До Вищого Адміністративного Суду України

До Вищого Адміністративного Суду України

01029, місто Київ, вулиця Московська, 8, корпус 5.

Позивач:

Віватенко Микола Іванович

зареєстрований за адресою:

м. Кіровоград,

вул. Повітрянофлотська, 67, корп.1 кв.71

фактично проживаю за адресою:

м. Кіровоград, вул. Київська, 11/3, кв.13

E-Mail: [e-mail]

тел.[phone]

Відповідач:

Прокуратура Кіровоградської області юридична адреса: 25006, м. Кіровоград,

вул. Велика Пермська, 4.

E-Mail: [e-mail]

тел. [phone] [phone]

Справа №: П/811/3509/15

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

На касаційну скаргу прокуратури Кіровоградської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 р. у справі № П/811/3509/15 про визнання протиправними дій прокуратури Кіровоградської області та поновлення на роботі

 

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2008 року було відкрите касаційне провадження за скаргою відповідача — прокуратури Кіровоградської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 р. у справі № П/811/3509/15 про визнання протиправними дій прокуратури Кіровоградської області та поновлення на роботі.

Вважаємо доводи касаційної скарги необгрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства і просимо касаційний суд залишити скаргу без задоволення.

Отже, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 р. у справі № П/811/3509/15 про визнання протиправними дій прокуратури Кіровоградської області та поновлення на роботі є законна, мотивована та обґрунтована.

Судове рішення мотивоване порушенням норм трудового законодавства відповідачем порядку звільнення на підставі скорочення штату працівників.

У касаційній скарзі всупереч приписам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України при обґрунтуванні вимог особи, що подає касаційну скаргу, не зазначено конкретно, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи у першій та апеляційних інстанціях, не вказані відповідні статті, пункти, підпункти Конституції, законів України, інших актів законодавства, якими встановлені норми матеріального права і яких не дотрималися суди при вирішенні справи, а також які саме приписи КАСУ були при цьому порушені.

Згідно з положеннями частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи, у тому числі доказів, наданих учасниками процесу, їх пояснень та заперечень, інформації з доданих технічних носіїв з записами технічного фіксування судового процесу в апеляційній інстанції, дає підстави для висновку, що жодних порушень норм процесуального права адміністративні суди не допустили.

Встановлено Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом оспорюваний наказ прокурора Кіровоградської області №742к від 14 грудня 2015 прийнятий в порушення ст. ст. 40, 42, 49 Кодексу законів про працю України та постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Однак, відповідач не погодився з законним та мотивованим рішенням (постановою) суду від 14.03.2016 р. у справі № П/811/3509/15 та подав не обґрунтовану та не вмотивовану касаційну скаргу чим хоче вести суд в оману, що виражається в наступному

Відповідач у своїй касаційній скрапі відмічає, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про прокуратуру» та наказу Генерального прокурора України від 23.09.2015 №83ш добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим ч. 1 та 5 ст. 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог Закону.

Однак, відповідно до вимогст.31 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що кваліфікаційний іспит проводиться з метою перевірки рівня теоретичних знань у галузі права, європейських стандартів у галузі захисту прав людини, володіння державною мовою, аналітичних здібностей кандидатів та практичних навичок і складається з анонімного тестування. Після отримання результатів кваліфікаційних іспитів визначає прохідний бал, який не може бути нижчим 60 відсотків максимально можливого бала.

При проходженні даного тестування були порушенні мої права, передбачені Конвенцією про права інвалідів, ст.172 КЗпП та ч.2 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме ненадані належні умови для мене, як інваліда 2 групи по зору, в зв’язку з цим мені не вдалося використати свої знання при проходженні тестування в повному обсязі. Але незважаючи на вищезазначене, результат тестування склав 71 бал. Таким чином я проходив дане тестування на загальних умовах чим було грубо порушено мої права, як інваліда 2 групи по зору.

Крім тогою, наказ Генерального прокурора України від 23.09.2015 №83ш відповідно до п.4 даний наказ введено в дію лише з 15.12.2015. року.

Таким чином, доводи в касаційній скарзі відповідача не відповідають дійсності.

Також, відповідач в своїй касаційній скарзі відмічає про та, що станом на 14 грудня 2015 року штатна чисельність прокуратури міста Кіровограда становила 57 посад, у тому числі 42 посади прокурорів та 4 адміністративні, а прокуратури Кіровоградського району – 14,5 посад, у тому числі 10 посад прокурорів та 2 адміністративні.

Штатна чисельність Кіровоградської місцевої прокуратури, як вже зазначалось, становить 51,5 посад, у тому числі 40 посад прокурорів та 4 адміністративні: керівник місцевої прокуратури, його перший заступник та два заступники.

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом встановлено, що відповідно до наказу № 83ш від 23 вересня 2015 року затверджено граничну чисельність працівників Кіровоградської місцевої прокуратури, згідно з якою гранична чисельність становила 51,1 одиницю, у тому числі:

керівник - 1

перший заступник керівника – 1

заступник керівника – 2

прокурор – 40

головний спеціаліст з питань захисту державних таємниць -1

спеціаліст першої категорії – 4

водій – 2

прибиральниця службових приміщень -0,5. Усього 51,5 одиниць.

Аналізуючи структуру та штатний розпис утвореного у структурі прокуратури Кіровоградської області Кіровоградської місцевої прокуратури, суд зробив правомірний та законний висновок, що зміни в організації виробництва і праці, у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників мали місце.

Проте, необхідно звернути увагу на те, що такі зміни не мали жодного відношення до посади прокурора, яку займав позивач.

В контексті цього необхідно зазначити, посада - це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Тому, внаслідок прийняття Наказу № 83ш від 23 вересня 2015 року змін зазнала назва структурного підрозділу у якому працював позивач.

Підсумовуючи зазначене, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом вірно та в правовий спосіб, що Наказ Генеральної прокуратури України № 83ш від 23 вересня 2015 року, є юридичним фактом, який зумовив зміни в організації праці у прокуратурі Кіровоградської області, проте виходячи із змісту таких змін, суд зазначає, що такі не призвели до скорочення посади «прокурора» яку займав позивач оскільки у новоутвореному управлінні така посада також існує.

Крім того, з даним твердженням в своїй касаційній скарзі погоджується відповідач, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що зміни в організації виробництва і праці у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників в прокуратурі Кіровоградської області дійсно мали місце.

Відповідач зазначає що хибним є висновок суду стосовно того, що такі зміни не мали жодного відношення до посади прокурора, яку займав позивач, та мотивує тим що у зв’язку з припиненням діяльності міських, районних, районних у містах, міжрайонних прокуратур та утворенням місцевих прокуратур змін зазнала система органів прокуратури України.

В штатний розписі прокуратури міста Кіровограда становив 57 посад, у тому числі 42 посади прокурорів та 4 адміністративні, а прокуратури Кіровоградського району – 14,5 посад, у тому числі 10 посад прокурорів та 2 адміністративні.

А відповідно до наказу № 83ш від 23 вересня 2015 року затверджено граничну чисельність працівників Кіровоградської місцевої прокуратури, згідно з якою гранична чисельність становила 51,1 одиницю, у тому числі: 4 - адміністративні посади (керівник – 1 перший заступник керівника – 1 заступник керівника – 2), прокурорів – 40, головний спеціаліст з питань захисту державних таємниць -1, спеціаліст першої категорії – 4 водій – 2, прибиральниця службових приміщень -0,5.

Але у повідомленні, з поміж іншого не зазначено, що при наявності вакантної посади позивачу буде запропоновано працевлаштування, а у разі відмови у переведенні на іншу посаду звільнено за скороченням штатів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Як безспірно встановлено, Наказ Генеральної прокуратури України № 83ш від 23 вересня 2015 року є юридичним фактом із настанням якого ліквідовано прокуратуру із усіма посадами, які до нього входили, так і одночасно утворено іншу прокуратуру із встановленням у ньому 51,5 одиниць вакантних посад.

Крім того, слід зазначити про те що зі сторони прокуратури Кіровоградської області мені під час звільнення жодної посади ні в Кіровоградській місцевій прокуратурі ні в прокуратурі Кіровоградської області не пропонувалося, та з жодними документами з даного приводу я не ознайомлювався.

Тому, відповідач одночасно із попередженням про звільнення позивача, повинен був та міг запропонувати позивачу іншу посаду за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов’язки), якою як зазначалося вище, є посада заступника начальника у новоутвореному управлінні.

Також в касаційній скарзі відповідач зазначає про наступне, що на виконання вищезазначених вимог Закону України «Про прокуратуру» наказом Генерального прокурора України № 98 від 20.07.2015, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.07.2015 за №928/27373, затверджено Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури далі – Порядок).

Тестування забезпечує умови для об’єктивного і неупередженого з’ясування спроможності кандидатів за своїми професійними та особистими якостями виконувати службові обов’язків на посадах прокурорів місцевих прокуратур.

Згідно з вимогами п.1.4 Порядку прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня в якій вони працюють.

Віватенко М.І. приймав участь у тестуванні для зайняття посади у Кіровоградській місцевій прокуратурі Кіровоградської області у відповідності до зазначеного Порядку.

Відповідно до вимог п.п. 6.4 та 7.4 Порядку після проходження кожного тесту кандидат ознайомлюється зі своїми результатами, що засвідчується його підписом та члена робочої групи.

Розділом VІІІ Порядку передбачено право кандидатів на оскарження до робочої групи результатів тестування та відповідне право на оскарження рішення робочої групи за результатами розгляду скарг до суду в порядку чинного законодавства.

Правом на оскарження порядку проходження тестування та їх результатів до Одеської робочої групи та до суду позивач не скористався.

Необхідно зазначити, що обгрунтовувати скаргу фактично не було чим, тому, що з результати проходження тестів неможливо дізнатися. Так, само неможливо було і звернутися до суду із відповідним позовом про визнання недійсними результатів тестів по причині відсутності будь-яких доказів.

Також слід зазначити, що при проходженні даного тестування були порушенні мої права, передбачені Конвенцією про права інвалідів, ст.172 КЗпП та ч.2 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме ненадані належні умови для мене, як інваліда 2 групи по зору, в зв’язку з цим мені не вдалося використати свої знання при проходженні тестування в повному обсязі. Але незважаючи на вищезазначене, результат тестування склав 71 бал. Таким чином я проходив дане тестування на загальних умовах чим було грубо порушено мої права, як інваліда 2 групи по зору.

Також, слід зазначити що відповідно до офіційного реєстру Державної реєстрація нормативних актів Міністерства юстиції України розташованої за електронною адресою: http://old.minjust.gov.ua/npa встановлено, що в базі даної реєстрації взагалі відсутня реєстрація жодного нормативного акту Генеральної прокуратури України 31.07.2015 та за №928/27373 наказ Генерального прокурора України №98 від 20.07.2015 «Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах» 31.07.2015 року незареєстрований

Таким чином, наказ Генерального прокурора України №98 від 20.07.2015 «Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах» згідної даної бази реєстрації Міністерства юстиції України взагалі не зареєстрований, в зв’язку з чим даний наказ не набрав чинності та неможливо враховувати дане тестування при звільненні прокурорів, тим паче при скорочені.

Також відповідач зазначає, щовідносно переважного права позивача на залишення на роботі, передбаченого ст. 42 КЗпП України, то в розумінні даної норми, а також положень ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при скороченні чисельності та штату працівників роботодавець має право залишити на роботі більш кваліфікованих працівників і лише за умови однакової кваліфікації враховуються обставини, що можуть надати особі переважне право на залишення на роботі та мотивує наступним.

У даному випадку Генеральна прокуратура України скористалася правом на залишення на роботі більш кваліфікованих працівників, яких визначила за допомогою проведення тестування, що повністю узгоджується із ч. 1 ст. 42 КЗпП. А тому питання застосування вимог трудового законодавства щодо наявного у Віватенка М.І. переважного права у залишенні на роботі не поставало, позаяк місце позивача у рейтинговому списку не дає йому права конкурувати з іншими особами, які отримали вищий бал та претендують на зайняття посад в місцевій прокуратурі.

В Кіровоградській місцевій прокуратурі працює по штату 40 прокурорів, однак жодного інваліда по даному напрямку діяльності не працює, так як прокуратурою області в порушення вищевказаних вимог не допущено інвалідів.

Відповідач даний факт не заперечував та не спростовув, а лише пояснює те що порядком проведення тестування для зайняття посад прокурора місцевої прокуратури, чи іншими законодавчими актами не передбачені, а тому, порушення прав позивача, як інваліда 2 групи, як вважає позивач, з боку прокуратури Кіровоградської області не допущено.

Однак, ні в порядку проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах ні в Законі України «Про прокуратуру» не зазначено, що дане призначення на посади прокурорів під час реформування-реорганізації прокуратур не поширюються норми законодавства для пільгових категорій населення (Конвенції про права інвалідів, ст.2-1 та ч.2 ст.42 КЗпП 8 ст. 69 Господарського кодексу України, ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»), а тому вважаю хибними та не обґрунтовані доводи відповідача що дані норми законодавства не поширюються на дані правовідносини.

Таким чином, вищевказаний наказ також прийнятий в порушення Конвенції про права інвалідів, ст.2-1 та ч.2 ст.42 КЗпП 8 ст. 69 Господарського кодексу України, ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Також відповідач зазначив що, суд апеляційної інстанції з порушенням вимог ст. 52 КАС України вирішив питання про права, інтереси та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, а саме Кіровоградської місцевої прокуратури, стягнувши з останньої на користь Віватенка М.І. заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2015 по 14.03.2016 та моральну шкоду у сумі 3000 гривень.

Однак мною 21.03.2016 подано заявупро виправлення описки у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року по адміністративній справі № П/811/3509/15.

В якій зазначено, що після ознайомлення з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року по адміністративній справі № П/811/3509/15 виявлено описку в резолютивній частині судового рішення. Так, суд постановив стягнути з Кіровоградської місцевої прокуратури на користь Віватенка Миколи Івановича середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2015 року по 14 березня 2016 року та стягнути з Кіровоградської місцевої прокуратури на користь Віватенка Миколи Івановича середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2015 року по 14 березня 2016 року; допустити до негайного виконання і стягнути з Кіровоградської місцевої прокуратури на користь Віватенка Миколи Івановича моральну шкоду у розмірі 3000 грн. Хоча в мотивувальній частині рішення суду йдеться про стягнення з прокуратури Кіровоградської області на користь Віватенка Миколи Івановича середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2015 року по 14 березня 2016 року та стягнення з прокуратури Кіровоградської області на користь Віватенка Миколи Івановича середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2015 року по 14 березня 2016 року; допустити до негайного виконання і стягнути з прокуратури Кіровоградської області на користь Віватенка Миколи Івановича моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

У відповідності до ст. 169 КАС України, суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

З огляду на зазначене, наявні підстави вважати, що в резолютивній частині Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року по адміністративній справі № П/811/3509/15 було допущено описку в частині зазначення Кіровоградської місцевої прокуратури а не прокуратури Кіровоградської області, що для вирішення справи по сутті не вплинуло.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 169 КАС України я просив суд виправити описку, допущену в резолютивній частині постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року по адміністративній справі № П/811/3509/15 в частині зазначення Кіровоградської місцевої прокуратури, а не прокуратури Кіровоградської області.

 

Крім того, відповідач в касаційній скарзі зазначив що звільнення за скороченням відбувалося на підставі до наказу Генерального прокурора України №83-Ш від 23 вересня 2015 року та попередження про звільнення від 30.09.2015.

Однак, слід зазначити слід зазначити що при попередженні мене про звільнення від 30.09.2015 вказано що звільнення проходить в зв’язку з ліквідацією, однак відповідно до наказу Генерального прокурора України №83-Ш від 23 вересня 2015 року проведено реорганізацію органів прокуратури.

Також, в даному попереджені вказано, що у зв’язку з наказом Генерального прокурора України №83-Ш від 23 вересня 2015 року яким вказано, що з 14.12.2015 року вносяться зміни до штатної чисельності прокуратури, однак відповідно до п.4 наказу Генерального прокурора України від 23.09.2015 №83ш даний наказ введено в дію лише з 15.12.2015. року.

Таким чином станом на 14.12.2015 року на час звільнення Закон України про «Про прокуратуру» вданій частині не набрав чинності та не діяв в зв’язку з чим підстав застосування його при звільнення не було підстав також підстава така як не пройшов тестування під час скорочення не передбачена Кзпп України та взагалі дане незаконне звільнення погіршував мої права котрі як інваліда на працю.

Однак, керівництвом прокуратури Кіровоградської області грубо ігноруються норми частини першої статті 255 КАС, частини другою статті 257 КАС, пунктом 3 частини першої статті 256 КАС, частини четвертої статті 257 КАС та не виконується постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 в частині поновлення на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури з виплатою вимушеного прогулу. Дане невиконання постанову суду підтверджується листом прокуратури Кіровоградської області №11-2404вих–16 від 29.03.2016.

 

Отже, я як незаконно звільнена із займаної посади особа підлягаю поновленню на посаді аналогічній із посадою з якої мене звільнено, яка існує на даний момент, а саме на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури. Такий висновок узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України (Ухвала від 30.09.2015 року у справі № К/800/20490/15, від 18.02.2014 року у справі № К/800/40453/13).

Обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі – Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати нараховуються шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, – на кількість календарних днів за цей період.

Якщо протягом періоду вимушеного прогулу на підприємстві було підвищено посадові оклади й тарифні ставки (у т. ч. за посадою працівника, якого було незаконно звільнено), то згідно з пунктом 10 Порядку № 100 проводиться коригування заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення посадових окладів і тарифних ставок.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем рішення про поновлення на роботі (ст. 236 КЗпП), а також невидача трудової книжки звільненому працівнику, що є порушенням вимог розділу 4 Інструкції №58.

В обох випадках має бути виплачений середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки бухгалтерії прокуратури Кіровоградської області про те, яку заробітну плату отримав за попередній період за 6 місяці працюючи на посаді прокурора прокуратури міста Кіровограда становить 54453,58 грн.

Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 14.03.2016 у справі №П811/3509/15 та довідки прокуратури Кіровоградської області, середньоденна заробітна плата моя становила на час незаконного звільнення 335 грн. 74 коп.

Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення, мені не нараховано заробітну плату, тому відповідач при поновленні мене на раніше займаній посаді зобов’язаний виплатити заробіток за час вимушеного прогулу.

 

Також слід зазначити, що вказані дії з боку відповідача є порушенням моїх законних прав на працю, які завдали мені моральних страждань.

Так, згідно ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до п. 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інше.

Проте, відповідач позбавив мене гарантованого Конституцією України права на працю.

Вказані незаконні дії відповідача призвели до моїх моральних переживань, я втратив душевний спокій, постійно перебуваю у роздратованому та в пригніченому стані, оскільки мене фактично звільнили через мою інвалідність.

Крім того, під час даного тестування та незаконного звільнення мене з посади мені завдало моральної шкоди шляхом тим що мені в порушення медичних приписань зазначених в довідки СМЕ довилося напружувати зір та зорові нерви що призводило до дискомфорту та головних болів.

Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення ст.237-1 КЗпП України, відповідач повинен відшкодувати мені моральну шкоду, яку я оцінюю 50 000 грн.

Таким чином, згідно положень чинного законодавства України відповідач зобов’язаний поновити мене на роботі та виплатити мені заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 14.12.2015 року, а також відшкодувати мені завдану незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 50 000.

Отже, я як незаконно звільнена із займаної посади особа підлягаю поновленню на посаді аналогічній із посадою з якої мене звільнено, яка існує на даний момент, а саме на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури. Такий висновок узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України (Ухвала від 30.09.2015 року у справі № К/800/20490/15, від 18.02.2014 року у справі № К/800/40453/13).

Також, слід зазначити, що правильність застосування мною норм матеріального права підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2015,

Касаційну скаргу відповідача – прокуратури Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 р. у справі № П/811/3509/15 - без змін.

 

Касаційний розгляд справи у судовому засіданні прошу провести за моєї участі.

 

Додатки:

 

«__» квітня 2016 року _______________ М.Віватенко

До Вищого Адміністративного Суду України

01029, місто Київ, вулиця Московська, 8, корпус 5.

Позивач:

Віватенко Микола Іванович

зареєстрований за адресою:

м. Кіровоград,

вул. Повітрянофлотська, 67, корп.1 кв.71

фактично проживаю за адресою:

м. Кіровоград, вул. Київська, 11/3, кв.13

E-Mail: [e-mail]

тел.[phone]

Відповідач:

Прокуратура Кіровоградської області юридична адреса: 25006, м. Кіровоград,

вул. Велика Пермська, 4.

E-Mail: [e-mail]

тел. [phone] [phone]

Справа №: П/811/3509/15

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

На касаційну скаргу прокуратури Кіровоградської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 р. у справі № П/811/3509/15 про визнання протиправними дій прокуратури Кіровоградської області та поновлення на роботі

 

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2008 року було відкрите касаційне провадження за скаргою відповідача — прокуратури Кіровоградської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 р. у справі № П/811/3509/15 про визнання протиправними дій прокуратури Кіровоградської області та поновлення на роботі.

Вважаємо доводи касаційної скарги необгрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства і просимо касаційний суд залишити скаргу без задоволення.

Отже, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 р. у справі № П/811/3509/15 про визнання протиправними дій прокуратури Кіровоградської області та поновлення на роботі є законна, мотивована та обґрунтована.

Судове рішення мотивоване порушенням норм трудового законодавства відповідачем порядку звільнення на підставі скорочення штату працівників.

У касаційній скарзі всупереч приписам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України при обґрунтуванні вимог особи, що подає касаційну скаргу, не зазначено конкретно, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи у першій та апеляційних інстанціях, не вказані відповідні статті, пункти, підпункти Конституції, законів України, інших актів законодавства, якими встановлені норми матеріального права і яких не дотрималися суди при вирішенні справи, а також які саме приписи КАСУ були при цьому порушені.

Згідно з положеннями частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи, у тому числі доказів, наданих учасниками процесу, їх пояснень та заперечень, інформації з доданих технічних носіїв з записами технічного фіксування судового процесу в апеляційній інстанції, дає підстави для висновку, що жодних порушень норм процесуального права адміністративні суди не допустили.

Встановлено Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом оспорюваний наказ прокурора Кіровоградської області №742к від 14 грудня 2015 прийнятий в порушення ст. ст. 40, 42, 49 Кодексу законів про працю України та постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Однак, відповідач не погодився з законним та мотивованим рішенням (постановою) суду від 14.03.2016 р. у справі № П/811/3509/15 та подав не обґрунтовану та не вмотивовану касаційну скаргу чим хоче вести суд в оману, що виражається в наступному

Відповідач у своїй касаційній скрапі відмічає, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про прокуратуру» та наказу Генерального прокурора України від 23.09.2015 №83ш добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим ч. 1 та 5 ст. 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог Закону.

Однак, відповідно до вимогст.31 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що кваліфікаційний іспит проводиться з метою перевірки рівня теоретичних знань у галузі права, європейських стандартів у галузі захисту прав людини, володіння державною мовою, аналітичних здібностей кандидатів та практичних навичок і складається з анонімного тестування. Після отримання результатів кваліфікаційних іспитів визначає прохідний бал, який не може бути нижчим 60 відсотків максимально можливого бала.

При проходженні даного тестування були порушенні мої права, передбачені Конвенцією про права інвалідів, ст.172 КЗпП та ч.2 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме ненадані належні умови для мене, як інваліда 2 групи по зору, в зв’язку з цим мені не вдалося використати свої знання при проходженні тестування в повному обсязі. Але незважаючи на вищезазначене, результат тестування склав 71 бал. Таким чином я проходив дане тестування на загальних умовах чим було грубо порушено мої права, як інваліда 2 групи по зору.

Крім тогою, наказ Генерального прокурора України від 23.09.2015 №83ш відповідно до п.4 даний наказ введено в дію лише з 15.12.2015. року.