Що таке невербальні засоби спілкування?

Якщо мова – це мова нашої свідомості (що хочемо, те й говоримо), то міміка, жести і рухи тіла – це мова підсвідомості. Підсвідомість не вміє брехати, навпаки – воно, як дитина, завжди говорить правду. Коли ми передаємо інформацію словами, наша підсвідомість спілкується зовсім іншою мовою. І, знаючи цю мову, можна побачити багато особливостей, риси характеру і настрій співрозмовника.

Практично кожен з нас займався вивченням іноземних мов. Однак існує ще одна міжнародна мова, загальнодоступна і зрозуміла, про який до недавнього часу мало що знали – це мова жестів, міміки і рухи тіла людини.

Як ви гадаєте, який вид спілкування виник першим вербальне чи невербальне?

Актуальність теми полягає в наступному: психологами встановлено, що в процесі спілкування людей від 60 до 80% повідомлення доноситься за рахунок невербальних засобів вираження, і тільки 20-40% інформації передається за допомогою вербальних. Тому наша мета – розібратися у значенні основних жестів і розглянути їх особливості в різних країнах.

Особливістю мови рухи тіла є те, що її виявлення обумовлене імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному, вербального способу спілкування. Мову рухів тіла можна підроблювати, але на дуже короткий час, оскільки незабаром організм мимоволі передасть сигнали, що суперечать його свідомим діям. Хотілося б відзначити, що підробляти і наслідувати мові тіла протягом довгого періоду часу важко, але корисно навчитися використовувати позитивні, відкриті жести для успішного спілкування з іншими людьми, і позбавитися від жестів, що несуть негативне забарвлення.

Таємна мова жестів

Як ви думаєте, чому важливо знати мову жестів?

Під час спілкування вісімдесят відсотків інформації передається за допомогою жестів та міміки. Жести не контролюються розумом, це мова наших емоцій, яка захована глибоко в підсвідомості. Жестами та інтонацією промовець виказує, який він є насправді, наскільки він говорить щиро і відкрито, чи щось приховує, чи обдумує, чи подає він повну інформацію чи обмежену.

Жести роблять нашу мову виразною. Жест повинен бути відточеним і своєчасним. Але не впадайте у відчай, якщо питання дуже важливе для вас, то цілком можна вдатися до допомоги професіонала, під чиїм чуйним керівництвом свою мову жестів зможе придбати вишуканість і лоск і просто вразити співрозмовника.

Рухи і жестикуляція – природні елементи поводження оратора перед публікою і, як вже було зазначено, додатковий засіб впливу на аудиторію.
Вигляд оратора, який тривалий час нерухомо стоїть за трибуною, стомлює аудиторію, слухачі починають рухатись на місцях, їх увага послаблюється. Тому досвідчений оратор декілька разів змінює позу, особливо під час тривалої доповіді чи промови. Однак не слід впадати в іншу крайність: якщо оратор увесь час змінює позу, складається враження, що він не може знайти собі місця.

Діапазон рухів оратора, що виступає за трибуною, звичайно обмежений її розмірами. Виступ без трибуни, коли публіка бачить оратора, вимагає від нього кращих рухливих навичок. Слід надавати перевагу рухам вперед і назад, а не рухам убік. Крок уперед в потрібний момент посилює значимість того чи іншого місця в промові, допомагає зосередити на ньому увагу аудиторії. Роблячи крок назад, оратор ніби дає можливість аудиторії "відпочити", а потім переключає її увагу на інше місце в промові.

Жести і міміка виникають ніби самі по собі, виходячи із змісту промови, її емоційного накалу. Вони нерозривно пов'язані з рухом думок і почуттів оратора. В ораторському мистецтві разом з вказівними і описовими жестами використовуються жести емоційні (стиснутий кулак, витягнута рука, рухи руками і головою). Хоча жест під час мовлення — явище невимушене, молодому оратору можуть допомогти наступні рекомендації.

Жестикулювати треба лише при наявності внутрішньої потреби. Жест, що не співпадає з ритмом мовлення і настроєм оратора і аудиторії, може зіпсувати враження від гарного виступу. Однак, якщо під час виступу виникла необхідність зробити жест, цього імпульсу не слід гасити.
Не кожна фраза потребує підкреслення жестом. Рухливість і надмірна жестикуляція можуть лише викликати втому і роздратувати присутніх.
Від жестів, які сприяють успіху промови, слід відрізняти жести бездумні. Подібно до того, як декотрі люди перенасичують свою мову зайвими словами типу " так би мовити", "значить", "ну", і т.п., зустрічаються оратори зі стійкою звичкою до якогось жесту-паразиту. Деякі увесь час трясуть головою, інші пригладжують волосся, крутять ґудзик, почісують потилицю і т.п. Такі жести, як правило, лише відволікають від сприйняття виступу. Оратор, який має нахил до подібних жестів, повинен їх позбавитись.

Особливістю мови руху тіла є те, що її прояв обумовлений імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайній, вербальному способу спілкування. Мову руху тіла насправді можна фальшувати, але тільки впродовж короткого часу, оскільки незабаром, організм мимовільно передасть сигнали, що суперечать його свідомим діям. Талановиті актори – ось виняток з правил і доказ того, що людині таки підвладно все.

Види жестів

Які ви знаєте види жестів?

Ритмічні жести

Ритмічні жести повязані з ритмікою мовлення. Спостерігаючи за виступаючими по телебаченню, зверніть увагу на те, як часто мовець у такт мовлення розмахує рукою.Ритмічні жести підкреслюють логічний наголос, уповільнення та прискорення мовлення, місце пауз, тобто те, що звичайно передає інтонація.

Емоційні жести

Наше мовлення дуже часто буває емоційним. Хвилювання, радість, захоплення, ненависть, смуток, прикрість, непорозуміння, розгубленість, збентеженість — усе це проявляється не тільки в підборі слів, в інтонації, а й у жестах. Жести, що передають різні відтінки почуттів, називаються емоційними. Деякі з них закріплені у стійких сполученнях, оскільки такі жести стали загально-значущими. Наприклад: бити себе у груди, стукнути кулаком по столу, повернутися спиною, знизити плечима, розвести руками, вказати на двері тощо.

Вказівні жести

Скажіть, чи можна виконати накази: "Відкрийте те вікно", "Цю книгу не бери, візьми ось ту", якщо вони промовляються без жестів? Відповідь буде одна: "Не можна!". У таких випадках вимагається вказівний жест. За допомогою цього жесту мовець виділяє якийсь предмет з ряду однорідних, вказує місце (поряд, зверзу, там), підкреслює порядок руху (по черзі, через одного). Вказати можна поглядом, кивком голови, рукою, поворотом тіла тощо. Деякі вказівні жести умовні. Вказівний жест рекомендується використовувати у виняткових обставинах, коли є предмет (або наочний посібник), на який можна вказувати.

Зображувальні жести

Давайте проведемо експеримент. Запитайте того, хто знаходиться поряд з вами або близько від вас: "Що являють собою кручені сходи і брижі на воді?". У відповідь почуєте: "Це сходи ось такі (робиться обертальний рух правою рукою по вертикалі). А брижі — такі (хвилеподібний рух рукою по горизонталі)".

Зображувальні жести застосовуються у випадках:
якщо не вистачає слів, щоб повністю передати уявлення;
якщо одних слів недостатньо з якихось причин (підвищена емоційність мовця, неволодіння собою, незібраність, знервованість, невпевненість у тому, що адресат усе розуміє); якщо необхідно підсилити враження і вплинути на слухача додатково та наочно. Однак, користуючись зображувальними жестами, слід дотримуватись почуття міри: не можна мову слів підміняти жестами.

Символічні жести

Безумовно, ви бували в театрі, на концерті, дивилися виступи акторів по телебаченню. Згадайте, як вони жестикулюють, завершуючи виступ, прощаючися з аудиторією. Найбільш вживаний жест — уклін як символ вдячності за теплий прийом, за оплески. Або, стоячи на авансцені, актор широко розводить руки в сторони, немовби обіймає тих, хто сидить у залі. Використовується ще такий жест: руку (руки) притискають до грудей і низько вклоняються. Цей жест символізує щиросердне ставлення, любов актора до глядачів.

Інтерпритація жестів

Як будь-яка мова, мова жестів має свої особливості, невелику його частину становлять загальні правила: наприклад, як і будь-яка мова, мова жестів складається зі слів, з розділових знаків. Як слова в мові жестів виступає, звичайно ж, сам жест, але, як і слово, жест може мати кілька значень. А, що вважати істинним значенням жесту в кожному окремому випадку, визначає комплекс вербальних і невербальних сигналів, що супроводжують жест.