Активні операції комерційних банків.

Активні операції банків полягають у діяльності, пов’язаній з розміщенням і викор. власн. капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтримані ліквідності. Акт. опер. поділяються: кредитні та інвестиційні.

Кредитні: проведення комплексу дій, пов’язаних з наданням і погашенням банк. позичок, здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового хар-ру, забезпеченості та платності кредиту. Рішення про надання кредиту приймається колегіально.

Кредити надаються в межах наявних ресурсів з урахуванням кредитоспроможності, фінансової стабільності, рентаб-ті, ліквідності позичальника. Заг. розмір кредитів не може перевищувати 8-микратного розміру власних коштів банку.

Для одерж. кредиту позичальник зверт. до банку з кредитною заявкою, що входить до складу певного пакету документів.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком i позичальником кредитним договором. У кредитному договорі передбач.: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів і основного боргу, права, зобов’язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів тощо.

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простий (на ньому може бути тільки активне сальдо), спеціальний (застосовується в окремих випадках: при кредитув. позичальника під заставу векселів; він є формою обліку позичок до запитання), контокорентний (це активно-пасивний рах., на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом).

Основна передумова поверн. банківської позички - одержання цільових грошових надходжень, доходу, прибуток від реаліз. об’єкта, що прокредитований. У банк. практиці викор. 2 види джерел погаш. позичок - первинні і вторинні. Використовуються такі форми забезпечення позичок: застава, гарантія, перевідступлення на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека, страхова угода (поліс).

Інвестиційні означають вкладення коштів у цінні папери підпр. на відносно тривалий період часу. Інвестиційні цінні папери - боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо.

Ф-ції банківських інвестицій полягають у створ. вторинних резервів для задовол. потреби у коштах. Здійснюючи інвест. опер., банки мають на меті: додержання безпеки грош. коштів, забезп. їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Виділ. 3 фактори ризику: кредитний (фінансові можливості емітента зменшуються на стільки, що він буде не в змозі виконувати свої фін. зобов’язання), фінансовий (у зв’язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів привабливість деяких цінних паперів може бути частково втрачена), процентний (пов’яз. з фіксацією процента за облігаціями в момент їх випуску: чим > часу до погаш. облігацій, тим вищий ризик).

Одним з методів зменш. ризику - формув. інвестиційного портфеля за рах. багатьох видів цінних паперів, що мають різний рівень якості та різні строки погашення

63. Небанківські фінансово-кредитні установи(НФКУ), їх види, та особливості функціонування в Україні.

НФКУ- функціонують у секторі опосередкованого фінансування. Це фінан. посередники грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у цінні папери та кредити.

Вони випускають боргові зобов'язання, які менш ліквідні, ніж зо­бов'язання банків, проте теж можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент.

Всі по­середники поділяються: на договірних фінансових посередни­ків, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (інвестором), та на інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

Договірні фінансово – кредитні установи поділяються: страхові компанії; пенсійні фонди; ломбарди, лізингові та факторингові компанії.

Страхові компанії(СК) — це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Вони створ. на підставі договорів з юридичними і фізичними особами (через продаж страхових по­лісів) спеціальні грошові фонди, з яких здійснюються випла­ти страхувальникам грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій (страхових випадків). СК поділ. на компанії страхуван­ня життя і компанії страхування майна та від нещасних випадків.

Страховий бізнес в Україні спочатку теж розвивався досить інтенсивно. Проте еко­номічна криза різко скоротила попит на страхові послуги, а хро­нічна інфляція, слабкість банківської системи, нерозвиненість ринку цінних паперів створюють великі труднощі щодо збере­ження мобілізованих коштів і розміщення їх у дохідні активи. Тому в останні роки страхові компанії почали згортати свій біз­нес, а кількість їх помітно скорочується.

Пенсійні фонди(ПФ) — це фінан. посередники, які акумулюють кошти юрид. і фізич. осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. ПФ бувають державні та приватні. Державні фон­ди створ. за ініціативою центральних і місце­вих органів влади. Вклади до них здійснюються шляхом нараху­вань на заробітну плату всіх чи певних категорій працівників, або відрахувань з відповідних бюджетів. Приватні пенсійні фонди створ. за ініціа­тивою певних фірм, страхових компаній тощо для виплат пенсій та допомог своїм працівникам.

Ломбарди — фінан. посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.

Лізингові компанії — фінансові посередники, що спеціалізу­ються на придбанні предметів тривалого користування (транс­портних засобів, обладнання) та передачі їх в орен­ду фірмам-орендарям для викор. у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного стро­ку.. В Україні лізинг розвинутий слабо, проте має га­рні перспективи в умовах економічного зростання, особливо в с/г, малому та середньому бізнесі.

Факторингові компанії — фінан. посередни­ки, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Сплату по цих рахунках при настанні строків одержує факторингова компа­нія. В Україні спочатку банки надавали факторингові послуги, а потім було створено кілька факторингових компаній. Проте з по­глибленням платіжної кризи цей бізнес став надзвичайно ризико­ваним і був згорнутий.

Усередині групи інвестиційних посередників можна виокремити: інвестиційні фонди; фінансові компанії; кредитні товариства, спілки.

Інвестиційні фонди (банки, компанії) — це фінан. посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного при­значення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних при­ватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та в державні цінні папери.

В Україні подібні фонди не відіграють відчутної ролі на гро­шовому ринку. Тому що: немає середнього класу, який формує дрібного інвестора, готового віддати свої заощадження в управління інвес­тиційним фондам; самі інвестиційні фонди не мають можливостей розмістити мобілізовані капітали в надійні активи у зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку.

Фінансові компанії - спеціалізують­ся на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів народного споживання; на кредитуванні купівлі товарів певних видів у певних виробників чи торговельних компаній. До групи фінансових компаній можна віднести також лізингові та факто­рингові компанії. В Україні фінансові компанії не набули розвитку з тих же причин, що й інвестиційні фонди.

Кредитні кооперативи (товариства, спілки) — це посеред­ники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерсь­ких та домашніх господарств, фізичних осіб. Ресурси їх формують­ся шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціаль­них внесків, одержання позичок у банках, одержання доходів від поточної діяльності. В Україні кредитні кооперативи розвинуті слабо, перебувають на стадії зародження.

56. Форми, види кредиту. Банківський кредит як переважаючий вид кредиту

Є дві форми кредиту: товарна і грошова. Ці форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту — вартісної. У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу, при оренді майна, надання речей чи приладів у прокат, погашення міждержавних боргів поставками товарів тощо. Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін.

Види кредиту:

1) залежно від суб'єктів кредитних відносин: банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський кредит, міжнародний кредит, особистий кредит;

2) залежно від сфери економіки, у яку спрямовується запозичена вартість: виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі; споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей;

3) за терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користуванняпозичальнику: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до5 років), та довгострокові (понад 5 років) кредити;

4) за галузевою спрямованістю: кредити в промисловість, кредити в сільськогосподарської, кредити в торгівлю, кредити в будівництво, кредити в інші галузі;

5) за цільовим призначенням: *кредит на формування виробничих запасів, *кредит у втирати виробництва, *кредит на створення запасів готової продукції; *кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах;

6) за організаційно- правовими ознаками та умовами позичок: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний, сумнівний, безнадійний; платний і безплатний.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський кредит — провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи небанківського типу. Його об’єктом є грошовий капітал, який відокремлений від промислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі-продажу. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичальником, так і кредитором.

Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кровообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капіталу він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей. Позичка капіталу — це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей — це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, який не супроводжується розширенням виробництва.

Сфера використання банківського кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного кредиту.

За укрупненими об’єктами кредитування банківський кредит поділяється на три групи: кредит в основний капітал (на технічне переозброєння, реконструкцію і ін); кредит в оборотний капітал (на придбання предметів праці - сировини, матеріалів, палива, тари і ін); на споживчі потреби (на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво та придбання житла, будівництво дачних будівель і ін.).

Функції кредиту

Функції кредиту:

1) перерозподільна. Суть її в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності;

2) контрольна. Суть її втому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиті з боку суб'єктів кредитної угоди;

3) контрольно -стимулююча. Можливість вивільнити з обороту кошти і вкласти їх у надійні дохідні позички стимулює кредитора до прискорення обороту свого капіталу, нарощування вільних ресурсів, більш економного їх витрачання, підвищення своєї кваліфікації;

4) функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягає в трансформації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал.