Положення про посилену співпрацю

 

Стаття 43 (*)

Держави-члени, що мають намір започаткувати посилену співпрацю, можуть використовувати інституції, процедури та механізми, закладені в цьому Договорі та Договорі про заснування Європейської Спільноти, за умови, якщо пропонована співпраця

(а) має на меті досягти цілей Союзу й Спільноти, захищати їхні інтереси й служити їм, підсилювати їхні інтеграційні процеси;

(b) шанує зазначені вище Договори та єдину інституційну структуру Союзу;

(c) шанує acquis communautaire та заходи, що їх ухвалено згідно з іншими положеннями зазначених вище Договорів;

(d) залишається в межах компетенції Союзу чи Спільноти й не стосується сфер, що належать до виключної компетенції Спільноти;

(e) не шкодить внутрішньому ринкові, як визначено в частині другій статті 14 Договору про заснування Європейської Спільноти, чи економічному та соціальному гуртуванню, започаткованому згідно з Розділом XVII зазначеного вище Договору;

(f) не створює бар’єрів чи дискримінації в торгівлі між державами-членами та не спотворює їхню конкуренцію;

(g) залучає щонайменше вісім держав-членів;

(h) шанує компетенції, права та зобов’язання держав-членів, що не беруть в ній участі;

(i) не впливає на положення Протоколу про інтеграцію Шенгенських acquis до структури Європейського Союзу;

(j) є відкритою всім державам-членам згідно зі статтею 43b.

 

Стаття 43а [4]

До посиленої співпраці належить вдаватися лише як до останнього засобу, коли Рада встановлює, що мети такої співпраці не можна досягти протягом розумного строку через застосування дотичних положень Договорів.

 

Стаття 43b [5]

Започатковуючи посилену співпрацю, її належить робити відкритою всім державам-членам. Її належить робити відкритою для них також у будь-який інший час згідно з положеннями статей 27е та 40b цього Договору та статті 11а Договору про заснування Європейської Спільноти, за умови, що вони дотримуватимуться засадничого рішення та рішень, вже ухвалених в її рамках. Комісії та державам-членам, що беруть участь у посиленій співпраці, належить забезпечувати заохочення до участі у співпраці якомога більшої кількості держав-членів.

 

Стаття 44 (*)

1. На потреби ухвалення актів та рішень, потрібних, щоб реалізувати посилену співпрацю згідно зі статтею 43, належить застосовувати дотичні інституційні положення цього Договору та Договору про заснування Європейської Спільноти. Однак, попри те, що всі члени Ради можуть брати участь у обговореннях, лише представникам держав-учасниць посиленої співпраці належить брати участь в ухвалюванні рішень. Кваліфіковану більшість належить визначати тим самим співвідношенням зважених голосів та тим самим співвідношенням кількості зацікавлених членів Ради, що закладено в частині другій статті 205 Договору про заснування Європейської Спільноти та в абзацах другому та третьому частини другої статті 23 цього Договору стосовно посиленої співпраці на засадах статті 27с. Одностайність складають лише зацікавлені члени Ради.

Такі правові акти та рішення не є складником acquis Союзу.

2. Державам-членам, тією мірою, якою це їх стосується, належить застосовувати акти та рішення, ухвалені на реалізацію посиленої співпраці, в якій вони беруть участь. Такі правові акти та рішення є обов’язковими лише для тих держав-членів, що беруть участь у посиленій співпраці, і, у певних випадках, мають пряму дію лише у цих державах. Держави-члени, що не беруть участі в посиленій співпраці, не перешкоджають її здійсненню державами-учасницями.

 

Стаття 44а [6]

Видатки на реалізацію посиленої співпраці, крім адміністративних витрат інституцій, належить покривати державам-членам, що беруть участь у співпраці, хіба що всі члени Ради, після консультації з Європейським Парламентом, одностайно вирішать інакше.

 

Стаття 45 (*)

Рада та Комісія забезпечують узгодженість діяльності, здійснюваної на підставі цього Розділу, та узгодженість такої діяльності з політиками Союзу та Спільноти, а також співпрацюють заради цього.

 

РОЗДІЛ VIII

КІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 46 (*)

Положення Договору про заснування Європейської Спільноти, Договору про заснування Європейської Спільноти з Вугілля та Сталі та Договору про заснування Європейської Спільноти з Атомної Енергії, що стосуються повноважень Суду Європейських Спільнот та здійснення цих повноважень, належить застосовувати лише до зазначених нижче положень цього Договору, а саме:

(а) положення про внесення змін до Договору про заснування Європейської Економічної Спільноти з метою заснування Європейської Спільноти, до Договору про заснування Європейської Спільноти з Вугілля та Сталі та до Договору про заснування Європейської Спільноти з Атомної Енергії;

(b) положення Розділу VI за умов, окреслених у статті 35;

(c) положення Розділу VII за умов, окреслених у статтях 11 та 11а Договору про заснування Європейської Спільноти та у статті 40 цього Договору;

(d) частина друга статті 6 щодо дій інституцій, тією мірою, якою Суд має юрисдикцію згідно з Договором про заснування Європейських Спільнот та з цим Договором;

(e) суто процедурні положення статті 7, де Суд діє на запит зацікавленої держави-члена протягом одного місяця від дати визнання Ради, обумовленого в цій статті;

(f) статті від 46 до 53.

 

Стаття 47

З огляду на положення про внесення змін до Договору про заснування Європейської Економічної Спільноти з метою заснування Європейської Спільноти, до Договору про заснування Європейської Спільноти з Вугілля та Сталі та до Договору про заснування Європейської Спільноти з Атомної Енергії, а також на ці кінцеві положення, ніщо у цьому Договорі не впливає на Договори про заснування Європейських Спільнот чи наступні Договори та Акти, що змінюють чи доповнюють їх.

 

Стаття 48

Уряд будь-якої держави-члена чи Комісія можуть подати Раді пропозиції про внесення змін до Договорів, що є підвалинами Союзу.

Якщо Рада, після консультацій з Європейським Парламентом і, коли доцільно, з Комісією, у своєму висновку схвалює скликання конференції представників урядів держав-членів, Голова Ради скликає таку конференцію, щоб спільною згодою визначити зміни, що їх належить внести до цих договорів. З Європейським центральним банком належить провадити консультації в разі інституційних змін у монетарній сфері.

Зміни набирають чинності після того, як їх ратифікують всі держави-члени згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами.

 

Стаття 49

Будь-яка європейська держава, що шанує принципи, сформульовані в частині першій статті 6, може звернутися з поданням щодо набуття членства в Союзі. Вона надсилає подання до Ради, що діє одностайно, після консультацій з Комісією та після отримання згоди Європейського Парламенту, який діє абсолютною більшістю своїх членів.

Умови приєднання та зумовленого ним допасовування до Договорів, що є підвалинами Союзу, є предметом угоди між державами-членами та державою, що має намір приєднатися. Угоду належить ратифікувати всім договірним державам згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами.

 

Стаття 50

1. Цим скасовано статті від 2 до 7 та від 10 до 19 Договору про запровадження єдиної Ради та єдиної Комісії Європейських Спільнот, підписаного в Брюсселі 8 квітня 1965 року.

2. Цим скасовано статтю 2, частину другу статті 3 та Розділ III Єдиного Європейського Акта, підписаного в Люксембурзі 17 лютого 1986 року та в Гаазі 28 лютого 1986 року.

 

Стаття 51

Цей Договір укладено на необмежений строк.

 

Стаття 52

1. Цей Договір належить ратифікувати Високим Договірним Сторонам згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами. Документи про ратифікацію належить депонувати урядові Італійської Республіки.

2. Цей Договір набирає чинності 1 січня 1993 року за умови, що всі документи про ратифікацію депоновано чи, якщо це не зроблено, в перший день місяця, наступного після того, коли остання держава, що підписала Договір, депонує документ про ратифікацію.

 

Стаття 53

Цей Договір складено в єдиному оригіналі англійською, голландською, грецькою, данською, ірландською, іспанською, італійською, німецькою, португальською та французькою мовами. Тексти кожною з цих мов є однаково автентичними. Його належить депонувати в архівах уряду Італійської Республіки; йому належить передати засвідчену копію урядові кожної держави, що підписала Договір.

Згідно з Договором про приєднання 1994 року, тексти цього Договору фінською та шведською мовами також належить вважати автентичними.

НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЦЬОГО повноважні представники, що їх названо нижче, підписали цей Договір.

 

Вчинено в Маастрихті у сьомий день лютого року одна тисяча дев'ятсот дев'яносто другого.