Обґрунтування вибору мови програмування

 

Для якісного і об`єктивного вибору мови програмування, потрібно порівняти найбільш актуальні мови програмування. Після цього визначити всі переваги і недоліки кожної з мов програмування. На сучасному розвитку найбільш актуальним і прогресивними мовами програмування є: С++, С# та Java.

 

Таблиця 1.1 – Порівняння С++, С#, Java

 

Особливість	С++	С#	Java
Неявне приведення типів	+	+	-
Параметричний поліморфізм	-	+	+
Блок finally	-	+	+
Блок else (виключення)	-	+	+
Контроль границь масивів	-/+	+	+

Продовження таблиці 1.1

 

Особливість	С++	С#	Java
Множинне наслідування	+	-	-
Значення параметрів по замовчуванню	+	+	-

 

В таблиці 1.1 наведено порівняння найбільш актуальних мов програмування на даному етапі розвитку інформаційних технологій. У таблиці присутня частина ознак які є відмінними для тієї чи іншої мови програмування.

Можна перерахувати переваги мови C# над іншими мовами програмування:

‒ використовує проміжний код і тому може виконуватись на будь-яких комп'ютерах, незалежно від апаратного і системного забезпечення;

‒ є повністю об'єктно-орієнтованою − код можна писати тільки у класах;

‒ має багато доповнень, які полегшують програмування;

‒ має засоби автоматичного вивільнення непотрібної пам'яті;

‒ має зручний набір типів;

‒ підтримка стратегії.NET.

‒ програма на C# може складатися як з одного, так і з декількох файлів, що містять вихідний текст на мові програмування C#. Кожен такий файл має розширення.сs [5].

Враховуючи всі вищенаведені доводи, можна сказати що мова програмування C# є найбільш доцільною для реалізації поставленого завдання.

 

 

Висновки

 

Проаналізувавши роботу працівників ЖЕКу було вирішено створити власний програмний продукт. Переглянувши існуючі реалізації схожих продуктів, було підтверджено, що вони мають певні недоліки і тому розробка власної програмної реалізації є актуальною задачею.

Створено список завдань, які мають бути реалізовані в програмному продукті. Шляхом аналізу найефективнішою мовою програмування для даного продукту було обрано мову С#.

 

РОЗРОБКА ІНТЕРФЕЙСУ ПРОГРАМИ ТА ПРИКЛАДІВ

 

Розробка інтерфейсу програми

 

Клієнт відображає на екрані макрооб’єкти і переходить в режим очікування команд від користувача. На рисунку 2.1 зображено структуру вікна програми.

 

 

Рисунок 2.1 – Вікно програми. Структура вікна

 

Назва вікна – симуляція працівників ЖЕКУ

Меню:

Файл:

- Відкрити – завантажує інформацію про об’єкт із файлу, в який було записано (формат.emp)

- Зберегти – зберігає інформацію про об’єкти у файл з розширенням (.emp);

- Вихід – вихід з програми.

На робочій області розміщуються макрооб’єкти та мікрооб’єкти (працівники ЖЕКУ, їдальня, каналізація). Всі елементи будуть мати форму прямокутників.

При натисненні правої кнопки мишки по працівникові відбувається виділення та звільнення об’єкта в залежності від попереднього стану. Виділених працівників можна рухати за допомогою стрілок. Працівник, що потрапляє у макрооб’єкт каналізація починає автоматично рухатись. Як тільки він залишає каналізацію, рух зупиняється. Працівник, що належить макрооб’єкту їдальня може рухатись разом з ним за допомогою натиснення клавіш А та S (вліво та вправо відповідно). Для додавання нового мікрооб’єкту натискуємо клавішу «Insert». Після натиснення клавіші «Insert», з’являється форма де вводяться його параметри (прізвище, ім’я зарплата та вік), тип мікрооб’єкта (працівник, відповідальний працівник, ледачий працівник). Після натискання «OK» новий працівник буде доданий у випадковому місці на робочій області.

 

Приклади використання

 

Приклади використання (use cases) – це важливий елемент проектування. Приклад використання розкриває можливі способи взаємодії між користувачами програми та самою програмою і дозволяє розробникам приділити більше уваги поліпшенню зручності програми.

Приклад 1: Створення нового мікрооб’єкта. Для цього користувач натискає кнопку «Insert». З’являється форма для додавання нового об’єкта. В ній містяться такі поля як: тип мікрооб’єкта, прізвище, ім’я зарплата та вік. Після заповнення полів і натиснення клавіші додати працівника, мікрооб’єкт додається на форму (рисунок 2.2).

 

Рисунок 2.2 – Додавання нового мікрооб’єкта

 

Приклад 2: Інформація про об’єкт. Наприклад на полі є багато мікрооб’єктів і потрібно дізнатись інформацію про одного з них. Для цього на мікрооб’єкті клацаємо лівою кнопкою миші. І з’являється вікно з короткою інформацією про об’єкт (рисунок 2.3).

 

 

Рисунок 2.3 – Вікно інформації про об’єкт

 

Приклад 3: Збереження та відкриття файлу. Для збереження або відкриття файлу відкривається діалогове вікно в якому користувач задає шлях. Формат файлу програмно вписується, тому його неможливо змінити. Збереження файлу – серіалізція даних (рисунок 2.4). Відкриття файлу – десеріалізація (рисунок 2.5).

 

 

Рисунок 2.4 – Серіалізація даних

 

 

Рисунок 2.5 – Десеріалізація даних