Загальний висновок про поетику твору як ступінь письменницької майстерності та про стильову оригінальність твору в цілому.

ЗМІСТ ТВОРУ

Рід твору

ЛІРИКА – різновид лірики, основні ознаки й причини її домінування у творі та своєрідності.

ЕПОС – зміст, основні ознаки та причини його домінування у творі, своєрідності.

ДРАМА – тематика, основні ознаки й причини її домінування у творі та своєрідності.

ПОЄДНАННЯ РОДОВИХ НАЧАЛ — причини, сутність та наслідки такого поєд­нання: місце кожного з наявних родових начал у художній тканині твору; значення та­кого поєднання для вияву майстерності та цінності твору в цілому.

ПРОМІЖНИЙ ВИСНОВОК про родову визначеність твору й позиції автора

Характери, художні моделі (хм) та образи (о) твору

ОБРАЗИ (ХМ) ПРЕДМЕТІВ – наявність, основні ознаки (риси), ступінь персоні­фікації, художня та змістовна функція.

ОБРАЗИ (ХМ) ЯВИЩ – наявність, основні ознаки, ступінь змістовної наповнено­сті (в тому числі й підтекстової), художні та змістові функції.

ОБРАЗИ (ХМ) ПРОЦЕСІВ – наявність, масштабність,ступінь змістовності, фун­кції...

Образи людей

Художні моделі (як достатньо творчо "сфотографовані" письменником люди) пи­шуться з реальної дійсності – перш за все це ті персонажі, що мають у реальній дійс­ності своїх прототипів.

Змальовані у творі у всій багатогранності їх зв'язків з навколишнім чи й вигаданим світом – тут подається вся або майже вся гама найважливіших характеристик і стосун­ків людини з оточенням (а аналітик-дослідник має визначитися й з рівнем і масштаба­ми свідомості).

а) Природно-генетична (портретна) характеристика людини

ü тип організму: жіночий чи чоловічий, здоровий чи хворий, потужний чи слабкий, енергетичний донор чи вампір і як усе це виливається в подальшій діяльності персо­нажа;

ü будова організму: гарно чи потворно складене тіло, чи немає яких-небудь відхи­лень і чи впливає все це на поведінку персонажа;

ü зовнішні ознаки спадковості здоров'я чи хвороби, інтелекту, обдарувань, етнічної приналежності і як усе це відбивається на характері й поведінці персонажа.

Висновок про портретну характеристику персонажа в цілому – що передав автор у портреті персонажа.

б) Темпераментна характеристика:

ü ознаки темпераменту в діях і вчинках:

ü як позначається тип темперамент (сангвінічний, флегматичний, холеричний чи меланхолічний) на поведінці й діях персонажа.

Висновок про темперамент.

в) Характеристика персонажа в праці

ü ставлення персонажа до праці: працює, щоб жити. чи живе. щоб працювати; пра­цює, щоб вижити, щоб нажитися, щоб принести іншим добро, щастя й задоволення, щоб одержати самому насолоду від процесу праці, щоб розвиватися тощо.

Висновок про працю.

г) Матеріально-побутова характеристика

ü ставлення до їжі: їсть, щоб жити, чи живе, щоб їсти; яку їжу і як здобуває, чому і як оформляє процес приймання їжі, які риси характеру виявляє при прийманні їжі і як усе це характеризує персонажа:

ü ставлення до одягу: чи розуміє, для чого призначений одяг; коли і як треба одя­гатися; чи є одяг засобом приниження, обману чи й навіть експлуатації інших людей та ін.;

ü ставлення до житла: чи є воно у персонажа, як воно йому діставалося, як він його цінує, чи розуміє всі функції свого й чужого житла, чи прихистив когось у своєму жи­тлі. як доглядає за своїм житлом тощо:

ü ставлення до природи: як до джерела існування, як до майстерності, як до об'єкту грабування чи самовиявлення, як до об'єкту турботи, інше;

ü ставлення до землі: як до об'єкта чи засобу наживи, як до засобу експлуатації ін­ших людей, як до засобу свого власного й народного існування, як до національної цінності, як до об'єкта насолоди від спілкування з нею й праці на ній. ін.;

ü ставлення до грошей, капіталів та інших матеріальних цінностей: чи розуміє пе­рсонаж призначеність наявних цінностей, чи осмислює він їх справжню цінність, для чого вони йому. та й чи с вони в нього взагалі і як це характеризує діючу особу;

ü ставлення до побуту взагалі: як до середовища й умов свого існування, як до мі­сця самовияву, як до за засобу насолоди і затишку тощо.

Висновок про матеріально-побутовий рівень свідомої діяльності персонажа твору.

д) Соціальна характеристика персонажа

ü розуміння неминучості й необхідності поділу суспільства на групи та угрупування за станом матеріального й духовного забезпечення; чому і як діляться матеріа­льні та духовні блага у суспільстві; чому і як ділиться родина, рід, клан, колектив, громада на певні групи; які наслідки такого поділу можуть бути: які й чому має кожна з таких груп матеріальні та духовні інтереси; як ці інтереси гармонують чи дисгармо­нують стосунки між соціальними групами; у що виливається така гармонія чи дисгар­монія і т. ін.;

ü соціальна самосвідомість персонажа: рівень усвідомлення персонажем себе як окремої (фізичної) особи чи особистості; як члена родини чи роду. клану чи класу, ет­носу чи нації, народу чи народності, раси чи людства в цілому тощо.

Висновок про соціальну свідомість і самосвідомість персонажа та про те, як усе це відбилося на характері його діяльності.

Е) Етикетно-побутова характеристика

ü ставлення до самого себе: самоповага, вміння повести себе так, щоб інші стави­лися до тебе з повагою (дійсно заслужити таку повагу своїми вчинками і діями), само­го себе хвалити безпідставно (чи й заслужено), хвалитися або просто хвастатися та ін.;

ü ставлення до ближніх: дотримання усталеної системи правил та етикетних нор­мативів у ставленні до батьків, сестер і братів, рідних по крові, за шлюбними обов'яз­ками тощо;

ü ставлення до своїх дітей, до дітей своїх родичів та знайомих, до дітей взагалі, до сиріт тощо;

ü ставлення до підлеглих та до начальства; до людей, що стоять нижче або вище за соціальним, адміністративним та іншим становищем;

ü повага до інших: вміння оцінити окремі вчинки й ціле життя іншої людини та дати їй в цілому вірну оцінку; вміння визнати в іншій людині її недоліки, достоїнства і навіть перевагу перед собою, тобто навчитися поважати й шанувати інших людей;

ü порядність і вихованість (як знання і дотримання системи правил етикету);

ü захоплення іншою людиною: вміння осмислено й високо цінувати іншу людину (чи людей взагалі); або навпаки, таке напівосмислене чи й зовсім неосмислене високе поцінування в іншій людині якихось рис чи достоїнств, яке часом засліплює погляд на всі останні достоїнства й недоліки об'єкта захоплення.

Висновок про етикетну характеристику.

е) Родинно-інтимна характеристика:

ü захоплення особою іншої статті - тут або захоплення, якщо воно осмислене і стає основою кохання й любові, або причина любовної трагедії, коли людина захоп­люється «сліпо», несвідомо, інстинктивно; не дарма захоплення називають «любов'ю з першого погляду» і т. ін.;

ü кохання: як процес пошуків та досягнення тілесно-статевої гармонії осіб різної статі, що приносить найвищу насолоду обом захопленим і закоханим; чи кохається персонаж з якоюсь особою іншої статі без свідомого чи навіть інстинктивного захоп­лення і т. ін.;

ü любов: чи має персонаж у процесі кохання і спільного життя, окрім гармонії тіл, ще й гармонію душ; яка це гармонія, на чому вона будується; чи вміє персонаж люби­ти особу іншої статі без тілесного кохання (без гармонії тіл) тощо.

Висновок про сімейно-інтимну поведінку персонажа.

Ж) Моральна характеристика

ü осмислення персонажем відмінностей між правилом етикету і моральним прин­ципом;

ü наявність у персонажа своїх власних принципів моралі;

ü які з принципів моралі персонаж знає, яких з них він ще й дотримується у своє­му повсякденному житті: егоїзм-егоцентризм-альтруїзм; честь і нечесність; справед­ливість чи несправедливість; доброта чи злість; людяність чи людиноненависництво;

ü який принцип моралі є для персонажа головним (визначальним...). Висновок про те, моральна (морально позитивна) ця людина, антиморальна (морально-негативна) чи взагалі аморальна, тобто така, що не має ніяких принципів моралі.

Висновок про моральну характеристику.

З) Звичаєва характеристика

ü знання персонажем звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів, свят та гулянь свого й інших народів:

ü дотримання (свідомо, несвідомо чи вимушено) звичаїв...;

ü свідоме чи несвідоме, вимушене порушення звичаїв...;

ü використання звичаїв персонажем на свою користь чи на користь добра, інших людей тощо.