Державна скарбниця в козацькій державі

Від початку визвольної війни гетьман Б. Хмельницький прагнув проводити самостійну фінансову політику, вважаючи її однією з основних ознак державності. Фінансову сферу держави гетьман спочатку контролював особисто, а з 1654 р. була введена посада гетьманського підскарбія. Генеральний підскарбій — одна з найвищих посад у гетьманській адміністрації. Підскарбій відповідав за стан фінансів козацького війська, розподіл натуральних та грошових податків, встановлював мито, очолював скарбову канцелярію. Державні фінанси підпорядковувались гетьману, були невіддільні від його приватного господарства і мали натуральний характер. Доходи створеного державного скарбу за Б. Хмельницького становили сотні тисяч золотих.

Поповнення державної скарбниці здійснювалося з чотирьох основних джерел: земельного фонду, прикордонного мита, доходів від промислів, торгівлі та податків. 60

Основні джерга поповнення державної скарбниці

тт_о,чОДИ В'Д

„,-осподарських сільської <>

пром ислів

Податки

Прикордонне мито

_.„одарства складали реквізовані в

Основу державного п>>' ^г..„ '

.. ^г.. _л.,,;іи власністю Війська Запорізького,
польської шляхти землі, які сі*..

......іпбниці діставалась від земельних

Частина доходів державної ^сь'^г

Г • пін маєтків магнатів, шляхти і

володінь колишніх королівін¹ ..

V трьох воєводствах (Київському,

католицького духовенства. ■>'. _г

_ _тт..,,у) королівщинам належало близько

Брацлавському та Чернігівсько*'- ',,„„

.г._п... ^г. „;_ близько 1400, католицькій церкві -

450 міст і сіл, магнатам і шляхт' „..

„_{п т} '.,',ули зайняті селянами и козаками,

понад 50. Ці землі частково ¹-.„ _. „

. „ військового скарбу. Селяни, що
частково перейшли у віданії".

¹ пі скарбові податки. Більшу частину

мешкали на цих землях,платі)-'. •

.опшині та козакам, які не одержували цих земель держава передала с'Ь'г

^ ^к _оцастирям. З цього фонду виділялися

,бниці держава одержувала від У власність держави перейшли

Торгівля та податки

Земельний фонд

ніякої платні грішми, а також землі й урядовцям, але якщо мусили повернути скарбові, часто перетворювались на влз^1землі військовий скарб продав. Значні доходи до сільськогосподарських пром млини, винокурні, броварнь підприємства, які раніше на Великого поширення набула о\

„їй втрачали свої посади, то ці землі в^ш.... „іяки ж щедрості гетьманів ці землі і і скарб їх втрачав. Деяку частину

^

 

_іігжали королівщинам аоо шляхті. _|Єнда. Орендарями були монастирі та

магістри. Багатші козаки та міщани брали в оренду млини, винокурні, шинки.

Важливою статтею поповнення державного скарбу були доходи від торгівлі. Існував ряд внутрішніх торгових зборів, що їх платили на торгах і ярмарках, зокрема возове - від кількості возів, помірне - від мір збіжжя, повідерне - від продажу відрами спиртних напоїв, а на дорогах - мостове, перевіз. Великі міста гроші від цих зборів брали на власні потреби, а містечка передавали їх до скарбу. Повністю належали скарбові мита від ввезення та вивезення товару (за вивіз — "свекта", за довіз - "індукта"). У 1714 р. було введено новий податок -"головщину" - не з вартості товару, а з "голови" власника та наймитів, що везли товар. Усі старі оборонні універсали, надані купцям було скасовано, "аби і найменший ущербок скарбові нашому військовому не був", але гетьман іноді звільняв від мит та інших торгових зборів.

Постійним джерелом прибутків військового скарбу були податки. За податковою системою Гетьманщини оподатковувалось найбільш незаможне населення - селяни та міщани, а козаки та монастирі податків не платити. Селяни платили різні податки, в тому числі: побір або подимне - постійний податок від хати, дворів, землі; так звані "стадії". Податки сплачували частково продуктами, частково грішми. "Стації" йшли на утримання війська, і розмір їх залежав від місцевих умов. Розміри податків становили від 1 до 12 золотих. Певної одиниці оподаткування не було: в одних місцевостях брали податки від землі, в інших- від кількості худоби.

На користь гетьманської адміністрації йшли: "показанщина" — податок на виробництво горілки, тютюнова десятина. Великі прибутки давало мито від продажу горілки, дьогтю, тютюну, зборів з млинів.

Податки часто здавали на "відкуп" в оренду окремим особам або організаціям. Орендарі звичайно збирали з населення більші суми, ніж треба було здати до скарбу.

І Видат ки із дер жавного скарбу

І 1. | Утри мання послів

 

2.	Утримання гетьмана
	і
^3	Платня вищій військовій старшині й адміністрації
	і
А.	Благодійні внески на церкву
	і
5.	Державне будівництво

Кошти державного скарбу за часів Б. Хмельницького витрачали в основному на утримання послів і на військові потреби. Рядових козаків за службу забезпечували земельними ділянками. Вища військова старшина й адміністрація одержували платню грішми: генеральний писар - 1000 золотих, генеральний обозний, військові судді — по 300, судовий писар — 100, гетьманський бунчужний, гарматні, полкові, сотенні хорунжі - по 50 золотих на рік.

Фінанси України в середині XVII ст. в цілому були добре організовані. Державний скарб, успішно долаючи труднощі, виконував покладені на нього важливі функції. Проте державний скарб не був відмежований від приватного скарбу гетьмана. Першу спробу відокремити державні фінанси від приватних, гетьманських зроблено гетьманом І. Брюховецьким. Він вважав за доцільне передати державні фінанси до Московського царського скарбу, встановив посаду генерального підскарбія як керівника державних фінансів. З цього часу починається втручання Москви у фінансові справи України. Неподільність особистих коштів гетьмана і державного скарбу негативно відбивалася на українських фінансах. Так, у 1687 р. після арешту та заслання гетьмана І. Самойловича конфісковано і державну скарбницю, в якій були нерозподілені державні та власні кошти гетьмана. Половину усіх коштів узяла Москва, а половина залишилася гетьману І.Мазепі, який широко використовував ці скарби. І. Мазепа повністю об'єднав державний та приватний фонд. Після його смерті спеціальна комісія на чолі з Карлом XII розглянула питання - кому належить спадщина гетьмана: його небожеві, А. Войнаровському, тобто чи є вона приватною власністю гетьмана, чи Війську Запорізькому, тобто Українській державі? Комісія вирішила питання на користь Войнаровського.

Козацька рада в 1710 р. обирає гетьманом в еміграції П.Орлика, який змушений був витрачати свої кошти на державні справи. Новообраний гетьман уклав зі своїми виборцями та запорозькими козаками договір, який дістав назву "Конституція права і вольностей Війська Запорізького" або Бендерська Конституція. За цією конституцією передбачалося, що військова скарбниця (генеральська скарбниця) - то державний скарб і фінанси в гетьманській державі. Керував нею генеральний підскарбій.

Конституцією встановлювався поділ між державним скарбом та особистими коштами гетьмана, тобто державний скарб відокремлювався від гетьманського й передавався в розпорядження генерального підскарбія. На цю посаду могла бути обрана лише "людина значна й заслужена, маєтна й добросовісна". Для утримання

гетьмана ("на ранг гетьмана", "на булаву й особу його гетьманську") надавалися рангові маєтності, земельні володіння. Важливі скарбничі справи вирішувалися виключно на зборах старшинсько-козацької ради.