Військовий скарб Запорізької Січі

(кінець XV ст. - 1 775 р.)

Джерела скарбу

Характер доходів

Кошові регалії і домени

Доходи від промислової експлуатації рибальських і мисливських угідь, земель (зимівників і хуторів)

Військова здобич

Воєнні трофеї, здобуті шаблею - "козацький хліб"

Субсидія королівська, платня царська та гетьманська

Допомога грішми, хлібом, горілкою, військовими припасами з боку Росії й Гетьманщини, до 1648 р. -Польщі

І Податок на користь січової й паланкової старшини. і Стягувався без імунітетів і неоподаткованого мінімуму

Військовий оклад

з усіх козаків (курінних і одружених) по 1 крб. 50 коп. з

душі (в другій половині XVIII ст.).

Одружені козаки ("гніздовики") вносили додатковий

податок з сім'ї_____________________________________

Мито

За перевіз товарів із сусідніх країн транзитом через запорізькі землі. З а п еревіз горілки б рало ся натурою І

Господарська десятина та медове

Стягувались у паланках від хуторів і млинів натурою, від промислів і пасік - грошима. За користування посполитами військовою землею - 10 відсотків урожаю

Торгове

Податок акцизного типу з крамарів, на січовому ринку -

10 відсот ків від вартості това рів___________________

Куфовий збір

Від кожної привозної бочки (куфи) спиртних напоїв по одній кварті (близько 1 л) або її вартість грошима

Податок з шинків

Подимне

По 2,50-5,00 крб в рік сплачували в скарб господарі, що І
д ержали шинки (корчми) у Січі, паланках і зимівн ик ах
Податок з хат по селах поспільства (селянства),
підданих вій ська, щ о жил и в па л анках_________________

межах

Мостове

Плата за перевози по Дніпрі та річках

За порізьких Вольностей____________________________

Орендна плата

За крамниці та дуби (вантажні човпи), що належали курінним. В и трачалась н а потреби курінного товарис тва

Руга, роковщина

На утримання це ркви і духо венства

Іншідоходи

Безхазяйне, виморочне, конфісковане майно, викуп за
полонених і засуджених, судові штрафи________________

На Запорожжі сформувалась нова українська (козацька) державність, яку фахівці називають прообразом, зародком справжньої держави. Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Січі була січова Рада.

Економіка Запорізької Січі складалася з двох секторів: колективно-січового та індивідуально-паланкового. Земля належала війську, всім і кожному, хто був зарахований до війська.

Запорізька Січ значною мірою забезпечувалась продукцією власних промислів і господарювання, а маючи надлишок одних благ і недостачу інших, вела активну зовнішню торгівлю.

Фінансова система Запорізької Січі сформувалася під впливом бюджетно-фіскальних інститутів польської, київської й литовської доби в Україні.

Скарбниця Запорізької Січі була сховищем не лише грошей, а й різних цінностей, які надходили в розпорядження Коша. Скарб слугував також: архівом та складом військових клейнодів і оздоб, виконував роль арсеналу, де зберігалися бойові припаси і зброя.

До службових обов'язків січового скарбника (шафара) та його апарату належало: приймання доходів, видача грошей та речей; ведення обліку касових сум і матеріальних цінностей; складання звіту кошовому та козацькій Раді.

Шафар виконував обов'язки державного казначея та інтенданта. До складу скарбової старшини входило два шафари, два підшафарії, та кантаржей з невеликим штатом канцеляристів.

Головними джерелами прибутків Війська Запорізького були при­родні багатства краю, воєнна здобич, внутрішня та зовнішня торгівля, мито від товарів, продажу вина, подимний податок, царська платня.

Військові прибутки запорозькі козаки використовували перш за все на громадські справи — купівлю бойових припасів, продовольчі товари, обладнання перевозів, будови човнів, утримання духовенства і всієї військової старшини.

Контрольні питання

1. Які основні ознаки державності?

2. Державне управління в Запорізькій Січі.

3. Охарактеризуйте економіку Запорізької Січі.

4. Що являла собою державна скарбниця Запорізької Січі?

5. Назвіть головні джерела прибутків Війська Запорізького?

6. Що таке особлива нерухома скарбниця?

7. Як використовувались військові прибутки?

8. Які гроші були в обігу в запорозьких козаків?

9. Що таке грошове та хлібне утримання?

Завдання для самопідготовки

на

1. Доведіть, чому сформовану нову Українську державність
Запорожжі фахівці називають прообразом справжньої держави.

2. Назвіть права та обов'язки січового скарбника.

3. Підготуйте доповідь на тему: "Доходи державної скарбниці
Запорізької Січі", "Видатки січового бюджету".

4. Охарактеризуйте видатки військової скарбниці.

Тема А. Державний скарб за часів Гетьманщини

Основні терміни козацька держава, гетьман, універсали, власність, державний
і поняття: скарб, возове, помірне, повідерне, мостове, перевіз, подимне,

стації, підскарбій, оренда, приватний скарб, мито

4.1. Утворення Української Гетьманської держави

Специфічні засади внутрішньої організації козацької держави сформувалися під впливом двох основних факторів: традицій та звичаїв суспільного життя українців, насамперед Запорізької Січі, яка стала своєрідним зародком новоствореної держави. Ці фактори визначили напіввійськовий характер української державності.

Функції держави виявились у запровадженні власного територіального поділу, створенні та діяльності органів публічної влади, введенні своєї податкової системи. За часів Б.Хмельницького територія Української держави простягалась на 200 тис. км² і охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих землях проживало понад 3 млн осіб. В основу адміністративного поділу було покладено структуру козацького війська. Територія держави поділялась на полки та сотні. Кількість полків постійно змінювалась. Так, в 1649 р. їх налічувалося 16, а в 1650 р. - вже 20.

Основним органом публічної влади була Військова (Генеральна) рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання. З метою зміцнення гетьманської влади Б.Хмельницький частіше скликав старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі.

Главою і правителем України був гетьман, який очолював уряд і державну адміністрацію. Як головнокомандуючий він скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, мав право видавати загальнообов'язкові акти - універсали. Система органів публічної влади мала три рівні: генеральний; полковий; сотенний.

Реальна вища влада у державі належала генеральному урядові, до якого входили гетьман та генеральна старшина, повноваження генерального уряду поширювалися на всю територію України.

На місцях управляли полкові та сотенні уряди. Полковий уряд обирався полковою старшиною і складався з полковника та полкових урядовців, а сотенний - з сотника та його помічників. У великих містах управління здійснювалося магістрами, в малих, але привілейованих — отаманами.

4.2. Економічне становище за часів Гетьманщини

За часів Гетьманщини головною галуззю господарства України було сільське господарство. У XVII ст. в Україні сіяли пшеницю, жито, овес, ячмінь, гречку, просо, льон, але були і великі плантації тютюну, а в північних полках - коноплі. Переважно старшини і монастирі володіли вітряними і водними млинами. Важливе місце в промисловості Гетьманщини займало ґуральництво, здобування поташу, селітри, яка йшла на виробництво пороху.

Україна кінця XVII ст. мала тісні економічні та торговельні зв'язки з Заходом, Кримом, з чорноморсько-дунайськими країнами, Московщиною, Персією, Кавказом. У ці країни гнали худобу, везли шкіри, віск, тютюн, селітру, горілку, скло тощо.

За часів гетьмана Мазепи економічний стан України значно покращався, незважаючи на старання Петра І позбавити Україну економічної незалежності. У 1701 р. Петро І заборонив вивозити за кордон (крім Росії) селітру, сало, поташ, віск, шкіру. Дозволялось продавати товари за кордон тільки через російські порти.

Гетьман Мазепа надавав господарським справам великого значення: сотні універсалів гетьмана стосувалися землеволодіння, сільського господарства, торгівлі, промисловості. Мазепа входив у всі деталі господарства і керував ним сам.

Промисловість України за часів Мазепи набула значного розвитку. Створюються нові промислові заклади, розширюються старі. Гетьман та його уряд заохочували організаторів підприємств різними пільгами.

Тривав швидкий розвиток таких провідних галузей господарства, як гутництво та рудництво. Серед власників гуті були гетьмани, вища старшина, монастирі.

Низька якість української руди та недостача її на Гетьманщині змушувала довозити залізо та залізні вироби з Росії, що збільшувало економічну залежність від Росії. Розвивалися й інші галузі промисловості, зокрема людвисарство, потрібне для артилерії та виробництва дзвонів. У маєтках, які належали єпископським кадетам і монастирям, виробляли високоякісний папір.

За часів гетьмана Мазепи все більшого значення набувають різні ремесла. Ремісники об'єднувалися в цехи, які дбали про високу якість продукції, боролися з конкурентами, вишукували засоби для збуту своїх виробів. Найбільш поширеними були цехи: теслярські, ковальські, кушнірські, кравецькі, пекарські, слюсарські, гончарські,

цирульницькі, шевські, бондарські. Для багатьох сіл головним джерелом існування стали такі промисли, як бондарський, ткацький.

Північна війна, вторгнення шведів, терор Петра І, руйнація сотень сіл та міст, конфіскація великостаршинських маєтків і поява нових господарів — москалів - зруйнували економічні досягнення, які були за гетьмана Мазепи. Але вже на початку XVIII ст. під впливом Росії економічне життя України починає відбудовуватися.

Для потреб російського війська в Україні розгортається вівчарство, конярство. Петро І спробував створити казенні вівчарські ферми. Проте спроба була невдалою. Організація казенних вівчарень була пов'язана з бажанням Петра І поширити в Україні суконні мануфактури. Першу велику мануфактуру засновано в 1719 р. На початку XVIII ст. російські підприємці почали масово скуповувати і вивозити до Росії прядиво, а в 20-х роках засновуються мануфактури для переробки прядива.

Важливою галуззю господарства України було тютюнове. У 1724 р. з України вивезено 37 884 пуди тютюну. За наказом Петра І в Охтирці засновано тютюнову мануфактуру, але вона працювала незадовільно.

За часів гетьмана Д. Апостола значного розвитку набула скляна промисловість, головним осередком якої була Чернігівщина. Найбільшим попитом користувався різнокольоровий посуд: червоний, синій, зелений. Цей вид промисловості, незважаючи на конкуренцію російського скла, існував до кінця XVIII ст. Гути залишалися переважно в руках шляхетства та монастирів, а робітниками були українці.

Важкий час за Петра І переживала паперова промисловість, яка досягла за гетьмана Мазепи високого рівня. Після запровадження Петром І цензури друкованих в Україні книг, кількість їх зменшується, що призвело до зниження попиту на папір. У XVIII ст. місцеве виробництво паперу було таке незначне, що великі діячі виписували папір високого гатунку з Петербургу та Москви.

Багато запорожців, козаки та селяни з Гетьманщини займалися таким сталим промислом як чумацтво, тобто постачали сіль та рибу з Криму. В першій половині XVIII ст. промисловість України здебільшого обслуговувала сировинну російську промисловість та російську армію. Царський уряд намагався захопити українську промисловість, будувати російські державні підприємства на українській сировині, мануфактури, заводи під керівництвом своїх урядовців, використовуючи працю українських селян. Поруч з

державними підприємствами з'являються приватні, власниками яких були виключно росіяни або німці.

Найбільш розвиненою була торгівля. Внутрішня торгівля зосе­реджувалася по містах, де існували крамниці й торгові ряди. У XVIII ст. поширюються кількаденні ярмарки, на які приїздили купці з усієї України, а іноді й з-за кордону. Петро І обмежував зовнішню торгівлю України і вживав різних заходів, щоб спрямувати закордонні зв'язки України на російські ринки.

З часом головне місце в зовнішній торгівлі зайняла українсько-російська торгівля. До Росії вивозили сировину - шкіру, вовну, спиртні напої, худобу. З Росії ввозили сіль, голки, ножі, коси, хутра, тканини.

У 1754 р. за доби гетьмана К. Розумовського на російських кор­донах скасовано мито і українсько-російська торгівля вже не мала перешкод. Економічне життя України стало складовою частиною загальноросійського - формувався всеросійський ринок.

У зв'язку з приєднанням до всеросійської економічної політики в промисловості України відбуваються значні зміни. Поруч із старшинськими промислами висуваються нові - купецькі та частково селянські. Великого розмаху набувають в Україні російські державні та приватні підприємства. Поряд з російськими підприємствами розгортаються промислові заклади в маєтках українських старшин, особливо в маєтках гетьмана К. Розумовського та П. Румянцева.