Перевірка своїх особистих якостей

ТЕМА 1. Вступ

Співзалежність – поширена проблема. Співзалежні люди відчувають постійну потребу у схваленні оточуючих, підтримують нездорові відносини і почуваються безсилими щось змінити, не усвідомлюють своїх справжніх бажань і потреб та не здатні відчувати справжню близькість і любов.

Співзалежність – це набута дисфункційна поведінка, що виникає внаслідок не повного завершення процесів розвитку особистості у ранньому дитинстві.

Причини співзалежності.

Від народження до трьох років найважливішим психологічним завданням розвитку дитини є встановлення довіри між матір’ю і дитиною. Якщо встановлення довіри і звязку відбулось успішно, то дитина відчуває себе достатньо безпечно щоб зайнятись дослідженням зовнішнього світу і завершити у віці 2-3 роки психологічне народження.

Психологічне народження відбувається тоді, коли дитина вчиться бути психологічно незалежною від своєї матері. У дитини розвивається уміння покладатися на свою внутрішню силу, а не очікувати що хтось інший буде керувати її поведінкою. Дитина вчиться брати на себе відповідальність за свої дії, ділитися, взаємодіяти, стримувати агресію, адекватно відноситись до авторитету інших, виражати свої почуття словами і справлятися зі страхом і тривогою. Якщо психологічне народження не відбулося, дитина стає залежною від інших.

Щоб розвиток психологічної автономії дитини відбувся успішно потрібно щоби кожен з батьків мав розвинуту психологічну автономію, щоб допомогти дитині відділитися.

Батькам необхідно:

- мати надійний зв'язок з дитиною;

- сприймати дитину такою, як вона є, а не такою, якою вони хочуть її бачити;

- не забороняти дитині виражати свої почуття, визнавати і розуміти ці почуття та потребу дитини у їх вираженні;

- допомагати та заохочувати дії дитини, спрямовані на здорове дослідження оточуючого світу, користуючись словом «так», у два рази частіше ніж словом «ні»;

- забезпечити безпеку навколишнього середовища, щоб дитина могла ефективно пізнавати світ, дозволити дитині його досліджувати;

- підтримувати вираження незалежних думок, почуттів та дій відповідно до віку дитини;

- бути здатними виражати розуміння, підтримку і забезпечити виховання, коли дитині це потрібно;

- показувати ефективну психологічну незалежність, запитуючи дитину прямо чого вона хоче, відкрито виражаючи власні почуття, пояснюючи чого ви прагнете, бути зразком для дитини;

- визначати, що ви забороняєте робити дитині, прямо говорити чому, а не застосовувати силові методи.

Співзалежність виникає внаслідок незавершеності стадій розвитку протягом перших шести років життя, зокрема, стадій зєднання і відокремлення. Співзалежна людина буде:

- «прилипати», намагаючись завершити своє з’єднання, і ставати дуже прив’язаною;

- намагатися завершити своє відокремлення, стаючи дуже автономною, протизалежною;

- ходити по колу між першим і другим.

Чотири стадії відносин. Ці стадії повинні завершитись до 12 років.

1. Коли ми народжуємось, ми на першій стадії – співзалежності. Мати і дитина не відчувають відокремленості, це гарантує дитині догляд, а також, налагодження зв’язку і довіри. Триває 6-9 місяців, поки дитина не починає повзати і ходити.

Чим повніше дитина зєднається з матір’ю і батьком протягом перших днів і місяців життя, тим легше потім їй і батькам пройти відокремлення. Дитина, яка не повністю зєдналась з батьками буде занадто прив’язаною до них надалі. Прив’язані діти бояться оточуючого світу і змін, вони потребують чітких вказівок, мають слабше розвинуту інтуїцію, сором’язливі. Діти, що мами повне зєднання з батьками, не бояться досліджувати світ, насолоджуються його новизною та змінами. Вони з легкістю йдуть на контакт з іншими людьми, вловлюють тонкі інтуїтивні сигнали, що дозволяє їм бути невимушеними і вільними.

2. Протизалежність. Протягом цього періоду, особливо 1,5-3 роки основне завдання дитини відділитись. Дитина хоче досліджувати світ самостійно, а батьки мають більше часу на свої інтереси.

Дитина досліджує навколишній світ і все дальше відходить від батьків. На цій стадії дитині варто в 2 рази частіше чути «так» ніж «ні». Щоб дитина розвивалась, навколишній світ повинен бути доступним та відносно безпечним. Дитина наново відкриває батьків як окремих особистостей, коли повертається до них після дослідження навколишнього світу. Дитина починає розуміти свою відокремленість і почувається наляканою та вразливою, може ходити за ними, не відпускати їх, вимагати до себе уваги. Характерні спалахи гніву в дитини, за якими слідує мир, готовність прощати і отримувати прощення.

На цій стадії дуже важливою є постійність об’єкта. Коли дитина лякається чи падає, вона надіється, що батьки будуть поряд, щоб подбати про неї. Коли нема постійності об’єкта, дитина вважає батьків добрими, коли вони поруч, і поганими, коли їх нема поруч, ділить світ на добре та погане. Коли є постійність об’єкта, дитина здатна бачити себе та інших як окремих осіб з добрими та поганими якостями. Трирічна дитина має мати розвинуту постійність об’єкта, щоб вона могла зберігати позитивний образ батьків, коли їх нема поряд, коли вона у дитсадку чи в школі, не думати, що вони погані, покинули чи не люблять її.

Люди, в яких не достатньо розвинута постійність об’єкта, не можуть владнати протиріччя між єдністю та відокремленням. Вони поділяють усе на добре і погане, в їхньому мисленні перевжають порівняння, вони вважають себе кращими або гіршими від інших, вони відчувають, що керують ситуацією коли маніпулюють іншими, роблячи їх своєю опорою. Вони ідеалізують інших, а потім розчаровуються в них. Вони намагаються зробити інших залежними від себе. Чоловіки роблять залежними своїх жінок керуючи фінансами сім’ї, жінки роблять залежними чоловіків, турбуючись про їх особисті потреби – прання, приготування їжі.

3. Незалежність. 3-6 років. Більшість часу дитина здатна діяти незалежно, але все ще відчуває зв'язок з сім’єю.

4. Взаємозалежність. 6-12 років. Близькість відносин між дитиною та іншими людьми змінюється. То динина шукає більшої близькості, то віддаляється. Основне завдання – навчитися рухатися вперед і назад між зєднанням та відокремленням не відчуваючи при цьому будь-якого дискомфорту.

Основні завдання розвитку дитини. Від народження до 3 років.

З’єднання з матір’ю, батьком та іншими важливими особами.

Розвиток почуття довіри.

Розвиток уміння самостійно їсти різноманітну їжу.

Розвиток уміння поводитися з простими предметами і безпечно досліджувати оточуюче середовище.

Розвиток уміння ходити і говорити.

Розвиток уміння контролювати процеси природного випорожнення.

Розвиток уміння відкладати задоволення.

Розвиток уміння давати собі раду з руйнуванням планів, надій.

Від 3 до 6 років.

Зв'язок із Землею.

Розвиток відчуття власного «Я», окремого від інших.

Розвиток наполегливості, здатності покладатися на себе при зіткненні з невдачею чи критикою.

Розвиток здатності брати на себе відповідальність за свої дії і рішення.

Розвиток здатності ділитися з іншими.

Розвиток вміння конструктивно справлятися з агресією, негативними тенденціями.

Розвиток вміння ідентифікувати свої і чужі почуття.

Розвиток вміння керуватися усними вказівками.

Розвиток достатньої незалежності у повсякденних справах (вмивання, вдівання, користування столовими приборами під час їжі).

Формування реалістичних понять про фізичний і соціальний світ (час, простір, відстань, авторитет).

Розвиток вміння ідентифікувати ролі, що відповідають чоловікам і жінкам.

Співзалежність дорослих людей виникає тоді, коли двоє психологічно залежних людей встановлюють відносини між собою. Оскільки вони не можуть відчувати і діяти незалежно, вони тримаються разом. Увага кожного зосереджується не на собі, а на іншому. Вони намагаються контролювати один одного, звинувачувати у своїх проблемах, а також, надіятися що інший буде поводитись саме так, як хотів би його партнер. Співзалежні люди бояться щось змінювати у відносинах, оскільки зміни можуть призвести до того, що їм самим прийдеться турбуватись про себе.

Співзалежність це набута проблема, пов’язана з вихованням і розвитком, яку можна вирішити.

Ознаки співзалежності:

- відчуття залежності від людей;

- наявність деструктивних відносин, яких неможливо позбутись;

- низька самооцінка;

- потреба у постійному схваленні та підтримці від інших, що бідчувати, що у вас все добре;

- відчуття свого безсилля щось змінити у деструктивних відносинах;

- намагання відволіктися від своїх переживань за допомогою їжі, алкоголю, роботи та інших засобів;

- невизначеність психологічних меж;

- відчуття себе у ролі мученика

- відчуття себе у ролі блазня;

- нездатність відчувати справжню близькість і любов.

Ознаки відсутності співзалежності:

- незалежність від людей і речей;

- відчуття своєї унікальності, чітке уявлення про себе;

- відсутність страху втратити себе як особистість у близьких відносинах;

- ефективне задоволення своїх потреб;

- безпосереднє звернення до інших про допомогу, якщо вона необхідна;

- загальне позитивне уявлення про себе, не залежно від критики оточуючих.

Всю нашу культуру можна назвати співзалежною. Інститути нашого суспільства базуються на співзалежній поведінці. Раєн Айслер в історичному огляді культури Землі виділяє партнерську та домінаторну модель суспільства. Партнерське суспільство базується на єдності, співпраці, задоволенні взаємних потреб. Таке суспільство цінує народження дітей і якість виховання, турботу, співчуття та відмову від насильства.

Домінаторне суспільство цінує готовність віддати своє життя, завоювання територій і війну. Воно побудоване на нерівності, одна група людей утримує владу, бере на себе ризик і отримує усі винагороди, залишаючи іншу групу без влади і в бідності. Замість співпраці люди пов’язані конкуренцією і утворюють ієрархію, яка підтримується силою чи загрозою застосування сили. Домінаторна модель створює співзалежне суспільство, а партнерська – взаємозалежне.

Ісус Христос у своєму навчанні проповідує партнерську модель відносин.

Матея 20, 25-28. Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”

Ісус розглядає керівництво як форму служіння і демонструє це на тайній вечері, коли обмиває ноги апостолів.

Що потрібно для звільнення від співзалежності:

Бажання змінитися.

Мужність, щоб подивитися на своє життя по-новому.

Готовність просити про допомогу.

Готовність самостійно працювати над собою.

Божа благодать і ведення (Бог робить для нас те, що ми самі не можемо зробити для себе).

Співзалежній людині легко перекласти відповідальність за своє звільнення на когось іншого, хто, на її думку, більше знає. Аніматори, групи звільнення, психологи можуть підсвідомо підтримувати співзалежність.

Співзалежні відносини за природою конкуренція а не співробітництво. При співробітництві люди вільно навчають і вчаться один від одного, не приховують інформацію, не використовують її для того, щоб маніпулювати і керувати іншими. Свідомі і довірливі відносини дуже допомагають подолати співзалежність.

Практичні вправи 1.

Питання для обговорення.

1. Що для вас було цікавим, новим, що було незрозумілим?

2. Поділіться про своє дитинство: що було правильним, що було не правильним та вплинуло на розвиток співзалежності?

3. Чи порівнюєте ви себе з іншими? Що ви при цьому відчуваєте?

4. Які конкретні приклади співзалежності ви помічаєте у сучасному суспільстві?

5. Чи маєте ви усе, що потрібно для звільнення від співзалежності?

6. Поділіться по уривку Матея 20, 25-28.

Робота у групі.

1. Характеристики співзалежності. Поведінка співзалежної людини більше схожа на поведінку дитини ніж дорослої людини. Ознайомтесь з характеристиками співзалежності, відмітьте пункти, які характерні для вас, і пункти, характерні для дітей віком 2-3 роки. Порівняйте відмічене.

Якщо ви співзалежні, то ви:

- нездатні відрізнити свої думки і почуття від думок і почуттів інших;

- шукаєте уваги і схвалення інших, щоб почувати себе добре;

- відчуваєте неспокій або провину, коли у інших є проблеми;

- робите все щоб догодити іншим, навіть коли вам цього не хочеться;

- не знаєте, чого ви хочете і чого потребуєте;

- покладаєте на інших визначення ваших бажань і потреб;

- вірите, що інші краще ніж ви знають, що для вас ліпше;

- злитеся або падаєте духом, коли справи йдуть не так, як вам би хотілось;

- концентруєте усю свою увагу на інших людях та їх щасті;

- намагаєтесь довести іншим, що ви достатньо хороші, щоб вас любили;

- не вірите, що можете самі дбати про себе;

- вірите, що кожній людині можна довіряти;

- ідеалізуєте інших і розчаровуєтесь, коли вони живуть не так, як ви надіялись;

- ниєте або дуєтесь, щоб отримати те, що хочите;

- відчуваєте, що інші вас не цінують і не помічають;

- звинувачуєте себе, коли справи йдуть погано;

- думаєте, що ви не достатньо добрі;

- відчуваєте страх бути відкинутими іншими;

- живете так, ніби ви – жертва обставин;

- боїтеся помилитися;

- бажаєте більше подобатися іншим, і хочете, щоб вони вас більше любили;

- намагаєтесь не висувати вимог до інших;

- боїтеся виразити свої справжні почуття через страх бути відкинутими;

- дозволяєте іншим ображати вас, не намагаєтесь захищати себе;

- не довіряєте собі і прийнятим вами рішенням;

- відчуваєте дискомфорт на одинці з собою;

- робите вигляд, що з вами нічого поганого не відбувається, навіть якщо це не так;

- весь час знаходите собі заняття, щоб відволіктися від думок;

- нічого ні від кого не хочете;

- бачите усе або чорним або білим, для вас або все добре, або все погано;

- обманюєте щоб захистити або виправдати людей, яких любите;

- відчуваєте сильний страх, образу чи злість, але намагаєтесь не показувати цього;

- вважаєте, що бути близькими з іншими важко;

- вважаєте, що спонтанно розважатися і діяти важко;

- постійно відчуваєте неспокій, не знаючи чому;

- відчуваєте себе вимушеними працювати, їсти, пити навіть тоді, коли це вам не приносить ніякого задоволення;

- хвилюєтесь, що вас можуть покинути;

- відчуваєте, що вам потрібно примушувати, маніпулювати, просити або підкуповувати інших, щоб отримати те, чого ви хочете;

- плачете, щоб отримати те, чого хочете;

- відчуваєте, що ви керуєтесь почуттями інших;

- боїтеся власного гніву;

- відчуваєте себе безсилими змінити своє становище або досягнути змін в собі;

- думаєте, що хтось повинен змінитися, для того щоб змінились ви самі.

Питання для обговорення.

Поділіться ситуаціями з власного життя, коли ви були рятівником, переслідувачем, жертвою.

Наведіть приклади заперечення у власному житті чи житті людей, яких ви знаєте.

Чи маєте ви внутрішнє відчуття обману коли вам говорять неправду, але ніщо на це не вказує.

Робота у групі.

Попросіть учасників групи повідомляти вас, коли ви щось заперечуєте, не зауважуєте.

Зробіть вправу на трикутник

Навчіться розпізнавати свою потребу бути жертвою. Попросіть учасників групи повідомляти вам, коли ви жалієтеся.

Самостійна робота.

Записуйте щоденно протягом тижня свої почуття і реакції, що виникали протягом дня та стосувались відносин з іншими людьми.

Спробуйте розпізнати сигнали свого організму, що вказують на неправду. Проаналізуйте окремі ситуації, щоб визначити, коли була сказана неправда.

Розвивайте вміння уважно слухати. Під час розмови давайте зворотній зв'язок.

 

Практичні вправи 3.

Питання для обговорення.

У яких ситуаціях найбільше проявляється ваша співзалежність?

Які ознаки співзалежних відносин характерні для вас? (список є у темі)

Які сімейні ролі характерні для вас і для інших членів вашої сім’ї?

Робота у групі.

Погляньте на учасників групи, хто з них найбільше нагадує вам вашу матір чи батька? Якщо у групі таких нема, то знайдіть когось серед знайомих. Поділіться, як ви реагуєте на таку людину. Які риси характеру, у вас із цією людиною спільні, а які протилежні.

Пригадайте, яка конфліктна ситуація вас найбільше зачіпає. Розіграйте її з учасниками групи спочатку за сценарієм, як це зазвичай відбувається, а потім за сценарієм, як би ви хотіли на це зреагувати. Обговоріть це у групі.

Самостійна робота.

1. Проаналізуйте ваші почуття гніву та образи. Складіть 2 списки. У першому напишіть: я ображаюсь на свою мату за те, що… У другому: я ображаюсь на свого батька за …Потім складіть третій список: я ображаюсь на свого чоловіка (дружину, хлопця, дівчину, партнера, найближчого друга – людину з якою у вас найближчі відносини) за… Порівняйте списки, ви можете виявити, що корені ваших теперішніх образ знаходяться в дитинстві. Складіть ще один список: я незадоволена (незадоволений) собою через те, що… Можливо, ви звинувачуєте себе за те саме, що і інших.

2. Складіть список того, що ваші батьки засуджували у вас і в інших людях, коли ви були дитиною. Перегляньте список і відмітьте зірочкою те, що вам не подобається у собі і відмітьте галочкою те, що вам не подобається в інших людях. Часом ми несвідомо переймаєм цінності і переконання своїх батьків.

3. Складіть список того, що ваші батьки, вчителі, інші дорослі люди не говорили і не робили для вас, і що, як ви тепер вважаєте, було би вам на користь, якщо би вони це говорили і робили. Ви можете зробити це для себе самі, попросити батьків або інших людей допомогти задовільнити ці потреби. Це значно допоможе у звільненні від співзалежності. Наприклад, вам ніколи не говорили: я люблю тебе просто тому, що ти є. Або вас ніколи не водили в зоопарк.

4. Навчіться розпізнавати ситуації, в яких проявляється ваша співзалежність. Проаналізуйте такі ситуації за тиждень. Якою би мала бути ваша поведінка? Наступного разу в подібній ситуації згадайте про результати вашого аналізу.

 

Робота у групі.

Складіть список своїх частин. Знайдіть персонажів, які перебільшено втілюють ці частини. Попросіть учасників групи вибрати собі персонажів, які їм подобаються і зіграти їх ролі (4-6 осіб). Попросіть персонажів порозмовляти між собою по двоє, по черзі змінюючи співрозмовників (персонажі чітко дотримуються ролі). Зверніть увагу на взаємодію між вашими частинами, конфлікти або нездатність спілкуватися. Ви спостерігаєте, персонажі не повинні звертатись до вас. Після закінчення кожен персонаж ділиться своїми враженнями. Поділіться і подякуйте кожній своїй частині.

Самостійна робота.

Визначте дні для частин свого «Я». У кожен з таких днів підбирайте відповідний одяг і заняття, які би найкраще відображали цю частину. Намагайтесь найповніше її виразити. Записуте свої спостреження.

 

Питання для обговорення.

Як ви розумієте любов до себе і як ви її проявляєте?

Якою найчастіше є ваша розмова з собою (внутрішній діалог), що в цій розмові забирає найбільше часу?

Якою є ваша самооцінка тепер і як вона розвивалась?

Поділіться позитивними твердженнями про себе.

Робота у групі.

Попрацюйте у парі над негативним внутрішнім діалогом. Озвучте всій внутрішній діалог, а ваш партнер нехай запропонує як його зробити позитивним. Поміняйтесь ролями.

Зробіть вправу на позитивні твердження. Хтось сідає у коло, а учасники групи говорять йому позитивні твердження про нього, максимально правдиві і деталізовані, конкретні (3 хв.).

Самостійна робота.

Подумайте, що би ви могли зробити для покращення своєї самооцінки, складіть план заходів та виконуйте його.

Поспостерігайте за своїм внутрішнім діалогом, проаналізуйте його.

Напишіть твердження про себе, використовуючи слово я та теперішній час, максимально деталізуйте ці твердження. Пригадуйте собі ці твердження щодня.

 

Питання для обговорення.

Поділіться прикладами співзалежної поведінки з власного життя (своєї, оточуючих).

Після того як ви комусь суттєво допомогли чи відчуваєте ви незадоволення, чи помічаєте невдячність? Як ви думаєте, чому?

Робота у групі.

Розіграйте реалістичні ситуації, в яких потрібно сказати ні. Використовуйте такі ефективні способи сказати ні:

Розумне ні. Говорите ні, коротко і зрозуміло пояснюєте причину своєї відповіді.

Активне слухання, потім ні. Спочатку реагуєте на прохання, потім відмовляєте (Напевно ти розраховуєш, що я піду з тобою в кіно сьогодні ввечері. Вибач, але сьогодні я би хтіла побути дома).

Відмова з обіцянкою зробити щось іншого разу. Можете сказати ні в даний момент, але зпропонувати виконати прохання пізніше (В мене плани на сьогоднішній вечір, але я радо зготую вечерю завтра).

Заїла пластинка. Цей спосіб корисний, коли люди не хочуть прийняти відмову і повторюють своє прохання знов і знов, не звертаючи увагу на те, що ви говорите. Добре наперед підготувати фразу і повторювати її без змін (у мене нема грошей, щоб тобі позичити).

Самостійна робота.

Спробуйте на практиці шести етапний процес ведення переговорів, який допомагає позбавитись від гри у владу і керівництво:

1. Підготуйтесь. Підготуйте своє послання, запишіть і проаналізуйте його, переконайтесь, що воно не посягає на права інших і не шкідливе для них. Домовтесь про місце і час, коли ви передасте своє послання.

2. Передайте послання. Передайте ваше послання прямо, дивлячись співрозмовнику в очі, говоріть спокійно, дихайте рівномірно.

3. Помовчіть. Дайте можливість співрозмовнику подумати і висловити свої міркування.

4. Активне слухання захисних відповідей. Якщо співрозмовник починає захищатися, необхідно активно вислухати («ти відчуваєш, що це обвинувачення несправедливе?», «здається, тебе образило те, що я сказав»).

5. Процес повторення. Необхідно повторити своє послання, потім помовчати, потім знов вислухати будь-які захисні відповіді, поки не відчуєте, що ваш партнер розуміє ваше послання. Зазвичай, потрібно 3-10 повторень, будьте терпеливі.

6. Зосередьтесь на вирішенні. Вирішення виробляється в процесі переговорів. Вам необхідно попросити співрозмовника те, що ви потребуєте, а потім вирішувати конфлікт поки ви обоє не будете задоволені вирішенням. Досягнувши згоди ще раз сформулюйте рішення, щоб переконатись, що обоє розумієте його. Домовтесь про спосіб перевірки, щоб кожен був впевнений, що рішення діє.

Дайте відповіді на питання для визначення самооцінки. Складіть план покращення самооцінки на основі отриманих результатів.

Оцініть кожен пункт балами від 1 до 4 залежно від того, наскільки послідовно ви здатні притримуватися вказаної лінії поведінки:

1 – я напевно не можу зробити цього;

2 – деколи я можу зробити це, але потребую розвитку моїх здібностей для таких випадків;

3 – я досить часто можу робити це, але відчуваю, що міг би вдосконалитись у цій сфері;

4 – я можу робити це часто і задоволений цим.

Область А: Вміння налагоджувати контакт.

__1. Я можу просити про допомогу або просити когось про щось не відчуваючи провини і не почуваючись неадекватним.

__2. Коли я спілкуюсь з іншою людиною, то повністю захоплений цим процесом. Я не відволікаюсь на інші питання.

__3. Коли я розмовляю з іншими людьми, мої слова і голос відповідають моїм почуттям.

__4. Я беру активну участь у групах, і мені подобається включатись у їх діяльність.

__5. Якщо мені хтось подобається, я можу прямо продемонструвати свої почуття.

__6. Я можу усвідомлювати відчуття свого тіла: які його частини напружені, коли я потребую відпочинку… і намагаюсь задовольняти потреби свого організму.

Кількість балів:_________

Область Б: Мистецтво приймати себе.

__1. Я можу виражати свої думки, не очікуючи того, що почую від інших людей з цього приводу.

__2. Я можу керуватися своїми почуттями і дозволяти собі переживати їх як важливу частину себе, не стаючи залежним від них.

__3. Я витрачаю час для демонстрації свого смаку та зацікавлень у таких речах, як облаштування інтер’єру, манера одягатися. Самовираження в цих сферах для мене важливіше ніж те, що інші думають про мене.

__4. Інколи я надаю перевагу перебуванню на самоті, залишаю людей і перебуваю на одинці з собою – відпочиваю, займаюсь тим, що приносить мені задоволення. В такі періоди я не думаю, що необхідно використовувати час продуктивно.

__5. Я витрачаю час на розвиток уяви і творчі проекти.

__6. Я можу висловлювати власну точку зору навіть тоді, коли інші не згідні зі мною.

Кількість балів:_________

Область В: Вміння впливати

__1. Я можу витримувати великі навантаження без фізичних симптомів хвороби.

__2. Я можу встановлювати чіткі та тверді обмеження для себе та інших людей, не намагаючись зробити себе чи когось винним.

__3. Я можу виражати свої почуття відповідним чином, не вважаючи при цьому, що втрачаю контроль над собою.

__4. Я шукаю відповідальності і мені подобається відповідати за проекти чи якусь діяльність.

__5. Я можу приймати рішення без надмірної затримки у часі та надлишкового напруження.

__6. Я можу йти на ризик у нових для мене ситуаціях, і вважаю це захоплюючим, стимулюючим.

Кількість балів:_________

Область Г: Мистецтво постійності

Я почуваюсь добре навіть тоді, коли інші люди не схвалюють того, що я роблю.

Я здатен визнавати свої помилки.

Я здатен без хвилювання вислуховувати позитивні і негативні відзиви від інших людей.

Я можу правдиво описувати свої відчуття, навіть тоді, коли інші люди зі мною не згідні.

Я почуваюсь нормально навіть тоді, коли те, що я запланував не здійснюється.

Я здатен перетворювати нездійсненні надії у нові стимули.

Кількість балів:_________

Загальна кількість балів:_________

24 – 48 низька самооцінка у більшості сфер життя.

49 – 72 низька самооцінка у декількох сферах життя.

73 – 96 висока самооцінка у більшості сфер життя.

 

Питання для обговорення.

Як ви себе почуваєте, коли прямо просите те, що хочете?

Як ви ставитесь до конфліктів? Які почуття у вас виникають, коли ви конфліктуєте з кимось?

Робота у групі.

Обговоріть типи конфліктів, які виникають у сім’ях, і розділіть їх по категоріях (виховання дітей, гроші, робота, залежності…). Розіграйте один з них у групі. Попросіть когось бути об’єктивним спостерігачем, нехай він зупиняє дію кожні 3 хвилини, питає, як люди себе почувають, дає поради щодо того, як найкраще вирішити конфлікт.

Обговоріть у групі взаємодію між учасниками групи на протязі усіх зустрічей: як відбувалось нав’язування допомоги, маніпулювання, хто ставав у позицію жертви, жалівся, висловлював здогадки без їх перевірки.

Коли ви чуєте, що хтось жаліється, спитайте його прямо: чого ви хочете?

Самостійна робота.

1. Запишіть ваші потреби, бажання. Виріште, як ви будете задовольняти свої потреби. Впорядкуйте ваші бажання за важливістю. Виріште, що ви готові зробити для того, щоб їх виконати.

2. Проаналізуйте, яким людям вам найважче протистояти. Перерахуйте ваші найпоширеніші конфлікти у відносинах. Подумайте над способами їх вирішення.

3. Проаналізуйте ваш останній конфлікт, який ви добре пам’ятаєте, задайте собі такі питання:

Чого я хотів досягнути цим конфліктом?

Що я отримав від нього?

Чи я просив чітко те, що хотів отримати?

Чи міг я попросити те, що хотів, таким чином, щоб моєму партнеру було приємно зробити це для мене?

Чи були ми здатні обговорити наші розбіжності?

Чи могли ми ясно відстоювати свої позиції?

Си образив хтось з нас іншого?

Чи дізнався я щось нове про себе або про свого партнера у цьому конфлікті?

Чи відкрив я щось нове про себе своєму партнеру?

Що я міг би зробити інакше?

Чи відчули ми в кінці більшу близькість?

 

Питання для обговорення.

Які почуття ви не переживаєте?

Які почуття ви можете розпізнати, але не вмієте виражати?

Які почуття ви переживали у дитинстві? Чи знали ви тоді що це за почуття?

Робота у групі.

Вправа. Особа розповідає перед групою якусь історію зі свого життя (3 хв.), що супроводжувалась переживаннями. Потім група називає почуття, які, на їх думку, супроводжували цю історію. В кінці особа ділиться своїми міркуваннями щодо цих почуттів.

Якщо є особи, яким важко визначити свої почуття, вони можуть попросити групу допомогти – називати почуття, які вони відчувають.

Самостійна робота.

1. Заведіть «щоденник почуттів», складіть перелік почуттів, які ви пережили протягом дня. Записуйте коли і де ви пережили кожне почуття, як ви його виразили. Через якийсь час проаналізуйте записи.

2. Опишіть усі різновиди почуттів, які виражались у сім’ї вашою мамою, татом, братами, сестрати. Відмітьте, які з них характерні тепер для вас.

3. Складіть списки того, що викликало у вас у дитинстві почуття гніву, печалі, страху, щастя, збудження. Поряд з кожним пунктом поставте букву В, якщо ви виражали ці почуття. Відмітьте, в яких ситуаціях ви стримували свої почуття. Порівняйте, чи ви тепер реагуєте так, як у дитинстві, чи ваша реакція на власні почуття змінилась.

 

Питання для обговорення.

Чи дозволяєте ви виражати сум, показувати, що у вас поганий настрій в присутності інших людей? Як ви реагуєте на зауваження інших людей що у вас поганий настрій?

Як ви реагуєте, коли хтось з близьких людей засмучений?

Чи були у вас в сім’ї умови для розвитку фальшивого Я?

Робота у групі.

Вправа: згадаємо дитинство (20 хв. малювати, вирізати, ліпити, грати в ігри …)

Кожен записує 3 найрадісніші, найщасливіші моменти свого життя, коротко, 4-5 ключових слів (наприклад: схід сонця в горах). Група ділиться на 2-3 особи і кожен розповідає про ці моменти.

Самостійна робота.

1. Згадайте свій найраньший дитячий спогад, або дитячий сон, що повторювався. Запишіть його якомога детальніше, вказуючи якомога більше своїх відчуттів. Опишіть що ви бічили, чули, відчували, який був запах, смак, що відчували інтуїтивно. Потім напишіть, який висновок ви зробили про себе тоді в дитинстві в результаті цього спогаду чи сну. Зазвичай існують важливі події, моделі чи принципи, що зберігаються в пам’яті, які продовжують впливати на ваше життя. Можна використати це щоб краще усвідомити те, що відбувалось в дитинстві, а потім шукати способи його вирішення.

2. Станьте перед дзеркалом і говоріть собі компліменти, вчіться любити себе. Попросіть близьких щоб робили вам компліменти, яких вам не вистачало в дитинстві.

3. Складіть список того, що було не так з вами в дитинстві за словами батьків, вчителів, друзів, інших. Попросіть друга, близьку людину, яка вас знає, щоб почитав кожен пункт списку і сказав вашій внутрішній дитині позитивне твердження про це (наприклад у списку є «ти дурний», друг має сказати «це не правда, ти не дурний, я знаю тебе як розумну людину»).

 

ТЕМА 10. Встановлення меж

У сім’ї зі співзалежними відносинами створюється симбіотична система, у якій схвалюються переконання, цінності і міфи, які підтримують цю систему і забезпечують певний зовнішній вигляд благополуччя. Бунт чи інші спроби стати незалежним від цієї системи можуть викликати фізичне покарання, приниження, погрози втратити любов і підтримку. Система укріплюється обіцянками єдності і безпеки, гордістю, зовнішнім схваленням. Члени такої сім’ї втрачають свою ідентичність, індивідуальність, не можуть відокремити себе і заявити про свої права.

Симбіоз в сім’ях важко розпізнати як проблему, бо він підтримує ілюзію «ми – велика щаслива сім’я». зважаючи на необхідність психологічного народження і автономії особи, симбіоз є дисфункційною формою відносин. Симбіоз може виражатися у сподіваннях щодо дітей – яку професію вони мають вибрати, яку освіту, де мають жити, яку дружину (чоловіка) знайти, скільки мати дітей. Ці рішення не є поганими самі по собі, проблема в тому, що вони не є власним вибором дитини, а відповіддю на очікування і обмеження сім’ї. Це не дозволяє окремій особі розкрити свій потенціал і розвиватись.

Сміливість відрізнятися від своєї співзалежної сім’ї дуже важлива. Члени сім’ї від цього можуть бути дуже незадоволені, засмучені, ображені, розгнівані. Вирішуючи бути самостійною і відмовляючись від колективної думки людина порушує симбіоз. Члени сім’ї можуть застосовувати всі засоби маніпулювання і залякування щоб цього не допустити. В такий момент важлива зовнішня підтримка.

Одним із способів підтримувати симбіоз є «проблема одного стосується всіх». Наприклад, батько загубив окуляри, всі повинні їх шукати. Така поведінка – це групове рятування, вона заважає членам групи бути відповідальними за наслідки своїх дій. Коли батько змушений іти на важливу зустріч без окулярів через те, що кудись їх дів, він, можливо, навчиться слідкувати, куди їх кладе.

Як визначити свою відповідальність:

Я кудись збираюсь і загубив ключі від автомобіля – я відповідаю за це.

Вони кудись збираються і загубили ключі від автомобіля – вони відповідальні, я даю їм можливість за це відповідати, якщо вони попросять, то можу допомогти.

Ми (я з кимось) кудись збираємось і загубилися ключі від автомобіля – ми обоє відповідальні і обоє маємо відповідати за це.

В ранньому дитинстві дитина не здатна добре відповідати за себе, тому батьки, брати і сестри відповідають замість неї. Згодом така поведінка перетворюється в «рятування», коли дитина досягає віку, достатнього для того, щоб самій нести відповідальність. Така продовжена турбота посилює пасивність.

Завдання стати окремим, автономним означає створити свої особисті межі, які допомагають формуванню особистості. Особисті межі включають ваше тіло, почуття, думки, потреби, переконання і бажання. Наявність меж створює нові правила у відносинах:

– людям необхідно просити дозволу перед тим як порушити особисті межі один одного;

– необхідність нести відповідальність визначається тим, кому належить проблема;

– люди не «володіють», і не «належать» один одному.

В симбіотичних сім’ях не існує особистих меж. Діти і батьки навіть можуть помінятись ролями. В сім’ях алкоголіків деколи діти ходять за покупками, миють і вкладають батьків спати. Батьки можуть займати позицію дітей щоб отримати любов і комфорт, які батьки повинні давати а не отримувати.

Усвідомлення і створення особистих меж – основні етапи зцілення від спів залежності, вони потребують перебудови у відносинах. Встановлення особистих меж може призвести до розпаду відносин. Наприклад, якщо ви задовольняли особисті потреби когось, хоча він сам був в стані потурбуватися про себе, він буде розчарований і буде намагатись заставити вас почуватись поганою людиною. Він негативно сприйме зміни у вашому житті, які вам на користь.

Питання для обговорення.

Які очікування мали ваші рідні і близькі, коли ви були дитиною, щодо вашого майбутнього? Як ви ставились до цих очікувань?

Які очікування тепер щодо вас у ваших близьких? Як ви на них реагуєте?

Поділіться досвідом, коли ви вибирали не приєднуватись до загальної думки, а відстоювати свою всупереч іншим. Як ви це переживали?

Робота у групі.