Особливості розвитку процесуального права в Україні в період будівництва соціалізму (1917 р. по 1935 рр.).

ВУЦВК затвердив Кримінально-процесуальний кодекс УСРР. Він закріплював демократичні приципи судочинства в кримінальних справах. КПК УСРР встановлював порядок впровадження слідства, порядок впровадження справи в народному суді, в раді народних суддів, реглементував судочинство ревтрибуналах, порядок виконання судових вироків.

20 липня 1927 р. був затверджений новий КПК. Зміст нового КПК відображав тенденцію посилення силового тиску держави на суспільство. Право на захист було ліквідоване на стадіях попереднього слідства і дізання. Захисник був присутній лише на стадії судового розгляду. Значне коло справ підлягало розгляду надзвичайних судів і ревтрибуналів.

Демокр. Принципи судочинства в кремінальних справах були ідентичними і для цивільного судочинства, але порушувалися в меньшій мірі. ЦПК УСРР було прийнято 1924р. посилилося втручання держави у справи громадян. Зміни в адмін.тер. поділі республіки зумовили необхідність прийняття налогу ЦПК. Він був прийнятий 11 вересня 1929р. В ньому з`явилися нові статті, що регламентували справи про неспроможність фіз. і юрид. осіб.ЦПК передбачав слухання деяких справ в закритому засіданні.

Як у кримінальному так і в цивільному процесі діяв тільки касаційний порядок перегляду судових рішень.

Характерні ознаки цивільного законодавства в Україні в період будівництва соціалізму (1917 по 1935 р.р.).

Цивільне законодавство було спрямоване на розширення і зміцнення державної власності як основи радянського ладу. Так, Рада Народних Комісарів УСРР у 1921 році приймає постанову “Основні положення про заходи по відбудові великої промисловості, підвищенню і розвитку виробництва”, у відповідності до якої державні органи отримували право створювати на засадах госпрозрахунку особливі об’єднання великих державних підприємств.
В умовах непу дозволялася діяльність кооперативних і приватних підприємств, запроваджувалися плати за користування транспортом, поштою, телефоном, телеграфом, за комунальні послуги, надавалося власникам право відчужувати власність (за винятком сільських будівель).
З 1923 року в Україні набуває чинності Цивільний кодекс РРФСР 1922 року. Структурно він складався з чотирьох частин. У загальній частині визначалися основні положення, суб’єкти та об’єкти цивільних прав, угоди, давалося поняття позовної давності. Право власності регулювалося нормами, що вміщувалися в розділі “Речове право”, а розділ “Зобов’язальне право” містив норми, що регулювали зобов’язання з договорів і зобов’язання з безпідставного збагачення та завдання шкоди. Забезпечувалася певна свобода договорів. Визначалися загальні умови, за якими укладалися угоди. Зверніть увагу, що однією з особливостей зобов’язального права було застосування статей Кримінального кодексу за порушення цивільних договірних відносин.
Цивільний кодекс дозволяв приватну власність на ненаціоналізоване майно, але свобода розпорядження ним обмежувалася інтересами держави, яка могла розірвати невигідний для неї договір. Приватна власність мала три форми: одноособова власність фізичних осіб; власність декількох осіб, які не складають об’єднання (загальна власність); власність приватних юридичних осіб.
Четвертий розділ вміщував норми спадкового права. Право спадщини по закону і заповіту допускалось у межах 10 тис. крб. вартості майна. Та частина майна, що перевищувала встановлену вартість, переходила у власність держави.
В наступні роки було прийнято ряд важливих нормативних актів: положення про державні промислові трести, про належні державні будинки в містах і селищах міського типу та про порядок використання житлових приміщень у цих будинках; постанова ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 6 лютого 1929 року “Про авторське право” тощо.

 

Вибори у I та II Державні Думи. Українська парламентна громада.

В роки революції відбувається піднесеня Укр. Нац. Руху. Під час віборів у першу Д. думу, весною 1096 року, Укр. Партії, за винятком радикальної і демократичної, байкотували вибори. Від У. було обрано 102 депутати (поміщики, інтелігенція, селяни, робітники, священики). У парламенті 45 депутатів об`єдналися в «Укр. Думську громаду» під головуванням адвоката з Чернігівщини І.Шрага.

Громада випускала журнал «Укр. Вісник», з яким плідно співпрацювали Грушевський і Франко. Головною політ. Метою громади було проголошення автономії У. Грушевський навіть склав декларацію, яка мала бути оголошена з думської трибуни. В наслідок розпуску першої Д. думи реалізувати цю ідею не вдалося.

В січні 1907 р. відбувалися вибори в другу Д.думу. У ній взяли участь всі укр. Партії.

47 укр. Депутатів знов об`єдналися в «Укр. Думську громаду» і видавали часопис «Рідна справа- вісті з Думи».

Громада вимагала: 1.Автономію У., 2.українізацію освіти і держ. Управління. 3.Створення кафедр укр. Мови, літератури та історії.

Діяльність укр. Громади показала світовій громадськості, що укр. Народ існує і захищає свої права.

Уряд збирав сили для придушення революції. 3 червня 1907 р. друга Д. дума була розпущена. Це свідчило про закінчення революції і початок реакції. Деякі політ. Партії пішли в підпілля, а їх кирівники емігрували. Укр. Періодичні видання практично зникли, а розмови про українізацію освіти дратували царський уряд.

Єдиною легально-діючою укр. Організацією була ТУП (Товариство Укр. Поступовців), яка висупала за україніз. Освіти, допущення укр. Мови у громадських установах, суді і церкві. Методи боротьби- конституційні.

 

Судова реформа 1864 року в Російській імперії.

Російські чиновники вважали, що суди повинні захищати інтереси Д., а права особи- справа другорядна. Вироки виносилися із врахуванням класових відмінностей: дворянам- легші вироки, нижчим верствам наслення- суворіші покарання.

Судова реформа перетворила феодальне право на буржуазне.

· Суд перетворився на гласний (у присутності публіки и преси)

· Обвинувачееня підтримував прокурор, захист адвокат.

· В суді брали участь присяжні засідателі від всіх станів.

· Окружні суди (По одному на губернію)- Суди першої інстанції.Якщо вироки виносилися з участю присяжних засідателів, то вони важжалися остаточними. Якщо вироки були винесені без участі присяжних, то їх можна було оскаржити в судовій палаті. (В У. їх було 3: Київська, Харківська, Одеська).

· Сенат –вища касаційна інстанція, який міг скасувати або переглянути судове рішення.

· Мирові судді вирішували дрібні справи, обиралися терміном на 3 роки на земських зборах.

В судочинстві збереглися пережитки кріпасництва: окремі суди для духовенства і для військових, збереження волосного суду для селян, який мав право засуджувати селян до принизливого покарання різками.

Характерні ознаки трудового законодавства в Україні у 60-ті – першій половині 80-х р.р. XX ст

Загаьні принципи радянського трудового права і норми, що регулюють трудові відносини, містили прийняті 15 липня 1970р. основи законодавства СРСР і союзних республік про працю. 10 грудня 1971р. був прийнятий кодекс законів про працю УРСР.

Він складався з 18 розділів.

Кодекс регулював такі види договорів: Колективний і трудовий. Встановлювався робочий час, час відпочинку. Відбівалось унормівання праці. Існували гарантії і компенсації, гарантії про покладання на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. Всановлювалась трудова дисципліна, відбувалася охорона праці.Також виокремлювалися праця жінок і праця молоді. Існували пільги для працівників, які поєднують работу з навчанням. Вирішувалися індивідуальні трудові спори. Існували професійні спілки. Відбувалася участь працівників в управліні підприємствами, організаціями. Також, існувало державне соц. Страхування. Відбівався нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

12 серпня 1983р. президія ВР СРСР прийняла указ про внесення змін до трудового законодавства. Зміни були спрямовані, перш за все на змінення трудової дисципліни, що було характерним для командно- адміністративної системи.