДОДАТКИ………………………………………………………………

 

 

ВСТУП.ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ КРАЄЗНАВЧОЇ ПРАКТИКИ

Краєзна́вство — збір, накопичення і популяризація відомостей про певну територію з різних точок зору: географії, геології, метеорології, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо.

Мета краєзнавчої практики полягає у здійсненні зв'язку теорії з практикою навчання. В ході практики відбувається поглиблення теоретичних і формування практичних знань студентів про туристичний потенціал рідного краю, його рекреаційні ресурси, архітектурні споруди, музеї, санаторії, курорти та бази відпочинку.

Завдання краєзнавчої практики полягає в:

-розширення та закріплення знань про туристичний потенціал України, туристичні ресурси та туристичні об’єкти рідного краю.

-вивчення інфраструктурних ресурсів, під якими ми розуміємо, складові соціальної та виробничої інфраструктури, які можуть бути використані в організації туристичної діяльності. Вони охоплюють інфраструктуру краю і всі підприємства, задіяні в прийомі та обслуговуванні туристів. Туристична інфраструктура являє собою сукупність підприємств, що забезпечують екскурсійне обслуговування, транспортне обслуговування (автомобільний, залізничний, морський, річковий транспорт, аеропорти, транспортні магістралі, автостоянки), послуги гостинності (готелі, туркомплекси, турбази, будинки відпочинку, кемпінги, мотелі, пансіонати, ресторани, кафе, бари) та допоміжні послуги (банківські, валютно-фінансові, зв’язку, інформаційно-комунікативні, спортивно-оздоровчі, побутові, торгові, культурно-розважальні та ін.).

Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства

Туристичне краєзнавство формується на стику географічного, економічного, історичного й етнологічного краєзнавства, а також туризмознавства і рекреалогії шляхом міждисциплінарного синтезу їх теоретико-методологічних і прикладних напрацювань.

Туристично-краєзнавчі дослідження є важливим джерелом формування наукової фактологічної бази географії, історії, етнографії, дидактики, методики викладання шкільних курсів і курсів ВНЗ, поповнення музейних експозицій, змістовного насичення наукових і популярних видань. У процесі краєзнавчої діяльності учні та студенти на основі безпосереднього вивчення компонентів природи, природних комплексів і ресурсів, результатів господарської діяльності поселень формують географічні і суспільно-економічні поняття, накопичують дані для узагальнень, розвитку уявлень про систему складових географічного простору рідного краю.

Отже, основним об'єктом туристичного краєзнавства виступає, у широкому розумінні, рекреаційно-туристичний потенціал території, а у вузькодисциплінарному вимірі - рекреаційно-туристичний комплекс (РТК) рідного краю.

Рекреаційно-туристичний комплекс (РТК) - це функціональна підсистема територіальної рекреаційної системи, що характеризується єдністю території, яка володіє значним рекреаційним потенціалом, наявністю сукупності рекреаційних установ і підприємств інфраструктури, єдністю організаційних форм управління, що забезпечують ефективне використання природних і економічних ресурсів.

Іншими словами, об'єктом дослідження є рідний край через призму його туристичної самобутності. Характерними об'єктами національного туристичного краєзнавства виступають терени окремих одиниць адміністративно-територіального поділу держави, історичні й етнографічні краї (Волинь, Бойківщина, Гу-цульщина, Слобожанщина тощо), біосферні заповідники (Східні Карпати, Дунайський тощо), національні природні парки (Шацький, Карпатський, Подільські Товтри й ін.), ландшафтні парки (Меотида, Каньйон Дністра тощо), історико-культурні заповідники (Поле Берестецької битви, Древній Галич й ін.) тощо.

Похідними (тобто об'єктами нижчого рангу) основного дослідницького об'єкта туристичного краєзнавства виступають окремі територіальні одиниці досліджуваного краю, які вирізняються за характером наявних рекреаційних ресурсів, ступенем туристичної спеціалізації господарства та специфікою розвитку в їх межах туристики. Такі низові об'єкти дослідження у рек-реалогії (і рекреаційній географії) отримали назву територіальні рекреаційні системи (ТРС).

Об'єктами краєзнавчого інтересу виступають ТРС локального рівня. Зокрема, до них слід віднести такі таксономічні одиниці національного рекреаційно-туристичного комплексу:

-Рекреаційно-туристичний центр (наприклад, Львів, Моршин, Славське).

- Рекреаційно-туристичний вузол (наприклад, Східницько-Трускавецький, Поляна-Свалявський, Євпаторійсько-Сацький).

Предметом дослідження туристичного краєзнавства виступають окремі складові туристично-рекреаційного потенціалу краю - природні рекреаційні ресурси (мінеральні води, клімат, озера тощо), ступінь їх освоєння і характер експлуатації, пам'ятки історії і культури, туристичні заклади та інші об'єкти туристичної інфраструктури, а також різноманітні аспекти розвитку туристичного руху в краї.

 

ДАТА

ЗАМОК ПАЛАНОК

Головною пам’яткою Мукачево є замок Паланок (14-17 ст.), який стоїть на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу 13 930 кв. м. і є яскравим зразком середньовічної оборонної архітектури. Загальна довжина периметру замку 248 м, ширина – понад 100 м.

Точна дата заснування замку невідома, але в документах мукачівське укріплення, що входило в оборонну лінію кордонів Давньоруської держави за Карпатами, згадується вже в 11 ст. (Додаток А)

ЗАМОК ВІЛЛА ШЕНБОРНА

Палацово-парковий комплекс Шенборнів - серед найцікавіших визначних пам'яток Закарпатської області. Він зачаровує своєю вишуканістю, гармонією архітектурних форм і стилів. До того ж він відмінно зберігся як зовні, так і всередині, причому практично у своєму первісному вигляді. Палац Шенборнів (його також називають замок Шенборнів) розташований у 5 км від селища Чинадійово, в урочищі Берегвар (село Карпати), в 10 км від Сваляви і в 16 км від Мукачева. За кілометр від нього протікає річка Латориця. Первозданна карпатська природа, чисте повітря, велика кількість живності в лісах - ці місця були немов ідеально створені для полювання. Нічого дивного, що чинадіївські околиці облюбували і пристосували під світські розваги австрійські графи Шенборни-Бухгейми, які в ті часи були власниками тутешніх земель.(Додаток Б)

 

ЧИНАДІЇВСЬКИЙ ЗАМОК

Чинадіївський замок (інша назва — Замок «Сент-Міклош») — пам'ятка архітектури XIV—XIX століть. Чинадіївський замок, у 1450 році спорудив барон Перені. Вірніше за його наказом та бажанням було збудовано цей замок. Саме в цьому замку одна з найвідоміших жінок Мукачева, мужня Ілона Зріні, в 1682 році вперше побачила, і полюбила Імре Текелі. Він був угорським графом, і ватажком повстанців, супротивників австрійської монархії. Ілоні тоді було 39 років, а Імре 26, і, не дивлячись ні на що, вона відцуралася від володінь і титулу заради своєї любові. (Додаток В)

ДАТА

УЖГОРОДСЬКИЙ ЗАМОК

Ужгородський замок розташований в центрі міста на Замковій горі. Це унікальний зразок укріплень бастіонного типу на закарпатських землях, шедевр романського архітектурного стилю. Споруди фортеці відносяться до XII - XIII ст.. Ужгородський замок розташувався на високій горі вулканічного походження, що нависає над річкою Уж. Муроване укріплення було зведено у XIII ст. на місці давньоруського городища IX—XIII ст. Протягом XIII - першої половини XVI ст. замок неодноразово витримував облоги, руйнувався й відбудовувався. Найзначнішою була перебудова замку наприкінці XVI ст., виконана під керівництвом італійських майстрів на основі новітніх досягнень тогочасного фортифікаційного мистецтва. В цей час формується планування системи замкових укріплень, що дійшло до наших днів. У 1728 і 1879 рр. замок був істотно пошкоджений пожежею. У 1968 р. почата реставрація замку. У 1979 р. з північного боку відреставрували міст, перекинутий через рів, що частково зберігся, навколо палацу, частина оборонних стенів і бастіонів, дахи і внутрішній дворик замку. (Додаток Г)

 

УЖГОРОДСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД

У́жгородський ботані́чний сад — ботанічний сад Ужгородського національного університету (Закарпатська область,Україна), пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Розташований у місті Ужгороді на вулиці Івана Ольбрахта. Директор — Дмитро Сойма. Ботанічний сад заснований 28 листопада 1948^[2] року, на місці де існували два горіхово-фруктових сади: там росли 96 горіхів, а також яблуня, груша, черешня, вишня, алича, бузина, шипшина, ожина і верба. Ботанічний сад розташований на трьох терасах, перепад висот становить 22 метри. В Ужгородському ботанічному саду є сотні незвичних для Закарпаття рослин: клен цукровий, бамбук курильський,каштан їстівний, верба пані Матсуди, тополя бальзамічна, верба вавілонська, софора японська та інші. Всього в ботанічному саду зібрано 3 900 видів і сортів рослин відкритого ґрунту і 1 100 тепличних. У дендрарії росте близько 800 видів дерев і чагарників. У саду налічується 130 видів і різновидів хвойних рослин, зокрема: тис,метасеквойя, кипарис болотний. Флора Закарпаття представлена 400 видами рослин, серед яких такі ендеміки, якбузок угорський і волошка карпатська. На альпійській гірці представлена флора гір, це 150 видів рослин, у тому числіедельвейс. Декоративне квітникарство в ботанічному саду представлено 1200 видами, серед яких 120 видів троянд, 50 видів гладіолусів, 25 видів хризантем, 20 видів лілій. (Додаток Д)

ЗООЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ

Зоологічний музей Ужгородського Національного Університету був заснований 1945 р. при біологічному факультеті і діє на основі положення про ”Про Зоологічний музей Ужгородського національного університету”. завідуючий кафедрою зоології доцент Ілля Іванович Колюшев та перший директор музею Марія Яковлівна Кучеренко. Спочатку виставочні колекції звірів, птахів, риб, комах та інших тварин були створені на базі експонатів Ужгородської, Берегівської та Мукачівської гімназій і подарунків з різних наукових установ країни.Спочатку виставочні колекції ставали у пригоді студентам-біологам, допомагали оволодіти основами систематики тварин, вивчати їх поширення тощо. За час існування фонди музею та його експозиція постійно поповнювалися за рахунок експедицій (Кавказ, Біле море, Азербайджан, басейн Волги, Асканія-Нова). Також проводився обмін між зоологічними музеями міст Одеси, Ташкента, Томська, Львова, Москви, Самарканда. (Додаток Е)

 

ВОДОСПАД ШИПІТ

Шипіт (Шипот) - мальовничий водоспад, який знаходиться в Карпатському регіоні, на північних схилах гірського масиву полонини «Боржава», біля підніжжі гори Гемба. Розташований Шипітський водоспад у глибокій ущелині річки Пилипець (притока р.Репинки, басейн Тиси), Міжгірського району Закарпатської області. Відстань до найближчої залізничної станції «Воловець» близько 20 км, відстань до найближчого населеного пункту, села Пилипець – 5 км.

 

СИНЕВИРСЬКЕ ОЗЕРО

Озеро «Синевир» - є найбільшим озером українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря. Входить до складу Національного природного парку «Синевир». Розташоване це надзвичайно красиве озеро поблизу села Синевирська Поляна, Міжгірського району, Закарпатської області.

 

МУЗЕЙ ЛІСУ І СПЛАВУ

Музе́й лі́су і спла́ву — розташований біля села Синевир (Міжгірський район, Закарпатська область), на річці Озерянці(Чорна Річка), по якій колись сплавляли ліс, постачаючи його до Угорщини. Музей лісу і сплаву знайомить зі знаряддями праці лісорубів і плотогонів (бокорашів). У місці, де створено музей, в середині XIX ст. було побудовано унікальну гідротехнічну споруду — клявзу. Це булагребля з воротами для скидання води. Гребля функціонувала до 1960 р. У середині 1990-х рр. споруда відновлена​​, і на її основі створено музей, який входить до складу Національного природного парку «Синевир». Український Музей лісу і сплаву — єдиний у Європі.

НЕВИЦЬКИЙ ЗАМОК

Невицький замок — зруйнований замок біля села Невицьке в Ужгородському районі Закарпатської області. Замок вперше згадується на початку XIV ст., як опорна база місцевої феодальної фронди проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев'яного замку кам'яний. У 1644р. під час релігійних воєн трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці зруйнував замок.

ВИСНОВКИ

Під час краєзнавчої практики я побувала в цікавих історичний місцях. Відвідала різні архітектурні пам`ятки: замки, фортеці, музеї. Побувала у мальовничих куточках Закарпаття (о. Синевир, водоспад Шипіт, Соловей, Партизан). Екскурсії і туристські походи — важливий засіб формування світогляду студентів. Подорожі та екскурсії розширюють кругозір, дають можливість краще пізнати історію та туристичний потенціал своєї держави та рідного краю. Метою і завданням туристсько-краєзнавчої практики є вивчення туристських ресурсів України в регіональному аспекті, формування наукового світогляду, розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань, розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знання у практичній роботі, розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутніх фахівців. На нашу думку, сучасний фахівець туристичної галузі, в першу чергу, повинен досконало знати туристичний потенціал і туристичні ресурси своєї держави, свого рідного краю. Туристсько-краєзнавча практика дозволить майбутнім фахівцям у якійсь мірі компенсувати цю прогалину в їх практичній підготовці.
Теоретико-методичні засади освітнього краєзнавства розглядали у своїх працях О. Барков, В. Борисов, М. Мілонов, А. Даринський, Ю. Кононов, М. Костриця, К. Строєв та інші. Дослідженням в області туристичного краєзнавства присвячені роботи П. Шищенко, О. Дмитрука, О. Обозного, М. Костриці та ін. Однак, проблема туристсько-краєзнавчої підготовки майбутніх фахівців з туризму розглядалася науковцями недостатньо. Отже, туристсько-краєзнавча практика є важливою умовою формування краєзнавчої компетентності майбутніх фахівців. У результаті проходження практики студенти повинні знати:

- туристичні можливості території проходження практики;
- основні елементи топографічної підготовки, умовні позначення на краєзнавчих туристичних картах;

- репрезентативні туристичні об’єкти;

- основні правила організації і проведення туристських походів та подорожей;
- напрями дослідження і збереження культурної спадщини як національного надбання.

Замок «Паланок»

 

Додаток Б

Вілла Шенборна

Додаток В

Чинадіївський замок

Додаток Г

Ужгородський замок ХІ ст.

Додаток Ґ

Ужгородський ботанічний сад

Додаток Е

Зоологічний музей

Додаток Є

Закарпатський музей архітектури та побуту

Додаток Ж

Водоспад Шипот

 

Додаток З

Синевирське озеро

Додаток И

Музей лісу і сплаву

Додаток І

Невицький замок

Мукачево 2016

ЗМІСТ

1.ВСТУП. ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ КРАЄЗНАВЧОЇ ПРАКТИКИ……………………………………………………………………

1.1 Обґрунтування та значення туристиних походів і подорожей з краєзнавчою метою…………………………………………………………….……………...

1.2 Об’єкт і предмет туристичного краєзнавства……………………………………………………………………

2.ФУНКЦІЇ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО КРАЄЗНАВСТВА…………………………………………………………….

2.1 Стан краєзнавчої вивченості замків і фортець………………………………………………………………………..

2.2 Класифікація туристичних маршрутів…………………………. ………

3. ДАТА ……………………………………………………………..

3.1 Замок «Паланок»…………………………………………………………..

3.2 Замок Вілла Шенборна……………………………………………………………………....

3.3 Чинадієвський замок………………………………………………………

4.ДАТА ………………………………………………………………...

4.1 Ужгородський замок…………………………………………………………………………….

4.2 Історичний центр Ужгорода – площа Корятовича……………………………………………………………………...

4.3 Ужгородський ботанічний сад……………………………………………………………………………….

4.4 Зоологічний музей………………………………………………………….

4.5 Закарпатський музей архітектури та побуту…………………………………………………………………………..

4.6 Водоспад Шипіт………………………………………………………………………

4.7 Синевирське озеро………………………………………………………………………..

4.8 Музей лісу і сплаву………………………………………………………………………

4.9 Ужанський національний природний парк………………………………………………………………………...

4.10 Невицький замок………………………………………………….…

5. ВИСНОВКИ………………………………………………………...….

6. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………....

7. ДОДАТКИ………………………………………………………………

 

 

ВСТУП.ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ КРАЄЗНАВЧОЇ ПРАКТИКИ

Краєзна́вство — збір, накопичення і популяризація відомостей про певну територію з різних точок зору: географії, геології, метеорології, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо.

Мета краєзнавчої практики полягає у здійсненні зв'язку теорії з практикою навчання. В ході практики відбувається поглиблення теоретичних і формування практичних знань студентів про туристичний потенціал рідного краю, його рекреаційні ресурси, архітектурні споруди, музеї, санаторії, курорти та бази відпочинку.

Завдання краєзнавчої практики полягає в:

-розширення та закріплення знань про туристичний потенціал України, туристичні ресурси та туристичні об’єкти рідного краю.

-вивчення інфраструктурних ресурсів, під якими ми розуміємо, складові соціальної та виробничої інфраструктури, які можуть бути використані в організації туристичної діяльності. Вони охоплюють інфраструктуру краю і всі підприємства, задіяні в прийомі та обслуговуванні туристів. Туристична інфраструктура являє собою сукупність підприємств, що забезпечують екскурсійне обслуговування, транспортне обслуговування (автомобільний, залізничний, морський, річковий транспорт, аеропорти, транспортні магістралі, автостоянки), послуги гостинності (готелі, туркомплекси, турбази, будинки відпочинку, кемпінги, мотелі, пансіонати, ресторани, кафе, бари) та допоміжні послуги (банківські, валютно-фінансові, зв’язку, інформаційно-комунікативні, спортивно-оздоровчі, побутові, торгові, культурно-розважальні та ін.).