Таким чином, в попереджені про звільнення йдеться посилання на нормативно - правовий акт котрий не був ведений в дію.

Також підставою для прийняття наказу прокурора Кіровоградської №742к від 14 грудня 2015 року був наказ Генерального прокурора України №83-Ш від 23 вересня 2015 року.

Однак, відповідно до п.4 наказу Генерального прокурора України від 23.09.2015 №83ш даний наказ введено в дію лише з 15.12.2015. року, тобто на час звільнення 14.12.2015 року даний наказ не діяв та не міг слугувати підставою для скорочення так як не настав даний юридичний факт.

 

Статтею 22. Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

\Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Так, в рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) прямо зазначено, що надання законам зворотної дії в часі являється способом регулювання суспільних відносин.

Таким чином станом на 14.12.2015 року на час звільнення Закон України про «Про прокуратуру» вданій частині не набрав чинності та не діяв в зв’язку з чим підстав застосування його при звільнення не було підстав також підстава така як не пройшов тестування під час скорочення не передбачена Кзпп України та взагалі дане незаконне звільнення погіршував мої права котрі як інваліда на працю.

Крім того, ні Законом України «Про прокуратуру» ні Кодексом законів про працю України не передбачено підстави для скорочення штату органів прокурати такі як не проходження конкурсу

Однак, лише в проекті Закону про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" (щодо особливостей функціонування Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протягом перехідного періоду) 4281 від 21.03.2016 передбачено, що про звільнення прокурорів з посади внаслідок непроходження ними конкурсу як підстави для звільнення, додаткової до підстав, передбачених статтею 51 цього Закону, але даний законопроект не прийнятий до теперішнього часу, таким чином дана підстава звільнення взагалі не може застосовуватись при скорочені.

Крім того, вважаю за необхідне зазначити про наступне, що мною на адресу прокуратури Кіровоградської області направлено 15.03.2016 лист про те,що 14.03.2016 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом задоволено мою апеляційну скаргу подану на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі №П811/3509/15.

За результатом розгляду апеляційної скарги мене Віватенка Миколу Івановича поновлено на посаду прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури з 14.12.2015 року з виплатою вимушеного прогулу та сплати моральної шкоди в сумі 3 тисячі гривень.

Та 28.03.2016 року мною направлено через канцелярію прокуратури кіровоградської області заяву про поновлення на посаді.

Однак, керівництвом прокуратури Кіровоградської області грубо ігноруються норми частини першої статті 255 КАС, частини другою статті 257 КАС, пунктом 3 частини першої статті 256 КАС, частини четвертої статті 257 КАС та не виконується постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 в частині поновлення на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури з виплатою вимушеного прогулу. Дане невиконання постанову суду підтверджується листом прокуратури Кіровоградської області №11-2404вих–16 від 29.03.2016.

 

Отже, я як незаконно звільнена із займаної посади особа підлягаю поновленню на посаді аналогічній із посадою з якої мене звільнено, яка існує на даний момент, а саме на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури. Такий висновок узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України (Ухвала від 30.09.2015 року у справі № К/800/20490/15, від 18.02.2014 року у справі № К/800/40453/13).

Обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі – Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати нараховуються шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, – на кількість календарних днів за цей період.

Якщо протягом періоду вимушеного прогулу на підприємстві було підвищено посадові оклади й тарифні ставки (у т. ч. за посадою працівника, якого було незаконно звільнено), то згідно з пунктом 10 Порядку № 100 проводиться коригування заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення посадових окладів і тарифних ставок.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем рішення про поновлення на роботі (ст. 236 КЗпП), а також невидача трудової книжки звільненому працівнику, що є порушенням вимог розділу 4 Інструкції №58.

В обох випадках має бути виплачений середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки бухгалтерії прокуратури Кіровоградської області про те, яку заробітну плату отримав за попередній період за 6 місяці працюючи на посаді прокурора прокуратури міста Кіровограда становить 54453,58 грн.

Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 14.03.2016 у справі №П811/3509/15 та довідки прокуратури Кіровоградської області, середньоденна заробітна плата моя становила на час незаконного звільнення 335 грн. 74 коп.

Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення, мені не нараховано заробітну плату, тому відповідач при поновленні мене на раніше займаній посаді зобов’язаний виплатити заробіток за час вимушеного прогулу.

 

Також слід зазначити, що вказані дії з боку відповідача є порушенням моїх законних прав на працю, які завдали мені моральних страждань.

Так, згідно ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до п. 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інше.

Проте, відповідач позбавив мене гарантованого Конституцією України права на працю.

Вказані незаконні дії відповідача призвели до моїх моральних переживань, я втратив душевний спокій, постійно перебуваю у роздратованому та в пригніченому стані, оскільки мене фактично звільнили через мою інвалідність.

Крім того, під час даного тестування та незаконного звільнення мене з посади мені завдало моральної шкоди шляхом тим що мені в порушення медичних приписань зазначених в довідки СМЕ довилося напружувати зір та зорові нерви що призводило до дискомфорту та головних болів.

Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення ст.237-1 КЗпП України, відповідач повинен відшкодувати мені моральну шкоду, яку я оцінюю 50 000 грн.

Таким чином, згідно положень чинного законодавства України відповідач зобов’язаний поновити мене на роботі та виплатити мені заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 14.12.2015 року, а також відшкодувати мені завдану незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 50 000.

Отже, я як незаконно звільнена із займаної посади особа підлягаю поновленню на посаді аналогічній із посадою з якої мене звільнено, яка існує на даний момент, а саме на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури. Такий висновок узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України (Ухвала від 30.09.2015 року у справі № К/800/20490/15, від 18.02.2014 року у справі № К/800/40453/13).

Також, слід зазначити, що правильність застосування мною норм матеріального права підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2015,