Центр європейського та порівняльного права

Центр європейського та порівняльного права

http://eclc.gov.ua/www/new/html/ukr/main.html

Переклад: Галина Заворітня

Загальна редакція: Тарас Качка

Літературна редакція: Ольга Кочерга, Євген Мейнарович

 

ЗМІСТ

ПРЕАМБУЛА

РОЗДІЛ І: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ ІІ: ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДОГОВОРУ ПРО ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СПІЛЬНОТИ З МЕТОЮ ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ

РОЗДІЛ ІІІ: ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДОГОВОРУ ПРО ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ З ВУГІЛЛЯ ТА СТАЛІ

РОЗДІЛ ІV: ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДОГОВОРУ ПРО ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ З АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ

РОЗДІЛ V: ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПІЛЬНУ ЗОВНІШНЮ ТА БЕЗПЕКОВУ ПОЛІТИКУ

РОЗДІЛ VI: ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОЛІЦІЙНУ ТА СУДОВУ СПІВПРАЦЮ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

РОЗДІЛ VII: ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОСИЛЕНУ СПІВПРАЦЮ

РОЗДІЛ VIII: КІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

ПРЕАМБУЛА

 

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ БЕЛЬГІЙЦІВ, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА ДАНІЇ, ПРЕЗИДЕНТ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ, ПРЕЗИДЕНТ ГРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ ІСПАНІЇ, ПРЕЗИДЕНТ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ПРЕЗИДЕНТ ІРЛАНДІЇ, ПРЕЗИДЕНТ ІТАЛІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЙОГО КОРОЛІВСЬКА ВИСОКІСТЬ ВЕЛИКИЙ ГЕРЦОГ ЛЮКСЕМБУРЗЬКИЙ, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА НІДЕРЛАНДІВ, ПРЕЗИДЕНТ ПОРТУГАЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ перейти до нового етапу європейської інтеграції, що її започаткувало створення Європейських Спільнот,

ПАМ’ЯТАЮЧИ про історичну вагу подолання поділу європейського континенту та про потребу створити міцні підвалини будови майбутньої Європи,

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свою відданість принципам свободи, демократії, верховенства права [правової держави], шанування прав людини та засадничих свобод,

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свою відданість засадничим соціальним правам, що їх визначено в Європейській Соціальній Хартії, підписаній в Турині 18 жовтня 1961 року, та в Хартії Спільноти про Засадничі Соціальні Права Працівників 1989 року,

ПРАГНУЧИ поглибити солідарність своїх народів, шануючи їхню історію, культуру та традиції,

ПРАГНУЧИ сприяти демократичному та ефективному функціюванню інституцій та успроможнити їх, в межах єдиної інституційної структури, краще виконувати доручені завдання,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ досягти зміцнення та конвергенції своїх економік та заснувати економічний та валютний союз, зокрема єдину стабільну валюту згідно з положеннями цього Договору,

З НЕПОХИТНИМ ПРАГНЕННЯМ сприяти економічному й соціальному поступові своїх народів з огляду на принцип стабільного розвитку та в контексті втілювання внутрішнього ринку, посиленого гуртування й захисту довкілля, а також реалізовувати політики таким чином, щоб забезпечити рівнобіжний поступ економічної інтеграції та інших сфер,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ запровадити спільне громадянство для громадян своїх країн,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ реалізовувати спільну зовнішню та безпекову політику, зокрема поступово формувати спільну оборонну політику, що, можливо, приведе до спільної оборони згідно з положеннями статті 17, і таким чином зміцнювати європейську ідентичність та незалежність заради миру, безпеки та поступу в Європі та в цілому світі,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ сприяти вільному рухові осіб і водночас забезпечити безпеку своїх народів, запроваджуючи простір свободи, безпеки та правосуддя згідно з положеннями цього Договору,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ тягло творити дедалі ближчий союз народів Європи, де рішення приймають якнайближче до громадян згідно з принципом субсидіарності,

З ОГЛЯДУ на дальші кроки, потрібні, щоб розвивати європейську інтеграцію,

ВИРІШИЛИ заснувати Європейський Союз та з цією метою призначили своїх повноважних представників:

(імена)

ЩО, обмінявшися вірчими грамотами, які визнано чинними та виконаними в належній формі, погодилися про таке:

 

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1

Цим Договором ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ засновують ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ, що його далі називано “Союз”.

Цей договір позначає новий етап процесу творення дедалі ближчого союзу народів Європи, де рішення приймають якнайвідкритіше та якнайближче до громадян.

Союзу ґрунтується на Європейських Спільнотах, що їх доповнюють започатковувані цим Договором політики та форми співпраці. Завданням Союзу є сформувати узгоджені та солідарні стосунки держав-членів та стосунки їхніх народів.

 

Стаття 2

Союз ставить перед собою таку мету:

- сприяти економічному й соціальному поступові та високому рівневі зайнятості, досягти збалансованого стабільного розвитку, зокрема, згідно з положеннями цього Договору, створюючи простір без внутрішніх кордонів, зміцнюючи економічне та соціальне гуртування та засновуючи економічний та валютний союз, що його кінцевою метою є єдина валюта;

- стверджувати свою ідентичність на міжнародному рівні, зокрема, провадячи спільну зовнішню та безпекову політику та поступово формуючи спільну оборонну політику, що, можливо, приведе до спільної оборони згідно з положеннями статті 17;

- зміцнювати захист прав та інтересів громадян держав-членів через упровадження громадянства Союзу;

- берегти та розвивати Союз як простір свободи, безпеки та правосуддя, де забезпечено вільний рух осіб і водночас належні заходи щодо контролю на зовнішніх кордонах, притулку, імміграції, запобігання злочинності та боротьби проти неї;

- цілковито зберігати acquis communautaire та розвивати його з огляду на те, якою мірою започатковані цим Договором політики та форми співпраці потребуватимуть перегляду, щоб забезпечити ефективність механізмів та інституцій Спільноти.

Мети Союзу належить досягати шляхами, обумовленими в цьому Договорі, та згідно з закладеними в ньому умовами та часовими межами, шануючи принцип субсидіарності, як визначено в статті 5 Договору про заснування Європейської Спільноти.

 

Стаття 3

Союз має єдину інституційну структуру, що забезпечує узгодженість та тяглість діяльності, спрямованої на досягнення його мети, й водночас шанування та розвиток acquis communautaire.

Союз забезпечує, зокрема, узгодженість своєї зовнішньої діяльності в цілому в контексті політик зовнішніх відносин, безпекової, економічної та з питань розвитку. Обов’язком Ради та Комісії є забезпечувати таку узгодженість та співпрацювати з цією метою. Їм належить забезпечувати реалізацію цих політик, кожній в межах своїх відповідних повноважень.

 

Стаття 4

Європейська Рада надає імпульси, що стимулюють розвиток Союзу, та визначає загальні політичні настанови.

До складу Європейської Ради входять голови держав чи урядів держав-членів та Голова Комісії. Їм допомагають міністри закордонних справ держав-членів та член Комісії. Європейська Рада збирається щонайменше двічі на рік на чолі з головою держави чи уряду держави-члена, що головує в Раді.

Європейська Рада подає Європейському Парламентові доповідь після кожного засідання та річну письмову доповідь про поступ Союзу.

 

Стаття 5

Європейський Парламент, Рада, Комісія, Суд та Рахункова Палата здійснюють свої повноваження за умов та заради завдань, що їх обумовлено, з одного боку, в положеннях Договорів про заснування Європейських Спільнот та наступних Договорів та Актів, що їх змінюють та доповнюють, а з іншого боку, в інших положеннях цього договору.

 

Стаття 6

1. Засадничими принципами Союзу є спільні принципи всіх держав-членів – свобода, демократія, шанування прав людини та засадничих свобод, верховенство права [правова держава].

2. Союз шанує засадничі права, що їх гарантовано Європейською Конвенцією про захист прав людини та засадничих свобод, підписаною 4 листопада 1950 року в Римі, та що випливають з конституційних традицій, спільних у державах-членах, і трактує їх як загальні принципи права Спільноти.

3. Союз шанує національну ідентичність держав-членів.

4. Союз забезпечує себе засобами, потрібними, щоб досягти своєї мети та реалізувати свої політики.

 

Стаття 7 [1]

1. На обґрунтовану пропозицію третини держав-членів, Європейського Парламенту чи Комісії, Рада може, після отримання згоди Європейського Парламенту, більшістю в чотири п’ятих своїх членів ухвалити рішення, що визнає явний ризик того, що держава-член тяжко порушить принципи, зазначені в частині першій статті 6, та надіслати належні рекомендації цій державі. Перш, ніж визнати це, Рада заслуховує цю державу-члена та, згідно з тією самою процедурою, може звернутися до незалежних осіб із проханням подати протягом розумного строку доповідь про ситуацію в цій державі-члені.

Рада постійно перевіряє, чи й досі наявні причини такого визнання.

2. На пропозицію третини держав-членів чи Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту, Рада у складі голів держав чи урядів, попередньо запросивши зацікавлену державу-члена викласти своє трактування, може одностайно визнати, що держава-член справді тяжко й тривало порушує принципи, зазначені в частині першій статті 6.

3. У разі визнання згідно з частиною другою, Рада може кваліфікованою більшістю ухвалити рішення, що зупиняє певні права зацікавленої держави-члена, що випливають із застосування цього Договору, зокрема право голосу представника уряду цієї держави-члена в Раді. Водночас Рада враховує можливі наслідки такого зупинення для прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб.

У будь-якому разі ця держава-член зобов’язана далі виконувати свої обов’язки за цим Договором.

4. Рада згодом може кваліфікованою більшістю ухвалити рішення про зміну чи скасування заходів, що їх вжито згідно з частиною третьою, у відповідь на зміну ситуації, що спричинила ці заходи.

5. На потреби цієї статті, Рада діє без урахування голосу зазначеної держави-члена. Утримання від голосування присутніх членів чи їхніх представників не впливає на ухвалення рішень, зазначених в частині другій. Кваліфіковану більшість належить визначати тим самим співвідношенням зважених голосів зацікавлених членів Ради, що закладене в частині другій статті 205 Договору про заснування Європейської Спільноти.

Цю частину належить застосовувати також в разі зупинення права голосу згідно з частиною третьою.

6. На потреби частин першої та другої, Європейський Парламент діє більшістю в дві третини поданих голосів, що представляють більшість його членів.

 

РОЗДІЛ ІІ

 

РОЗДІЛ ІІІ

РОЗДІЛ ІV

РОЗДІЛ V

РОЗДІЛ VI

РОЗДІЛ VII

РОЗДІЛ VIII

КІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 46 (*)

Положення Договору про заснування Європейської Спільноти, Договору про заснування Європейської Спільноти з Вугілля та Сталі та Договору про заснування Європейської Спільноти з Атомної Енергії, що стосуються повноважень Суду Європейських Спільнот та здійснення цих повноважень, належить застосовувати лише до зазначених нижче положень цього Договору, а саме:

(а) положення про внесення змін до Договору про заснування Європейської Економічної Спільноти з метою заснування Європейської Спільноти, до Договору про заснування Європейської Спільноти з Вугілля та Сталі та до Договору про заснування Європейської Спільноти з Атомної Енергії;

(b) положення Розділу VI за умов, окреслених у статті 35;

(c) положення Розділу VII за умов, окреслених у статтях 11 та 11а Договору про заснування Європейської Спільноти та у статті 40 цього Договору;

(d) частина друга статті 6 щодо дій інституцій, тією мірою, якою Суд має юрисдикцію згідно з Договором про заснування Європейських Спільнот та з цим Договором;

(e) суто процедурні положення статті 7, де Суд діє на запит зацікавленої держави-члена протягом одного місяця від дати визнання Ради, обумовленого в цій статті;

(f) статті від 46 до 53.

 

Стаття 47

З огляду на положення про внесення змін до Договору про заснування Європейської Економічної Спільноти з метою заснування Європейської Спільноти, до Договору про заснування Європейської Спільноти з Вугілля та Сталі та до Договору про заснування Європейської Спільноти з Атомної Енергії, а також на ці кінцеві положення, ніщо у цьому Договорі не впливає на Договори про заснування Європейських Спільнот чи наступні Договори та Акти, що змінюють чи доповнюють їх.

 

Стаття 48

Уряд будь-якої держави-члена чи Комісія можуть подати Раді пропозиції про внесення змін до Договорів, що є підвалинами Союзу.

Якщо Рада, після консультацій з Європейським Парламентом і, коли доцільно, з Комісією, у своєму висновку схвалює скликання конференції представників урядів держав-членів, Голова Ради скликає таку конференцію, щоб спільною згодою визначити зміни, що їх належить внести до цих договорів. З Європейським центральним банком належить провадити консультації в разі інституційних змін у монетарній сфері.

Зміни набирають чинності після того, як їх ратифікують всі держави-члени згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами.

 

Стаття 49

Будь-яка європейська держава, що шанує принципи, сформульовані в частині першій статті 6, може звернутися з поданням щодо набуття членства в Союзі. Вона надсилає подання до Ради, що діє одностайно, після консультацій з Комісією та після отримання згоди Європейського Парламенту, який діє абсолютною більшістю своїх членів.

Умови приєднання та зумовленого ним допасовування до Договорів, що є підвалинами Союзу, є предметом угоди між державами-членами та державою, що має намір приєднатися. Угоду належить ратифікувати всім договірним державам згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами.

 

Стаття 50

1. Цим скасовано статті від 2 до 7 та від 10 до 19 Договору про запровадження єдиної Ради та єдиної Комісії Європейських Спільнот, підписаного в Брюсселі 8 квітня 1965 року.

2. Цим скасовано статтю 2, частину другу статті 3 та Розділ III Єдиного Європейського Акта, підписаного в Люксембурзі 17 лютого 1986 року та в Гаазі 28 лютого 1986 року.

 

Стаття 51

Цей Договір укладено на необмежений строк.

 

Стаття 52

1. Цей Договір належить ратифікувати Високим Договірним Сторонам згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами. Документи про ратифікацію належить депонувати урядові Італійської Республіки.

2. Цей Договір набирає чинності 1 січня 1993 року за умови, що всі документи про ратифікацію депоновано чи, якщо це не зроблено, в перший день місяця, наступного після того, коли остання держава, що підписала Договір, депонує документ про ратифікацію.

 

Стаття 53

Цей Договір складено в єдиному оригіналі англійською, голландською, грецькою, данською, ірландською, іспанською, італійською, німецькою, португальською та французькою мовами. Тексти кожною з цих мов є однаково автентичними. Його належить депонувати в архівах уряду Італійської Республіки; йому належить передати засвідчену копію урядові кожної держави, що підписала Договір.

Згідно з Договором про приєднання 1994 року, тексти цього Договору фінською та шведською мовами також належить вважати автентичними.

НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЦЬОГО повноважні представники, що їх названо нижче, підписали цей Договір.

 

Вчинено в Маастрихті у сьомий день лютого року одна тисяча дев'ятсот дев'яносто другого.

 

Центр європейського та порівняльного права

http://eclc.gov.ua/www/new/html/ukr/main.html

Переклад: Галина Заворітня

Загальна редакція: Тарас Качка

Літературна редакція: Ольга Кочерга, Євген Мейнарович

 

ЗМІСТ

ПРЕАМБУЛА

РОЗДІЛ І: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ ІІ: ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДОГОВОРУ ПРО ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СПІЛЬНОТИ З МЕТОЮ ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ

РОЗДІЛ ІІІ: ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДОГОВОРУ ПРО ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ З ВУГІЛЛЯ ТА СТАЛІ

РОЗДІЛ ІV: ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДОГОВОРУ ПРО ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ З АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ

РОЗДІЛ V: ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПІЛЬНУ ЗОВНІШНЮ ТА БЕЗПЕКОВУ ПОЛІТИКУ

РОЗДІЛ VI: ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОЛІЦІЙНУ ТА СУДОВУ СПІВПРАЦЮ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

РОЗДІЛ VII: ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОСИЛЕНУ СПІВПРАЦЮ

РОЗДІЛ VIII: КІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

ПРЕАМБУЛА

 

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ БЕЛЬГІЙЦІВ, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА ДАНІЇ, ПРЕЗИДЕНТ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ, ПРЕЗИДЕНТ ГРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ ІСПАНІЇ, ПРЕЗИДЕНТ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ПРЕЗИДЕНТ ІРЛАНДІЇ, ПРЕЗИДЕНТ ІТАЛІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЙОГО КОРОЛІВСЬКА ВИСОКІСТЬ ВЕЛИКИЙ ГЕРЦОГ ЛЮКСЕМБУРЗЬКИЙ, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА НІДЕРЛАНДІВ, ПРЕЗИДЕНТ ПОРТУГАЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ перейти до нового етапу європейської інтеграції, що її започаткувало створення Європейських Спільнот,

ПАМ’ЯТАЮЧИ про історичну вагу подолання поділу європейського континенту та про потребу створити міцні підвалини будови майбутньої Європи,

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свою відданість принципам свободи, демократії, верховенства права [правової держави], шанування прав людини та засадничих свобод,

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свою відданість засадничим соціальним правам, що їх визначено в Європейській Соціальній Хартії, підписаній в Турині 18 жовтня 1961 року, та в Хартії Спільноти про Засадничі Соціальні Права Працівників 1989 року,

ПРАГНУЧИ поглибити солідарність своїх народів, шануючи їхню історію, культуру та традиції,

ПРАГНУЧИ сприяти демократичному та ефективному функціюванню інституцій та успроможнити їх, в межах єдиної інституційної структури, краще виконувати доручені завдання,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ досягти зміцнення та конвергенції своїх економік та заснувати економічний та валютний союз, зокрема єдину стабільну валюту згідно з положеннями цього Договору,

З НЕПОХИТНИМ ПРАГНЕННЯМ сприяти економічному й соціальному поступові своїх народів з огляду на принцип стабільного розвитку та в контексті втілювання внутрішнього ринку, посиленого гуртування й захисту довкілля, а також реалізовувати політики таким чином, щоб забезпечити рівнобіжний поступ економічної інтеграції та інших сфер,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ запровадити спільне громадянство для громадян своїх країн,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ реалізовувати спільну зовнішню та безпекову політику, зокрема поступово формувати спільну оборонну політику, що, можливо, приведе до спільної оборони згідно з положеннями статті 17, і таким чином зміцнювати європейську ідентичність та незалежність заради миру, безпеки та поступу в Європі та в цілому світі,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ сприяти вільному рухові осіб і водночас забезпечити безпеку своїх народів, запроваджуючи простір свободи, безпеки та правосуддя згідно з положеннями цього Договору,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ тягло творити дедалі ближчий союз народів Європи, де рішення приймають якнайближче до громадян згідно з принципом субсидіарності,

З ОГЛЯДУ на дальші кроки, потрібні, щоб розвивати європейську інтеграцію,

ВИРІШИЛИ заснувати Європейський Союз та з цією метою призначили своїх повноважних представників:

(імена)

ЩО, обмінявшися вірчими грамотами, які визнано чинними та виконаними в належній формі, погодилися про таке:

 

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1

Цим Договором ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ засновують ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ, що його далі називано “Союз”.

Цей договір позначає новий етап процесу творення дедалі ближчого союзу народів Європи, де рішення приймають якнайвідкритіше та якнайближче до громадян.

Союзу ґрунтується на Європейських Спільнотах, що їх доповнюють започатковувані цим Договором політики та форми співпраці. Завданням Союзу є сформувати узгоджені та солідарні стосунки держав-членів та стосунки їхніх народів.

 

Стаття 2

Союз ставить перед собою таку мету:

- сприяти економічному й соціальному поступові та високому рівневі зайнятості, досягти збалансованого стабільного розвитку, зокрема, згідно з положеннями цього Договору, створюючи простір без внутрішніх кордонів, зміцнюючи економічне та соціальне гуртування та засновуючи економічний та валютний союз, що його кінцевою метою є єдина валюта;

- стверджувати свою ідентичність на міжнародному рівні, зокрема, провадячи спільну зовнішню та безпекову політику та поступово формуючи спільну оборонну політику, що, можливо, приведе до спільної оборони згідно з положеннями статті 17;

- зміцнювати захист прав та інтересів громадян держав-членів через упровадження громадянства Союзу;

- берегти та розвивати Союз як простір свободи, безпеки та правосуддя, де забезпечено вільний рух осіб і водночас належні заходи щодо контролю на зовнішніх кордонах, притулку, імміграції, запобігання злочинності та боротьби проти неї;

- цілковито зберігати acquis communautaire та розвивати його з огляду на те, якою мірою започатковані цим Договором політики та форми співпраці потребуватимуть перегляду, щоб забезпечити ефективність механізмів та інституцій Спільноти.

Мети Союзу належить досягати шляхами, обумовленими в цьому Договорі, та згідно з закладеними в ньому умовами та часовими межами, шануючи принцип субсидіарності, як визначено в статті 5 Договору про заснування Європейської Спільноти.

 

Стаття 3

Союз має єдину інституційну структуру, що забезпечує узгодженість та тяглість діяльності, спрямованої на досягнення його мети, й водночас шанування та розвиток acquis communautaire.

Союз забезпечує, зокрема, узгодженість своєї зовнішньої діяльності в цілому в контексті політик зовнішніх відносин, безпекової, економічної та з питань розвитку. Обов’язком Ради та Комісії є забезпечувати таку узгодженість та співпрацювати з цією метою. Їм належить забезпечувати реалізацію цих політик, кожній в межах своїх відповідних повноважень.

 

Стаття 4

Європейська Рада надає імпульси, що стимулюють розвиток Союзу, та визначає загальні політичні настанови.

До складу Європейської Ради входять голови держав чи урядів держав-членів та Голова Комісії. Їм допомагають міністри закордонних справ держав-членів та член Комісії. Європейська Рада збирається щонайменше двічі на рік на чолі з головою держави чи уряду держави-члена, що головує в Раді.

Європейська Рада подає Європейському Парламентові доповідь після кожного засідання та річну письмову доповідь про поступ Союзу.

 

Стаття 5

Європейський Парламент, Рада, Комісія, Суд та Рахункова Палата здійснюють свої повноваження за умов та заради завдань, що їх обумовлено, з одного боку, в положеннях Договорів про заснування Європейських Спільнот та наступних Договорів та Актів, що їх змінюють та доповнюють, а з іншого боку, в інших положеннях цього договору.

 

Стаття 6

1. Засадничими принципами Союзу є спільні принципи всіх держав-членів – свобода, демократія, шанування прав людини та засадничих свобод, верховенство права [правова держава].

2. Союз шанує засадничі права, що їх гарантовано Європейською Конвенцією про захист прав людини та засадничих свобод, підписаною 4 листопада 1950 року в Римі, та що випливають з конституційних традицій, спільних у державах-членах, і трактує їх як загальні принципи права Спільноти.

3. Союз шанує національну ідентичність держав-членів.

4. Союз забезпечує себе засобами, потрібними, щоб досягти своєї мети та реалізувати свої політики.

 

Стаття 7 [1]

1. На обґрунтовану пропозицію третини держав-членів, Європейського Парламенту чи Комісії, Рада може, після отримання згоди Європейського Парламенту, більшістю в чотири п’ятих своїх членів ухвалити рішення, що визнає явний ризик того, що держава-член тяжко порушить принципи, зазначені в частині першій статті 6, та надіслати належні рекомендації цій державі. Перш, ніж визнати це, Рада заслуховує цю державу-члена та, згідно з тією самою процедурою, може звернутися до незалежних осіб із проханням подати протягом розумного строку доповідь про ситуацію в цій державі-члені.

Рада постійно перевіряє, чи й досі наявні причини такого визнання.

2. На пропозицію третини держав-членів чи Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту, Рада у складі голів держав чи урядів, попередньо запросивши зацікавлену державу-члена викласти своє трактування, може одностайно визнати, що держава-член справді тяжко й тривало порушує принципи, зазначені в частині першій статті 6.

3. У разі визнання згідно з частиною другою, Рада може кваліфікованою більшістю ухвалити рішення, що зупиняє певні права зацікавленої держави-члена, що випливають із застосування цього Договору, зокрема право голосу представника уряду цієї держави-члена в Раді. Водночас Рада враховує можливі наслідки такого зупинення для прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб.

У будь-якому разі ця держава-член зобов’язана далі виконувати свої обов’язки за цим Договором.

4. Рада згодом може кваліфікованою більшістю ухвалити рішення про зміну чи скасування заходів, що їх вжито згідно з частиною третьою, у відповідь на зміну ситуації, що спричинила ці заходи.

5. На потреби цієї статті, Рада діє без урахування голосу зазначеної держави-члена. Утримання від голосування присутніх членів чи їхніх представників не впливає на ухвалення рішень, зазначених в частині другій. Кваліфіковану більшість належить визначати тим самим співвідношенням зважених голосів зацікавлених членів Ради, що закладене в частині другій статті 205 Договору про заснування Європейської Спільноти.

Цю частину належить застосовувати також в разі зупинення права голосу згідно з частиною третьою.

6. На потреби частин першої та другої, Європейський Парламент діє більшістю в дві третини поданих голосів, що представляють більшість його членів.

 

РОЗДІЛ ІІ