Методичні рекомендації до теми.

Робота присвячена комплексному дослідженню зовнішньої політики Великобританії на Близькому та Середньому Сході в цілому, та по відношенню до Чорноморських проток зокрема.

На межі XIX – XX ст. головною метою правлячих кіл Великобританії було укріплення стратегічних рубежів Британської імперії на підступах до Індії. У якості одного з таких рубежів в Лондоні розглядали Османську імперію. У зв’язку з цим особливу увагу Уайтхолл приділяв Босфору та Дарданеллам.

У роботі доцільно простежити еволюцію поглядів керівників імперської політики по відношенню до Османської імперії та Проток, проаналізувати боротьбу в британських правлячих колах з питань зовнішньополітичної орієнтації.

Зміна традиційної політики Лондону та укладення союзу з головним супротивником у питанні про Протоки – Росією – не означали відмову від захисту власних інтересів в регіоні. Нескінченні переговори повинні були сприяти блокуванню вирішення проблеми до більш вдалого моменту, коли Великобританія змогла б вирішити її на власну користь.

 

6.2. Методичні рекомендації для індивідуального вивчення студентами тем з курсу ”Історія країн Західної Європи та Північної Америки нового часу”

 

Методичні рекомендації з організації підготовки рефератів.

Загальні методичні рекомендації до підготовки рефератів

 

Навчальний реферат – це письмова робота, в якій у стислій формі на основі опрацювання наукової та методичної літератури розкривається конкретна проблема чи окремий аспект теми дисципліни.

Реферат складається з плану і таких складових частин: вступ, основна частина (включає розділи і підрозділи), висновки, список використаних джерел і літератури.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, її значення для поглибленого опанування програмного матеріалу, визначається мета та дослідницькі завдання реферату, об’єкт дослідження, загальні методи розкриття теми.

Основна частина може складатися з кількох розділів. В одному з них, як правило, розглядаються рівень дослідженості, характеризуються різні точки зору на проблему. В інших розділах розкривається зміст обраної теми, лається опис та аналіз опрацьованого матеріалу, оцінка тих чи інших процесів і явищ, робляться узагальнення щодо окремих аспектів проблеми.

Важливою структурною частиною реферату є висновки. В них лаконічно, без аналізу і обґрунтування робляться узагальнення і формулюються результати виконаної роботи. Висновки засвідчують здатність студента до самостійних узагальнень.

В кінці реферату наводиться список використаної літератури у такій послідовності: документи, монографії, статистичні збірники, наукова література, періодичні статті.

Оформлення реферату. Обсяг реферату 10 – 15 сторінок. Подається у друкованому вигляді. Розмір лівого поля до 30 мм, правого – не менше10 мм, верхнього та нижнього – 20 мм.

 

Методичні рекомендації до окремих тем

1. Микола І як дипломат.

Методичні рекомендації до теми:

При написанні данного реферату студенту варто, опрацювавши запропоновані літературу та джерела, простежити політичний та життєвий російського імператора Миколи І. Слід, детально спинитися на процесі становлення його як політичного та державного діяча, та окремр як дипломата. Виокремити фактори які повпливали на процес його становлення як лідера Священного союзу та його діяльності в контексті розгортання європейських революцій 1830 та 1848-1849 рр.ході революції. Крім того, окремої уваги заслуговує його діяльність як імператора та дипломата в ході Кримської війни 1853-1856 рр.

 

2. Шарль Марiс Талейран.

Методичні рекомендації до теми.

Опрацьовуючи питання присвячені періоду консулату та першої імперії, доцільно спинитися на аналізі політичної біографії мністра зовнішніх справ Франції Шарля Моріса Талейрана. Студенту варто опрацювати його ”Мемуари..” для складання цілісної картини життя та політичної кар’єри дипломата, окремої уваги заслуговують його взаємини з Наполеоном Бонапартом, та його участь в процесі реставрації Бурбонів та Липневої революції 1830 р.

3. Полiтичний портрет Меттернiха.

Методичні рекомендації до теми.

Вивчаючи період після наполеонівських воєн, потрібно пояснити причини економічної відсталості Австрії і засилля політичної реакції (”система Меттерніха”). Важливо відмітити і процес повільного, неухильного капіталістичного розвитку, наголошуючи на початок промислового перевороту і обставини, що його гальмували. Розглядаючи першу половину ХІХ ст., варто відмітити, що особливу роль в політичному житті країни відігравав Клемент Меттерніх, який був прем’єр-міністром у 1809-1848 рр.

Окремої уваги потребує його діяльність як дипломата і творця Віденської системи.

 

4. Грецьке питання і позиція великих держав.

Методичні рекомендації до теми:

Студенту варто розпочати з характеристики загального стану Османської імперії і поступово перйти до висвітлення грецького питання. Вагоме місце в боротьбі греків за незалежність відіграла Гетерія: її успіхи з 1814 по 1820 рр. Гетерія під керівництвом Іпсіланті. Грецьке повстання. Міжусобна війна в Греції (1823-1825 рр.). Філелліни. Міссолунги і Афіни (1826-1827 рр.). Лондонська угода і Наваринська битва (1827р.).

Студент має проаналізувати русько-турецьку війну 1828-1829 рр. та Адріанопольський трактат 2 вересня 1829 р.

 

5. Турецько-єгитетський конфлікт та позиція провідних європейських країн..

Методичні рекомендації до теми:

Опрацьовуючи дане питання студент має розпочати з харакреристики міжнародної ситуації в ”Східному питанні” в 20-30-рр ХІЇ ст. Доцільно звернутися до аналізу протиріч, які існували між європейськими країнами через Османську спадщини, окремо спинившись на позиції Росії в цблму питанні. Варто проаналізувати Ункіар-Іскелеську угоду Росії з Туреччиною і протиріччя великих держав у Східному питанні. Турецько-єгипетський конфлікт і позиція великих держав (1832-1832 рр.). Пальмерстон. Загострення англо-російських протиріч проти Ункіар-Іскелеської угоди. З’їзд монархів в Мюнхенгреці (1833 р.).

Дві течії в Англії по відношенню до Східного питання. Лондонська конвенція 1840 р. Східне питання в 1848-1849 рр. і Балта-Лиманська конвенція.

 

6. Європейська дипломаті після франко-німецької війни 1870-1871 рр. та воєнні тривоги 1870-х р.

Методичні рекомендації до теми:

Розглядаючи дану проблему студент має відзначити зміну співвідношення сил в Європі після завершення франко-прусської війни, висвітлити боротьбу Німеччини за гегемонію в Європі. Студент також повинен розкрити позиції ведучих європейських держав в новій міжнародній ситуації і зробити висновок, що кожна з великих держав прагнула не допустити одноосібного посилення жодної з країн.

На поч. 70-х рр. у міжнародних відносинах сталися кардинальні зміни. Почалося формування військово-політичних союзів, спрямованих проти не реального, а гіпотетичного (хоч і визначеного) противника, які мали на меті не просто перемогу над якоюсь окремою країною, а завоювання світового панування. Студент в другому питанні висвітлює процес створення Троїстого союзу, показує справжні цілі його учасників.

Загострення міжнародної ситуації на межі сторіч породило цілу низку воєнних конфліктів в усіх регіонах світу. Студент називає локальні війни, що відбувалися в цей час, відзначає їх характер, розкриває хід і показує історичне значення.

 

 

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Контроль знань здійснюється з метою встановлення рівня засвоєння студентами теоретичного матеріалу та практичних навичок, що передбачені навчальною програмою дисципліни і включає такі форми:

- поточний контроль;

- модульний контроль;

- підсумковий контроль;

- ректорський контроль.

Поточний контроль передбачає перевірку знань на семінарах (обговорення, повідомлення, реферати, тести тощо). Модульний контроль передбачає проведення контрольних робіт за наслідками вивченого матеріалу навчальних тем.

Підсумковий контроль передбачає іспит. Для студентів всіх форм навчання передбачається написання контрольної роботи і реферату.

Впродовж вивчення дисципліни студент має брати активну участь у обговоренні програмних питань на семінарських заняттях, виконанні модульних контрольних робіт, завдань для самостійного вивчення дисципліни.

Рівень знань студентів з усіх тем курсу “Дипломатична історія Європи ХІХ ст.” (від Священного до Троїстого союзу) оцінюється методом усного опитування на семінарських заняттях, а також за наслідками виконання контрольних робіт, при підготовці рефератів з визначеної проблематики. Основними підсумковими формами оцінювання знань з усієї програми курсу є врахування роботи студентів впродовж семестру (за модульно-рейтинговою системою) та співбесіди з ними при допущенні до іспиту і рівень знань, виявлений під час складання іспиту. Оцінюється також наукова робота студентів (участь у конференціях, конкурсах, олімпіадах, написанні статей).

На іспит виносяться питання, які охоплюють теоретичні основи навчального курсу, особливості історичного процесу в регіоні у контексті історії України. Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результатами всіх видів робіт впродовж вивчення курсу на підставі критеріїв, що наведені в таблиці:

 

9.1. Питання для повторення курсу “Дипломатична істрія Європи в ХІХ ст. ”

 

1. Предмет, мета та завдання спецкурсу. Місце спецкурсу у вивченні історії країн Західної Європи ХІХ ст.

2. Передумови проведення міжнародного конгресу у Відні (1 жовтня 1814 – 9 червня 1815 рр.).

3. Основні питання роботи Віденського конгресу.

4. Політика союзників напередодні проведення Віденського конгресу. Шомонський трактат (1 березня 1814 р.).

5. Принцип легітимізму. Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії і Прусії (3 січня 1815 р.).

6. Конгрес і повернення Наполеона з о. Ельба. “Сто днів” (20 березня – 25 травня 1815 р.).

7. Відновлення коаліції (25 березня 1815 р.). Ватерлоо (18 червня 1815 р.). Остаточна ліквідація імперії.

8. Організація Германського союзу (8 червня 1815 р.). Нідерланди. Швейцарія. “Східне питання”.

9. Характер Заключного акту. Нестійкість наслідків Віденського конгресу.

10. Створення “Священного союзу” (26 вересня 1815 р.).

11. Канцлер Меттерніх: теорія втручання. Внутрішні протиріччя в Священному союзі.

12. Аахенський конгрес: п’ятерний союз 1818 р. Конгреси в Троппау і Лайбасі (1820-1821рр.)

13. Початок розпаду Священного союзу. Веронський конгрес (1822 р.) і Грецька проблема.

14. Зближення Росії з Англією і Францією та подальший розпад Священного союзу.

15. Микола І як дипломат. Місія Веллінгтона в Петербурзі (4 квітня 1825 р.).

16. Національно визвольний рух в Греції (1823-1827 рр.): Лондонська конвенція 6 липня 1827 р.

17. Російсько-турецька війна 1828-1829 рр. Адріанопольський мир 14 вересня 1829 р.

18. Ункіар-Іскелеська угода Росії з Туреччиною 8 липня 1833 р. і протиріччя великих держав у Східному питанні.

19. Загострення англо-російських протиріч навколо Ункіар-Іскелеської угоди. З’їзд монархів у Мюнхенгреці (1838 р.).

20. Дві течії в Англії по відношенню до Східного питання: Лондонська конвенція 15 липня 1840 р.

21. Східне питання в 1848-1849 рр. і Балта-Лиманська конвенція 1849 р.

22. Європейська дипломатія та Липнева революція у Франції.

23. Позиція великих держав щодо польського повстання 1830-1831 рр.

24. Бельгійська революція 1830 р. і великі держави.

25. Вплив революції 1848-1849 рр. на європейську дипломатію.

26. Дипломатія Тимчасового уряду після Лютневої революції у Франції.

27. Дипломатія європейських урядів і Лютнева революція.

28. Вплив березневих революцій 1848 р. в Австрії та Прусії на російсько-французькі дипломатичні стосунки.

29. Європейська дипломатія і польський визвольний рух у 1848 р.

30. Європейська дипломатія і політика Прусії по Шлезвіг-Голштинському питанню та проблеми об’єднання Німеччини в 1848р.

31. Англо-французьке посередництво між Австрією і Сардинією. Проект європейського конгресу по італійським справам 1849 р.

32. Микола І і революція в Австрії та Прусії в 1848 р.

33. Європейська дипломатія і французька інтервенція в Римі (24 квітня 1849 р.). Місія Лесепса.

34. Зовнішня політика революційної Угорщини і дипломатія західних держав.

35. Царська дипломатія в зв’язку з інтервенцією і придушенням революції в Угорщині.

36. Дипломатичне втручання держав в австро-пруський конфлікт і відновлення Германського союзу.

37. Європейська дипломатія в ІІ чверті ХІХ ст.

38. Міжнародна ситуація в період Кримської війни (4 жовтня 1853 – 30 березня 1856 рр.).

39. Загострення Східного питання після революції 1848-1849 рр.

40. Переговори про розподіл Туреччини та російсько-французьке суперництво в Туреччини 1851 – 1853 рр.

41. Місія князя А.С.Меншикова в Туреччині (28 лютого 1853 р.).

42. Позиція Франції в російсько-турецькому конфлікті 1853 р.

43. Позиція Австрії в російсько-турецькому конфлікті 1853 р.

44. Позиція Прусії в російсько-турецькому конфлікті 1853 р.

45. “Віденська нота” 31 липня 1853 р. та оголошення Туреччиною війни Росії 4 жовтня 1853 р.

46. Проект Пальмерстона 1854 р. про послаблення і розчленування Росії.

47. Місія А.В.Орлова у Відні 1854 р.

48. “Чотири пункти” Наполеона ІІІ (18 липня 1854 р.) та позиція Швеції.

49. Паризький конгрес 30 березня 1856 р. Умови миру.

50. Європейська дипломатія і франко-італьяно-австрійська війна (23 квітня – 12 липня 1859 р.).

51. Мексиканська авантюра Наполеона ІІІ (1862 – 1864 рр.).

52. Питання про володіння Шлезвіг-Гольштинією після смерті Фрідріха VІІ (18 листопада 1863 р.): прусько-датський конфлікт.

53. Позиція Росії, Англії, Франції і Австрії в період прусько-датської війни 1864 р.

54. Угода між Австрією і Прусією: прусько-датська війна та Віденський мир 30 жовтня 1864 р.

55. Конфлікт між Прусією і Австрією за Шлезвіг-Гольштинію. Гаштейнська конвенція (14 серпня 1865 р.).

56. Олександр ІІ, Горчаков і питання об’єднання Німеччини.

57. Зустріч Бісмарка з Наполеоном ІІІ у Біарриці (1864 – 1865 рр.). Дипломатична підготовка Прусії до війни з Австрією.

58. Австро-пруська війна та Празький мир (23 серпня 1866 р.).

59. Дипломатична підготовка франко-пруської війни.

60. Роль Прусії в Північно-німецькому союзі після Празького миру 1866 р.

61. Ставлення Англії до Прусії після 1866 р.

62. Стосунки між Росією та Прусією після 1866 р.

63. Стосунки між Францією та Прусією після 1866 р. Меморандум Друен-де-Люіса та переговори про компенсацію за нейтралітет.

64. Дипломатичні стосунки між Францією та Прусією напередодні війни: переговори в Емсі та позиція Англії щодо вимог Франції.

65. Перспектива майбутньої франко-пруської війни. Люксембургське питання.

66. Позиція Росії. Конференція держав у Лондоні 7-11 травня 1867 р.

67. Невдача мексиканської авантюри Наполеона ІІІ.

68. Дипломатична ситуація в Європі напередодні франко-пруської війни.

69. Зовнішнє і внутрішнє становище Франції напередодні франко-пруської війни.

70. Іспанське питання та ескалація конфлікту з Прусією: урядова нарада 12 липня 1870 р. у Франції.

71. “Емська депеша” Бісмарка: остаточне ствердження позиції Росії. Франко-пруська війна.

72. Позиції Росії, Австро-Угорщини та Італії під час франко-пруської війни. Відміна статей Паризького договору 1856 р.

73. Заключення прелімінарної мирної угоди у Версалі 26 лютого 1871 р. Проголошення Германської імперії 18 січня 1871 р.

74. Франкфуртський мир 10 травня 1871 р.

75. Франко-німецькі відносини в 1871-1873 рр.

76. Європа після Франкфуртського миру (1872-1875 рр.).

77. Угода трьох імператорів 6 червня 1873 р. Франко-німецький конфлікт 1874 р.

78. Місія Радовіца (лютий 1875 р.). Воєнна тривога 1875 р.

79. Герцеговинське повстання 1875 – 1878 рр. Англо-російська боротьба в Середній Азії в 70-х рр. ХІХ ст.

80. Болгарське повстання і сербо-турецька війна 1876 р.

81. Рейхштадтське побачення 8 липня 1876 р. та антитурецька кампанія в Англії. Місія генерала Вердера 1876 р.

82. Місія барона Мюнха 1876 р.

83. Константинопольська конференція 31 серпня 1876 р. та Будапештська конвенція 15 січня 1876 р.

84. Франко-німецька воєнна тривога 1877 р. і Лондонський протокол 31 березня 1877 р.

85. Російсько-турецька війна (1877-1879 рр.). Сан-Стефанський мир 3 березня 1878 р.

86. Національно-визвольний процес на Балканах в 70-х ХІХ ст.

87. Російсько-англійські переговори зі Східного питання: договір 30 травня 1878 р.

88. Берлінський конгрес 13 червня – 13 липня 1878 р.

89. Англо-російські протиріччя в Середній Азії в 70-х рр. ХІХ ст.

90. Австро-германський союз 7 жовтня 1879 р.