Основні методичні підходи до оцінки стратегічної конкурентоспроможності підприємства.

В найбільш загальному вигляді стратегічний аналіз - це комплексне дослідження економічної системи за параметрами, які визначають її майбутній стан.

У процесі проведення стратегічного аналізу об'єкта зазвичай застосовуються такі прикладні прийоми і методи:

-SТЕР-аналіз;-SWОТ-аналіз;-SРАСЕ-аналіз;-GАР-аналіз;-метод аналізу LОТS;-РІМS-аналіз;

Охарактеризуємо деякі з них:

Метод SТЕР-аналізу дозволяє охарактеризувати зовнішню економічну ситуацію комплексно, оцінюючи вплив чинників: суспільних, технологічних, економічних, політичних, правових. Аналіз здійснюється за схемою «чинник - підприємство». Результати аналізу оформлюються у вигляді матриці, на горизонтальній осі якої визначаються чинники макросередовища, на вертикальній - сила їхнього впливу в балах, рангах або інших одиницях виміру. Результати SТЕР-аналізу дозволяють оцінити зовнішню економічну ситуацію, що склалася в галузі виробництва та комерційної діяльності.

Одним із найпоширеніших інструментів стратегічного аналізу позиції підприємства (потенціалу) в конкурентній боротьбі є метод SW0Т-аналізу.

SWOТ-аналіз передбачає виконання певної послідовності дій.

1.Ідентифікація та вивчення факторів зовнішнього оточення підприємства з метою виявлення поточних та потенційних загроз та своєчасного запобігання збитків внаслідок їхньої дії.

2.Ідентифікація та вивчення факторів зовнішнього оточення підприємства з метою виявлення поточних та потенційних можливостей, необхідних для запобігання загрозам і зміцнення конкурентних позицій.

3.Ідентифікація та аналіз сильних позицій складових потенціалу - конкурентних переваг підприємства.

4.Ідентифікація та аналіз слабких сторін потенціалу підприємства.

Метод SPAСЕ-аналізу є похідним від SWOТ-аналізу та застосовується для оцінки сильних та слабких сторін діяльності невеликих підприємств за такими групами критеріїв:

-фінансова сила підприємства (ФС);

-конкурентоспроможність підприємства (КП);

-привабливість галузі (ПГ);

-стабільність галузі (СГ).

На основі вивчення ключових критеріїв у складі кожної групи складається матриця спрямованої стратегії в системі координат SРАСЕ та будується вектор позиції підприємства, що оцінюється. Положення вектора визначає тип рекомендованої стратегії (консервативна, захисна, конкурентна, агресивна) для зміцнення конкурентних позицій.

64. Поняття "розвиток", його роль місце і значення в господарській діяльності

Внаслідок розвитку виникає новий якісний стан об'єкта, що виступає як зміна його складу або структури (тобто виникнення, трансформація або зникнення його елементів чи зв'язків).

Складовою розвитку є економічний розвиток, який в універсальному словнику-енциклопедії трактується як якісні й структурні зміни в національних економіках як наслідок економічного зростання; чинники, що впливають на економічний розвиток: людський капітал, капітал фінансовий і майновий,природні ресурси, технологія, культура; коли всі чинники виступають у великій кількості, вони здатні стимулювати економічний розвиток, коли їх бракує – можуть бути перепоною для економічного розвитку.

Структуру економічного розвитку формує розвиток усіх його елементів: розвиток економічної системи, розвиток галузі, розвиток підприємства,розвиток людського, фінансового та майнового капіталу, розвиток інноваційних та інвестиційних процесів тощо. Кифяк В. узагальнив та систематизував підходи до трактування розвитку підприємства.

 

65. Концепції розвитку підприємств. Сучасні моделі розвитку підприємств. Еволюційна модель змін (концепція організац роз-ку) планування, ініціювання здійснення змін, залучення великої к-ті учасників;розвиток-доготривалий ретельний всеохоплюючий процес змін на п-ві.Революційна модель змін.Рухомі сили зростання модель1967р.автор Даун життєвий цикл включає 3 етапи 1боротьба за автономію 2стрімке зростання 3уповільнення. Модель управлінської участі 1967р автори Ліппіт,Шміт. Життєвий цикл:дитинство,юність,зрілість.Модель старіння і структура 1971 автор скотт,фази: неформальна, формування бюрократія.Розвиток як результат подолан кризового зростання організац. 1972р автор грейнер. Ментальність членів організ 1974 автор Торнебрш. Модель «функціональні проблеми» 1975р автор Лінден. Організаційна структура 1978р Автор Кац, Кан.Прості організації структура. Теорія життєвих циклів організації 1979р. Адізес Етапи зростання,старіння. Зовнішній соц контроль.Структура льготи та відносини з навколишнім середовищем Джон Кімберлі 1979р. Біологічна корпорація 1990р. Автори Вуіяр, Келл. Основні етапи реструктуризація, оживлення,оновлення. Теорія «Є» та «О» організація змін. Автор Бір, Норіам.Теорія «Є» пердбачає досягнення фін цілей. Теорія «О»розвиток корпоративн культури та мотиви праці співробітників. Концепція реінжинірингу бізнесу 1991р Камплер,Чавлін.Радикальне перепроектування п-ва і його найважливіш процеси для кардинального покращення найважливіших показників д-ті та ефект

67. Сутність та фази розгортання кризи.Банкрутсво підприємства як результат розвитку кризових явищ в його дія-ті. Невідповідність госпо-фін діяльності п-ва критеріям беззбитковості, самоокупності та самофінансув, неадекватність його д-ті умовам зовніш середов призводить до порушення параметрів його життєдіяльн,внаслідок чого виникають спочатку окремі кризові явища,а потім системна криза або кризовий стан п-ва.Кризове явище – стале погіршення окремого кількісного або якісного показника ф-ння п-ва, яке має локальний та несуттєвий негптивний вплив на процеси його життєдіяльн. Кризовий стан- критична за своїми наслідками сукупність кризових явищ та сфер їх прояву,наявність якої призводить до економ загибелі п-ва.Розгортання кризи проходить деуілька фаз: 1.Криза ефективності(прихована криза, зниження ефектив д-ті п-ва, що виявляється у негативній тенденції зміни всіх показників його д-ті) 2.Криза платоспроможності(періодичний,а потім постійний дефіцит грошових коштів п-ва для виконання своїх зобовязань та фінансув поточної д-ті.3.Криза розрахунків по боргах(загроза бнкрутсва,фін неспроможність(поглиблення кризи платоспроможності обумовлює значне розбалансування економ організму п-ва внаслідок розгорт системної фін кризи. Під банкрутсвом розуміється визнана господ судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнанні судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідац процедури.

68. Загальна характеристика процесу ліквідації збанкрутілого субєкту господарювання. Відповідно да закону україни «про відновлення платосп боржника..»,ліквідація це припинення діяльності субєкта підприємницької д-ті, визнаного господ судом банкрутом, із метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Для захисту інтересів кредиторів тривалість ліквідаційної процедури обмежена 12 міс,з можливістю продовження ще на 6міс за рішенням суду.Для проведення ліквідаційної процедури постановою господ суду призначається ліквідатор – фіз особа яка відповідно до рішення господ суду організовує проведенян ліквідац процедури боржика,визнаного банкрутом,та забезпечує задоволення визначеним судом вимог кредиторів у встановленому законом порядку.Послідовність дій ліквідатора:1.консолідація ліквідаційної маси(майна банктура)2.оцінювання та продаж майна,яке включено до складу ліквідаційної маси3.задоволення вимог кредиторів відповідно до визначеної черговості.4.затвердження ліквідаційного балансу та звіту про результати діяльності.Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна,господ суд виносить ухвалу про ліквідац юрид особи- банкрута.

69. Санація: цілі та форми проведення. Класифікація санаційних заходів. Законодавство України виокремлює дві форми санації залежно від часу та самостійності проведення- судову та досудову. Під судовою санацією розуміються система заходів що здійснюється під час провадження справи про банкрутсво з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, і спрямована на оздоровлення фін-госп становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації п-ва, боргів, капіталу та зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.досудова санація передбачає вжиття заходів щодо відновлення платоспроможності боржника,які може здійснювати власник його майна(орган,уповноважений управляти майном), інвестор, з метою запобігання банкрутсву боржника шляхом реорганізаційних, організаційн-господ, управлінських, інвестиційних, технічних, фінан-економ, правових заходів, які здійснюються до початку порушення провадження у справі про банкрутсво. Класифікація санаційних заходів. 1.субєкт антикризового процесу(незалежна санація, санація за згодою конкретного кредитора)2.мета проведення і часові обмеження(оперативна, стратегічна).3.джерела коштів,що використовуються для проведення санації(санація за рахунок мобілізації вкладених ресурсів, с за разунок вкладників п-ва, за рахунок коштів персоналу, за рахунок коштів кредиторів, за рахунок коштів інвесторів, санація за фін та іншої підтримки держави та місцевих органів влади) 4.функціональне спрямування(організ-правова санація, техніко-технолог,виробнича,соціальна,маркетингова,фін-економ,інвестиційн,корпоративна)

70. Економічна безпека підприємства, її місце та роль у системі управління. Необхідність впливу на економічну безпеку на різних рівнях, а також взаємозв'язок цих рівнів вимагає розроблення й використання системного підходу до управління економічною безпекою. Цей підхід передбачає більш широке дослідження явищ і процесів, ніж це звичайно робиться економістами, окрім того, включає до свого складу виділення внутрішнього і зовнішнього середовища, а також їхніх взаємозв'язків.З погляду системного підходу безпеку можна визначити як якість системи, що забезпечує її стійке та стабільне функціонування і розвиток за умов виникнення різних видів загроз зовнішнього і внутрішнього характеру. Це така якість системи, яка дозволяє мінімізувати, а в кращому випадку і повністю уникнути негативного впливу дестабілізуючих факторів різного характеру.Основне завдання управління стійкістю системи пов'язане з дослідженням комплексу процесів планування, аналізу і контролю за всіма функціональними, територіальними та іншими підсистемами. Аналіз економічної безпеки як певного стану системи, який уможливлює або забезпечує безкінечно довге функціонування самої системи за умов негативних або небажаних впливів зовнішнього та внутрішнього характеру, свідчить, що система управління економічною безпекою є складною відкритою системою. Велика кількість факторів, які впливають на рівень економічної безпеки, та її структурна складність дозволяють виділити множину структур для адекватного опису економічної безпеки та її управління.Виходячи з цього, процесу визначенню управляючого впливу повинен передувати аналіз загроз економічній безпеці системи і стану керованої системи, а саме — управління економічною безпекою повинно бути спрямоване не тільки на зменшення втрат від реалізації конкретної загрози, але й на ефективну ліквідацію наслідків від реалізації загрози. Подібний підхід отримав назву адаптивного управління економічною безпекою. Необхідним елементом покращення управління безпекою виступає кількісна оцінка її рівня, яка дає змогу у випадку існування істотних порушень або відхилень визначити ступінь близькості системи до межі її стійкості, де буде втрачена передбачуваність її змін у відповідь на зовнішні і внутрішні впливи. У практичному вимірі існує два основних підходи до управління економічною безпекою — галузевий і функціонально-територіальний.

71. Методика оцінювання рівня економічної безпеки п-ва Комплексне оцінювання ЕБ передбачає більшу оцінку усіх фу-них складових економ безпеки з подальшим визначенням інтегрального показника та визначення зони економ безпеки у якій пербуває п-во. Послідовність оцінювання. Визначення джерел небезпеки та інфо бази для оцінки ЕБ. Вибір і систематиз показників де функн складовими. Показники 1.кадрова складова – плиність кадрів старіння квалаф кадрів. 2 рівень розвинутості сис-ми 3 інтелектуальна плиність працівн вищої кваліфік. Частка науков працівник та інженерно у загальній чисельності. Рівень винахідливості,рівень проф освіти працюючих. 3.технологічна складова.рівень прогресивності технологій часка іновац.продукції частка іновац. 4правова складова кількість договорів умови яких порушені обсяг можливих санкцій по одному договору. Коефіц ефективн. д-ті юридичн служби. Рівень страховн захищеності майна та інших. Екологічний рівень еколог штрафів у виручці від реаліз. рівень виплат персоналу внаслідок втрати здоровя і працездатності рівень точності інфи. 5.Силова складова рівень втрати майна або нанесення шкоди майну внаслідок протиправних дій 3 осіб. Рівень втрат внаслідок нанесених шкоди здоровю працівників і власників. Рівень фін втрат на фінансув служби охорони. 6. Фін складова коеф незалежності, платоспроможності, ліквідності,кратності відсотків,плече фін важеля.7. Ринкова скадова рівень потенціалу ринку конкурентноспрожн продукції лояльність покупців частка покупців які підтримують довготривалі показники.

72. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства Головною метою забезпечення ЕБП є своєчасне виявлення загроз,які перешкодж. або можуть перешкодж. реаліз. продук. п-ва. Розробка і реаліз заходів попередж. загроз реагування на них для забезпечен. ефективн. ф-ння п-ва Основними ф-ціями сис-ми забезп економ безпеки є 1. аналітично-прогностична - ідентифікація інтересів п-ва; 2. виявлення існуючих загроз інтересам п-ва; 3. превентивна в пошуку і в реаліз. заходів спрямованих на показ і мінімізацію впливу загроз; 4. організаційно- мотиваційна полягає у створенні і налагоджені д-ті спеціал підрозділів або колегіальн органів та мотивацією усього персоналу на захист інтересів п-ва. Основними елементами є обєкт, субєкт, політика, стратегія і механізм забезпечення безпеки. Обєктом СЗЕБ є стабільний економ.стан і високий потенціал розвитку п-ва в поточному і найближчих періодах(усі види ресурсів). Субєктом СЗЕБ є особи підрозділи, служби, органи п-ва які безпосоредньо забезпечують безпеку п-ва, а також зовнішні органи і інститути які впливають на рівень економ безпеки п-ва.Субєкти ЕБ поділ на 2 рівня 1.субєкти які зайняті на п-ві і підпорядков керівництву.ці субєкти поділ: спеціалізо субєкти;напів спеціал субєкти(функціонал та маркетингові служби,юридичні віділи);решта персоналу і підрозділи які зобовяз вживати заходів для забезпеч безпеки. 2.зовнішні органи та організац які функціон самостійно: законодачі органи органи виконавч влади, суди і правоох органи, наук-освітн заходи, промислові шпигуни, конкуренти, іноземні компанії, кримінальні структури, консалтингові структури. Політика безпеки це наглядів заходіві рішень у сфері безпеки які створюють умови для реаліз інтересів п-ва. Стратегія безпеки – сукупність найбільш значених взаємодій і заходів субєктів сис-ми економ безпеки які в сукупності забезпечують належний рівень економ безпеки. Механізм ЗЕБ п-ва – це сукупність внутрішніх правових норм мотивів і стимулів методів сил способів за допомогою яких субєкт впливає на обєкт за допомогою досягнення цілей безпеки. Практична реаліз полягає у розробці програми. програма ЗЕБ – це офіційн затвердженим вищим органом п-ва документ в якому відображено цілі інтереси п-ва небезпеки і загрози очікуванні або можливі збитки та комплекс узгоджених заходів по забезпеч економ безпеки.