Основні принципи, якими керувалася і на що опиралася судова система Європейського суду з прав людини.

 

Європейський суд з прав людини не став ефективним правовим інструментомлегко і швидко. Майже двадцять років він виступав “сплячею красунею, до якої часто зверталися, але без особливих результатів”.

Суд складається з такого числа суддів, що дорівнює числу держав – членів

Ради Європи. Судді обираються на дев'ятирічний термін Парламентською Асамблеєю зі списків, що нараховують по три кандидата, що представляються державами. Протягом терміну своїх повноважень вони не повинні займати посад, не сумісних з незалежністю, неупередженістю і вимогами цієї посади. Якщо справу передає в Суд сам подавець скарги відповідно до Протоколу 9, то група в складі трьох суддів, включаючи суддю, обраного від зацікавленої держави, може прийняти одноголосне рішення про те, що справа не буде розглядатися Судом; у цьому випадку рішення в справі приймає Комітет міністрів. Заявник і його адвокат можуть брати участь у розгляді, проведеному Судом, і представляти пам'ятні записки й усні аргументи в ході слухань.Усі витрати Європейського суду, згідно ст. 58,несе Рада Європи.

Після слухань судді за закритими дверима вирішують більшістю голосів чимало місце порушення Конвенції. Якщо порушення виявлене, то Суд може також надати справедливе відшкодування потерпілій стороні, включаючи компенсацію за моральний і матеріальний збиток і відшкодування витрат.

Відповідальність за виконання рішень Європейського Суду несе Комітет

міністрів Ради Європи.Упевнившись у тім, що зацікавлена держава вжила заходів до задоволення позову, що можуть містити в собі виплату компенсації чи зміну внутрішньодержавного права, Комітет міністрів приймає резолюцію про припинення справи.Нагляд Комітету міністрів за здійсненням рішень Суду, а до вступу в силуПротоколу 11 - і його власні рішення, що приймалися відповідно до статті 32 Конвенції, можливо, входять у число головних позитивних відмінностей, що пояснюють ефективність Європейської конвенції про права людини.Але вплив Конвенції не обмежується контролем за виконанням рішень Суду, а також рішень Комітету міністрів про наявність порушень. Як уже відзначалося, передбачена Конвенцією процедура дружнього врегулювання також приносить значні результати. Так, у справі “Гіама протии Бельгії”(Заява №7612/76, Доповідь Комісії від 17 липня 1980 року) з метою врегулювання конфлікту було залучено 10 держав та 6 міжнародних організацій та національних організацій, які потерпілий та його адвокат навряд чи змогли б залучити без допомоги та впливу Комісії[21].Узагалі національні суди в державах - учасниках Конвенції все частіше звертаються до страсбурзького прецедентного права, приймаючи рішення з питань прав людини, і застосовують стандарти і принципи, розроблені Судом.У практиці Європейського суду широко застосовуються прецеденти. Більш того, розгляд аналогічної справи в минулому є підставою для визнання позову неприйнятним. При аргументації своєї позиції Суд часто посилається на свої колишні рішення.Окремі труднощі виникають через те, що рішення Суду не носять юридичнообов'язкового характеру для держав, що визнали його юрисдикцію. Це і зрозуміло: кожна держава є самостійним носієм свого суверенітету, і ніхто не може змусити її слідувати розпорядженням Суду. У результаті Суд повинний розрахувати, наскільки принципова позиція держави, і не занадто сильно давити на неї: інакше рішення просто не буде виконано (наприклад, у справі про ірландську виборчу систему).Така ситуація має місце зараз. Але в даний час йде реформа Комісії і Суду, що передбачає серйозні зміни в статусі Суду. До травня 1994 року був розроблений Протокол №11 до Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод. Він передбачає злиття Комісії і Суду і перетворення нового Суду в професійний орган. В даний час на професійній основі працює тільки допоміжний апарат Комісії, зокрема Секретаріат.При реалізації вимог цього протоколу відбудуться серйозні зміни, щооб'єктивно уже вимагаються. Це обумовлено в першу чергу великоюперевантаженістю Суду і Комісії. При злитті укріпляться незалежність Суду і його судові функції на противагу політичним аспектам діяльності.Існуюча двоступінчаста процедура відрізняється значним дублюванням, що затягує розгляд справ. Протокол уже ратифікований необхідним числом держав і набрав сили. Однак поки йде перехідний період, коли завершує свою роботу Комісія. У ній завершується провадження по наявних справах, і під кінець року вона буде остаточно ліквідована.У цілому можна сказати, що рішення Суду повільно, але вірно стають частиною національного права європейських держав.

 

ВИСНОВОКРезюмуючи усе вищесказане, потрібно відзначити, що права людини- це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати “людський вимір” до держави, права, етики, моралі. Права і свободи людини є визначеним нормативним виміром її соціально-культурної діяльності. Більш того, вони виступають як одна з найбільших культурних цінностей. При вивченні теорії прав людини неминуче її перетинання з багатьма дисциплінами: історією і теорією держави і права, усіма галузевими і процесуальними юридичними науками.Сьогодні як ніколи гостро поставлено питання про міжнародно-правовігарантії дотримання прав людини. Та й навряд чи взагалі можна всерйоз сподіватися на дотримання відповідних стандартів у майбутньому без ефективного контролю за виконанням державами своїх зобов’язань у галузі прав людини. В той же час, потрібно пам'ятати, що при усій важливості і навіть необхідності міжнародно-правового регулювання окремих інститутів, зокрема цивільних і політичних прав людини, повинен дотримуватися принцип суверенітету держав.Говорячи про генезис прав і свобод людини на землях України, їх обсяг,рівень забезпеченості і захищеності з боку держави, слід хоча б побіжно звернутись до вітчизняного минулого, з глибин якого постає наша держава та її могутній волелюбний народ. Такий історично-правовий екскурс свідчить, що український народ зробив свій гідний внесок у становлення прогресивних уявлень про права людини, створив низку яскравих взірців витонченої правової думки і нормотворення, які й донині вражають дослідників. Об’єктивні факти рішуче спростовують неправдиві міфи, які подекуди насаджуються, що українці не здатні до демократизму, не мають власного обличчя у державотворенні, вирізняються провінціалізмом і схильністю до авторитарної влади. Вся багатовікова історія нашого народу є яскравим прикладом самовідданої боротьби української нації за самовизначення, створення власної незалежної держави. В історії людства, мабуть, не знайти аналогів української державності, яка періодично роздиралася на шматки могутніми сусідами і яка щоразу відроджувалася і поставала з попелу. Нема, мабуть,і такого народу, який би пройшов такий важкий і страшний шлях знущань, принижень, асиміляції, фізичного знищення і який, попри все, зберіг свою високу духовність, волелюбність, незалежність, національну самобутність, мову, культуру, психологіюІз здобуттям незалежності Україна пропагує демократизацію всіх сфер життя та проголосила курс на розбудову правової держави. Додатковою гарантією захисту прав і свобод людини є також міжнародні механізми захисту прав людини, до яких долучилася Україна. Важливим кроком у цьому напрямі стала ратифікація 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Відтепер громадяни України отримали можливість звертатися щодо захисту своїх порушених прав до Європейського суду з прав людини. до того ж, приєднавшись у 1990 році до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року Україна також визнала і компетенцію Комітету ООН з прав людини щодо розгляду індивідуальних скарг громадян України на порушення їх прав та свобод, гарантованих цим пактом.

 

СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ:
ВІХИ ІСТОРІЇ

07.05.1948	Гаазький конгрес пропонує створити Хартію прав людини і Суд, здатний вживати санкції, необхідні для забезпечення додержання Хартії.
10.12.1948	Прийняття Організацією Об'єднаних Націй Загальної декларації прав людини.
04.11.1950	Підписання в Римі Конвенції Ради Європи про захист прав людини та основних свобод — першого міжнародного правового акта, що гарантує захист прав людини.
20.03.1952	Підписання Протоколу до Конвенції, який розширює права, що підлягають захисту: право на мирне володіння своїм майном, на освіту і вільні вибори шляхом таємного голосування. Набрання чинності: 18.05.1954.
03.09.1953	Набрання чинності Європейською конвенцією з прав людини.
12.07.1954	Створення Європейської комісії з прав людини. Перший голова: сер Гамфрі Водлок (Humphrey Wadlock) (британець).
09.06.1958	Перша справа, оголошена Комісією прийнятною: «Де Бекер проти Бельгії» (De Becker against Belgium).
01.01.1959	Перша міждержавна справа, оголошена Комісією прийнятною: «Греція проти Сполученого Королівства» стосовно виключних декретів та розпоряджень, виданих на Кіпрі Сполученим Королівством.
23.02.1959	Перша сесія Європейського суду з прав людини. Перший голова Суду: лорд Арнольд Дункан Мак-Неер (Arnold Duncan McNair) (британець), перший заступник голови: Рене Кассен (Rene Cassin) (француз).
01.07.1961	Перше рішення Суду: у справі «Лолес проти Ірландії» (Lawless v. Ireland) стосовно адміністративного тримання під вартою. Суд постановив, що порушення Конвенції не було.
16.09.1963	Підписання Протоколу № 4 до Конвенції, який стосується питань позбавлення волі, вибору місця проживання і вислання з держави. Набрання чинності: 02.05.1968.
18.01.1978	Перше рішення Суду стосовно міждержавної справи: «Ірландія проти Сполученого Королівства».
28.04.1983	Підписання Протоколу № 6 до Конвенції, який стосується скасування смертної кари. Набрання чинності: 01.03.1985.
22.11.1984	Підписання Протоколу № 7 до Конвенції, який стосується вислання іноземців, права оскарження у кримінальній справі, права на відшкодування у разі незаконного засудження і рівності прав та обов'язків подружжя. Набрання чинності: 01.11.1988.
23.04.1986	Комітет міністрів приймає рішення про зведення нового будинку для Європейського суду з прав людини.
06.09.1990	Підписання Протоколу № 9 до Конвенції, який дає окремим особам право передавати справу в Суд. Раніше передавати справи могла тільки Комісія. Набрання чинності: 01.10.1994.
06.11.1990	Перше приєднання колишньої комуністичної країни — Угорщини під час святкування 40-ї річниці Європейської конвенції з прав людини.
04.05.1992	Франсуа Міттеран закладає перший камінь нового Палацу прав людини.
12.05.1992	Єлизавета II саджає символічне дерево перед Палацом прав людини, будівництво якого триває.
08-09.10.1993	Зустріч на найвищому рівні глав держав та урядів у Відні: з метою підвищення ефективності Конвенції приймається рішення створити новий єдиний Суд з прав людини, що працюватиме на постійній основі.
11.05.1994	Підписання Протоколу № 11 до Конвенції, який передбачає створення нового єдиного Суду з прав людини.
29.12.1995	Святкове відкриття Вацлавом Гавелом нового Палацу прав людини.
20.03.1997	Перше рішення Суду стосовно центральноєвропейської чи східноєвропейської країни: «Луканов проти Болгарії» (Loukanov v. Bulgaria) щодо запобіжного ув'язненняколишнього заступника прем'єр-міністра. Суд визнав порушення права на свободу та особисту недоторканність.
10-11.10.1997	Зустріч на найвищому рівні глав держав і урядів у Страсбурзі: підтвердження рішення про створення нового Суду.
28.01.1998	Парламентська Асамблея обирає 31 із 40 суддів нового Суду^1.
21.04.1998	Парламентська Асамблея обирає 8 із 40 суддів нового Суду^1.
05.05.1998	Остання країна, що ратифікує Конвенцію: Росія.
24.07.1998	Обрання голови нового Суду: Люціуса Вільдхабера (Luzius Wildhaber) (швейцарець). Обрання заступників голови: Елізабет Палм (Elisabeth Palm) (шведка) і Крістоса Розакіса (Christos Rozakis) (грек).
01.11.1998	Набрання чинності Протоколом № 11 про новий Суд.
03.11.1998	Початок роботи нового Суду.

¹ Вибори судді від Росії мали відбутися у вересні 1998 року, але були тимчасово відкладені у зв'язку зі смертю одного з кандидатів.

 

Використана література:
1. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини» 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 і 11 до Конвенції» // Голос України. — 1997. — 24 лип.
2. Рабінович П. Ефективність впливу Конвенції про захист прав та основних свобод людини на держави-члени Ради Європи // Право України. — 2000. — № 11. — С. 34.
3. MacdonaldR., MatscherF., PetzoldH. The European System of the Protochon of Human Rights. — Martinus Nijhoof Publishtrs, 1993. — P. 59—60.
4. Див.: справа Silver and others \ від 25 березня 1983 p.
5. M. Буроменський. Звернення до Європейського суду з прав людини (Практика Суду і особливості українського законодавства). — Харків, 2000. — С. 22.
6. Тобто, принцип субсидірності нерозривно пов'язаний з «європейським контролем» за дотриманням Конвенції у державах-членах, який здійснює Європейський суд (ст. 19 Конвенції). Див.: Туманов В. А. Европейский суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. — М., 2001. — С. 49—50.
7. Туманов В.А. Европейский суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. — М., 2001. — С. 49—50.
8. Доклад, див.: Р і с н и й М. Проблеми розсуду застосування національними державними органами норм Конвенції // Право України. —2000. — № 11. — С. 40—42.
9. Barthold v. Germany 7 Е.Н. R.R. 383,25.03.1983 Xv. UK 4 E.H.R.R. 24.10.1981 (№46). - P. 19-41.
10. Thohnston and others \. Ireland 18.12.1989 (№ 112) 9 E.H.R.R. 203.

11. Трагнюк О. Принцип субсидіарності за Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 р.

12. Шевчук С. Порівняльне прецедентне право з прав людини. –К., 2002. – С. 146.

13. Стаття з журналу № 2'1999

14. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_004

15. За ред. В.В.Лутковської ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ: Організація, діяльність, процес, - К.: Праксіс, 2005. - 168 c.

16. Палиюк В.П. Возмещение морального (неимущественного) вреда. Монография. – К., 2000. – С. 76-77.

 

 

[1]. Рабінович П. Ефективність впливу Конвенції про захист прав та основних свобод людини на держави-члени Ради Європи // Право України. — 2000. — № 11. — С. 34.

 

[2] Трагнюк О. Принцип субсидіарності за Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 р.

 

[3] Трагнюк О. Принцип субсидіарності за Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 р.

 

[4] Thohnston and others \. Ireland 18.12.1989 (№ 112) 9 E.H.R.R. 203.

[5] M. Буроменський. Звернення до Європейського суду з прав людини (Практика Суду і особливості українського законодавства). — Харків, 2000. — С. 22.

 

[6] Туманов В.А. Европейский суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. — М., 2001. — С. 49—50.

 

[7] Туманов В. А. Европейский суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. — М., 2001. — С. 49—50.

[8]. MacdonaldR., MatscherF., PetzoldH. The European System of the Protochon of Human Rights. — Martinus Nijhoof Publishtrs, 1993. — P. 59—60.

 

[9] Трагнюк О. Принцип субсидіарності за Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 р.

[10] Див.: справа Silver and others \ від 25 березня 1983 p.

[11]. Доклад, див.: Р і с н и й М. Проблеми розсуду застосування національними державними органами норм Конвенції // Право України. —2000. — № 11. — С. 46—48.

 

[12] Barthold v. Germany 7 Е.Н. R.R. 383,25.03.1983 Xv. UK 4 E.H.R.R. 24.10.1981 (№46). - P. 19-41.

 

[13]. Рабінович П. Ефективність впливу Конвенції про захист прав та основних свобод людини на держави-члени Ради Європи // Право України. — 2000. — № 11. — С. 32

[14] M. Буроменський. Звернення до Європейського суду з прав людини (Практика Суду і особливості українського законодавства). — Харків, 2000. — С. 29.

[15]. Рабінович П. Ефективність впливу Конвенції про захист прав та основних свобод людини на держави-члени Ради Європи // Право України. — 2000. — № 11. — С. 14.

[16] Шевчук С. Порівняльне прецедентне право з прав людини. –К., 2002. – С. 146. 115ст.

[17] Шевчук С. Порівняльне прецедентне право з прав людини. –К., 2002. – С. 146. ст 137

[18]. Палиюк В.П. Возмещение морального (неимущественного) вреда. Монография. – К., 2000. – С. 76-77.

[19] http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_004

[20] За ред. В.В.Лутковської ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ: Організація, діяльність, процес, - К.: Праксіс, 2005. - 141 c.

 

[21]. Стаття з журналу № 2'1999