Політико-правове значення розподілу України на Правобережну та Лівобережну (XVII ст.)

Міжусобиці та війни, які сталися після смерті Б.Хмельницького призвели до того, що територія вільної України була розірвана на дві частини: Правобережну та Лівобережну. Це був не тільки географічний поділ, а й політичний. Правобережжя опинилося під владою групи старшин, яка орієнтувалася на Польщу. Цей поділ став політичною реальністю, особливо він позначився у 1663 p. з обранням двох гетьманів — лівобережного (І.Брюховецького) та правобережного (П.Тетері).

Юридичне поділ був оформлений Андрусівським перемир'ям ЗО січня 1667 p., яке Польща та Росія уклали без участі України. В ньому спеціально застерігалося, що до Росії входить Лівобережна Україна, а Правобережжя — до Польщі. Запорізькій Січі судилося перебувати під владою Росії та Польщі

Андрусівська угода викликала гнів укр. народу, що призвело до повстання, що охопило як Лівобережжя, так і Правобережну Україну. Укр. народ виступив і проти панування Польщі і проти Московської держави. Андрусівське перемир’я привело до посилення протурецьких. Настроїв у середовищі козацької старшини.

 

57. Які норми Конституції Пилипа Орлика (1710 р.) свідчать про незалежність судової влади?

Конституція Пилипа Орлика була підписана в 1710 р. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.

Суд мав діяти незалежно, оскільки гетьман "не повинен карати сам, із власної ініціативи і помсти, але таке правопорушення - і умисне й випадкове - має підлягати розгляду Генерального Суду, який і повинен підкоритися, як переможений законом."

Тобто, найважливіша людина в державі не має права на самовільне судочинство. У документі сформульовано засади незалежності СУДУ, який має підкорятися лише закону.

 

58. Зміст прав і обов¢язків гетьманського уряду за Конституцією Пилипа Орлика (1710 р.).

5 квітня 1710 року гетьманом України П. Орликом було підписано договір під назвою “Конституція прав і свободи Запорозького війська”. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.

Конституція певною мірою грунтувалася на ідеї розподілу законодавчої, виконавчої та судової влад. Законодавча влада належить Раді, членами якої є полковники зі своєю старшиною, сотники, "генеральні радники від всіх полків" та "посли від низового війська Запорозького для слухання і обговорення справ." Рада повинна збиратись тричі на рік - на Різдво Христове, Свято Великодня і Покрови, а також за рішенням гетьмана.

 

 

59. Функції і компетенція гетьмана України за Конституцією Пилипа Орлика (1710 р.).

5 квітня 1710 року гетьманом України П. Орликом було підписано договір під назвою “Конституція прав і свободи Запорозького війська”. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.

Наявність козацького парламенту обмежувала гетьманську владу і робила з України конституційну державу. ”Конституція” обмежувала права гетьмана на користь старшинської аристократії. Гетьман представляв виконавчу владу, він був обмежений у своїх діях законом та генеральною старшиною. Гетьман затверджував усіх посадових осіб. Встановлювався строгий розподіл між державною скарбницею й особистими коштами гетьмана.

 

Роль церкви в Конституції Пилипа Орлика (1710 р.).

5 квітня 1710 року в Бендерах гетьманом України було підписано договір під назвою “Конституція прав і свободи Запорозького війська”. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.

Питання церкви та релігії висвітлюється в 1 статті Конституції Пилипа Орлика.. Згідно якої православ'я проголошувалося державною релігією, а також передбачалася автокефалія української церкви при формальному підпорядкуванні константинопольському патріархові.

Згідно тексту статті гетьман повинен “ особливо пильнувати і рішуче ставати на перешкоді впровадженню у нашій руській Вітчизні будь-якої чужої релігії”.

“Нехай недремно піклується про те, щоб лише єдина православна віра східного обряду під послухом найсвятішого апостольського Константинопольського престолу навічно була утверджена і поширювалася для примноження Божої хвали розбудовою церков.”

З усього вищесказаного видно, що роль церкви і релігії була дуже високою в Конституції Орлика.

 

Зміни суспільних відносин України-Гетьманщини XVII – XVIII ст.

Замість польської еліти панівне становище посіли українські феодали,так звана нова шляхта.внаслідок соціального відокремлення козацької старшини від основної маси козацтва виникло «знатне військове товариство»,новий аристократичний прошарок суспільства,його складало «бунчукове товариство»,»військове т.» і «значкове т.».козацтво лишалося окремим станом суспільства з окремим обсягом правоздатності належних до нього осіб.усі козаки вважалися реєстровими.згодом їх було поділено на 2 категорії6 виборних і під помічників.існували також збіднілі козаки- підсусідки.селянство отримало волю.проживали на землях що належали державі і сплачували за це податки.за правовим становищем були майже зрівняні з козацтвом.але за універсалом Мазепи селянам була запроваджена панщина до 2 днів на тиждень міщани були юридично вільними але політично безправними людьми.сплачували численні податки і повинності.значно зросла чисельність магістратських міст,до кінця століття магдебурзьке право отримали майже всі міста Лівобережжя.

 

Зміни у правовому становищі українських земель у складі Австрійської імперії

Відбулася заміна польського застарілого законодавства на австрійське.був введений австрійський цивільний кодекс.його джерелами були пандектне право,Прусське земське уложення і місцеве право деяких австрійських земель.у кодексі визнавались рівність громадян перед законом,свобода договірних відносин,цивільний шлюб.кримінальний кодекс скзалався з 2 частин кожна з яких мала розділ кримінального матеріального права і розділ процесуального права.головним способом показання було ув’язнення,за деякі злочини встановлювалася смертна кара.у процесі судових реформ була створена прокуратура яку очолював головний прокурор.прокуратура здійснювала нагляд за законністю дій державних установ суду слідчих органів окремих осіб.суди поділялися на шляхетські духовні міські домені альні й комітатські.

 

Органи урядової адміністрації, місцеве самоврядування в українських землях у складі Австрійської імперії.

Абсолютна влада належала імператору який здійснював вище управління за допомогою численних установ.основним органом австр влади у галичині було губернське присутствіє на чолі з губернатором який призначався виключно з числа австрійців.територію галичини було поділено на 74 повіти на чолі з старостами яких призначав імператор.у сільських місцевостях політ владу здійснювали власники землеволодінь через війтів і мандаторів.мандатори мали статус держ чиновників,війти призначалися землевласниками з 3 обраних селянами кандидатів.закарпаття поділялося на 4 жупи якими управляли призначувані королем чиновники – жупани.жупи поділялися на комітати з коміськими правляннями.