ТОП 10:

ТЕМАТИКА ТА ЗМІСТ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ



Тема 2. Віденський конгрес

Семінарське заняття № 1

(2 год)

Тема заняття: Європейська дипломатія в період Віденського конгресу.

Мета: розкрити особливості європейської дипломатії після завершення наполеонівських воєн та в період проведення Віденського конгресу 1814-1815 рр.

Зміст семінарського заняття

1. Позиції провідних європейських країн напередодні Віденського конгресу.

2. Саксонське і польське питання.

3. Політика Франції щодо конгресу . Талейран.

4. Заключний акт конгресу.

Література

1. Богданов А.П. Первые российские дипломаты: Исторические портреты.- М.: Знание, 1991.

2. Борисов Ю.В. Шарль Морис Талейран.-М.: Международные отношения, 1986.

3. Дебидур А. Дипломатическая история Европы. Т. 1,2.- М., 1996.

4. Дипломатический словарь: В 3-х тт.-Т.1: А-И. – М.: Наука, 1984.Т.2: К-Р. – М.: Наука, 1985; Т.3: С-Я. – М.: Наука, 1986.

5. История ХIX века / Под ред. Лависса и Рамбо.- Т. 1-8.-М.: Соцэкгиз, 1937-1938.

6. История дипломатии. Т.1. / Под ред. В.П. Потёмкина.-М.: ОГИЗ,1941.

7. История дипломатии. - Т.2. Дипломатия в новое время (1872-1919) / Под ред. В.П. Потёмкина.-М.: Госполитиздат, 1945.

8. История дипломатии. / Под ред. В.А. Зорина.-М.: Госполитиздат, 1959-1965.

9. Історія дипломатії / Під ред. В.П. Потьомкіна. Т. 2.-К.: Політвидав, 1948.

10. История Польши: В 3-х тт. / Под ред. Королюка и др.-М.: АН СССР.- Т.1-3.- 1954-1958.

11. История Франции. Т. 1-3.-М.: Наука, 1972-1973.

12. Киняпина Н. Внешняя политика России первой половины ХIХ века.-М.: Высш.шк., 1963.

13. Покровский М.П. Дипломатия и война в ХIХ столетии: Сборник статей.-М.: Красная новь, 1923.

14.

15. Тарле Е.В. Крымская война.: В 2-х тт.-М.: Изд-во АН СССР, 1950.

16. Талейран: Мемуары / Пер. и ред. Е.В. Тарле.-М.: Ин-т международных отношений, 1959.

17. Тарле Е.В. Талейран.-М.: Молодая гвардия, 1957.

Контрольні завдання до семінару:

Визначити основні наслідки наполеонівських воєн для європейських країн в 1813-1814 рр.?

Якими були основні суперечності між країнами переможницями?

Чим було зумовлено протистояння Великобританії та Росії на Віденському конргесі?

Які кроки здійснив Талейран з метою збереження територіальних надбань Франції?

Визначте основні територіальні суперечки на Віденському конгресі.

Як було вирішено польське та саксонське питання Заключним актом Віденського конгресу?

Методичні рекомендації до теми:

Після Лейпцігської битва розпочався занепад Першої імперії у Франції який завершився 6 квітня 1814 р. зреченням Наполеона та відновлення династії Бурбонів (до 27 липня 1830 р.).

Вирішити проблеми післявоєнного врегулювання у Відні 1814-1815 рр. зібралися: 2 імператори – російський (Олександр І) та австрійський (Франц І), 4 королі – датський (Фрідріх (Фредерік) VІ), вюртембергський (Фрідріх І, курфюрст з 1803 р., король з 1806 р.), прусський (Фрідріх-Вільгельм ІІІ), баварський (Максиміліан І, король з 1806 р.), 2 спадкових принци шведський (Ж.Б. Бернадот – Карл ХІV Юхан) і португальський (Жуан VІ – регент), 3 великі герцогині Пармська (Марія-Луїза Габсбург – жінка Наполеона), Моденська (Франческо ІV Габсбург), Тосканська (Фердінанд ІІІ Габсбург) та 215 голів князівських домів. Основним принципом європейської дипломатії став принцип легітимізму. Основними проблемами які розглядали європейські дипломати на конгресі були територіальні проблеми: саксонське (з 1806 р. королівство, Фрідріх-Август І) та польське (з 1807 р. герцогство, Фрідріх-Август ІІІ Саксонський) Белосток з 1807 р., Тарнополь з 1809 р.) питання – таємна угода між Меттерніхом, Кестлрі та Талейраном від 3 січня 1815 р.

В ході прийняття заключного акту Віденського конгресу Пруссія отримала Вестфалію, район Саксонії на лівому березі Рейну та деякі північногерманські землі в Померанії, що належали Данії яка отримала за це Шлезвіг і Голштейн. Польща розподілена між:– Пруссії – Познань, Бромберг і Торунь, Австрії – Східну Галичину, Краків було проголошено вільним містом. Герцогство Варшавське – Росії.

Італійське питання – Неаполітанське королівство Мюрат (1808 – 1815 рр.) чи Фердінанд ІV Бурбон. Таємна угода між Мюратом та Меттерніхом від 11 січня 1814 р. Влада Фердінанда ІV поновилася в березні 1815 р. Австрії відійшли – Ломбардія і Венеція і на Адріатиці Далмація, Савойя і Ніцца, а також П’ємонт і Генуя – Сардінському королівству (Віктор Еммануїл І Савойський). Папська область (Пій VІІ). Королівство обох Сицилій - Неаполітанське (Фердінанд І Бурбон).

Бельгія – Голландському королівству. Швейцарія – навічно нейтральна, 22 кантона, плюс північний П’ємонт. Англія – Цейлон, Мальта, Капська колонія. Норвегія – Швеції.

8 червня 1815 р. новий загально германський союзний договір – 38 держави.

Тема 4. “Східне питання” в європейській дипломатії другій чверті ХІХ ст.

Тема 5. Європейська дипломатія в 1830-40-х рр. чверті ХІХ ст.

Семінарське заняття № 2

(2 год)

Тема заняття: Європейська дипломатія в ІІ чверті ХІХ ст.

Мета: розкрити особливості європейської дипломатії в другій чверті ХІХ ст. зосередивши особливу увагу на впливові революції 1830 року на взаємини провідних європейських країн.

Зміст семінарського заняття

1. Національно-визвольнй рух на Балканах в 20-х рр.. ХІХ ст.

2. Липнева революція у Франції та європейські держави.

3. Дипломатичне втручання Англії і Франції у вирішення польського питання.

4. Турецько-египетський конфлікт 30-х років ХІХ ст..

Література

18. Богданов А.П. Первые российские дипломаты: Исторические портреты.- М.: Знание, 1991.

19. Дебидур А. Дипломатическая история Европы. Т. 1,2.- М., 1996.

20. Дипломатический словарь: В 3-х тт.-Т.1: А-И. – М.: Наука, 1984.Т.2: К-Р. – М.: Наука, 1985; Т.3: С-Я. – М.: Наука, 1986.

21. Ерусалимский А. Бисмарк как дипломат.-М.: ОГИЗ, 1940.

22. История ХIX века / Под ред. Лависса и Рамбо.- Т. 1-8.-М.: Соцэкгиз, 1937-1938.

23. История дипломатии. Т.1. / Под ред. В.П. Потёмкина.-М.: ОГИЗ,1941.

24. История дипломатии. - Т.2. Дипломатия в новое время (1872-1919) / Под ред. В.П. Потёмкина.-М.: Госполитиздат, 1945.

25. История дипломатии. / Под ред. В.А. Зорина.-М.: Госполитиздат, 1959-1965.

26. Історія дипломатії / Під ред. В.П. Потьомкіна. Т. 2.-К.: Політвидав, 1948.

27. История Италии: В 3-х тт. / Под ред. С.Д. Сказина.-.М: Наука, 1970-1971.

28. История Польши: В 3-х тт. / Под ред. Королюка и др.-М.: АН СССР.- Т.1-3.- 1954-1958.

29. История СССР: Учебник для пед. вузов / Под ред. В.Г. Тюковкина (1861-1917).-М.: Просвещение, 1990.

30. История СССР с древнейших времён до наших дней: в 2 сериях: В 12-ти тт. / Гл ред. Совет: Б.И. Пономарёв и др.-М.: Наука, 1966-1980.

31. История Франции. Т. 1-3.-М.: Наука, 1972-1973.

32. Киняпина Н. Внешняя политика России первой половины ХIХ века.-М.: Высш.шк., 1963.

Контрольні завдання до семінару:

Які основні риси розвитку нацонально-визвольного руху на Балканах 20-х рр. ХІХ ст.?

Якою була позиція Російської імперії в ході розгортання грецького повстання в 20-х рр. ХІХ ст.?

Порівняйте французьку та британську дипломатію у грецькому питанні.

Якою була реакція європейських країн на революцію 1830 року у Франції?

Чим була зумовлена ворожа позиція Росії по відношенню до європейських революційних подій?

Як європейські країни відреагували на польське повстання?

Яким чином було вирішено бельгійське питання?

Що зумовило розгортання турецько-єгипетського конфлікту?

Якими були наслідки турецько-єгипетського протистояння?

Методичні рекомендації до теми:

На початку ХІХ ст. Балкани перебували в складі Османської імперії. Цей час був обумовлений розгортанням національно-визвольного руху грецького та словянських народів. В Одеса 1814 р. бло створено таємне товариство Філікі Гетерія (“Союз друзів”). З 1820 р. на чолі товариства став князь О. Іпсіланті.

Розгортання національно-визвольного руху було проголошено незалежність Греції у січні 1822 р. у м. Піала, проголошено конституцію та державний устрій формі директорії (5 осіб). Європейські держави намагалися вирішити це питання. 4 квітня 1826 р. Веллінгтон підписав Петербургський протокол між Росією та Англією з грецького питання. 6 липня 1827 р. Лондонська конвенція про захист грецького населення між Росією, Францією та Англією. 20 жовтня 1827 р. битва в Наваринській бухті під керівництвом адмірала Кодрінгтона.

Лондонська конференція 3 лютого 1830 р. про незалежність Греції.

25 липня 1830 р. було опубліковано “ордонанси Полін’яка”, які призвели до Липневої революції у Франції. 1 серпня 1830 р. Карл Х зрікся престолу, а вже 9 серпня Л.-Ф. Орлеанський прийняв корону. Європейські країни по різному відреагквали на зміну влади у Франції. Якщо Великобританія зайняла дружню позицію та 17 вересня 1830 року відбувся розрив дипломатичних відносин з Росією. Революційний виступ у Парижі спровокував 24 серпня 1830 р. початок повстання в Брюсселі (опера “Німий із Портічі).

Лондонська конференція (3 лютого 1830 р.) зібрана з приводу проголошення незалежності Греції, запропонувала на початку листопада воюючим сторонам призупинити військові дії – позиція Веллінгтона, Меттерніха, Фрідріха-Вільгельма ІІІ, Миколи І, Талейран (1834 р.).10 листопада 1830 р. Бельгійський Національний конгрес 200 членів фактично проголосив відокремлення Бельгії від Голландії, а 18 листопада стала незалежною . 4 червня 1831 р. на Бельгійський престол було обрано принца Леопольда Саксен-Кобургського зятя Георга ІV. Англія та Франція та позиція Вільгельма І Голландського. Протокол від 6 жовтня 1831 р. визнав розподіл країн по24 пунктам. Остаточний мир між Бельгією та Голландією в 1839 р.

Тема 6. Дипломатія європейських країн під час революції 1848-1849 рр.

Семінарське заняття № 3

(2 год)







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.238.248.103 (0.007 с.)