Основних видів відходів бавовнопрядильного виробництва

 

Найменування відходів	Розривальне навантаження волокна, сН	Штапельна масодовжина волокна, мм	Вміст дефектів та сміттєвих домішок, %
Горішок та тіпальний пух від бавовняного волокна відбірного, І і ІІ сортів 1-3 типів	4,2	33,7	33,4
Теж саме, від бавовняного волокна відбірного, І, ІІ і ІІІ сортів 4-7 типів	4,1	29,7	29,8
Теж саме, від бавовняного волокна ІІІ, ІV, V і VІ сортів всіх типів	-	29,9	39,1
Горішок та чесальний пух від бавовняного волокна відбірного, І, ІІ і ІІІ сортів 1-7 типів	4,4	28,0	29,4
Теж саме, від бавовняного волокна ІІІ, ІV, V і VІ сортів 5-7 типів	-	28,1	35,1
Кардні пачоси від бавовняного волокна відбірного, І, ІІ сортів 1-3 типів	4,2	31,1	9,3
Теж саме, від бавовняного волокна відбірного І, ІІ і ІІІ сортів 4-7 типів	-	27,4	15,4
Гребінні пачоси від бавовняного волокна відбірного І, ІІ сортів 1-3 типів 4-7 типів	4,2 4,3	29,4 29,2	1,8 0,2

 

3. Перевірка правильності вибраного робочого сортування

 

Для перевірки правильності вибору сортування здійснюється розрахунок відносного розривального навантаження пряжі.

Так як до складу робочого сортування може входити декілька компонентів (бавовна різних сортів та типів, різні види відходів), то необхідно розрахувати середньозважені показники властивостей суміші за формулою:

 

, (1)

 

де – середньозважене значення певного показника властивостей суміші,

X₁, X₂,...X_n, – значення певного показника властивостей кожного компоненту,

α₁, α₂,…α_n – масова частка компонентів, причому

α₁+ α₂+...+α_n =1

n – кількість компонентів в суміші.

 

Розрахунок відносного розривального навантаження бавовняної пряжі проводиться за формулою проф. О.М.Соловйова [14,18]:

 

, (2)

 

де R_в – відносне розривальне навантаження волокна, сН/текс,

Т_в, Т_пр – лінійна густина відповідно волокна, пряжі, текс,

l_шт. – штапельна масодовжина волокна, мм,

Н_о – питома нерівнота пряжі, що характеризує якість технологічного процесу (для гребінної пряжі Н_о=3,5 – 4,0; для кардної пряжі – 4,5 – 5,0; для пряжі високої лінійної густини – 5,0 – 5,5), %,

η – коефіцієнт, що характеризує стан устаткування (η=0,85 1,1; для нормального стану η=1),

К – поправка на крутку; визначається за різницею між фактичним α_ф та критичним α_кр коефіцієнтами крутіння пряжі.

 

Фактичний коефіцієнт крутіння вибирається за вимогами відповідної НД на пряжу або в довіднику [11] залежно від призначення пряжі, її лінійної густини та довжини волокна.

Критичний коефіцієнт крутіння визначається за формулою проф. О.М.Соловйова:

, (3)

 

де Р – розривальне навантаження волокна, сН.

 

Визначивши різницю α_ф-α_кр, в табл. 17 знаходять поправку на крутку К.

Таблиця 17 – Значення поправки на крутку К при різних значеннях α_ф-α_кр

Для бавовняної пряжі

 

αф-αкр	К	αф-αкр	К	αф-αкр	К	αф-αкр	К
-15,8	0,70	-4,74	0,96	3,16	0,99	15,8	0,88
-12,6	0,80	-3,16	0,98	4,74	0,98	18,9	0,85
-9,48	0,86	-1,58	0,99	6,32	0,96	22,1	0,82
-7,9	0,91		1,00	9,48	0,94	25,3	0,79
-6,32	0,94			12,60	0,91

 

При розрахунках за формулами (2) і (3) використовуються середньозважені значення властивостей волокна.

Розраховане відносне розривальне навантаження пряжі порівнюється з відповідним значенням в НД на пряжу. Допустиме відхилення – 3-5%. Якщо відхилення перевищує вказані норми, то необхідно змінити склад сортування.

У випадку виготовлення віскозної пряжі розрахунок відносного розривального навантаження проводиться за формулою проф. В.А.Усенка [14,18]:

, (4)

де Н_о – коефіцієнт, який враховує нерівноту пряжі і характеризує стан технологічного процесу (для кардної пряжі Н_о = 2,5 – 3,5),

К – коефіцієнт, який враховує вплив величини крутіння і визначається за різницею між фактичним α_ф та критичним α_кр коефіцієнтами крутіння пряжі (табл.18),

Б – коефіцієнт, який враховує вплив рівномірності волокон за довжиною і визначається в залежності від бази волокна (табл.19).

 

Критичний коефіцієнт крутіння визначається за формулою проф. В.А.Усенка:

, (5)

Фактичний коефіцієнт крутіння вибирається за вимогами відповідної НД на пряжу або в довідниках [13] залежно від призначення пряжі, її лінійної густини та довжини волокна.

 

Таблиця 18 – Значення поправки на крутку К при різних значеннях α_ф-α_кр

Для віскозної пряжі

 

αф-αкр	К	αф-αкр	К	αф-αкр	К	αф-αкр	К
-18,97	0,73	-6,32	0,95	3,14	0,98	15,80	0,87
-15,80	0,80	-4,74	0,97	4,74	0,97	18,97	0,82
-12,60	0,85	-3,16	0,98	6,32	0,95	22,10	0,78
-9,48	0,90	-1,58	0,99	9,48	0,94	25,30	0,73
-7,90	0,93		1,00	12,60	0,91	28,40	0,68

 

Таблиця 19 – Значення коефіцієнту Б у формулі В.А.Усенко

 

База, %	50 і вище
Б	1,00	0,99	0,97	0,94	0,90	0,85	0,75	0,68

 

Результати розрахунку відносного розривального навантаження за формулами (4), (5) для волокон бавовняної довжини, тобто не більше 43 мм, добре погоджуються з фактичними даними. Допустиме відхилення – 5 %.

Розрахунок відносного розривального навантаження пряжі із суміші неоднорідних за властивостями волокон (наприклад, бавовняновіскозної, віскозно поліефірної) проводиться за формулою проф. А.Н.Ванчикова [14,18]:

, (6)

де R_в – відносне розривальне навантаження волокна, сН/текс,

К_см – коефіцієнт використання міцності волокна суміші в пряжі.

, (7)

 

де К₁ – коефіцієнт використання міцності волокна з меншим подовженням в пряжі із суміші неоднорідних волокон.

n₂ – масова частка волокна з більшим подовженням.

; (8) (9)

 

де ε₁, Т_в1 – відповідно подовження при розриванні,%, та лінійна густина, мтекс, волокна з меншим подовженням;

ε₂, Т_в2 – відповідно подовження при розриванні,%, та лінійна густина, мтекс, волокна з більшим подовженням;

η – коефіцієнт, що залежить від структурних властивостей волокон. Для суміші бавовни з віскозним волокном η =1,1; для суміші бавовни з поліефірним волокном η=1,0; для суміші віскози з поліефірним, поліамідним, поліакрилонітрильним волокнами η = 0,90 – 0,95.

Коефіцієнт К₁ визначається за формулою проф. О.М.Соловйова (10) для бавовни в сумішах бавовни з хімічними волокнами, за формулою проф. В.А.Усенко (11) для віскозного волокна в сумішах віскозного волокна з іншими хімічними волокнами і за формулою проф. А.Н.Ванчикова (12) – для суміші інших

хімічних волокон.

(10)

(11)

(12)

де η_о – коефіцієнт, що дорівнює 1 для віскозних, полінозних, ПЕ і ПА волокон, для ПАН волокон – 0.93 – 0,95.