На основі інтегральної експертної оцінки керівництво визначає найбільш важливі, з точки зору їх впливу, фактори.

Найбільш поширеною та відомою моделлю проміжного середовища є модель "галузевої конкуренції" М. Портера, за якою безпосереднє оточення підприємства ототожнюється з галуззю, в якій функціонує підприємство.

Аналіз загального стану галузі та конкуренції в ній здійснюється за наступною схемою:

1 етап. З'ясовуються основні економічні показники галузі та їх стратегічна важливість. До основних економічних показників галузі відносять:

• кількість конкурентів та їх відносний розмір;

• кількість споживачів;

• характеристика бар'єрів входів ~ виходів з галузі;

• спрямованість та темпи технологічних змін як в процесі виробництва так і в створенні нових продуктів;

• характеристика продукції за ступенем стандартизації;

• можливість підприємств здійснювати економію на масштабах виробництва, транспортування, маркетингу;

• завантаженість виробничих потужностей;

• можливість застосування кривої "навчання / досвід " у такому вигляді, щоб середня ціна виробу зменшувалася по мірі того, як кумулятивний випуск зростає;

• чи здійснюються в галузі необхідні капіталовкладення;

• прибутковість галузі (вище чи нижче середнього рівня).

2 етап. Визначається, які конкурентні сили діють в галузі і ступінь їх впливу на підприємства галузі. Стан конкуренції в галузі за моделлю М. Портера можна охарактеризувати п'ятьма конкурентними силами:

• суперництво між продавцями в самій галузі;

• спроби компаній з інших галузей завоювати покупців своїми товарами - субститутами;

• можливість появи нових конкурентів у самій галузі;

• здатність постачальників сировини та комплектуючих диктувати свої умови;

• здатність споживачів продукції підприємства диктувати свої умови. Найбільший вплив на галузевий ринок здійснює суперництво між продавцями. Слід зазначити, що гострота конкуренції прямо пропорційна кількості фірм у відповідній галузі при інших постійних параметрах (бар'єри ринку, тощо). Тобто рівень конкуренції в галузі залежить від ступеня концентрації підприємств в галузі. Ступінь концентрації підприємств в галузі визначається на основі наступних показників: індекс концентрації ринку (CR), індекс Херфіндаля-Хіршмана (ННІ), індексу Джині (ID), кривої Лоренцо тощо. Оцінити ступінь концентрації на ринку на основі перелічених показників можна за допомогою комп’ютерної програми “Оцінка концентрації”. Методика розрахунку рівня концентрації за вищенаведеними показниками подана в інформаційному блоці даної програми. Вихідною інформацією для здійснення розрахунків є кількісна оцінка одного з наступних показників: обсяг виробництва продукції (бажано в натуральному вимірі), чисельність персоналу, вартість основних засобів, вартість активів, обсяг енергоспоживання тощо.

Найбільш поширеними показниками рівня концентрації на ринку є індекс концентрації ринку (CR) та індекс Херфіндаля-Хіршмана (ННІ). Індекс концентрації ринку (СR) визначається як частка від загальних продаж галузі, яка приходиться на декілька крупних фірм, проранжованих у відповідності з часткою ринку:

СR = , (1.1)

де - обсяг продаж крупних фірм;

- загальний обсяг продаж на ринку.

На відміну від попереднього показника, індекс Херфіндаля –Хіршмана дозволяє врахувати нерівність положення на ринку всіх підприємств галузі і визначається за формулою:

нні = , (1.2)

Де Si - частка ринку і - ої фірми.

Цей індекс приймає значення від 0 (в ідеальному випадку досконалої конкуренції, коли на ринку багато продавців, кожний з яких контролює дуже малу частку ринку) до 1 (коли на ринку діє тільки одна фірма, яка здійснює 100% випуску). Якщо ринкові долі визначати у відсотках, то індекс буде приймати значення від 0 до 10000. Чим більше значення індексу, тим вища концентрація продавців на ринку і тим менший ступінь конкуренції на даному ринку. Умовно можна прийняти наступну градацію залежності величини НН1 та ступеню конкуренції на ринку: