Стаття 17. Правила страхування

Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо i пiдлягають реєстрацiї в Уповноваженому органi при видачi лiцензiї на право здiйснення вiдповiдного виду страхування.

Правила страхування повиннi мiстити:

предмет договору страхування; (Абзац другий частини другої статтi 17 в редакцiї Закону N 997-V вiд 27.04.2007)

порядок визначення розмiрiв страхових сум та (або) розмiрiв страхових виплат;

страховi ризики;

виключення iз страхових випадкiв i обмеження страхування;

строк та мiсце дiї договору страхування;

порядок укладення договору страхування;

права та обов'язки сторiн;

дiї страхувальника у разi настання страхового випадку;

перелiк документiв, що пiдтверджують настання страхового випадку та розмiр збиткiв;

порядок i умови здiйснення страхових виплат;

строк прийняття рiшення про здiйснення або вiдмову в здiйсненнi страхових виплат;

причини вiдмови у страховiй виплатi або виплатi страхового вiдшкодування;

умови припинення договору страхування;

порядок вирiшення спорiв;

страховi тарифи за договорами страхування iншими, нiж договори страхування життя;

страховi тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

особливi умови.

У разi, якщо страховик запроваджує новi правила страхування чи коли до правил страхування вносяться змiни та (або) доповнення, страховик повинен подати цi новi правила, змiни та (або) доповнення для реєстрацiї до Уповноваженого органу.

Уповноважений орган має право вiдмовити у видачi лiцензiї та реєстрацiї правил чи змiн та (або) доповнень до них, якщо поданi правила страхування або змiни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не вiдповiдають вимогам цiєї статтi.

Стаття 18. Укладання i початок дiї договору страхування

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або iншим чином заявляє про свiй намiр укласти договiр страхування. При укладаннi договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довiдку про фiнансовий стан, пiдтвердженi аудитором (аудиторською фiрмою), та iншi документи, необхiднi для оцiнки страховиком страхового ризику.

Факт укладання договору страхування може посвiдчуватися страховим свiдоцтвом (полiсом, сертифiкатом), що є формою договору страхування.

Договiр страхування набирає чинностi з моменту внесення першого страхового платежу, якщо iнше не передбачено договором страхування.

Договiр страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), пiдписаного сторонами, так i шляхом обмiну листами, документами, пiдписаними стороною, яка їх надсилає. У разi надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намiр укласти договiр страхування, такий договiр може бути укладений шляхом надiслання страхувальнику копiї правил страхування та видачi страхувальнику страхового свiдоцтва (полiса), який не мiстить розбiжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примiрниках, копiя заяви надсилається страхувальнику з вiдмiткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Стаття 19. Валюта страхування

Страхувальники згiдно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежi лише у грошовiй одиницi України, а страхувальник-нерезидент - у iноземнiй вiльно конвертованiй валютi або у грошовiй одиницi України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цiєї статтi при укладаннi договорiв страхування життя.

Якщо дiя договору страхування поширюється на iноземну територiю вiдповiдно до укладених угод з iноземними партнерами, то порядок валютних розрахункiв регулюється вiдповiдно до вимог законодавства України про валютне регулювання.

Страхова виплата здiйснюється тiєю валютою, яка передбачена договором страхування, якщо iнше не передбачено законодавством України.

Грошовi зобов'язання сторiн по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначенi як у нацiональнiй валютi України, так i у вiльно конвертованiй валютi або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмiр зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

Стаття 20. Обов'язки страховика

Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днiв, як тiльки стане вiдомо про настання страхового випадку, вжити заходiв щодо оформлення всiх необхiдних документiв для своєчасного здiйснення страхової виплати або страхового вiдшкодування страхувальнику;

3) при настаннi страхового випадку здiйснити страхову виплату або виплату страхового вiдшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову вiдповiдальнiсть за несвоєчасне здiйснення страхової виплати (страхового вiдшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пенi), розмiр якої визначається умовами договору страхування або законом; (Пункт 3 частини першої статтi 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 997-V вiд 27.04.2007)

4) вiдшкодувати витрати, понесенi страхувальником при настаннi страхового випадку щодо запобiгання або зменшення збиткiв, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника у разi здiйснення ним заходiв, що зменшили страховий ризик, або збiльшення вартостi майна переукласти з ним договiр страхування;

6) не розголошувати вiдомостей про страхувальника та його майнове становище, крiм випадкiв, встановлених законом. (Пункт 6 частини першої статтi 20 в редакцiї Закону N 997-V вiд 27.04.2007)

Умовами договору страхування можуть бути передбаченi також iншi обов'язки страховика.

Стаття 21. Обов'язки страхувальника

Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страховi платежi;

2) при укладаннi договору страхування надати iнформацiю страховиковi про всi вiдомi йому обставини, що мають iстотне значення для оцiнки страхового ризику, i надалi iнформувати його про будь-яку змiну страхового ризику;

3) при укладеннi договору страхування повiдомити страховика про iншi чиннi договори страхування щодо цього предмета договору; (Пункт 3 частини першої статтi 21 в редакцiї Закону N 997-V вiд 27.04.2007)

4) вживати заходiв щодо запобiгання та зменшення збиткiв, завданих внаслiдок настання страхового випадку;

5) повiдомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбаченi також iншi обов'язки страхувальника.

Стаття 22. Змiна страхувальника - фiзичної особи в договорi страхування

У разi смертi страхувальника - фiзичної особи, який уклав договiр майнового страхування, права i обов'язки страхувальника переходять до осiб, якi одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто iз спадкоємцiв має право iнiцiювати переукладення договору страхування.

В iнших випадках права i обов'язки страхувальника можуть перейти до iншої фiзичної особи чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо iнше не передбачено договором страхування.

У разi смертi страхувальника, який уклав договiр особистого страхування на користь третiх осiб, його права i обов'язки можуть перейти як до цих осiб, так i до осiб, на яких вiдповiдно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав i законних iнтересiв застрахованих. (Частина третя статтi 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 997-V вiд 27.04.2007)

Стаття 23. Наслiдки втрати страхувальником прав юридичної особи

Якщо страхувальник - юридична особа припиняється i встановлюються його правонаступники, права та обов'язки страхувальника переходять до правонаступника.

Стаття 24. Наслiдки визнання страхувальника - фiзичної особи недiєздатним

(Назва статтi 24 в редакцiї Закону N 997-V вiд 27.04.2007)

У разi визнання судом страхувальника-громадянина недiєздатним його права i обов'язки за договором страхування переходять до його опiкуна, а дiя договору страхування цивiльної вiдповiдальностi припиняється з моменту визнання особи недiєздатною. (Частина перша статтi 24 в редакцiї Закону N 997-V вiд 27.04.2007)

У разi визнання судом страхувальника - фiзичної особи обмежено дiєздатним вiн здiйснює свої права i обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою пiклувальника.

Стаття 25. Порядок i умови здiйснення страхових виплат та страхового вiдшкодування

Здiйснення страхових виплат i виплата страхового вiдшкодування проводиться страховиком згiдно з договором страхування на пiдставi заяви страхувальника (його правонаступника або третiх осiб, визначених умовами страхування) i страхового акта (аварiйного сертифiката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварiйним комiсаром) у формi, що визначається страховиком. (Частина перша статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 997-V вiд 27.04.2007)

Аварiйнi комiсари - особи, якi займаються визначенням причин настання страхового випадку та розмiру збиткiв, квалiфiкацiйнi вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свiй рахунок аварiйного комiсара до розслiдування обставин страхового випадку. Страховик не може вiдмовити страхувальнику в проведеннi розслiдування i повинен ознайомити аварiйного комiсара з усiма обставинами страхового випадку, надати всi необхiднi матерiальнi докази та документи.

У разi необхiдностi страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про вiдомостi, пов'язанi iз страховим випадком, до правоохоронних органiв, банкiв, медичних закладiв та iнших пiдприємств, установ i органiзацiй, що володiють iнформацiєю про обставини страхового випадку, а також можуть самостiйно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Пiдприємства, установи та органiзацiї зобов'язанi надсилати вiдповiдi страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про вiдомостi, пов'язанi iз страховим випадком, у тому числi й данi, що є комерцiйною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть вiдповiдальнiсть за їх розголошення в будь-якiй формi, за винятком випадкiв, передбачених законодавством України.

Стаття 26. Вiдмова у страхових виплатах або страховому вiдшкодуваннi

Пiдставою для вiдмови страховика у здiйсненнi страхових виплат або страхового вiдшкодування є:

1) навмиснi дiї страхувальника або особи, на користь якої укладено договiр страхування, спрямованi на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дiї, пов'язанi з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в станi необхiдної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честi, гiдностi та дiлової репутацiї. Квалiфiкацiя дiй страхувальника або особи, на користь якої укладено договiр страхування, встановлюється вiдповiдно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фiзичною особою або iншою особою, на користь якої укладено договiр страхування, умисного злочину, що призвiв до страхового випадку;

3) подання страхувальником свiдомо неправдивих вiдомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; (Пункт 3 частини першої статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 997-V вiд 27.04.2007)

4) отримання страхувальником повного вiдшкодування збиткiв за майновим страхуванням вiд особи, винної у їх заподiяннi;

5) несвоєчасне повiдомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиковi перешкод у визначеннi обставин, характеру та розмiру збиткiв;

6) iншi випадки, передбаченi законом. (Пункт 6 частини першої статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 997-V вiд 27.04.2007)

Умовами договору страхування можуть бути передбаченi iншi пiдстави для вiдмови у здiйсненнi страхових виплат, якщо це не суперечить закону. (Частина друга статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 997-V вiд 27.04.2007)

Рiшення про вiдмову у страховiй виплатi приймається страховиком у строк не бiльший передбаченого правилами страхування та повiдомляється страхувальнику в письмовiй формi з обгрунтуванням причин вiдмови.

Вiдмову страховика у страховiй виплатi може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Негативний фiнансовий стан страховика не є пiдставою для вiдмови у виплатi страхових сум (їх частин) або страхового вiдшкодування страхувальнику.

Стаття 27. Перехiд до страховика прав страхувальника щодо особи, вiдповiдальної за заподiянi збитки

До страховика, який виплатив страхове вiдшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або iнша особа, що одержала страхове вiдшкодування, має до особи, вiдповiдальної за заподiяний збиток.

Стаття 28. Припинення дiї договору страхування

Дiя договору страхування припиняється та втрачає чиннiсть за згодою сторiн, а також у разi:

1) закiнчення строку дiї;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязi;

3) несплати страхувальником страхових платежiв у встановленi договором строки. При цьому договiр вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платiж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днiв з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо iнше не передбачено умовами договору;

4) лiквiдацiї страхувальника - юридичної особи або смертi страхувальника - фiзичної особи чи втрати ним дiєздатностi, за винятком випадкiв, передбачених статтями 22, 23 i 24 цього Закону;

5) лiквiдацiї страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6) прийняття судового рiшення про визнання договору страхування недiйсним;

7) в iнших випадках, передбачених законодавством України.

Дiю договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дiя договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всi умови договору страхування, та якщо iнше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Про намiр достроково припинити дiю договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повiдомити iншу не пiзнiш як за 30 календарних днiв до дати припинення дiї договору страхування, якщо iнше ним не передбачено.

У разi дострокового припинення дiї договору страхування, крiм договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страховi платежi за перiод, що залишився до закiнчення дiї договору, з вiдрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового вiдшкодування, що були здiйсненi за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останнiй повертає страхувальнику сплаченi ним страховi платежi повнiстю.

У разi дострокового припинення договору страхування, крiм страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повнiстю сплаченi ним страховi платежi. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страховi платежi за перiод, що залишився до закiнчення дiї договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового вiдшкодування, що були здiйсненi за цим договором страхування.

У разi дострокового припинення дiї договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разi дострокового припинення дiї договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно вiд перiоду, протягом якого дiяв договiр страхування життя, згiдно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органi, здiйснена актуарiєм i є невiд'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Не допускається повернення коштiв готiвкою, якщо платежi було здiйснено в безготiвковiй формi, за умови дострокового припинення договору страхування.

Стаття 29. Недiйснiсть договору страхування

Договiр страхування вважається недiйсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивiльним кодексом України (435-15).

Вiдповiдно до цього Закону договiр страхування визнається недiйсним i не пiдлягає виконанню також у разi:

1) якщо його укладено пiсля страхового випадку;

2) якщо предметом договору страхування є майно, яке пiдлягає конфiскацiї на пiдставi судового вироку або рiшення, що набуло законної сили. (Пункт 2 частини другої статтi 29 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 997-V вiд 27.04.2007)

Договiр страхування визнається недiйсним у судовому порядку.