Закон визначає реєстраційну форму шлюбу.

Особам, які бажають зареєструвати шлюб, надано право подавати заяву до будь-якого органу реєстрації актів цивільного стану на свій вибір. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою і чоловіком особисто. Сімейний кодекс не містить вимог щодо документів, які потрібні для реєстрації шлюбу. При зверненні до органу реєстрації актів цивільного стану потрібно мати паспорт, щоб засвідчити особу і перенести необхідні дані до заяви. У разі коли жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Сімейний кодекс закріплює таке поняття, як, наречені і надає йому певний правовий наслідок.

Нареченими вважаються особи, які подали заяву про ре­єстрацію шлюбу. За деяких обставин особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати іншій стороні затрати, понесе­ні нею в зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весіл­ля. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв’язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірвано судом.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов’язками як майбутнього подружжя.

Закон надає особливого значення обізнаності наречених про стан здоров'я кожного з них, і вони зобов'язані повідомити одна одну про ці обставини. Для цього держа­ва забезпечує створення умов для медичного обстеження таких осіб. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим. Приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених наслідком чого може стати порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

На загальних підставах шлюб реєструється через місяць від дня подання заяви про реєстра­цію шлюбу. Але коли є поважні причини, керівник державного органу реєстрації актів цивіль­ного стану дозволяє реєстрацію шлюбу раніше цього строку, а в разі вагітності нареченої, на­родження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза життю нареченої або наречено­го, шлюб реєструється в день подання відповідної заяви, або у будь – який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця (ст.32 СКУ).

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність через три місяця від дня її подання. (ст. 32 СКУ)

Як правило, шлюб реєструється в приміщенні державного органу реєстрації актів цивіль­ного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці. За заявою наречених реєстра­ція шлюбу може відбутися в іншому місці: за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану. (ст. 33 СКУ)

Сімейний ко­декс регулює і по­рядок укладення шлюбного дого­вору.

(глава 10, ст. 92 - 103) Шлюбний договір – договір, яким регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їх майнові права та обов'язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.

Шлюбний дого­вір може бу­ти укладено особами, які пода­ли заяву про реєстрацію шлю­бу, а також подружжям.

Цей договір укладається в письмо­вій формі й нотаріально засвід­чується.

На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їх майнові права та обов'язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.

Ним може бути визначене майно, яке дру­жина, чоловік передає для ви­користання на спільні потреби сім'ї, а разом з тим - правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя все­ляється в житлове приміщення, яке належить іншому з под­ружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним та про надання утримання од­ному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі на умо­вах, визначених шлюбним дого­вором.

Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Він не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Коли шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо його укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов'язків, а також чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально засвідчується.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору.

Шлюб є підставою для виникнення прав і обов'язків по­дружжя. Він не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав і свобод, встановле­них Конституцією та законами України. При деяких умовах шлюб може бути недійсним. (ст. 38 СКУ).

Так, за заявою певної особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб у таких ви­падках:

- з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєст­рованому шлюбі;

- між особами, які є родичами по прямій лінії споріднен­ня,

- між рідними братом та сестрою;

- з особою, яка визнана недієздатною.

Шлюб може бути визнано недійсним у з моменту його укладення і тому він, як правило, не породжує прав та обов'язків осіб, які перебувають у такому шлюбі. Однак діти, зачаті або народжені в шлюбі, що визнаний не­дійсним, мають такі ж права й обов'язки, що й діти, наро­джені в дійсному шлюбі.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у таких випадках:

- шлюб був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, зокрема, коли особа у момент реєстрації була в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в ре­зультаті чого не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними;

- шлюб є фіктивним, тобто він укладений без наміру створити сім'ю і набути права та обов'язки подружжя. (приклад)

Крім того, за рішенням суду шлюб може бути визнаний недійсним у таких випадках:

- між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною;

- між двоюрідним братом та сестрою, між тіткою, дядь­ком та племінником, племінницею;

- з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хво­робу, небезпечну для здоров'я іншого з подружжя і (або) їх нащадків;

- з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Шлюб, однак, не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини, крім випадку, коли мова йде про приховання тяжкої або небезпечної хвороби.

Не може бути визнаний шлюб недійсним у разі якщо той, хто не досягав шлюбного віку, на момент розгляду справи досяг його або йому було надано право на шлюб у судово­му порядку.

Недійсний шлюб не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків под­ружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для под­ружжя іншими законами України.

Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається та­кою, що одержана без достатньої правової підстави і підля­гає поверненню відповідно до Цивільного кодексу, але не більш як за останні три роки.

Особа, яка поселилася в житловому приміщенні іншої особи у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу, не набуває права на проживання у ньому і може бути виселена.

Особа, яка в зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується ним без достатньої правової підстави.

Наведені правові наслідки застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від іншої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя, на проживання у житловому приміщенні, до якого вона все­лилася у зв'язку з недійсним шлюбом, на аліменти відповідно до Сімейного кодексу, на прізвище, яке вона обрала при реє­страції шлюбу.

Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) на­реченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану ану­люється за рішенням суду за заявою зацікавленої особи, а також за заявою прокурора.

Припинення шлюбу (Гл. 11СКУ ст. 104 - 120)

Припинення шлюбу– це припинення правовідносин між подружжям, які викликаються настанням певних юридичних фактів. Припинення шлюбу відбувається внаслідок:

- смерті одного з подружжя;

- оголошення одного з подружжя померлим;

- розірвання шлюбу.

Закон визначає два порядки розірвання: в суді або у відділах реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб може бути припинено шляхом його розірвання внаслідок волевиявлення обох, або одного з них, на піставі постанови органів РАЦС, або на підставі рішення суду.

Розірвання шлюбу у відділах реєстрації актів цивільного стану:

- за спільною заявою подружжя коли подружжя не має дітей;

- за заявою одного з подружжя.(Ст. 7 СКУ „ спрощенний порядок” – в органах РАЦС)