ТОП 10:

Функція захисту в кримінальному процесі.



В ряді статей нової Конституції України підкреслюється непорушність прав громадян, регламентуються умови забезпечення юридичної допомоги громадян, вказується, що "кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура" (ст.59). Конституційне закріплення цього положення надає особливе значення теоретичним аспектам функції захисту в кримінальному процесі.

Згідно з чинним законодавством функція захисту на всіх стадіях кримінального процесу вирізняється повною самостійністю. Функція захисту починає діяти значно раніше, ніж буде сформульовано слідчим обвинувачення, і може продовжувати діяти після того. коли обвинувачення буде припинено. Її поява, розвиток, розширення і звуження її сфер дії не можна розглядати тільки в зв'язку з пред'явленням обвинувачення, його припиненням . винесенням виправдувального вироку і закриттям справи. Завдання захисту полягає в тому, щоб захищати права кожного учасника, порушені в той чи інший момент судочинства. Функція захисту (скорочено "захист") являє собою процесуальну діяльність, направлену на з'ясування обставин, які виправдовують обвинуваченого, виключають або пом'якшують його відповідальність, а також на охорону його особистих і майнових прав. Захист - це усвідомлена, цілеспрямована діяльність як самого обвинуваченого (підозрюваного), так і захисника, цивільного відповідача і його представника. Саме вони являються суб'єктами функції захисту, їх цілеспрямованість отримує вираження у вигляді процесуального інтересу.

З появою обвинувачення особі надається можливість в тій чи іншій мірі від нього захищатися.

Головне завдання захисту — повне або часткове спростування висновків, які містяться в обвинуваченні. Захист прагне перш за все показати необґрунтованість обвинувачення. Обвинувачення необґрунтоване, якщо твердження, які містяться в ньому, не відповідають об'єктивній дійсності або якщо докази, наведені для підтвердження обвинувального тезису, недостатні для доведення основаного на них висновку.

Поряд із спростуванням фактів в завдання захисту входить оспорювання законності обвинувачення, її юридичної аргументації. Таке оспорювання стосується аргументації обвинувачення, пов'язаної як з юридичною оцінкою конкретних фактів, які відповідають елементам складу злочину, так і з встановленням кримінальної відповідальності обвинуваченого. Крім цього, захист прагне спростувати юридичну аргументацію санкції, яка може бути застосована до обвинуваченого, а якщо повне спростування неможливе - старається домогтися більш сприятливої для обвинуваченого інтерпретації1.

У юридичній літературі існують різні точки зору щодо того, з якого моменту в кримінальному процесі виникає функція захисту. Більшість вчених вважають, що це відбувається після того, як слідчий виносить постанову про притягнення особи як обвинуваченого, оскільки з цього моменту процес ведеться проти конкретної особи - обвинуваченого. На думку В.Д. Адаменко поява захисту обумовлена появою обвинувачення. Поки по кримінальній справі неоформлене конкретне обвинувачення у встановленому порядку, нема і не може бути функції захисту2. Далі він пише, що підставою обвинувальної діяльності служить обвинувальний тезис так само, як в основі захисту лежить контр тезис обвинувачення. Захищатися можна від конкретного і визначеного, обґрунтованого, аргументованого і сформульованого тезису, а також від дій по реалізації цього обвинувального тезису.

Захист є функцією вторинною, похідною від функції обвинувачення. Де немає обвинувачення, немає і захисту3. Цю ж точку зору в дещо іншій формі виражає професор М.С.Строгович, який вважає, що функція захисту зводиться до сукупності процесуальних дій. направлених на спростування обвинувачення, на встановлення невинності обвинуваченого або на встановлення обставин, які пом'якшують його відповідальність3.

Функція захисту в кримінальному процесі появляється задовго до пред'явлення обвинувачення. Вона. як правило, появляється в момент порушення кримінальної справи. Будь-яка особа, стосовно якої порушено кримінальну справу, має право захищатися. Органом дізнання, слідчому і прокурору буває не так просто пред'явити обвинувачення в справах про вбивство, хабарництво, зґвалтування, не говорячи вже про злочини проти держави.

Про дію функції захисту в стадії попереднього розслідування, але до появи обвинуваченого свідчать права, якими наділяється підозрюваний. Він може давати показання, заявляти клопотання і відводи мати захисника, подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, вимагати перевірки прокурором правомірності затримання ( ст. 43-1 КПК), обраний стосовно підозрюваного запобіжний захід може бути оскаржений прокурору.

1 Савицкий В.М., Право обвиняемого на защиту в социалистическом уголовном процессе, с.26 2Адамененко В.Д., Субьектьі защитьі обвиняемого, Красноярск, 1991, с.17

3Строгович М.С., Курс советского уголовного процесса, М., 1968, Т.1, с.192

В ряді випадків підозрюваний не стає обвинуваченим в зв'язку з тим, що він енергійно здійснював свій захист, використовуючи надані для цього законом права.

В повному об'ємі проявляються функції захисту при розгляді справ про застосування заходів медичного характеру до осіб. які вчинили суспільне небезпечні діяння. Відомо, що здійснення тут функції захисту не пов'язано з появою обвинуваченого. Згідно ч. 5ст.45 КПК України захисник допускається при розслідуванні даної категорії справ з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння. Це свідчить, що функція захисту здійснюється незалежно від наявності обвинувачення і виникає значно раніше появи обвинувачення.

Наглядне вираження функції захисту проявляється в наданні права оскарження ухвал (постанов) суду про порушення кримінальної справи щодо нових осіб, щодо свідків, потерпілих, експертів, які дали завідомо неправдиві показання або завідомо неправдиві висновки. В таких випадках ще обвинуваченого немає, однак такі рішення судів в силу ст.355 КПК можуть бути оскаржені особами, стосовно яких порушена справа, і їх скарги повинні бути розглянуті судом другої інстанції, причому з метою захисту їх прав повинен допускатися захисник.

Захист виникає не тільки з появою обвинувачення, пред'явленого у встановленому законом порядку. Він не перестає діяти і після вступу вироку в законну силу. Суд виніс виправдувальний вирок, однак функція захисту продовжує діяти, так як мотиви виправдувального вироку можуть бути оскаржені виправданим. Функція захисту проявляється і в наступних стадіях:

при виконанні вироку, судового нагляду7 і перегляду справ у зв'язку з ново виявленими обставинами. Вирок вступив в законну силу, засуджений не оспорює його правильність, але необхідно вирішити питання, пов'язані з усуненням непорозумінь, які виникли при

виконанні вироку. Ось чому в засідання суду, як правило, викликається засуджений, який наділяється рядом прав для захисту своїх інтересів.

Ці міркування дозволяють зробити наступні висновки. Роль захисту ширше забезпечення інтересів обвинуваченого, акт пред'явлення обвинувачення є лише однією із умов прояву захисту в кримінальному процесі. Багатогранність форм його прояву, різноманітність процесуальних засобів захисту не дозволяє розглядати функцію захисту лише як функцію, яка протистоїть обвинуваченню, як функцію, яка захищає інтереси тільки особи, якій пред'явлено обвинувачення. Протистояння обвинуваченню - це лише одне із завдань функції захисту. Її роль значна і в забезпеченні такого режиму діяльності слідчих і судових органів, коли ні один невинний не буде притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений.

Тому захист є реакцією на кримінальне переслідування і існує там, де воно виникло.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.231.25.104 (0.004 с.)