Правила тлумачення договорів. Відсутні умови договору . Міжнародні правила тлумачення торгових термінів

Тлумачення і юридична кваліфікація договору

Поняття та логіко-семантична природа договору. Мета тлумачення: воля або волевиявлення

Склад договору та його роль у тлумаченні

Тлумачення та оцінка умов договору

Правила тлумачення договорів. Відсутні умови договору. Міжнародні правила тлумачення торгових термінів

Договір як підстава юридичної кваліфікації

Поняття та логіко-семантична природа договору

Згідно зі ст. ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

КЗпП Стаття 21. Так визначає т рудовий договір

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст. 2 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. і Віденської конвенції 1986 міжнародний договір - це регульоване міжнародним правом угоду, укладену державами та іншими суб'єктами міжнародного права в письмовій формі незалежно від того, чи міститься така угода в одному, двох або кількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування.Міжнародний договір чітко і конкретно фіксує права та обов'язки сторін.

Як бачимо, головне в договорі - угода сторін, яке, за висловом І.А. Покровського, є "творчою силою договору".

У цивільному праві договір розглядається як різновид угоди (двостороння угода), а угода відповідно до Закону є дія суб'єктів права, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Звідси логічно випливає, що й договір, як різновид угоди, є дія. Насправді договір не сама дія. Договір як угода є результатом дії, двох односторонніх угод (оферти та акцепту).

Але що таке угода? Це щось відмінне від дії. Цим словом позначається взаємна згода з чим-небудь.

Під згодою розуміється, у свою чергу, одностайність, однодумність, спільність точок зору, тобто думок про щось. Згода, - з'єднані в одному два голоси, дві думки.

Договір - це, отже, думка, спільна для двох чи більше суб'єктів про їх взаємних правах та обов'язках, взаємне поведінці. Те, що договір і дії, спрямовані на його формування, не одне і те ж, випливає з розмежування їх самим законодавцем. Законодавець на основі багаторічної традиції, визнаної наукою і практикою, відмежовує договір як угоду від дій, які його створюють (оферти та акцепту).

Договір як угода, як загальна думка про взаємну поведінку суб'єктів є ідеальний об'єкт. А всяке ідеальне не існує поза матеріального. Матеріальною оболонкою є яка-небудь знакова система. Такою знаковою системою для договору є мова. Зовнішньою формою договору виступає письмова або усна мова.

Договір, викладений у письмовій формі, стає юридичним документом, тобто документом, що містить юридичну інформацію (про права та обов'язки учасників договору). Саме договір-документ і є об'єктом тлумачення.

М.Н. Брагінський і В.В. Витрянский розрізняють договір-угоду і договір-правовідносини. Договір-угода як юридичний факт не має змісту. Його має договір-правовідносини. Видається, що таке розмежування штучне. Договір як угода є певною ідеальною моделлю майбутнього правовідносини..

Смисловий зміст мають не тільки договори вербальні (усні та письмові), але укладені без застосування природної мови шляхом конклюдентних дій. В останньому випадку в якості знаків, що передають думку, виступають не знаки мови (слова і вирази), а самі дії. Очевидно, що ці дії також інтерпретуються, розуміються сторонами в ході укладення та виконання договору.

Коли мова йде про тлумачення договорів, то маються на увазі насамперед письмові договори. Ці договори різноманітні за своїми ознаками (текстуальному обсягу, предмету, суб'єктивному складу і т.д.). Договори нормативного характеру (наприклад, міжнародні, колективні тощо), що містить норми права, розглядаються як джерела права та їх тлумачення мало чим відрізняється від тлумачення нормативних актів. До них примикають договори, які оформляють тривалі відносини між конкретними суб'єктами права, наприклад, про організацію перевезень, підряду на будівництво об'єкта, простого товариства та інші, розраховані на тривалі відносини, повторювані дії.

Зазначені договори містять відповідні правила поведінки контрагентів. Ці правила від норм права відрізняються тим, що поширюються на не визначеного кола суб'єктів, як норми права, а на конкретних, персоніфікованих, названих у договорі на ім'я суб'єктів. Можна сказати, що в тому і іншому випадку мова йде про тлумачення правил поведінки, поміщених в мовну оболонку. Ті й інші назовні виступають як якісь мовні висловлювання, явища мови, сформульовані для регулювання поведінки.

Сторони у договорі, зазначає В. Ансон, у відомому сенсі встановлюють для себе право, оскільки вони не порушують заборон, можуть встановити на свій розсуд будь-які правила. Звідси випливає, що в тлумаченні норм права (нормативних актів і договірних правил, статей договору) більше спільного, ніж відмінності.

Відсутні умови договору

У ході тлумачення договору найчастіше важливо встановити і усвідомити не тільки те, що є у змісті, тексті договору, але і з певністю встановити ті умови, яких там немає. Звичайно, встановлення умов, відсутніх у конкретному договорі, випливає з потреб рішення конкретної справи, з суперечки сторін, в якому одна з них в обгрунтування своїх вимог або заперечень може апелювати до умов, які договором прямо не передбачені і не фігурують серед припущених, звичайних умов.

У числі відсутніх можуть бути умови, передбачені диспозитивними нормами, імперативними нормами і звичаями. У першому випадку відсутнє в договорі умову заповнюється диспозитивноюнормою, у другому випадку - відповідно імперативною нормою, звичаями. У третьому випадку мова йде про відсутність такої умови, яке не передбачено прямо законом і може бути встановлено тільки угодою сторін (випадкове умова).

Якщо в ході тлумачення встановлено відсутність умови, відповідно до закону є істотним, то це дає підставу для визнання договору недійсним.

У спорах, пов'язаних із зовнішньоторговельними угодами, важливе значення має вирішення питання про застосовне до даної справи права і про компетенції відповідного суду розглядати цю справу. У таких випадках необхідно встановити наявність або відсутність відповідних вказівок у договорі. Встановивши відсутність вказівок договору про застосовне до договору праві або арбітражного застереження, суд самостійно вирішує зазначені питання відповідно до норм міжнародного приватного права.

Тлумачення і юридична кваліфікація договору

Поняття та логіко-семантична природа договору. Мета тлумачення: воля або волевиявлення

Склад договору та його роль у тлумаченні

Тлумачення та оцінка умов договору

Правила тлумачення договорів. Відсутні умови договору. Міжнародні правила тлумачення торгових термінів