Сутність та економічний зміст страхування кредитів

Особливістю страхування кредитних ризиків є те, що у стосунках між кредитором та його боржником предмет їх спільного інтересу (кредит) ставить ці сторони в діаметрально протилежні економічно-правові умови. Боржник зобов’язаний повернути одержану позику, а кредитор має право вимагати повернення наданої позики за попередньо узгодженими умовами. Невиконання цих умов загрожує кредитору фінансовими збитками. Основний ризик кредитної операції з матеріальної точки зору проявляється в неповерненні заборгованості, а з юридичної – у невиконанні зобов’язань.

Отже, економічний зміст страхової гарантії зводиться до того, що страховик замість отриманої невисокої страхової премії бере на себе – замість боржника – роль гаранта оплати його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого цієї гарантії.

При гарантійному страхуванні у відносини вступають не дві, як при делькредерному страхуванні, а три сторони:

- кредитор – суб’єкт, на користь якого має бути виконане зобов’язання і який одночасно є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії;

- позичальник – суб’єкт, зобов’язаний повернути борг, він же страхувальник;

- гарант – страховий заклад, який гарантує виконання зобов’язань, він же страховик.

У практиці страхування найбільш вживаними організаційними формами страхування кредитів виступають:

Страх практика, виробила ряд організац форм стр-ня кредитів: Стр-ня товарних кредитів, Стр-ня кредитів під інвестиції, Стр-ня споживчих кредитів, Стр-ня кредитів, виданих під заставу, Стр-ня кредитів довіри.

Стр-ня товарних кредитів є операцією делькредерного типу, що передбачає відшкод-ня втрат, які настали внаслідок невикон-ня короткострок кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг (понад 80% світ торгівлі здійсн-ся наданням кредитів). При стр-ні товарн кредитів об’єктом с-ня є, як пр, весь товарний обіг протягом року. Страхув-ком є продавець, застрах-ним - фактор. Відповід-сть стр закладу при с-ні в умовах факторингу = повній вартості еонтракту, т/т сумі заборг-сті, яка має бути сплачена боржником факторові. Договори с-ня м/укладатисяна кожну окрему операцію або (у разі регулярних торгов відносин) на підставі генеральної угоди.

Стр-ня кредитів під інвестиції здійсн-ся на базі операції з придб-ня інвест засобів за рах наданих постач-ком кредитів у готівк чи безготівк формі. З метою забезп-ня її поверн-ня застос-ся відпов форма страх захисту. Важливим методом кредит-ня інвест д-сті є надання лізингового кредиту. Тут стр-ся умови викон-ня лізинг операцій з метою захисту інтересів лізингодавця,який є страхув-ком і застрах-ним. Оюсяг стр премії, як і ризикова надбавка, обчисл-ся з урах-ням платоспром-ті орендаря.

Стр- ня споживчих кредитів здійсн-ся на випадок настання неплатоспром-ті тих позич-ків,які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто для невиробничого спож-ня. Страхув-ком є позичальник - фіз особа. Він безпосередньо вступає у відносини зі стр-ком. Наявність стр забезпечення є необх умовою здійснення кредитної угоди. Стр тарифи форм-ся із врахув-ням величини першої виплати покупцем, кількості визначених періодичних, почастинних погашень кредиту (термін його надання) і надійності позич-ка.

Стр-ня кредитів, виданих під заставу, м/здійснюватися тоді, коли позич-к забезпечує повернення кредиту переданим у заставу належним йому рухомим чи нерух майном. Згідно із ЗУ”Про заставу” заставодавець зобов-й стр-ти нерух об’єкти та прдмети іпотеки, переданих ним у заставу. Таке с-ня здійсн ся за рах коштів заставодавця (страхув-ка) у повній варт-ті заставного майна на користь заставодерж-ля (це – бенефіціант).

Стр-ня кредитів довіри пропонує підприємцям захист від незадов фін наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ним служб обов’язки необхідно довіряти майнові цінності. Стр-к відшкодовує стр-нику майнові збитки, які йому завдані його довіреними особами. Це стр-ня є специфічним видом стр-ня відпов-сті службових осіб. Величина стр відповід-сті устан-ся за домовленістю між сторонами.

 

 

20. Проблеми і шляхи удосконалення страхового захисту майна громадян

Суб’єкти страхування. Страхувальником жилого приміщення можуть власники квартир, відповідальні квартиронаймачі (якщо житло відноситься до державного чи муніципального житлового фонду) чи наймачі (орендарі) житла (якщо житло здається в найм, в оренду за договором). Страхувальниками можуть бути також повнолітні члени родин (власників квартир, квартиронаймачів і т.д.), а також інші обличчя, що мають інтерес у страхуванні даного житлового приміщення, однак вигодонабувачі за договором страхування можуть бути призначені тільки власники, відповідальні квартиронаймачі, орендарі або наймачі житла.

Об’єкти страхування. Майно громадян, за винятком особистого автомобільного транспорту, звичайно підрозділяється страховиком на наступні об'єкти страхування:

– житлові приміщення (квартира чи кімната в міській забудові), під якими розуміється сукупність їхніх конструктивних елементів (перекриття, перегородки), а також обробка підлоги, стін, стелі;

– будівлі (дачі, котеджі, житлові будинки позаміської забудови, госпблоки, лазні і т.п.), тобто сукупність їхніх конструктивних елементів (дах, стіни, перекриття, фундамент і т.п.) з їх зовнішньою і внутрішньою обробкою;

– домашнє й інше майно, тобто предмети домашнього побуту, особистого споживання, а також предмети підсобного господарства.

Проблеми В Україні не встановлений дієвий контроль за укладанням договорів обов’язкового страхування та належна відповідальність за відсутність таких договорів, що може призвести до нехтування потенційними страхувальниками обов’язкового страхування..

Крім того, необхідно зазначити, що зобов’язуючи укладати договори обов’язкового страхування, держава додатково покладе на громадян, тягар сплати страхових платежів, що може призвести до невиправданого погіршення майнового стану зобов’язаних осіб та підвищення соціальної напруги, як це вже було з запровадженням обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

 

 

21. Особисте страхування та його місце в системі страхового захисту громадян

 

При настанні в житті громадян несприятливих подій (хвороба, непрацездатність, інвалідність, смерть) турботу по підтримці певного рівня життя постраждалих та близьких бере на себе держава по лінії соціального страхування і забезпечення. виплачувти відповідну допомогу і пенсії. Проте держава не може повністю задовольнити соціальні потреби людей тільки за рахунок суспільних засобів зважаючи на обмеженість наявних фінансових ресурсів. Тому по лінії державного соціального страхування і забезпечення виплачуються посібники, розмір яких не повною мірою покриває існуючі потреби. У міру зростання фінансових можливостей держави ці виплати збільшуються, проте їх величина все-таки далека від потреб одержувачів виплат. Така ситуація створює об'єктивні умови для організації додаткового страхового захисту населення. Для трудящих цей захист здійснюється за рахунок засобів працедавців і власних засобів працівників, для незайнятих громадян -- тільки за рахунок їх власних ресурсів.

Додатковий страховий захист населення може бути організований як в індивідуальному порядку (наприклад, у вигляді накопичення засобів окремими громадянами на банківському вкладі), так і в колективній формі, у тому числі за допомогою укладення договору особистого страхування. Перший метод доступний для обмеженого числа громадян, що мають достатньо високий рівень доходів, тоді як другою (за рахунок перерозподілу невеликих сплачених внесків на користь осіб, з якими настав страховий випадок) може охопити мільйони людей з середніми і навіть низькими доходами. Тим самим особисте страхування виступає як доповнення до соціального страхування і забезпечення, підвищуючи ступінь страхового захисту громадян при настанні в їх житті несприятливих подій.

Проте цим призначення особистого страхування не обмежується. У його складі є велике число видів, які дозволяють накопичити необхідні суми до узгодженого в договорі моменту шляхом сплати регулярних внесків. Таким чином, через особисте страхування можуть бути реалізовані ощадні інтереси населення. Поєднання ощадного і ризикового початку в особистому страхуванні дає певні переваги страховикам перед банками в залученні грошових коштів громадян. Акумульовані ресурси страхові організації інвестують в розвиток економіки і отримують від цього великі доходи, істотна частина яких виплачується страхувальникам і іншим вигодонабувачами.

До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне страхування. Останні дві підгалузі в економічній літературі об’єднуються під назвою «страxування здоров’я».

Здійснення особистого страхування пов’язане з певними труднощами. При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через це таке страхування пов’язане, по суті, із встановленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об’єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також порядком накопичення коштів для здійснення страхових виплат. Враховуючи останнє, страхування життя, що характеризується поступовістю такого накопичення протягом дії договору страхування, об’єднує накопичувальні види особистого страхування, а страхування від нещасних випадків і медичне страхування — ризиковані.

Ризики, які існують при страхуванні життя, пов’язані з невизначеністю тривалості останнього для кожного окремого страхувальника. Так, коротке життя людини, наприклад годувальника сім’ї, породжує значні проблеми для його дружини й дітей. Тривале життя створює проблему фінансового забезпечення в похилому віці.

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров’я від нещасного випадку.

 

 

22. Місце і роль страхування життя в системі особистого страхування

 

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров’я від нещасного випадку.

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахова­ний) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію в разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя дає змогу полегшувати передання майна, створювати грошові фонди для різних цілей (наприклад, витрат на успад­кування або поховання).

Окрім того, значне поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруги та навантаження на соціальний бюджет країни. Довгострокове страхування життя, договори за якими можуть бути укладені і на 10, і на 20, і на 40 років, дає можливість накопичувати досить великі страхові фонди, тимчасово вільна частина яких може бути використана як джерело інвестицій у народне господарство, що сприяє стабілізації фінансового стану держави.

Ризики, які існують при страхуванні життя, пов'язані з невизначе­ністю тривалості для кожного окремого страхувальника.

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку.

Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена й відповідальність страховика і при дожитгі застрахованої особи до пев­ної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров'я від нещасного випадку.

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядало­ся як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за до­говором страхування життя може розраховувати на страхову ∑ або пенсію у разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопи­чення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них.

При проведенні страхування життя основними випадками є дожит­тя до закінчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом його дії. Саме тому страховій компанії по­трібно визначити ймовірність цих подій. З цією метою складають таблицю смертності, яка баз-ся на пок-ках статист обліку н-ня або матеріалах самої СК і показує смертність осіб, що щорічно помирають у даному вічі із даної к-сті народжень.

Стр-ня життя поділ-ся на:

• стр-ня капіталів. Передбачає можливість укласти договори с-ня з умовою виплати певної ∑ при дожитті страхув-ка до зазначеного в договорі строку (події) або в разі його смерті

• стр-ня рент. Певна обумовлена договором частка виплач-ся страхув-ку (застрах) у вигляді регулярних період виплат, а заг сума останніх залежить від трив-сті життя.

Існують такі види стр- ня життя: змішане стр-ня життя, стр-ня дітей, стр-ня до вступу в шлюб (весільне), довічне стр-ня, стр-ня додаткової пенсії.

 

23. Страхування здоров’я громадян

 

До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне страхування. Останні дві підгалузі в економічній літературі об’єднуються під назвою «страxування здоров’я».

Страхування від нещасних випадків відноситься до ризикових видів страхування, метою якого є страховий захист громадян на випадок втрати здоров’я або смерті внаслідок нещасного випадку. На відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, страхування від нещасних випадків є ризиковим видом страхування. Це означає:

1) настання страхового випадку можна передбачити з певною мірою вірогідності;

2) якщо ймовірна подія настає, то застрахований одержує страхову суму, якщо ні, то виплата не здійснюється.

Страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Отже, виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.

Об’єктом страхування від нещасних випадків є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані із життям, здоров’ям і працездатністю страхувальника (застрахованої особи).

Страхувальниками за цим страхуванням можуть бути юридичні особи або дієздатні громадяни, які уклали зі страховиком договір страхування.

Передбачено кілька видів страхування від нещасних випадків:

– з оплатою внесків за рахунок страхувальників (індивідуальний вид страхування від нещасних випадків);

– з оплатою внесків за рахунок підприємств і організацій (колективний вид).

Колективний вид страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок організацій (де є робітники, пов’язані з небезпечними для здоров’я і життя умовами праці – пожежники, пілоти, рятувальники тощо, які застраховані на випадок смерті чи втрати здоров’я при виконанні службових обов’язків), з якими застраховані перебувають у трудових або інших, передбачених законом, відносинах.

Страховою подією за цим видом страхуванням є нещасний випадок, тобто будь який раптовий, випадковий вплив на здоров’я застрахованого, який стався не з його вини та призвів до травми, інвалідності або смерті.

Страховою подією також вважається:

– гостре отруєння отруйними рослинами, хімічними речовинами (промисловими, побутовими), недоброякісними харчовими продуктами, ліками;

– травми або смерть застрахованої особи.

Страховими випадками, при настанні яких страховик має виконати зобов’язання, взяті договором страхування від нещасних випадків є:

1) тимчасова втрата застрахованою особою загальної працездатності або непрацездатність (не менше 7 днів). Непрацездатність – це неможливість продовжувати професійну діяльність або виконувати звичні обов’язки протягом певного проміжку часу. Експертиза тимчасової непрацездатності здійснюється у лікувально-профілактичних установах і засвідчується лікарняним листом або відповідною довідкою. Якщо термін перебування на лікарняному за непрацездатністю перевищує 4 місяці, постраждалий проходить медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), яка може визнати стійку втрату непрацездатності і встановити певну групу інвалідності.

2) постійна втрата загальної працездатності (встановлення групи інвалідності). Інвалідність встановлюється на термін від 1 до 3 років або безстроково. Безстрокова інвалідність означає постійну інвалідність, під якою розуміють фізичні або функціональні втрати, які наносять застрахованому непоправної шкоди. Постійна інвалідність може бути двох видів: загальна або часткова. До першого виду відносять невиліковну розумову неповноцінність, повну сліпоту, повний параліч, втрату або неможливість дії обома руками, обома ногами, будь-яке інше пошкодження, яке зумовлює повне нездатність до будь-якого виду робіт. Якщо інвалідність не відповідає попередньому визначенню, то вона відноситься до часткової.

3) смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Мета проведення медичного страхування – забезпечення громадянам одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів.

Медичне страхування – це страхування на випадок втрати здоров’я за будь-якої причини, у тому числі втрати здоров’я у зв’язку із хворобою або нещасним випадком.

Сутність медичного страхування полягає у тому, що сплативши одноразово страховий внесок, значно менший ніж вартість усіх медичних послуг, громадяни отримують змогу протягом визначеного в договорі страхування строку безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках з платним обслуговуванням.

Організація охорони здоров’я, яка забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги, може бути забезпечена системою страхової медицини. За допомогою страхової медицини вирішуються питання гарантованості і доступності медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров’я.

Страхова медицина охоплює фінансування наукових досліджень, підготовку медичних кадрів, витрати на розвиток матеріально-технічної бази лікувальних закладів, надання медичної допомоги населенню.

Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування. Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини. Воно є більш ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров’я.

Медичне страхування пов’язане із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров’я.

Особливістю медичного страхування є наявність довгострокових і короткострокових видів страхування. До довгострокових видів належить безперервне страхування здоров’я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період. Проте "довгостроковість" цього виду не дає підстав віднести його до підгалузі страхування життя, оскільки він не передбачає повернення страхувальникові внесених ним коштів по закінченні терміну дії договору страхування (тобто при дожитті, що є характерною ознакою договорів страхування життя).

 

24. Змішане страхування життя та його розвиток

Одним із найпопулярніших видів особистого страхування є змішане страхування життя. Воно дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування капіталу на випадок дожиття до закінчення строку страхування і страхування капіталу на випадок смерті від будь-якої причини. Отже, змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку — дожиття до певної дати або події, а з іншого — смерть. Проте фактично може мати місце лише один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя, не тільки забезпечує й створює накопичення. Він має впевненість у тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть. Проте фактично присутній один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя не тільки забезпечує, й створює накопичення. Він має впевненість, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Договори змішаного страхування життя довгострокові і можуть укладатися на різні за тривалістю строки (в Україні – 3, 5, 10, 15 і 20 років). При цьому враховується вік застрахованого: min – 16 років, max – 72 роки.

При укладанні договору страхування важливе значення має і стан здоров’я страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи, можуть бути передбачені і інші обмеження.

Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості встановленням мінімальної страхової ∑.

Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником СК, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка залежить від строку страхування і його варіанта, віку страхувальника, і має бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно.

Дія договору страхування починається з того дня, коли на рахунок СК в банку поступили кошти.

Факт укладання договору страхування засвідчується страховим полісом (свідоцтвом).

За умовами договору страхування страхувальникові надається право достроково припинити договір страхування. У цьому разі страхувальник одержує викупну суму, яка залежить від розміру сплачених страхових внесків і строку дії договору страхування з урахуванням інвестиційного доходу.

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхувальник подає заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску, страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі.

Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть. Проте фактично присутній один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя не тільки забезпечує, й створює накопичення. Він має впевненість, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Як правило, у змішаному стр-ні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією і тією ж самою особою.

Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості встановленням мінімальної страхової суми. Страху-кові м/б надане право під час дії договору с-ня за згодою стр-ка змінити розмір стр суми.

Якщо договором с-ня встановлено відпов-сть стр-ка при пошк-ні організму страхув-ком внасл нещ випадку, то виплата при цьому становить частину стр ∑, яка залежить від ступеня втрати здоров'я (це зд-ся за таблицею, розробленою СК). Повна стр ∑ випл-ся при 100% втраті заг працезд-ті від нещ випадку.

Для одерж-ня стр суми страхув-к подає до СК заяву, стр поліс та квитанцію про сплату остан внеску та ін док-ти, передбачені договором.

У разі настання смерті страхув-ка користонабувач або спадкоємець має подати свід-цтво про смерть, посвідчення своєї особи або свід-во про спадщину. Виплата стр суми здійсн-ся на осн заяви страхув-ка і страх акта у строки, визначені договором, готівкою, поштовим переказом, чеком перерах-ня на особистий рах-к.

 

25. Страховий захист дітей

 

Страхування дітей можна назвати різновидом змішаного страху­вання життя. Страхувальниками є батьки та родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують стра­хові внески. Вік і стан здоров'я страхувальника взагалі не має значен­ня при укладанні договору страхування, але страхові компанії їх мо­жуть оговорити. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені й юридичними особами - під-вами, установами, ор­ганізаціями.

При укладанні договору страхування враховується вік застрахова­ної дитини. На страхування приймаються діти віком від дня народ­ження до 15 років (страхова компанія може обумовити й інші вікові межі). Здебільшого договори страхування дітей укладаються на дожиття до закінчення строку страхування. Договір страхування передбачає також виплату страхової суми у випадку сме­рті застрахованої дитини і при втраті нею здоров'я від нещасного ви­падку, який стався в період дії договору страхування. При укладанні договору страхування за домовленістю сторін визначається розмір страхової суми. При цьому страхова компанія може обумовити й міні­мальний її розмір.

Розмір страхового внеску залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від віку застрахованого, а також від строку страхування. Страховий внесок може бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно, готівкою чи без­готівкове.

Максимальний строк страхування дорівнює, як правило, 18 рокам (якщо вік дитини на момент укладання договору страхування до б мі­сяців). В інших випадках він визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладання договору. Мінімальний строк дії договору становить 3 роки.

Застрахована дитина або страхувальник мають право на одержання страхової суми після закінчення строку дії договору або протягом 3 ро­ків після його закінчення. Розмір суми, яку страхова компанія виплачує за наслідки нещасного випадку, визначається з урахуванням ступеня роз­ладу здоров'я.

Умови договору с-ня передбачає виплату стр суми у разі смерті застрах-го. Якщо сталася смерть страхув-ка, то права і обов’язки його м/взяти на себе ін особа. Тут якщо постає потреба розірвати договір с-ня, то ін страхув-к м/одержати викупну суму лише за той період стр-ня, протягом якого він сплачував внески. Викупну суму щодо частини договору с-ня, сплаченого першим страхув-ком, одержує застрахований.

Інколи страхова компанія може й відмовляти у виплатах. Це стосу­ється випадків, коли застрахований віком від 14 років одержав травму або помер у зв'язку із скоєнням ним злочину, або якщо заст­рахований зазнав травми або загинув у той час, коли керував будь-яким самохідним засобом у стані алкогольного, нар­котичного або токсичного сп'яніння або передав керування особі, кот­ра перебувала в такому стані. Умови страхування можуть передбачати й інші випадки. Страхова сума виплачується страхувальникові (застрахованому) готів­кою або безготівкове перерахуванням на його особистий рахунок в установі банку