Стаття 287. Оренда державного та комунального майна

1. Орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, — відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства — щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

Організаційні та майнові відносини, пов’язані з передачею

в оренду цілісних майнових комплексів державного сектора економіки, а також цілісних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Утворення орендного підприємства здійснюється відповідно

до статті 115 цього Кодексу. Статут суб’єкта господарювання, утвореного на базі орендованого майна, не може суперечити умовам договору оренди.

Стаття 288. Суборенда державного та комунального майна

Орендар має право передати окремі об’єкти оренди в

суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Передача в суборенду цілісних майнових комплексів не

допускається.

Стаття 289. Викуп (приватизація) об’єкта оренди

Орендар має право на викуп об’єкта оренди, якщо таке право

передбачено договором оренди.

Умови викупу орендованого державного (комунального) майна

(цілісного майнового комплексу) визначаються відповідно до закону.

Орендар має право у будь-який час відмовитися від

здійснення передбаченого в договорі права на викуп об’єкта оренди.

Приватизація цілісних майнових комплексів, зданих в

оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.

Стаття 290. Оренда землі у сфері господарювання

Відносини, пов’язані з орендою землі як засобу

виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами.

Оренда земельної ділянки без договору, укладеного в

письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається.

Розмір плати за користування земельною ділянкою, що є

державною або комунальною власністю, не може бути нижчим за встановлений відповідно до закону. Випадки звільнення від плати за користування земельною ділянкою або зменшення розміру плати визначаються законом.

Стаття 291. Припинення договору оренди

Одностороння відмова від договору оренди не допускається.

2. Договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу (приватизації) об’єкта оренди;

ліквідації суб’єкта господарювання-орендаря;

загибелі (знищення) об’єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На

вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються

відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Стаття 292. Лізинг у сфері господарювання

Лізинг — це господарська діяльність, спрямована на

інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій

лізинг може бути двох видів — фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно,

призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Майно, зазначене в частині першій цієї статті, яке є

державною (комунальною) власністю, може бути об’єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об’єктами лізингу земельні ділянки, інші

природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об’єкт лізингу до іншої особи

не є підставою для розірвання договору лізингу.

Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до

цього Кодексу та інших законів.

Параграф 6. Iнші види господарсько-торговельної діяльності

Стаття 293. Міна (бартер) у сфері господарювання

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується

передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.

Сторона договору вважається продавцем того товару, який

вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар

більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству.

Не може бути об’єктом міни (бартеру) майно, віднесене

законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов’язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання.

До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що

регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.

Стаття 294. Зберігання у товарному складі

Товарним складом визнається організація, що здійснює

зберігання товарів та надає пов’язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності.

Товарний склад є складом загального користування у разі

якщо із закону, інших правових актів або виданого суб’єкту господарювання дозволу (ліцензії) випливає, що він зобов’язаний приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця.

Зберігання у товарному складі здійснюється за договором

складського зберігання.

До регулювання відносин, що випливають із зберігання

товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Глава 31 КОМЕРЦIЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО (АГЕНТСЬКI ВIДНОСИНИ) У СФЕРI ГОСПОДАРЮВАННЯ

Стаття 295. Агентська діяльність

1. Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

2. Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

3. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

4. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

5. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.