А. У якому розділі книги можна помістити прочитаний твір.

Підсумкової атестації

З літературного читання

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1

ВАРІАНТ 1

Прочитай уважно текст.

ЧЕРВЕНЬ

Ось він і прийшов, червень довгожданий! Не тільки сам прийшов, а й літечко красне привів із собою.

І вже з першого дня так заходився червень у роботі, що й спочити йому ніколи. То він у ліс, то в сад, то в поле, а то в городи. Сорочка червона на нім розхристана, чубок розпатлачений, а штани - геть усі визеленив. У руці червень тримає пензлика червоного.

- Тхі-і-і... - радіє суниця під зеленою парасолькою. - І мене пензликом мазнув, шкода тільки, що з одного боку.

Нічого, з другого сонечко почервонить, - заспокоїла її сусідка.

Тільки-но прошелестів червень садом вишневим, як тут і вишні враз почервоніли, а за ними голівки конюшини. На схилах балок та на узліссях червоні маки, а в лісі то там, то тут виструнчилися рядочками гриби-маслюки.

І городів зараз не впізнаєш - такі гарні стали. З краю в край, через увесь город, довгими рівненькими рядочками простяглися буряки, розкинула листочки кукурудза, а льон так висинився, поки в небо дивився, що тепер не знати, де небо, а де льон. Зацвіла картопля і білим цвітом, і синень­ким теж...

У полі зараз хліба колосіють*, і вже порозвішував чер­вень на кожному колосочку тендітні квіти-молоточки.

А у пташок тепер клопоту більше, ніж у кого: діточки маленькі з яєчок вивелися.

А червень усе працює. Вже й рукава засукав, уже й ди­хається йому жарко-жарко...

Спочинь, місяцю-брате, хоча б часинку!

А я краще дощика покличу! - гукає червень і зводить стомлені руки над синьою хмарою:

Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику в новенькому горщику, поставлю на дубочку. Дубочок схитнувся, а до­щик линувся: цебром**, відром, дійничкою над лісом і пшеничкою!..

 

І ввечері, і цілісіньку ніч накрапав теплий літній дощ. За тим дощем і ніччю темною ніхто й не помітив, як пішов від нас місяць червень. Місяць-трударик у червоній сороч­ці.

За Юрієм Старостенком

Колосіють - стебла викидають колоски.

** Цебер - велике дерев’яне відро.

 

 

Виконай завдання.

А. У якому розділі книги можна помістити прочитаний твір?

А « Рідний край»

Б «Пори року»

В «Дивовижні пригоди»

 

Б. Яким словом можна замінити виділене слово у виразі «чубок роз -патлачений?»

А підстрижений

Б пофарбований

В незачесаний

 

В.Чому у пташок додалося клопоту в червні?

А важко знайти корм

Б пішов дощ

В вивелися пташенята

 

Випиши з тексту слова, за допомогою яких автор описує червень як живу істоту.

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

4. З’єднай стрілочками слова та персонажа, який їх промовляє:

Нічого, з другого сонечко почервонить… Червень

 

А я краще дощика покличу!.. Сусідка

 

Поміркуй і запиши,чому твір Юрія Старостенка «Червень» має таку назву?(4-5 речень)

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1

ВАРІАНТ 2

Прочитай уважно текст.

ЧОМУ ЛИПЕНЬ ЛИПНЕМ НАЗВАЛИ

Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Все було так, як повинно бути в місяці липні.

Ото тільки сам Липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве-преяскраве, небо чисте, безхмарне, а Липень хму­рився.

- І чого мене так назвали? - думав він. - Незрозуміло. Всі брати-місяці правильно звуться. Січень - снігом січе, Травень - трави жене, Жовтень - лист фарбує. Чому ж мене Липнем назвали? Може, спитати кого-небудь?

Побачив пташку й питається:- Скажи, будь ласка, як тебе звуть-величають?

Нічого не відповіла пташка, за мухою погналася, кинулась праворуч, кинулась ліворуч, клацнула дзьобом - і немає мухи.

- Мухоловка, - здогадався Липень.

Бачить, у лісі, біля берези, гриб росте, ніжка струнка, шапинка темно-бура.

«Цікаво, - думає Липень, - може, його теж неправильно назвали, дай-но спитаю».

Нічого не відповів гриб, під березою сховався.

- Підберезник, - здогадався Липень.

Дивиться він, у тому ж лісі, на низеньких кущиках, ягоди чорніють. Не питаючи, відразу здогадався - чорниця визріває.

- Усіх, усіх як треба звуть, - зітхає Липень, - тільки чому мене Липнем назвали?

- Липнеш до всіх, от і назвали, - пробурчав старезний Пеньок, що куняв собі на осонні*.

- Он воно що, - обурився Липень, - липну до всіх...

І стало йому гірко, тяжко від такої несправедливості. Зітхнув бідолаха. А навкруги так гарно, сонце яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то липа цвіте...

Липа цвіте? Так, справді липа цвіте... От воно що,- зрадів Липень,- тому мене й Липнем назвали, що в цей час липа цвіте, а бджоли з липового цвіту мед збирають, який у народі називають «липцем». Над водою бабки літали, на кущах ягоди дозрівали, по­над квітами бджоли гули, а на узліссі липа цвіла. Все було так, як і повинно бути в липні.

За Іриною Прокопенко

*Осоння - місце, що добре прогрівається сонцем.

Виконай завдання.

А. У якому розділі книги можна помістити прочитаний твір?

А «Веселі пригоди»

Б «Рідний край»

В «Пори року»

 

Б. Якими словами можна замінити вислів липнеш до всіх?

А тулишся до всіх

Б чіпляєшся до всіх

В клеїшся до всіх

 

В. Чому Липень хмурився і був незадоволений?

А Тому, що понад квітами бджоли гули.

Б Тому, що гриб під березою сховався.

В Тому, що він не розумів, чому його так називають.

 

Закінчи речення.

Пташку назвали мухоловкою тому, що

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

4.З’ єднай стрілочками слова та персонажа, який їх промовляє:

Липнеш до всіх, от і назвали? автор

 

Усіх, як треба звуть… старий пеньок

 

Над водою бабки літали… липень

 

Поміркуй і запиши, чому твір Ірини Прокопенко «Чому місяць липень липнем назвали?» має таку назву? (4-5 речень)

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2

ВАРІАНТ 1

1. Прочитай уважно текст.

ЦВІРКУН

Ріс собі на світі хлопчик. І дуже люди того хлопця люби­ли, бо умів він співати, як ніхто на світі. Вечорами, після денної роботи, коли можна було трохи спочити, сходилися старі й малі послухати пісню. Кожен, хто чув хоч раз той спів, ніби набирав у груди сили й снаги*, ніби пив живу воду з цілющого джерела. Співав хлопець про сонце, про квіти-трави, про землю. І кожна його пісня славила рідний край. Ті пісні хлопчина складав сам. А коли в нього пита­ли, як це йому вдається, відповідав, що все те - від квітів, дерев, води, птахів та звірів.

Якось прийшло в цей край лихо. Про співучого хлопчика прочули злі вороги й вирішили викрасти його. Темної ночі, коли він слухав пісню місячного сяйва, щоби потім переспівати її людям, схопили вони його й понесли в свої землі. Володар тої країни хотів мати співучого раба. Та хлопець йому не співав. Просили його - мовчав, били - мовчав. Тільки одного разу, змучений вкрай, завів дуже сумну пісню. Від тої пісні німіли люди, а каміння плакало. Була вона про розлуку з рідною стороною.

Злий володар наказав відвезти хлопчика в його землю і, якщо він там співатиме, убити. Тільки-но ступив хлопчик на рідну землю, одразу в нього вирвалася пісня, і в ній відчувалися радість і біль розлуки, щастя і смуток.

Котрийсь із ворогів замахнувся шаблюкою, щоб викона­ти наказ володаря, але шабля свиснула в повітрі, а хлопця не стало. Лише в зеленій траві застрибало маленьке чор­неньке створіння. І зухвало заспівало. Та так заспі­вало, що всі завмерли.

Відтоді й повелися на нашій землі веселі цвіркуни. їхні пісні славлять рідну землю, звеселяють смутних. А хто понад усе любить батьківщину, той чує в пісні маленького цвіркуна слова про красу нашої землі.

Антоніна Литвин

 

Снага - відчуття радості, душевного піднесення.

 

Виконай завдання.

А. Визнач жанр прочитаного твору.

А міф

Б легенда

В оповідання

Б. Що надихало хлопчика на спів та складання віршів для пісень?

А Природа рідного краю.

Б Любов людей до хлопчика.

В Відпочинок після денної роботи.

В. Коли вороги викрали хлопчика?

А Удень, коли він співав про сонце і квіти.

Б Увечері, після денної роботи.

В Уночі, коли він слухав пісню місячного сяйва.

3. Закінчи речення: У творі йдеться про…

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Прочитай. Що це? Вкажи стрілочкою відповідь.

Тут і там вона літає • • прислів’я

І на хвіст плітки збирає.

Що довідається, - все вмить по лісу рознесе.

Дружні сороки і орла • • скоромовка

заклюють.

Скрекоче сорока сороці: • • загадка

- А я у сорочій сорочці!

Сорока сороці скрекоче:

- А в мене яєчко сороче!

Подумай і запиши, які почуття передав полонений хлопчик у своїй пісні.

(4-5 речень)

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2

ВАРІАНТ 2

1. Прочитай уважно текст.

 

ОН ЯК БУВАЄ

Андрійко дуже зрадів, коли над вікном, що виходило на балкон, ластівки облюбували собі куточок під домівку. Він не раз спостерігав, як пташки у дзьобах звідкілясь носили болото, соломинки і, немов справжні муляри, бу­дували собі овальне гніздечко.

Щоранку хлопчик прокидався від голосного ластів’ячого щебету. Вибігав на балкон і радісно вітався:

- Доброго ранку, ластівочки!

І пташки ніби розуміли його мову, бо ще голосніше спі­вали.

Одного разу, коли мама господарювала на кухні, а бать­ко пішов до магазину, Андрійко вийшов на балкон. Здиву­вався, що вже не чути пташок. Потім пригадав, як кілька днів тому тато казав, що скоро в гнізді будуть маленькі ластів’ята. Почав допитуватися в нього, чи можна буде їх побачити, і тато запевнив, що пташенята самі виглядати­муть з гнізда. Тепер же треба менше бувати на балконі, щоб не лякати їхніх батьків.

«А що коли я зазирну в гніздо? Це ж зовсім невисоко. І якраз птахів немає, мабуть, полетіли кудись. Що там у гнізді? Може, вивелися маленькі ластів’ята?» - подумав Андрійко.

Він швиденько виніс стілець, став на нього і рукою торк­нувся гнізда. Аж раптом звідти з відчайдушним криком вилетіла ластівка. Хлопчик з переляку ледве не впав зі стільця. Десь узялася ще одна птаха - і закричали, за­тужили вони на весь білий світ. Андрійкові злізти б зі стільця, піти геть, однак цікавість перемогла, як це часто з ним бувало. Він став навшпиньки, дотягнувся до гнізда і хотів засунути в отвір пальці. Та ластів’яча хатина раптом відірвалася від стіни і впала.

Хлопчик кинувся до понівеченого гнізда і злякано за­кричав:

Ой мамочко, таточку, рятуйте-е-е!

На крик прибігла з кухні мама, з’явився задиханий тато. Обоє осудливо дивилися на Андрійка, а той плакав гіркими сльозами над побитими пташиними яєчками.

Чи не вперше його ніхто не втішав.

Микола Магера

2. Виконай завдання.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 3

ВАРІАНТ 1

Прочитай уважно текст.

БУЗИНА

Жив колись старий-престарий чоловік. Жив самітно. Мав тільки одного-єдиного сусіда - бузька на стрісі своєї хатини. Бузьок, щоправда, жив не сам: кожного року прилітав він навесні зі своєю бузьчихою, клекотали удвох, вітали старого. А він виходив з хати, дивився з-під долоні на бузьків і щось ніби промовляв до них. Ніхто, правда, не чув, а тільки казали, що було таке. Потім бузь­ки виводили троє-четверо бузьченят і вчили їх літати.

Одного разу молоде бузьченя, не розрахувавши своїх ще заслабких сил, упало в глибоку прірву, зламало собі ніжку і крило пошкодило. Бачив те нещастя старий чоловік. І хоч який був кволий і немічний, але підібрав зраненого птаха і приніс його до себе. Десь із місяць виходжував його, а коли ніжка і крило зовсім зажили, виніс надвір і відпустив до пташиної родини, яка вітала його радісним клекотанням...

Восени полинули бузьки в далекий вирій. Минула зима... А коли з-за гір повіяли теплі весняні вітри, повер­нулися знову до хатини старого. Лиш не старі, а молоді: той, якого врятував він від загибелі, і його молода бузьчиха.

І кожне з них принесло у дзьобові по зернині. Поклали ті зернята на долоню старому, і зрозумів він, що не прості то зерна, а чарівні, принесені з країв, де квітує вічне літо. І що тільки любов і вдячність підказали бузькам, які саме зерна потрібно принести старому.

Оту зернинку, що приніс бузьок, посадив старий біля самої хати, а ту, що принесла бузьчиха, - над кручею. Поливав їх водою з джерела. І зросли з тих зерен не бачені тут раніше кущі. Зацвіли вони в травневу пору пахучими квітами: бузьків кущ - фіолетовими кетягами, а бузьчишин - білими, схожими на парасольки, суцвіттями. І назвав той вдячний чоловік бузьків кущ бузком, а бузьчишин - бузиною.

Бузок веселив зір своїм цвітом, а бузина дарувала старому цілющі ліки від багатьох хвороб.

А коли старого вже не стало на світі, розрослися оті кущі по всьому краю. І залишилися люди вдячні старому, що навчив їх робити з бузини ліки...

 

Федір Мамчур

 

Виконай завдання.

А. Визнач жанр прочитаного твору.

А міф

Б байка

В легенда

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 3

ВАРІАНТ 2

Прочитай уважно текст.

ЧОМУ ПОЧЕРВОНІЛА ОЛЕНКА?

В Оленки радість: до неї приїхали двоюрідна сестричка Ганнуся з мамою. Ще й модну картату спідничку в подару­нок привезли.

- Ой, яка я рада! - сказала Оленка сестричці. - Ходімо, покажу тобі, які я навчилася робити витинанки.

- А в мене іграшки справжні, не саморобні, а з магази­ну! - дещо зверхньо мовила Ганнуся, дістаючи зі свого яскравого рюкзака пухнастого жовтого ведмедика й золо­токосу ляльку, що заплющувала очі й жалісливо плакала, коли її клали на спину.

Коли гості за кілька днів потому поїхали, Оленка стала канючити:

- Мамо! Мамочко! Я теж хочу такого ведмедика, як у Ганнусі. Й ляльку таку дуже, дуже хочу.

- Гаразд, донечко, трошки згодом обов’язково купимо. А зараз, бачиш - он уже осінь скоро, і мені вкрай осіннє взуття потрібне, та й тато на зиму без шапки, - сказала мама.

- А я хочу! Хочу такі іграшки, як у Ганнусі! Їй тато з ма­мою нічого не жаліють, - здійняла лемент Оленка. І сльози струмками потекли з її очей.

- Після тієї та й знов тієї, - неприхильно сказала мама. Та згодом, не витримавши Оленчиних сліз, додала: - Гаразд. Перестань-бо. Купимо вже тобі такі іграшки, як у Ганнусі...

І справді, на другий день вони пішли до магазину й купили і золотокосу ляльку, й пухнастого ведмедика.

О, яка то була для Оленки втіха! Вона не випускала ляльки з рук, робила їй зачіски, по сто разів на день пере­вдягала, разом із ведмедиком возила в колясочці...

Минув певний час, і якось уранці Оленка побачила, як за вікном закружляли в повітрі великі лапаті сніжинки.

Мамо! Мамо! Перший сніг! Небесне пір’я! - радісно загукала Оленка.

Вона вибігла в коридор і квапливо почала одягатися, щоб іти на вулицю.

Раптом її погляд упав на взуття, що стояло під вішал­кою. Розстібнута халявка одного з Оленчиних чобітків ле­жала хутром на літніх маминих черевичках, ніби зігрівала їх. Оленка кліпнула очима, ковтнула давкий клубок, що підкотив їй до горла, і, хоч у коридорі нікого, крім неї, не було, густо почервоніла.

Оксана Кротюк

 

 

Виконай завдання.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4

ВАРІАНТ 1

Прочитай уважно текст.

ГАРБУЗ ІЗ ЗОЛОТОМ

Жили собі двоє сусідів: один бідняк, а другий багач, і жили вони як кіт із собакою. Багач все намагався обдурити бідняка.

Раз прийшов бідняк до багача та й попросив дати йому клапоть землі, щоб посіяти там маїс*. Багач згадав, що є в нього клапоть сухої землі, на якій нічого не родить, навіть мурашки не плодяться.

Уклали угоду. Вдарили по руках.

Бідняк повернувся до своєї хатини, покликав дружину, і пішли вони глянути на ту землю. Як прийшли, то й зна­йшли гарбуза.

- Ой, жінко! В цьому гарбузі повно золотих монет! Ти тільки глянь!

- Золоті монети! - вигукнула жінка. - Оце пощастило!

- Ні, - сказав бідняк. - Я знайшов цей гарбуз на чужій землі, отже, він не мій. - Я повинен оддати його власникові цієї землі.

Пішов він до багача і все йому розповів.

- О, це чудово! - вигукнув багач. - Наша угода розрива­ється. Я не можу віддавати землю, на якій ростуть гарбузи із золотом.

Бідняк повернувся до своєї хатини, а багач побіг на поле, щоб забрати гарбуз. Але, прибігши, побачив: гарбуз пов­ний ос, лютих та кусючих.

- Ага! - заволав багач. - Цей негідник надумав поглуми­тися з мене! Ну, хай начувається, я йому теж віддячу доб­рим жартом. Поклав багач гарбуз із осами в мішок і пішов до бідняка.

- Гей, куме! Зачини двері й прочини віконце. Маю для тебе гарний подарунок.

Бідняк зачинив двері й прочинив віконце. А багач узяв та й укинув у віконце гарбуз із осами.

- Ось тобі, куме, гарбуз із золотом, який ти знайшов на моїй землі. Радій багатству!

І багач голосно зареготав. Але тільки-но гарбуз упав на долівку, як оси обернулися на золоті монети. Монети покотилися й задзвеніли. Почув багач із вулиці той дзенькіт і здогадався – щось тут не те.

- Куме, - каже,- відчини-но двері, я гляну, що то дзвенить.

Але бідняк відповів:

- Що ти, куме! Тебе ж оси покусають!.. Такі кляті, такі кляті!.. Тікай, куме!..

Так бідняк забагатів, а багач став посміховиськом.

Монтейру Лобату

 

*маїс - кукурудза.

 

 

2. Виконай завдання.

 

Б. Як жили сусіди?

А у мирі та злагоді

Б весело і дружно

В постійно ворогуючи і сварячись

В. Чому сусіди не мирили?

А Тому, що багач завжди намагався обманути бідняка.

Б Тому, що багач дав бідняку землю, на якій нічого не родить.

В Тому, що бідняк не захотів віддати гарбуза багачеві.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4

ВАРІАНТ 2

Прочитай уважно текст.

КАЗКОВА ГАЛЯВИНКА

Берізки останнє своє золото зсипають на ялини й на поснулі мурашники. Я йду лісовою стежкою, і осінній лист стає мені, як море, а галявинка в лісі - як острів. На цьо­му острові стоять близенько одна до одної кілька ялин, під ними я сів спочити.

У цих ялин, виявляється, все життя вгорі. Там у багат­стві шишок господарює білка, птахи шишкарі й, мабуть, ще багато невідомих мені істот.

Унизу ж, під ялинами, похмуро, чорно, і тільки бачиш, як летить лушпиння: то білки й шишкарі лущать ялинові шишки та добувають собі з них смачне насіннячко. З та­кої насінинки виросла колись і ця висока ялина, під якою я зараз сиджу.

Цю насінинку заніс колись вітер, і вона впала під бере­зою між її оголеним корінням. Ялиночка почала рости, а береза прикривала її від палючого сонця й морозів.

Тепер ця ялина стала вища за березу й стоїть поряд з нею, верхівка до верхівки, з переплетеним корінням.

Тихо я сиджу під ялинкою посеред лісової галявини. Чую, як шепочуться, падаючи, осінні листочки.

Цей шелест опадаючого листя будить зайців, що сплять під деревами, вони прокидаються і поспішають кудись із лісу. Ось один такий вийшов з-поміж густих ялинок і зу­пинився, побачивши велику галявину. Слухає заєць, став на задні лапки, обдивився: всюди шелест, куди йти?

Він побоявся йти просто через галявину, а пострибав навкруги всієї галявини, від берізки до берізки.

Хто боїться чогось у лісі, той краще нехай не ходить туди, поки падає й шепочеться листя.

Слухає заєць, і все йому здається, ніби хтось шепочеть­ся позаду й крадеться.

Можна, звичайно, і полохливому зайцеві набратися хоробрості й не озиратися, але тоді коли б йому не по­трапити в справжню біду: під шум листя за ним лисиця крадеться. Не озирнеться хоробрий заєць на шелест, тут нишком його й ухопить руда кумася.

За Михайлом Пришвіним

 

2. Виконай завдання.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА №5

ВАРІАНТ 1

Прочитай уважно текст.

КРАДЕНИЙ ВІЛ

Мав чоловік сина. От виріс хлопець та такий собі красень, хоч картину з нього малюй, а до роботи щось не дуже ква­питься.

Якось питає в нього батько:

- Чи не пора, синку, за якесь діло братися?

А той стоїть і чухає потилицю:

- Та не знаю, тату, за що й братися...

- Гаразд, - озвався батько. - Підемо по світу, поглянемо, як інші живуть. Може, й тобі якась там робота до серця припаде.

Ішли вони, йшли, вже й назад повернули, коли дивлять­ся - під лісом віл пасеться.

- Я цього вола вкраду! - каже тоді син.

- Що ж, - зітхає батько, - то кради...

Зловив син вола, взяв на налигач* і привів.

- Жени його додому. А я в село загляну - знайомого про­відаю, - сказав йому батько.

Повернувся пізно, але ще того дня зарізали вола і зварили багату вечерю. Син затулив ряднами всі вікна, аби хтось не підглянув, і аж потому сів до столу.

- Стривай, - каже батько. - Спершу собі поміряємо шиї. Побачимо, хто ліпше з нас погладшає.

Поміряли шиї, взялися за їжу. Батько - той їсть повагом, наче в гостях, а син поспішає, немов на пожежу. Загавкає собака, а він усе мерщій ховає до комори. І вночі не спав: весь час йому здавалося, що хазяїн вола об’явився.

Через місяць того вола з’їли. Повеселішав парубок.

- Ану, сину, - каже тоді батько, - поміряємо шиї.

Поміряли. У батька шия на два пальці більша, а в сина - тонша стала.

- Це тому, чоловічку, що ти крадене їв! - сміється з нього батько.

- А ви хіба купували, тату? - дивується син.

- Еге, я їв своє, тому і погладшав, - примружив старий очі. - Пам’ятаєш, я в село заходив? Це тоді хазяїну я за вола односив гроші.

Син аж вирячився з дива.

- Ну, сину, - каже батько, - то, може, знову підеш вола красти?

- Ні, хай йому всячина! - сказав син. - Більше не буду красти. Радше піду волами землю орати та хліб сіяти.

 

*Налигач до рогів - мотузка, яку прив’язують худоби.

 

Виконай завдання.

В. Чому син вночі не спав?

А Тому, що гавкали собаки

Б Весь час йому здавалося, що хазяїн вола об’явився

В Не дозволяв батько

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 5

ВАРІАНТ 2

Прочитай уважно текст.

ЗАГУБИВСЯ

Івась одягнув курточку, в’язану шапочку і вкотре пере­вірив квиток у кишені. Він ішов на новорічну виставу.

Хлопець зачинив двері і побіг сходами.

У дворі він побачив дивного дідуся, який ішов йому назу­стріч. Що два кроки дідусь зупинявся і жалібним голосом кликав:

Катю! Катрусенько!

Ніхто не відгукувався.

- Дідусю, а яку Катю ви кличете? - зупинився Івась. - У нашому будинку немає дівчинки з таким ім’ям.

- Це моя внучка, - відповів дід. - Ми з нею гуляли - і я загубився.

- Хіба дорослі губляться? - здивувався Івась. - Мабуть, усе навпаки: ваша Катя загубилася.

- Ні, це я загубився. Я старенький, і вона водить мене гуляти... Катю! Катрусенько!.. - знову покликав дідусь.

Катрусі поблизу не було, і дід заплакав. У Івася стислося серце.

- Дідусю, не плачте, - сказав хлопчик. - Я допоможу вам. У якому будинку ви живете?

- Здається, в цьому, - дідусь показав на сусідній дім.

- Пішли. Давайте руку, тут слизько.

Дідусева рука була легенька і холодна.

- У якому під’їзді ваша квартира?

- Не знаю, не пам’ятаю...

Вони обійшли всі під’їзди, подзвонили в усі квартири. Ніхто старенького не впізнав.

- Що ж робити? - думав Івась. На виставу він, звичайно, вже запізнився. Шкода. Та це півбіди. Найгірше, що дідусь не пам’ятає адреси. Хоч до себе додому веди...

Вони стояли на подвір’ї. Дід міцно тримав Івасеву руку і благав:

- Не залишай мене, хлопчику! Я послизнуся, упаду... Чи під машину потраплю.

- Не бійтеся, дідусю - я вас одного нізащо не залишу! - запевнив Івась. - Я не покину вас, чесне слово!

Вони пішли до наступного будинку. Раптом почувся дзвінкий дівчачий голосок:

- Дідусю! Нарешті я тебе знайшла. Ти дивись, куди за­йшов.

- Катю! - зрадів дідусь. - Я загубився... Я так злякався! Та ось гарний хлопчик мене пожалів і підтримав. Я такий вдячний йому.

- Дякую тобі, хлопчику, - сказала дівчинка. - Наш дідусь старенький і хворий, у нього погана пам’ять. Ось пішов, загубився... І ти витратив на нього свій час, цілу годину.

- Та я ж однаково гуляв, - засоромився Івась. - Дивлюсь, людина загубилася...

Катя повела дідуся і все озиралася на Івася. А Івась стояв і дивився їм услід.

За Леонідом Нечаєвим

Виконай завдання.

В. Куди збирався хлопчик?

А на виставу

Б на прогулянку

В у гості до Катрусі

Підсумкової атестації

З літературного читання

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1

ВАРІАНТ 1

Прочитай уважно текст.

ЧЕРВЕНЬ

Ось він і прийшов, червень довгожданий! Не тільки сам прийшов, а й літечко красне привів із собою.

І вже з першого дня так заходився червень у роботі, що й спочити йому ніколи. То він у ліс, то в сад, то в поле, а то в городи. Сорочка червона на нім розхристана, чубок розпатлачений, а штани - геть усі визеленив. У руці червень тримає пензлика червоного.

- Тхі-і-і... - радіє суниця під зеленою парасолькою. - І мене пензликом мазнув, шкода тільки, що з одного боку.

Нічого, з другого сонечко почервонить, - заспокоїла її сусідка.

Тільки-но прошелестів червень садом вишневим, як тут і вишні враз почервоніли, а за ними голівки конюшини. На схилах балок та на узліссях червоні маки, а в лісі то там, то тут виструнчилися рядочками гриби-маслюки.

І городів зараз не впізнаєш - такі гарні стали. З краю в край, через увесь город, довгими рівненькими рядочками простяглися буряки, розкинула листочки кукурудза, а льон так висинився, поки в небо дивився, що тепер не знати, де небо, а де льон. Зацвіла картопля і білим цвітом, і синень­ким теж...

У полі зараз хліба колосіють*, і вже порозвішував чер­вень на кожному колосочку тендітні квіти-молоточки.

А у пташок тепер клопоту більше, ніж у кого: діточки маленькі з яєчок вивелися.

А червень усе працює. Вже й рукава засукав, уже й ди­хається йому жарко-жарко...

Спочинь, місяцю-брате, хоча б часинку!

А я краще дощика покличу! - гукає червень і зводить стомлені руки над синьою хмарою:

Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику в новенькому горщику, поставлю на дубочку. Дубочок схитнувся, а до­щик линувся: цебром**, відром, дійничкою над лісом і пшеничкою!..

 

І ввечері, і цілісіньку ніч накрапав теплий літній дощ. За тим дощем і ніччю темною ніхто й не помітив, як пішов від нас місяць червень. Місяць-трударик у червоній сороч­ці.

За Юрієм Старостенком

Колосіють - стебла викидають колоски.

** Цебер - велике дерев’яне відро.

 

 

Виконай завдання.

А. У якому розділі книги можна помістити прочитаний твір?

А « Рідний край»

Б «Пори року»

В «Дивовижні пригоди»