Визначення дати пологів і терміну вагітності на пізніх строках

- По даті останньої менструації: до першого дня останньої менструації додають 280 днів і отримують дату орієнтовного терміну пологів; щоб швидше встановити цей термін, Негеле запропонував простіший метод: від першого дня останньої менструації відняти назад три місяці і додати 7 днів.

- За першим ворушінням плода. У жінок, які народжують вперше, до дати першого ворушіння плода (20 тижнів) додають 20 тижнів (4 календарних міс + 18 днів). У жінок, які народжують вдруге, до першого ворушіння (18 тижнів) додають 22 тижні (5 календарних місяців + 1 день)

- По даних ультразвукового обстеження.

- По терміну вагітності, діагностованому під час першого відвідування жіночої консультації; помилка буде мінімальною, якщо жінка звернулася до лікаря в перші 12 тижнів вагітності

- По даті надання дородової відпустки, яка розпочинається з 30 тижнів вагітності. До цієї дати додають 10 тижнів.

Для швидкого і точного підрахунку терміну вагітності, по даті останньої менструації і по першому ворушінню плода, випускають спеціальні акушерські календарі.

 

 

3.Надання акушерської допомоги в пологах та післяпологовому періоді.

У приймальному відділенні з’ясовується анамнез, виконується загальне соматичне та зовнішнє акушерське обстеження, виконується очисна клізма, проводиться санітарна обробка, після чого роділля переводиться у передпологову палату.

У передпологовій палаті роділлю обстежують більш ретельно і встановлюють за нею динамічне спостереження, яке полягає в зовнішньому огляді та дослідженні роділлі кожні 2 години (вимірюється АТ, визначається частота серцебиття плода, його характер, ступінь просування голівки по родовому каналу та характер перейм) Піхвове дослідження у пологах повинно проводитися при госпіталізації роділлі в стаціонар і відразу після відходження вод. Крім того, для спостереження за динамікою пологів у першому періоді піхвове дослідження проводиться кожні 6 годин.

Після прорізування голівки проводиться акушерська допомога, яка спрямована на захист промежини та бережливе виведення плода. Вона складається з таких моментів:

1) регулювання потуг;

2) запобігання передчасному розгинанню голівки;

3) одночасного зниження напруги тканин промежини шляхом запозичення тканин;

4) виведення голівки плода поза потугою;

5) допомогти при народженні плечиків плода та тулуба.

Регулювання потуг проводиться таким чином: породілля повинна під час виникнення потуги її посилити або послабити. Щоб посилити – породілля впирається ногами, бере у руки ноги піднімає голову до грудей, та робить глибокий вдих. А коли хвиля скорочень зменшується, то послабити потугу можна поклавши руки на груди, головний кінець опустити, відовлікти породіллю, наприклад: попросити її порахувати.

Захист промежини.

Захист промежини починається з моменту прорізування голівки. Для того, щоб запобігти передчасному розгинанню голівки, акушер стає справа від породіллі і кладе долоню лівої руки на лонне зчленення так, щоб долонні поверхні щільно зімкнених між собою чотирьох пальців розміщувались плашмя на голівці, і, по можливості, покривали всю голівку. Таким чином ми запобігаємо передчасному розгинанню голівки та надмірно швидкому її проходженню по родовим шляхам. При цьому натискувати треба всією долонною поверхнею пальців, тоді як натискування тільки кінчиками пальців може призвести до травмування голівки.

Другий момент - виведення голівки із статевої щілини поза потугами. Суть цього моменту - у найбільш обережному виведенні голівки із статевої щілини. Здійснюється це за допомогою розтягування великим і вказіним пальцем бульбарного кільця над голівкою, як тільки закінчилася потуга.

Третій момент - зменшення напруги промежини. Мета - зробити промежину більш податливою до голівки за рахунок тканин, “позичених” із сусідніх ділянок, тобто зсув бокових тканин по можливості назад, в бік промежини.

Четвертий момент - регулювання потуг під час вставляння голівки тім’яними буграми. В цей час небезпека розриву промежини і надмірного здавлення досягає свого максимума. Перед акушером в цей момент стоїть завдання вміло регулювати потуги. Коли голівка зупинилась тім’яними буграми в статевій щілині, а підпотилична ямка - під лонним зчлененням, породіллі пропонують глибоко і часто дихати відкритим ротом. Тоді обома руками затримують просування голівки, поки потуга значно не послабшає. Права рука акушера здавлює поза потугою промежину над лицем плоду так, що вона зісковзує з лиця, ліва рука в цей час повільно припіднімає голівку плоду вверх і розгинає її.

П’ятий момент - звільнення плечового поясу і народження тулуба плоду. Після народження голівки породіллі пропонують тужитися. Голівку захватують обома руками так, щоб долоні обох рук плашмя прилягали до правої та лівої скронево-щічної ділянок плоду. При цьому голівку плоду підтягують вниз до тих пір, пори плечико не підійде під лонне зчленення. Потім лівою рукою захватують голівку (долоня знаходиться на нижній щоці плоду), припіднімаючи цією рукою голівку вверх, а правою ісуваючи промежину з заднього плечика. Останнє обережно виводять, щоб не порушити цілісність ключиць і промежини породіллі. Коли плечовий пояс звільнений, в підпахвові області плоду вводять спинки вказівних пальців рук і тулуб припіднімають вверх. Це сприяє швидкому і бережному його народженню.

Операція розтину промежини.

Ці операції здійснюються з метою профілактики розривів промежини та травми голівки плоду, а також для скорочення другого періоду пологів.

Показання:

а) загроза розриву промежини або ознаки розриву, що почався, оскільки рівні краї різаної рани загоюються швидше, ніж рваної;

б) гіпоксія плоду, недоношеність, тазове передлежання - перінеотомія зменшує стискання голівки м'язами промежини і запобігає її травмі.

 

Рішення про застосування операції приймає лікар, здійснює переважно акушерка.

Техніка операції. Зовнішні статеві органи жінки обробляють розчином йоду. Браншу тупокінцевих ножиць поза потугою вводять між передлеглою частиною плоду та стінкою піхви по лінії розрізу. Розтин проводять на висоті потуги, коли про­межина максимально розтягнута і стоншена. Довжина та глибина розтину повинна бути не менша 2 см.

Епізіотомія - розріз роблять на 2-3 см вище задньої спайки у напрямі до сідничного горба. Переваги епізіотомії -краще кровопостачання цієї ділянки сприяє кращому загоєнню рани.

Перінеотомія - розтин, виконаний від задньої спайки у напрямі ануса. Довжина не повинна перевищувати 3-3,5 см, довший розріз може перейти у розрив промежини третього ступеню.

На перінеотомну чи епізіотомну рану накладають шви. Спочатку кетгутом відновлюють цілість м'язів тазового дна і зашивають слизову піхви, потім накладають вузлові шовкові шви на шкіру промежини.

 

Проводиться первинний туалет новонародженого. Спостерігають за загальним станом роділлі, визначають крововтрату, здійснюють контроль за виділенням плаценти.

При задовільному стані роділлі і відсутності ознак внутрішньої або зовнішньої кровотечі можливо очікувати самостійного відокремлення плаценти і народження посліду протягом 30 хв.

В окремих випадках може трапитися затримка відокремленої плаценти. У зв’язку з цим необхідно знати ознаки, які вказують на те, що плацента відокремилася і знаходиться в нижньому сегменті матки, шийці або піхві. Ознаки відокремлення плаценти:

- ознака Шредера – зміна форми і висоти стояння дна матки. Одразу після народження плода матка приймає округлу форму і розміщується по середній лінії. Дно матки знаходиться на рівні пупка. Після відокремлення плаценти матка витягується, відхиляється праворуч, а її дно піднімається до правого підребер’я

- ознака Альфельда – опущення лігатури, що накладена на пуповину біля піхви, на 10-12см;

- ознака Чукалова-Кюстнера – при натискуванні ребром долоні над лоном відбувається втягування

пуповини при невідокремленій та невтягування пуповини при відокремленій від стінок матки плаценти.

- ознака Довженка – втягування і опускання пуповини при глибокому диханні вказує на те, що плацента не відокремилася, і навпаки – відсутність втягування пуповини при вдиху вказує на відшарування плаценти;

- ознака Клейна – аналогічна ознаці Довженка тільки при вимушеному натужуванні;

- ознака Штрассмана – при постукуванні по матці коливальний рух крові передається по пуповині тільки при невідшарованій плаценті. Для того щоб установити, що плацента відокремилася, достатньо використати 2-3 ознаки.

Якщо плацента не відокремилася, то відразу ж починають її виділення. Роділлі пропонують потужитися, під дією черевного пресу відшарована плацента звичайно легко народжується. Якщо цей спосіб не дає успіху, то вживають зовнішні прийоми по виділенню посліду.

Способи виділення посліду:

- спосіб Абуладзе – бережний масаж матки для її скорочування. Потім обома руками захоплюють передню черевну стінку в повздовжню складку і пропонують роділлі потужитися. Внаслідок значного підвищення внутрішньочеревного тиску народжується послід.

- спосіб Гентера – дно матки вивести до середньої лінії живота, бережний масаж. Тильні поверхні проксимальних фаланг пальців рук кладуть на дно матки в ділянці її кутів і поступово натискають на них в напрямку донизу і внутрішньо. При цьому способі виділення посліду роділля не повинна тужитися.

- спосіб Креде-Лазаревича – матку вивести до середньої лінії, легкий масаж для її скорочення. Потім дно матки охоплюють так, щоб великий палець знаходився на передній стінці матки, долоня – на дні, а чотири пальці – на задній стінці матки. Після цього вижимають послід – надавлюють на дно матки донизу і вперед вздовж осі тазу і одночасно зжимають матку в передньо-задньому напрямку.

Послідовий період закінчується народженням посліду. Послід, що народився, підлягає ретельному огляду на цілісність частин плаценти та наявність всіх оболонок.

Після народження посліду у всих породіль ретельно оглядають пологові шляхи. Шийка матки, стінки піхви, оглядаються за допомогою дзеркал. Всі знайдені розриви м’яких тканин родових шляхів (промежини, піхви, шийки матки) ушиваються в асептичних умовах під місцевою або загальною анестезією. Зовнішні статеві органи, внутрішня поверхня стегон обробляються одним з дезінфікуючих розчинів.

 

 

4.Визначення стану новонародженого за шкалою Апгар. Первинний догляд за новонародженим.

Тестування за шкалою Апгар - це система швидкої оцінки стану новонародженого і визначення потреби реанімаційних заходів на 1-ій і 5-ій хвилинах. Тест - сумарний аналіз за п'ятьма критеріями: забарвленні шкірного покриву, частоти серцебиття, рефлекторної збудливості, диханню і м'язовому тонусу. По кожному пункту крихті ставлять оцінку від 0 до 2. Потім результати сумуються, і виставляється загальна оцінка від 0 до 10 балів.

Симптоми	Оцінка в балах
Серцебиття	Відсутнє	Менше 100 за 1 хв.	100 і більше за 1 хв.
Дихання	Відсутнє	Слабкі неритмічні дихальні рухи	Адекватне, гучний крик
М’язовий тонус	Відсутній	Незначна флексія кінцівок	Добра флексія кінцівок, активні рухи
Рефлекторна реакція на відсмоктування з верхніх дихальних шляхів або тактильну стимуляцію	Відсутня	Гримаса	Крик, кашель або чхання
Колір шкіри	Різка блідість або центральний ціаноз	Тулуб рожевий, ціаноз кінцівок	Рожевий або локальний ціаноз

8-10 – здоровий новонароджений

6-7 – асфіксія легкого ступеня

4-5 – асфіксія середньої тяжкості

1-3 – важка асфіксія

0 – клінічна смерть

 

ДОГЛЯД ЗА НОВОНАРОДЖЕНИМ У ПОЛОГОВІЙ ЗАЛІ

ü Відразу після народження дитини (до перетинання пуповини) акушерка обсушує тіло та голову дитини стерильними, сухими, попередньо підігрітими пелюшками. Залишки родової змазки не видаляються.

ü Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1 хв. після народження дитини акушерка, замінивши стерильні рукавички, перетискає та перетинає пуповину і перекладає дитину на груди матері. Такий тісний контакт зміцнює “біологічний зв’язок” між матір’ю та дитиною, збуджує материнську турботу, стимулує лактацію, сприяє скороченню матки і відділенню плаценти в третьому періоді пологів за рахунок секреції пролактину в передній долі гіпофіза і окситоцину – в задній.

ü За появи пошукового і смоктального рефлексу акушерка допомагає здійснити перше раннє прикладання дитини до грудей матері.

ü Через 30 хв. після народження дитини акушерка електронним термометром вимірює новонародженому температуру тіла в аксілярній ділянці.

ü Після проведення контакту матері і дитини „очі в очі” (але не пізніше першої години життя дитини) акушерка після обробки рук проводить новонародженому профілактику офтальмії із застосуванням 0,5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі.

ü Контакт “шкіра-до-шкіри” проводиться не менше 2 годин у пологовій залі за умови задовільного стану матері і дитини.

ü Після завершення контакту “шкіра-до-шкіри” акушерка перекладає дитину на зігрітий сповивальний стіл, здійснює обробку та клемування пуповини, вимірювання зросту, обводу голови та грудної клітини, зважування, після чого проводиться первинний лікарський огляд і акушерка одягає дитині чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички. Дозволяється використовувати чистий домашній одяг.

ü Дитина, разом з матір’ю накривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка.

ü Десять кроків теплового ланцюжка:

1. Тепла пологова кімната (операційна). Оптимальною для матері та дитини вважається температура навколишнього середовища 25-28 С.

2. Негайне обсушування дитини відразу після народження підігрітими пелюшками.

3. Контакт „шкіра-до-шкіри” не менше 2 годин.

4. Грудне вигодовування починати протягом першої години після народження.

5. Зважування та антропометрію проводити після контакту „шкіра-до-шкіри”. Перше купання доцільно здійснювати вдома.

6. Правильно одягнути дитину, використовуючи теплі повзунки, сорочечку, шапочку, шкарпетки і накрити теплою ковдрою.

7. Цілодобове спільне перебування матері і дитини.

8. Транспортування в теплих умовах, разом з матір’ю.

9. Реанімація в теплих умовах.

10. Підвищення рівня підготовки та знань.

Догляд за пуповиною, пуповинним залишком, пупковою ранкою.

Перетинання та клемування пуповини:

· замінити використані рукавички на стерильні перед тим, як накласти стерильні затискачі на пуповину приблизно через 1 хвилину після народження дитини,

· перерізати пуповину стерильними ножицями,

· через 2 години після народження дитини на сповивальному столі накласти стерильну одноразову клему на 0,3-0,5 см від пупкового кільця,

· обробка культі пуповини антисептиками, антибіотиками недоцільна.

Догляд за пуповинним залишком і пупковою ранкою:

¨ обов’язкове ретельне миття рук,

¨ пуповинний залишок не треба накривати пов’язками або підгузниками,

¨ нема необхідності обробляти пуповинний залишок антисептиками за умови забезпечення раннього контакту матері і дитини „шкіра до шкіри” з подальшим спільним перебуванням,

¨ за умови відсутності раннього контакту “шкіра до шкіри” та подальшого відокремлення від матері з метою профілактики колонізації госпітальною флорою рекомендується обробка пуповинного залишку та пуповинної ранки розчином брилиантової зелені,

¨ дитину можна виписувати додому з пуповинним залишком, який не має ознак інфекції, за умови проведення медичним персоналом навчання та засвоєння матір’ю навичок догляду за пуповинним залишком,

¨ необхідно підтримувати пуповинний залишок (пупкову ранку) завжди сухими та чистими,

¨ до загоєння пупкової ранки купати дитину у кип’яченій воді,

Догляд за шкірою:

o Підмивання дитини здійснюють під теплою проточною водою так, щоб тіло не торкалось раковини, дівчаток спереду в напрямку до сідниць,

o Не доцільно без медичних показань використовувати для догляду за шкірою присипки, мазі, тощо,

o Перше купання новонародженого слід здійснити в домашніх умовах.

 

 

5.Оформлення медичної документації, щодо надходження вагітної до стаціонару, в пологах та при виписуванні з пологового будинку.